Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття
Верховна Рада України; Закон від 02.03.20001533-III
Документ 1533-14, чинний, поточна редакція — Редакція від 20.01.2018, підстава 2249-19
 

Сторінки:  1  [ 2 ]
« попередня сторінка  

     {  Частину  статті  17 виключено на підставі Закону N 2464-VI 
( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

{ Частину статті 17 виключено на підставі Закону N 2464-VI
( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

{ Частину статті 17 виключено на підставі Закону N 2464-VI
( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

{ Частину статті 17 виключено на підставі Закону N 2464-VI
( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

{ Статтю 18 виключено на підставі Закону N 2464-VI
( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

{ Статтю 19 виключено на підставі Закону N 2464-VI
( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

Стаття 20. Відносини з цільовими страховими фондами та
органами виконавчої влади { Назва статті 20 в редакції Закону N 884-VI ( 884-17 ) від
15.01.2009 }
1. Фонд у своїй діяльності співпрацює з іншими страховими
фондами, що здійснюють загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, у проведенні заходів, пов'язаних з виплатою
забезпечення та наданням соціальних послуг, і має право в кожному
конкретному випадку приймати спільні рішення щодо фінансування цих
заходів. { Абзац перший частини першої статті 20 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його
територіальні органи, з метою реалізації завдань, покладених на
них відповідно до цього Закону та Закону України "Про зайнятість
населення" ( 5067-17 ), взаємодіють з органами доходів і зборів,
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту
населення, іншими центральними органами виконавчої влади,
Державною прикордонною службою України шляхом обміну відповідною
інформацією про отримані особами, зареєстрованими в установленому
порядку як безробітні, доходи від здійснення підприємницької
діяльності, роботи за кордоном, виконання роботи за трудовим
договором, у тому числі за сумісництвом, виконання робіт (надання
послуг) за цивільно-правовими угодами (договорами), ведення
особистого селянського господарства, проведення інших заходів по
виконанню цього Закону { Частину першу статті 20 доповнено абзацом
другим згідно із Законом N 884-VI ( 884-17 ) від 15.01.2009; із
змінами, внесеними згідно із Законами N 5067-VI ( 5067-17 ) від
05.07.2012, N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012, N 406-VII
( 406-18 ) від 04.07.2013 } { Частина перша статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 884-VI ( 884-17 ) від 15.01.2009 }
2. Виплата пенсій особам, які достроково вийшли на пенсію
відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", у період
до досягнення ними пенсійного віку здійснюється в установленому
законодавством України порядку Пенсійним фондом України за рахунок
коштів, що відшкодовуються Фондом.
Розділ V
МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
Стаття 21. Обчислення страхового стажу
1. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа
підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця
сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як
мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом
другим цієї частини.
Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку, отримання виплат за окремими видами
загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім
пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за
страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового
стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з
розміру мінімального страхового внеску. { Частина перша статті 21 в редакції Закону N 2464-VI ( 2464-17 )
від 08.07.2010 }
2. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого
обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру
загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за
періоди до його запровадження - у порядку і на умовах,
передбачених законодавством, що діяло раніше. { Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006; в редакції Закону N 2464-VI
( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
3. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць
роботи, якщо застрахована особа підлягала страхуванню на випадок
безробіття або добровільно брала участь у системі страхування на
випадок безробіття, зараховується до страхового стажу як повний
місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків
є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є
меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується
до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в
порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України,
відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб
загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не
меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі коли зазначену доплату не було здійснено, до
страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць
сплати страхових внесків за такою формулою:
ТП = Св : В,
де ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового
стажу та визначається у місяцях;
Св - сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць;
В - мінімальний розмір страхового внеску за відповідний
місяць.
{ Статтю 21 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2464-VI
( 2464-17 ) від 08.07.2010; в редакції Закону N 5067-VI
( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
4. До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий
працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту)
до набрання чинності цим Законом, а також періоди, починаючи з 1
січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню
згідно з цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено
єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік
єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування" ( 2464-17 ). { Частина четверта статті 21 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2148-VIII ( 2148-19 ) від 03.10.2017 }
5. Строк проходження служби військовослужбовцями (крім
військовослужбовців строкової служби) до запровадження страхування
на випадок безробіття для цієї категорії осіб прирівнюється до
страхового стажу у разі звільнення зі служби за станом здоров'я, у
зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних
заходів без права на пенсію за умови реєстрації в установленому
порядку в державній службі зайнятості протягом місяця - з дня
взяття на облік у військовому комісаріаті, для інших осіб - з дня
звільнення. { Статтю 21 доповнено частиною згідно із Законом N 799-VI
( 799-17 ) від 25.12.2008 }
Стаття 22. Умови та тривалість виплати допомоги по
безробіттю
1. Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового
стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку
безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що
передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж
шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового
державного соціального страхування. { Абзац перший частини першої
статті 22 в редакції Закону N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання
перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом
місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в
установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.
Поважними причинами є:
навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах,
клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою
навчання;
строкова військова служба;
здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за особою
з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18
років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним
висновком потребує постійного стороннього догляду; { Абзац п'ятий
частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006, N 2249-VIII ( 2249-19 ) від
19.12.2017 }
періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України
чи в районах проведення антитерористичної операції, що за даними
Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального
страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску; { Частину
першу статті 22 доповнено новим абзацом згідно із Законом
N 245-VIII ( 245-19 ) від 05.03.2015 }
інші поважні причини, передбачені законодавством України.
2. Застраховані особи, визнані в установленому порядку
безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації
особи як безробітної, за даними Державного реєстру
загальнообов'язкового державного соціального страхування мають
страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього
місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7
і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ), а також з аналогічних підстав, визначених іншими
законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону,
особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7
Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо
переміщених осіб" ( 1706-18 ), мають право на допомогу по
безробіттю у мінімальному розмірі. { Частина друга статті 22 в редакції Закону N 5067-VI ( 5067-17 )
від 05.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законами
N 245-VIII ( 245-19 ) від 05.03.2015, N 889-VIII ( 889-19 ) від
10.12.2015 }
3. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після
реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній
службі зайнятості.
4. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може
перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб,
зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці
третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про
забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"
( 1706-18 ), - 180 календарних днів. { Абзац перший частини
четвертої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012, N 245-VIII ( 245-19 ) від
05.03.2015 }
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на
пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може
перевищувати 720 календарних днів.
5. У разі чергового визнання в установленому порядку
застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких
виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати
враховується сумарно.
6. У разі зміни застрахованою особою місця проживання виплата
допомоги по безробіттю продовжується після реєстрації її в
установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.
{ Частина шоста статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 }
7. Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для
організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть
бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці
підходящої роботи, крім осіб, зазначених у частині другій статті 6
цього Закону. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18
років, за їх бажанням. { Частина сьома статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }

{ Частину восьму статті 22 виключено на підставі Закону
N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }

{ Частину дев'яту статті 22 виключено на підставі Закону
N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }

10. Допомога по безробіттю виплачується не рідше ніж два рази
на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць у
порядку, встановленому відповідно до частини сьомої статті 23
цього Закону. { Статтю 22 доповнено частиною десятою згідно із Законом
N 292-VIII ( 292-19 ) від 07.04.2015 }
11. Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації
безробітним підприємницької діяльності здійснюється протягом 14
днів після дня здійснення державної реєстрації юридичної особи,
фізичної особи - підприємця. { Статтю 22 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом
N 292-VIII ( 292-19 ) від 07.04.2015 }
Стаття 23. Розмір допомоги по безробіттю
1. Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті
22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у
відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної
відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати
(доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним
соціальним страхуванням ( 1266-2001-п ), затвердженого Кабінетом
Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж
мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням
Фонду для цієї категорії осіб: { Абзац перший частини першої
статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 245-VIII
( 245-19 ) від 05.03.2015 }
до 2 років - 50 відсотків;
від 2 до 6 років - 55 відсотків;
від 6 до 10 років - 60 відсотків;
понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості
безробіття у відсотках до визначеного розміру:
перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
у подальшому - 70 відсотків.
2. Внутрішньо переміщеним особам після надходження документів
та відомостей про страховий стаж, заробітну плату (дохід) рішення
про призначення допомоги по безробіттю переглядається відповідно
до законодавства. { Статтю 23 доповнено новою частиною згідно із Законом N 245-VIII
( 245-19 ) від 05.03.2015 }
3. Допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій
статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який
встановлюється правлінням Фонду. { Частина статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006; в редакції Закону N 5067-VI
( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
4. Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з
останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин,
призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і
її виплата починається з 91-го календарного дня. { Частина статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008; додатково див. Рішення
Конституційного Суду N 9-рп/2009 ( v009p710-09 ) від 28.04.2009;
із змінами, внесеними згідно із Законом N 1505-VI ( 1505-17 ) від
11.06.2009 }
5. У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення
допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які
нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного
державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.
Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного
розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого
законом. { Частина статті 23 в редакції Закону N 5067-VI ( 5067-17 ) від
05.07.2012 }
6. Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації
безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі
допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у
розрахунку на рік.
7. Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі
одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької
діяльності ( z0821-15 ), встановлюється центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сферах трудових відносин, соціального захисту населення, за
погодженням з правлінням Фонду.

{ Статтю 24 виключено на підставі Закону N 5067-VI
( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
{ Статтю 25 виключено на підставі Закону N 5067-VI
( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
{ Статтю 26 виключено на підставі Закону N 5067-VI
( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
{ Статтю 27 виключено на підставі Закону N 5067-VI
( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
{ Статтю 28 виключено на підставі Закону N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

Стаття 29. Допомога на поховання
1. Допомога на поховання у разі смерті безробітного або
особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які
здійснювали поховання, у розмірі прожиткового мінімуму.
2. У разі смерті безробітного, що є особою з інвалідністю,
або особи, яка перебувала на його утриманні, за вибором осіб, які
здійснювали поховання, виплачується допомога на поховання за цим
Законом або допомога на поховання чи відшкодування витрат на
поховання за іншими законодавчими актами. { Статтю 29 доповнено частиною другою згідно із Законом N 3483-IV
( 3483-15 ) від 23.02.2006; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
{ Стаття 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3483-IV
( 3483-15 ) від 23.02.2006 }

{ Статтю 30 виключено на підставі Закону N 5067-VI
( 5067-17 ) від 05.07.2012 }

Стаття 31. Припинення, відкладення виплат матеріального
забезпечення на випадок безробіття
та скорочення їх тривалості
1. Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі:
( Абзац перший частини першої статті 31 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
1) працевлаштування безробітного;
2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;
3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від
виробництва;
4) відрахування із навчального закладу; { Пункт 4 частини
першої статті 31 в редакції Закону N 5067-VI ( 5067-17 ) від
05.07.2012 }
5) призову на строкову військову або альтернативну
(невійськову) службу;
6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі
безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове
лікування;
7) призначення чи отримання права на призначення пенсії за
віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років
або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку;
{ Пункт 7 частини першої статті 31 в редакції Закону N 3483-IV
( 3483-15 ) від 23.02.2006 }
8) призначення виплати на підставі документів, що містять
неправдиві відомості;
9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за
дитиною до досягнення нею трирічного віку;
10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної
служби зайнятості;
11) зміни місця проживання; { Пункт 11 частини першої статті
31 в редакції Закону N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 }
12) закінчення строку їх виплати;
13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин
державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів;
14) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої
роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки,
перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної
служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та
не мають професії (спеціальності); { Частину першу статті 31
доповнено пунктом згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від
25.12.2008 }
15) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою
після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення
кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;
{ Частину першу статті 31 доповнено пунктом згідно із Законом
N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
16) смерті безробітного.

{ Частину другу статті 31 виключено на підставі Закону
N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }

3. Виплата допомоги по безробіттю припиняється на період
призначення безробітній жінці допомоги по вагітності та пологах,
допомоги по догляду безробітним за дитиною до досягнення нею
трирічного віку. { Частина третя статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, N 5067-VI ( 5067-17 ) від
05.07.2012 }
4. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у
період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення
кваліфікації відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом
якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна
допомога або інші виплати при звільненні з підприємств, установ і
організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою,
що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого
заробітку. { Частина четверта статті 31 в редакції Законів N 107-VI
( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно
з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від
22.05.2008, N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
5. Тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної
допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або
підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних
днів у разі: ( Абзац перший частини п'ятої статті 31 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням
без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів);
{ Пункт 1 частини п'ятої статті 31 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
2) звільнення з останнього місця роботи з підстав,
передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями
41 і 45 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ), а також з
аналогічних підстав, визначених іншими законами, (на 90
календарних днів); { Пункт 2 частини п'ятої статті 31 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 889-VIII ( 889-19 ) від 10.12.2015 }

{ Пункт 3 частини п'ятої статті 31 виключено на підставі
Закону N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }

4) приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову
роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої
діяльності за винагороду в період одержання допомоги по
безробіттю; { Пункт 4 частини п'ятої статті 31 в редакції Закону
N 884-VI ( 884-17 ) від 15.01.2009 }
5) порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як
безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння
працевлаштуванню;
6) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за
невідвідування державної служби зайнятості більше 30 календарних
днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;

{ Пункт 7 частини п'ятої статті 31 виключено на підставі
Закону N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }

8) припинення без поважних причин професійної підготовки,
перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням
державної служби зайнятості.
Розділ VI
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ

{ Статтю 32 виключено на підставі Закону N 799-VI ( 799-17 )
від 25.12.2008 }

{ Статтю 33 виключено на підставі Закону N 5067-VI
( 5067-17 ) від 05.07.2012 }

Розділ VII
ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ
СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
Стаття 34. Права, обов'язки та відповідальність Фонду
1. Фонд має право:
користуватися в установленому порядку відомостями Державного
реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування,
необхідними для забезпечення виконання покладених на нього
функцій;
перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для
отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання
роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з
Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у
проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду
недостовірних відомостей або порушення порядку використання
роботодавцем коштів Фонду;
отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій
формі) з питань, що виникають під час перевірки;
стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи,
передбачені законом за порушення вимог цього Закону;
стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам,
зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення
на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг
безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі
недостовірних відомостей, поданих особою;
стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість
соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на
роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному
суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем
Фонду про прийняття його на роботу;
вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств,
установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення
виявлених фактів порушення законодавства про страхування на
випадок безробіття. { Частина перша статті 34 в редакції Закону N 2464-VI ( 2464-17 )
від 08.07.2010 }
2. Фонд зобов'язаний:

{ Абзац другий частини другої статті 34 виключено на підставі
Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги,
передбачені цим Законом;
вживати заходів до раціонального використання коштів і
забезпечення фінансової стабільності Фонду;
контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок
безробіття, передбачених цим Законом та іншими
нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок
безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати
застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; { Абзац
п'ятий частини другої статті 34 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
щорічно складати звіт про результати своєї діяльності та
подавати його Кабінету Міністрів України;
інформувати застрахованих осіб про результати своєї роботи
через засоби масової інформації.
3. Бюджет Фонду, зміни до нього, звіт про виконання бюджету
Фонду в розрізі статей витрат протягом п’яти робочих днів після їх
затвердження підлягають обов’язковому оприлюдненню на офіційній
веб-сторінці Фонду і протягом двох тижнів обов’язковій публікації
в офіційних друкованих виданнях Верховної Ради України та Кабінету
Міністрів України. Інформація про час і місце публічного
представлення звіту оприлюднюється разом із звітом про виконання
бюджету Фонду. { Статтю 34 доповнено частиною згідно із Законом N 996-V
( 996-16 ) від 27.04.2007; в редакції Закону N 870-VII ( 870-18 )
від 11.03.2014 }
4. Фонд несе відповідальність відповідно до законодавства
України за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або
неповного надання забезпечення, передбаченого цим Законом.
Стаття 35. Права, обов'язки та відповідальність роботодавця
1. Роботодавець має право:
брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття
через своїх представників відповідно до цього Закону і статуту
Фонду;
на судовий захист своїх прав.
2. Роботодавець зобов'язаний:
1) під час перевірки правильності використання коштів Фонду
та достовірності поданих роботодавцем даних, зазначених у пункті 2
цієї частини, надавати посадовим особам територіальних органів
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції,
необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час
перевірки; { Підпункт 1 частини другої статті 35 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
2) подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері зайнятості населення та трудової
міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства
відомості про: { Абзац перший підпункту 2 частини другої статті 35
із змінами, внесеними згідно із Законом N 5067-VI ( 5067-17 ) від
05.07.2012 }
прийняття на роботу працівників;
розмір заробітної плати та використання робочого часу
працівників; { Абзац третій підпункту 2 частини другої статті 35 в
редакції Закону N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
виплату застрахованим особам допомоги по частковому
безробіттю;
використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом
напрямами. { Частина друга статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006; в редакції Закону N 2464-VI
( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
3. Достовірність зазначених у документах даних перевіряється
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. У разі
подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини
другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з
порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на
підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну
шкоду. { Абзац перший частини третьої статті 35 із змінами,
внесеними згідно із Законами N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010,
N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
Роботодавець несе відповідальність відповідно до
законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок
невиконання або неналежного виконання обов'язків, визначених
частиною другою цієї статті.
Роботодавцеві забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть
призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного
рішення, яке може в подальшому зашкодити цій особі або членам її
сім'ї реалізувати своє право на забезпечення та отримання
соціальних послуг відповідно до цього Закону.
4. Із роботодавця утримуються:
сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних
послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням
суду;
незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі
неповідомлення про його прийняття на роботу;
незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.
Стаття 36. Права, обов'язки та відповідальність
застрахованих осіб
1. Застраховані особи мають право брати участь в управлінні
страхуванням на випадок безробіття через своїх представників
відповідно до цього Закону.
Застраховані особи, яким виплачується забезпечення та
надаються соціальні послуги за цим Законом, мають право на судовий
захист своїх прав.
2. Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку
як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про
обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та
надання соціальних послуг.
У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку
як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи
здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку,
така особа зобов'язана повідомити про це державну службу
зайнятості. { Частину другу статті 36 доповнено абзацом другим
згідно із Законом N 884-VI ( 884-17 ) від 15.01.2009 }
3. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих
соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного
невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з
цієї особи відповідно до законодавства України з моменту
виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення
та надання соціальних послуг.
У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або
підвищення кваліфікації за направленням державної служби
зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною
професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума
витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення
кваліфікації.
Якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку
діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання
допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької
діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження
підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається
використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в
порядку, установленому центральними органами виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сферах трудових
відносин, соціального захисту населення, державної податкової
політики за погодженням з правлінням Фонду. { Частину третю статті
36 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 )
від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
4. Незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та
надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та
несуть відповідальність, так як і застраховані особи.
Стаття 37. Виплата недоодержаної суми матеріального
забезпечення на випадок безробіття
у разі смерті безробітного
1. Суми матеріального забезпечення на випадок безробіття, що
належать безробітному відповідно до цього Закону і залишилися
недоодержаними у зв'язку з його смертю, виплачуються
непрацездатним особам, які перебували на утриманні померлого або
мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
Такими непрацездатними особами є:
діти, які не досягли 18 років, учні та студенти (курсанти,
слухачі, стажисти) очної форми навчання - до закінчення навчання,
але не більш як до досягнення ними 23 років;
один із батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член
сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або
онуків померлого, які не досягли 8 років;
неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або
був зобов'язаний виплачувати аліменти.
2. Батькам, дружині (чоловіку), а також членам сім'ї, які
проживали разом з безробітним на день його смерті, сума
недоодержаного матеріального забезпечення на випадок безробіття
виплачується і в тому разі, якщо вони не належать до кола
непрацездатних осіб, які перебували на утриманні померлого.
3. У разі звернення кількох осіб за належною до виплати сумою
матеріального забезпечення на випадок безробіття вона ділиться між
ними порівну.
4. Виплата здійснюється у разі, якщо звернення за належною до
виплати сумою матеріального забезпечення на випадок безробіття
надійшло не пізніше 6 місяців після смерті безробітного.
Стаття 38. Відповідальність за порушення цього Закону
1. Роботодавець несе відповідальність за:
порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або
неповне їх повернення;
несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених
цим Законом;
подання недостовірних відомостей про використання коштів
Фонду.
2. За порушення порядку використання роботодавцем коштів
Фонду накладається штраф у розмірі наданої Фондом суми,
використаної з порушенням.
3. Своєчасно не сплачені фінансові санкції та адміністративні
штрафи стягуються із страхувальника в дохід Фонду в порядку,
встановленому законом. { Частина третя статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3277-VI ( 3277-17 ) від 21.04.2011 }
4. Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій,
передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість
населення" ( 803-12 ), адміністративних штрафів, а також інших
видів заборгованості перед Фондом не застосовується. { Частина четверта статті 38 в редакції Закону N 3277-VI
( 3277-17 ) від 21.04.2011 }
5. Право застосовувати фінансові санкції та накладати
адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник центрального
органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
зайнятості населення та трудової міграції, його заступники,
керівники територіальних органів та їх заступники. { Частина п'ята статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012; в редакції Закону N 5067-VI
( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
{ Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3456-IV
( 3456-15 ) від 22.02.2006, N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008; в
редакції Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
Стаття 39. Вирішення спорів
Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом,
вирішуються в судовому порядку.
Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року, крім
статей 24-26, рішення про введення яких приймається, виходячи з
економічних можливостей держави, щорічно Верховною Радою України
під час затвердження розміру страхових внесків.
2. До приведення законодавства України у відповідність із цим
Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Установити, що:
функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття, які
здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до
цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний
орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні
органи; { Абзац другий пункту 3 розділу VIII в редакції Закону
N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття є правонаступником державного фонду
сприяння зайнятості населення, що ліквідується;
організаційну роботу щодо формування першого правління Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття та наглядової ради, а також проведення їх
перших засідань здійснює Український координаційний комітет
сприяння зайнятості населення, створений відповідно до статті 17
Закону України "Про зайнятість населення".

{ Абзац п'ятий пункту 3 розділу VIII виключено на підставі
Закону N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }

3-1. Установити, що громадянам, які проживають на території
Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, соціальні послуги та
матеріальне забезпечення, передбачені цим Законом, здійснюються за
рахунок коштів, які надходять від платників єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування, розташованих
на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
У разі виникнення дефіциту коштів для фінансування цих виплат
такий дефіцит покривається за рахунок коштів бюджету Автономної
Республіки Крим та бюджету м. Севастополя. { Розділ VIII доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом N 1166-VII
( 1166-18 ) від 27.03.2014 }
4. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня
опублікування цього Закону:
підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим
Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього
Закону;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними
органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у
відповідність з цим Законом.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 2 березня 2000 року
N 1533-III

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  1  [ 2 ]
« попередня сторінка