Про транскордонне співробітництво
Закон України від 24.06.20041861-IV
Документ 1861-IV, чинний, поточна редакція — Редакція від 11.10.2018, підстава - 2515-VIII

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про транскордонне співробітництво
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 45, ст.499 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1833-VI ( 1833-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 12, ст.116
N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 4, ст.61
N 2515-VIII ( 2515-19 ) від 04.09.2018 }

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні
засади транскордонного співробітництва.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
транскордонне співробітництво - спільні дії, спрямовані на
встановлення і поглиблення економічних, соціальних, наукових,
технологічних, екологічних, культурних і інших відносин між
суб’єктами і учасниками таких відносин в Україні і відповідними
суб’єктами і учасниками таких відносин із сусідніх держав у межах
компетенції, визначеної їх національним законодавством; { Абзац другий статті 1 в редакції Закону N 2515-VIII ( 2515-19 )
від 04.09.2018 }
єврорегіон - організаційна форма транскордонного
співробітництва, що здійснюється відповідно до двосторонніх або
багатосторонніх угод про транскордонне співробітництво; { Абзац третій статті 1 в редакції Закону N 2515-VIII ( 2515-19 )
від 04.09.2018 }
об’єднання єврорегіонального співробітництва - форма
транскордонного співробітництва зі статусом юридичної особи
відповідно до національного законодавства держави, на території
якої є його місцезнаходження, метою якого є заохочення, підтримка
та розвиток в інтересах населення транскордонного та
міжтериторіального співробітництва між суб’єктами і учасниками
таких відносин у сферах спільної компетенції та відповідно до
повноважень, встановлених згідно з національним законодавством
відповідної держави; { Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 2515-VIII
( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
європейське об’єднання територіального співробітництва -
об’єднання суб’єктів транскордонного співробітництва України та
відповідних суб’єктів сусідніх держав - членів Європейського Союзу
зі статусом юридичної особи відповідно до національного
законодавства держави - члена Європейського Союзу, на території
якої є його місцезнаходження; { Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 2515-VIII
( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
суб’єкти транскордонного співробітництва - територіальні
громади, їх представницькі органи та їх об’єднання, місцеві органи
виконавчої влади України, що взаємодіють з територіальними
громадами та відповідними органами влади сусідніх держав у межах
своєї компетенції, встановленої чинним законодавством України та
угодами про транскордонне співробітництво; { Абзац шостий статті 1 в редакції Закону N 2515-VIII ( 2515-19 )
від 04.09.2018 }
транскордонне об’єднання - добровільне об’єднання суб’єктів
та/або учасників транскордонного співробітництва України та
сусідніх держав, передбачене угодою про транскордонне
співробітництво; { Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 2515-VIII
( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
угода про транскордонне співробітництво - угода між
територіальними громадами, їх представницькими органами та їх
об’єднаннями, місцевими органами виконавчої влади України та
відповідними органами влади сусідніх держав у межах своєї
компетенції, встановленої чинним законодавством України, яка
регламентує правові, організаційні, економічні та інші аспекти
цього співробітництва; { Абзац восьмий статті 1 в редакції Закону N 2515-VIII ( 2515-19 )
від 04.09.2018 }
учасники транскордонного співробітництва - юридичні та
фізичні особи, громадські об’єднання, що беруть участь у
транскордонному співробітництві; { Абзац дев'ятий статті 1 в редакції Закону N 2515-VIII
( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
спільні проекти (програми) - комплекс заходів суб'єктів та
учасників транскордонного співробітництва, спрямованих на
розв'язання конкретних спільних завдань та задоволення інтересів
територіальних громад;
проекти (програми) транскордонного співробітництва - комплекс
заходів суб'єктів та учасників транскордонного співробітництва
України, спрямованих на розвиток транскордонного співробітництва;
державна підтримка розвитку транскордонного співробітництва -
сукупність рішень і дій організаційного, правового, фінансового
характеру органів державної влади України, спрямованих на
реалізацію проектів (програм) транскордонного співробітництва;
державна програма розвитку транскордонного співробітництва -
комплекс заходів органів державної влади України, спрямованих на
розвиток транскордонного співробітництва, які здійснюються з
використанням коштів Державного бюджету України.
Стаття 2. Мета та принципи транскордонного співробітництва
Метою транскордонного співробітництва є формування
добросусідських відносин та поглиблення взаємодії суб’єктів та
учасників транскордонного співробітництва, що сприяє спільному
вирішенню завдань місцевого та регіонального розвитку, на основі
таких принципів: { Абзац перший статті 2 в редакції Закону
N 2515-VIII ( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
повага до внутрішніх справ держав; { Статтю 2 доповнено новим
абзацом згідно із Законом N 2515-VIII ( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
повага до прав людини та її основоположних свобод; { Статтю 2
доповнено новим абзацом згідно із Законом N 2515-VIII ( 2515-19 )
від 04.09.2018 }
взаємовигідне співробітництво; { Статтю 2 доповнено новим
абзацом згідно із Законом N 2515-VIII ( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
повага до державного суверенітету, територіальної цілісності
та непорушності кордонів держав;
урахування під час укладення угод про транскордонне
співробітництво повноважень суб'єктів та прав учасників
транскордонного співробітництва;
узгоджене усунення політичних, економічних, правових,
адміністративних та інших перешкод для взаємної співпраці.
Стаття 3. Правова основа транскордонного співробітництва
Правовою основою транскордонного співробітництва є
Конституція України ( 254к/96-ВР ), міжнародні договори України,
що регулюють відносини у цій сфері, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, цей Закон та інші
нормативно-правові акти.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила,
ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила
міжнародного договору України.
Стаття 4. Мета та принципи державної політики у сфері
транскордонного співробітництва
Метою державної політики у сфері транскордонного
співробітництва є створення сприятливих умов для ефективної та
взаємовигідної співпраці суб'єктів та учасників транскордонного
співробітництва України, підвищення соціально-економічного
розвитку регіонів України та рівня життя населення.
Державна політика у сфері транскордонного співробітництва
ґрунтується на принципах:
законності;
чіткого розподілу завдань, повноважень та відповідальності
між суб'єктами транскордонного співробітництва України;
гармонізації загальнодержавних, регіональних та місцевих
інтересів;
забезпечення рівних можливостей для регіонів України щодо
співпраці в рамках транскордонного співробітництва;
розмежування відповідальності та повноважень між центральними
та місцевими органами виконавчої влади з метою найбільш
ефективного розв'язання проблем та завдань у сфері транскордонного
співробітництва;
створення ефективних механізмів забезпечення умов для
здійснення транскордонного співробітництва.
Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЯ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
Стаття 5. Сфери та організаційні форми транскордонного
співробітництва
Транскордонне співробітництво в межах повноважень суб'єктів
транскордонного співробітництва України може здійснюватися в
економічній, соціальній, науково-технічній, культурно-освітній,
екологічній та інших сферах, а також у питаннях надання взаємної
допомоги у надзвичайних ситуаціях.
Транскордонне співробітництво може здійснюватися:
шляхом створення транскордонних об’єднань та органів
транскордонного співробітництва, зокрема об’єднань
єврорегіонального співробітництва, європейських об’єднань
територіального співробітництва; { Частину другу статті 5
доповнено новим абзацом згідно із Законом N 2515-VIII ( 2515-19 )
від 04.09.2018 }
в межах створеного єврорегіону;
шляхом укладення угод про транскордонне співробітництво в
окремих сферах;
шляхом розроблення та реалізації спільних ініціатив, заходів,
проектів, програм та стратегій в окремих сферах, що передбачає
координацію співробітництва та акумулювання на визначений період
ресурсів з метою спільного здійснення відповідних заходів;
{ Частину другу статті 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом
N 2515-VIII ( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
шляхом встановлення та розвитку взаємовигідних контактів між
суб'єктами транскордонного співробітництва.
Суб’єкти транскордонного співробітництва України відповідно
до законодавства України можуть обирати інші форми транскордонного
співробітництва, не заборонені законодавством. { Частина третя статті 5 в редакції Закону N 2515-VIII ( 2515-19 )
від 04.09.2018 }
Стаття 6. Координація транскордонного співробітництва та
контроль за додержанням законодавства з питань
транскордонного співробітництва
Загальну координацію транскордонного співробітництва та
контроль за додержанням законодавства з питань транскордонного
співробітництва здійснює центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику,
за участю Міністерства закордонних справ України відповідно до
повноважень, визначених законодавством та міжнародними договорами
України. { Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1833-VI ( 1833-17 ) від 21.01.2010, N 5463-VI ( 5463-17 ) від
16.10.2012; в редакції Закону N 2515-VIII ( 2515-19 ) від
04.09.2018 }
Інші центральні органи виконавчої влади беруть участь у
координації та розвитку транскордонного співробітництва відповідно
до їх компетенції.
Стаття 7. Повноваження суб'єктів транскордонного
співробітництва України
Суб'єкти транскордонного співробітництва України в межах
своїх повноважень та відповідно до законодавства України:
укладають угоди про транскордонне співробітництво і
забезпечують їх виконання;
дотримуються зобов’язань України за міжнародними договорами
України про транскордонне співробітництво; { Абзац третій статті 7
в редакції Закону N 2515-VIII ( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
беруть участь у розробленні та реалізації спільних ініціатив,
заходів, проектів, програм та стратегій; { Абзац четвертий статті
7 в редакції Закону N 2515-VIII ( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
утворюють органи транскордонного співробітництва; { Статтю 7
доповнено новим абзацом згідно із Законом N 2515-VIII ( 2515-19 )
від 04.09.2018 }
приймають рішення про вступ до відповідних міжнародних
асоціацій, інших об'єднань;
вносять пропозиції щодо організації прикордонної торгівлі,
створення транскордонних об’єднань; { Статтю 7 доповнено новим
абзацом згідно із Законом N 2515-VIII ( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
здійснюють інші повноваження у сфері транскордонного
співробітництва відповідно до законодавства та міжнародних
договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною
Радою України; { Статтю 7 доповнено новим абзацом згідно із
Законом N 2515-VIII ( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
вносять пропозиції щодо запровадження спеціального порядку
пропуску через державний кордон;
вносять у разі потреби у встановленому порядку пропозиції
щодо внесення змін до актів законодавства з питань транскордонного
співробітництва.
Стаття 8. Угоди про транскордонне співробітництво
Суб'єкти транскордонного співробітництва України в межах
своїх повноважень та відповідно до законодавства можуть укладати
угоди про транскордонне співробітництво.
Угоди регламентують правові, організаційні, економічні та
інші аспекти співробітництва.
Типова форма угоди про транскордонне співробітництво
затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну регіональну політику. { Статтю 8 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2515-VIII
( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
Угоди про транскордонне співробітництво підлягають реєстрації
шляхом надсилання повідомлення. Порядок повідомлення та
забезпечення функціонування реєстру угод про транскордонне
співробітництво затверджується центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну
політику. { Статтю 8 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2515-VIII
( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
Суб'єкти транскордонного співробітництва України за запитами
центральних органів виконавчої влади, до компетенції яких належать
питання транскордонного співробітництва, надають інформацію щодо
виконання угод про транскордонне співробітництво, а також про його
результати.
Стаття 9. Органи транскордонного співробітництва
Угоди про транскордонне співробітництво можуть передбачати
утворення органів транскордонного співробітництва.
Статус, функції, повноваження та джерела фінансування органів
транскордонного співробітництва визначаються міжнародними
договорами України про транскордонне співробітництво, угодами про
транскордонне співробітництво, законодавством держав, на території
яких вони розміщені, статутами цих органів.
У разі коли угодою про транскордонне співробітництво
передбачається розміщення органів транскордонного співробітництва
на території України, вони можуть утворюватися як юридичні особи.
В окремих випадках їхні функції можуть покладатися на відповідні
виконавчі органи місцевого самоврядування та структурні підрозділи
місцевих органів виконавчої влади.
Орган транскордонного співробітництва виконує завдання,
покладені на нього територіальними громадами, їх представницькими
органами, місцевими органами виконавчої влади, відповідно до його
повноважень та у порядку, передбаченому законодавством України.
Об’єднання єврорегіонального співробітництва має статус
юридичної особи та утворюється відповідно до національного
законодавства держави - члена Ради Європи, на території якої є
його місцезнаходження. { Статтю 9 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 2515-VIII
( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
Європейське об’єднання територіального співробітництва має
статус юридичної особи і утворюється відповідно до національного
законодавства держави - члена Європейського Союзу, на території
якої є його місцезнаходження. { Статтю 9 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 2515-VIII
( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
Стаття 9-1. Організаційно-правова форма, мета, завдання,
діяльність об’єднання єврорегіонального
співробітництва
Об’єднання єврорегіонального співробітництва утворюється на
підставі угоди про заснування в організаційно-правовій формі
непідприємницького товариства, що не має на меті одержання доходу
(прибутку) для його подальшого розподілу серед засновників
(учасників), членів, працівників (крім оплати їхньої праці,
нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління
та інших пов’язаних з ними осіб.
Основним видом діяльності об’єднання єврорегіонального
співробітництва є розроблення та реалізація спільних ініціатив,
заходів, проектів, програм та стратегій транскордонного
співробітництва.
Завдання об’єднання єврорегіонального співробітництва
визначаються угодою про заснування та статутом такого об’єднання.
Засновниками та/або членами об’єднання єврорегіонального
співробітництва можуть бути територіальні громади в особі їх
представницьких органів та їх об’єднань, місцеві органи виконавчої
влади України та територіальні громади, відповідні органи влади
держав - членів Ради Європи, які мають відповідні повноваження
згідно з національним законодавством.
Об’єднання єврорегіонального співробітництва може мати, крім
засновників, інших членів, що вступили до такого об’єднання в
порядку, встановленому законом та статутом такого об’єднання.
Територіальні громади в особі їх представницьких органів та
їх об’єднань, місцеві органи виконавчої влади України можуть бути
засновниками та/або членами об’єднання єврорегіонального
співробітництва на території держави - члена Ради Європи. { Розділ II доповнено статтею 9-1 згідно із Законом N 2515-VIII
( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
Стаття 9-2. Утворення об’єднання єврорегіонального
співробітництва на території України
Суб’єкти транскордонного співробітництва, які планують
утворити об’єднання єврорегіонального співробітництва, готують
проекти угоди про утворення об’єднання єврорегіонального
співробітництва та статуту такого об’єднання.
В угоді про утворення об’єднання єврорегіонального
співробітництва зазначаються:
найменування об’єднання єврорегіонального співробітництва,
перелік членів-засновників, його місцезнаходження, строк існування
(обмежений чи необмежений);
мета та завдання, організаційно-правова форма об’єднання
єврорегіонального співробітництва;
зобов’язання членів-засновників щодо дій, пов’язаних з
утворенням об’єднання, а також коштів та іншого майна, що
передаються ними на момент створення об’єднання.
У статуті об’єднання єврорегіонального співробітництва
вимагаються:
найменування об’єднання єврорегіонального співробітництва;
місцезнаходження об’єднання єврорегіонального
співробітництва;
мета, завдання та види діяльності об’єднання
єврорегіонального співробітництва;
умови та порядок прийняття членів об’єднання
єврорегіонального співробітництва, права та обов’язки засновників
та членів, а також умови та порядок їх виходу з об’єднання
єврорегіонального співробітництва;
органи управління об’єднання єврорегіонального
співробітництва, їх склад, компетенція, порядок діяльності;
порядок призначення, обрання або затвердження членів органів
управління об’єднання єврорегіонального співробітництва, їх
заміщення, зупинення, припинення (відкликання) їх повноважень;
порядок внесення змін до статуту об’єднання єврорегіонального
співробітництва;
джерела надходжень та порядок використання коштів та іншого
майна об’єднання єврорегіонального співробітництва, порядок
здійснення контролю і ведення звітності об’єднання
єврорегіонального співробітництва;
підстави та порядок припинення об’єднання єврорегіонального
співробітництва, у тому числі вирішення майнових питань у разі
його ліквідації.
Угода про утворення об’єднання єврорегіонального
співробітництва, статут такого об’єднання складаються мовою
держави, на території якої є його місцезнаходження, та мовою
(мовами) члена (членів) об’єднання, причому всі тексти мають
однакову юридичну силу.
Повноважний представник суб’єктів транскордонного
співробітництва, які планують утворити об’єднання
єврорегіонального співробітництва, надсилає проекти угоди та
статуту об’єднання на погодження до центрального органу виконавчої
влади, що реалізує державну регіональну політику, який спільно з
Міністерством закордонних справ України протягом місяця з дня
надходження перевіряє та погоджує угоду, за умови її відповідності
статті 157 Конституції України та міжнародним зобов’язанням
України у сфері транскордонного співробітництва.
Погоджена угода про утворення об’єднання єврорегіонального
співробітництва підписується в установленому порядку та
схвалюється на найближчому пленарному засіданні місцевої ради, на
якому рада приймає рішення про утворення об’єднання
єврорегіонального співробітництва і затверджує статут такого
об’єднання.
Державна реєстрація об’єднання єврорегіонального
співробітництва здійснюється за його місцезнаходженням відповідно
до порядку, визначеного Законом України "Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Типова угода про утворення об’єднання єврорегіонального
співробітництва і типовий статут такого об’єднання затверджуються
Кабінетом Міністрів України. { Розділ II доповнено статтею 9-2 згідно із Законом N 2515-VIII
( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
Стаття 9-3. Участь суб’єктів транскордонного співробітництва
в об’єднанні єврорегіонального співробітництва,
що утворюється на території держави - члена
Ради Європи
Суб’єкти, визначені частиною сьомою статті 9-1 цього Закону,
можуть бути засновниками об’єднання єврорегіонального
співробітництва, що утворюється на території держав - членів Ради
Європи, за умови погодження проектів угоди про утворення
об’єднання єврорегіонального співробітництва та статуту такого
об’єднання відповідно до частини шостої статті 9-2 цього Закону.
{ Розділ II доповнено статтею 9-3 згідно із Законом N 2515-VIII
( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
Стаття 9-4. Матеріальне та фінансове забезпечення діяльності
об’єднання єврорегіонального співробітництва
Об’єднання єврорегіонального співробітництва провадить свою
діяльність на основі кошторису, що затверджується на кожний
наступний рік відповідним органом управління об’єднання
єврорегіонального співробітництва.
Джерелами фінансування об’єднання єврорегіонального
співробітництва можуть бути:
разові або періодичні внески, відрахування засновників і
членів об’єднання;
кошти та інше майно, що надходять відповідно до програм
міжнародної технічної, благодійної допомоги;
кошти від ведення об’єднанням єврорегіонального
співробітництва основної діяльності;
пасивні доходи;
інші доходи, що не суперечать законодавству.
Оподаткування об’єднання єврорегіонального співробітництва
здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України
щодо оподаткування неприбуткових установ та організацій.
У разі припинення об’єднання єврорегіонального
співробітництва його майно та інші кошти після задоволення вимог
кредиторів передаються одному або декільком об’єднанням
відповідного виду або зараховуються до доходу бюджету в порядку,
визначеному статутом такого об’єднання. { Розділ II доповнено статтею 9-4 згідно із Законом N 2515-VIII
( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
Розділ III
ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ
ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
Стаття 10. Принципи та форми державної підтримки
Основними принципами державної підтримки розвитку
транскордонного співробітництва є:
об'єктивність, відкритість та економічна обґрунтованість
відбору проектів (програм) транскордонного співробітництва для
надання державної підтримки;
концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних та найбільш
обґрунтованих проектах (програмах) з метою досягнення
максимального ефекту їх реалізації;
забезпечення умов для використання організаційних,
фінансових, інституційних можливостей суб'єктів і учасників
транскордонного співробітництва України у розробленні та
здійсненні заходів щодо реалізації проектів (програм)
транскордонного співробітництва;
недопущення використання цільової державної підтримки для
фінансування поточних потреб соціально-економічного розвитку
регіонів.
Державна підтримка розвитку транскордонного співробітництва
передбачає:
визначення пріоритетних напрямів державної підтримки розвитку
транскордонного співробітництва;
забезпечення фінансування ініціатив, заходів, проектів,
програм та стратегій транскордонного співробітництва, що отримали
фінансування в рамках програм міжнародної технічної допомоги;
{ Частину другу статті 10 доповнено новим абзацом згідно із
Законом N 2515-VIII ( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
формування та реалізація пільгових митних,
валютно-фінансових, податкових та інших умов економічної
діяльності для учасників транскордонного співробітництва;
{ Частину другу статті 10 доповнено новим абзацом згідно із
Законом N 2515-VIII ( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
укладення міждержавних та міжурядових угод щодо спрощення
правил перетину кордону, форм транскордонного співробітництва;
{ Частину другу статті 10 доповнено новим абзацом згідно із
Законом N 2515-VIII ( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
відбір проектів (програм) транскордонного співробітництва,
які потребують державної підтримки;
розроблення та виконання державних програм розвитку
транскордонного співробітництва;
надання правової, організаційної, методичної, інформаційної
допомоги та підтримки суб'єктам і учасникам транскордонного
співробітництва України.
Стаття 11. Державні програми розвитку транскордонного
співробітництва
Державна фінансова підтримка надається проектам (програмам)
транскордонного співробітництва, які мають достатню аргументацію
щодо ефективного розв’язання актуальних проблем і були відібрані
на конкурсній основі за цілями, пріоритетами, необхідними
ресурсами та тривалістю їх реалізації згідно з порядком, що
затверджується Кабінетом Міністрів України. Пріоритетними
визнаються ті програми, що отримали фінансування в рамках програм
міжнародної технічної допомоги. { Частина перша статті 11 в редакції Закону N 2515-VIII
( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
Державні програми розвитку транскордонного співробітництва
розробляються суб'єктами транскордонного співробітництва України,
погоджуються із центральними органами виконавчої влади, що
забезпечують формування державної регіональної політики, державної
політики у сфері економічного розвитку, державної фінансової
політики, та Міністерством закордонних справ, а також центральними
органами виконавчої влади, до компетенції яких належать питання
транскордонного співробітництва, та подаються в установленому
законодавством порядку Кабінету Міністрів України. { Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1833-VI ( 1833-17 ) від 21.01.2010, N 5463-VI ( 5463-17 ) від
16.10.2012 }
Стаття 12. Функції центральних органів виконавчої влади
у сфері державної підтримки транскордонного
співробітництва
Центральні органи виконавчої влади, до компетенції яких
належать питання транскордонного співробітництва, відповідно до
законодавства:
погоджують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України, участь суб’єктів транскордонного співробітництва у
заснуванні об’єднання єврорегіонального співробітництва або
відмовляють у такому погодженні з підстав, визначених частиною
п’ятою статті 9-2 цього Закону та відповідно до законодавства і
міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України; { Статтю 12 доповнено новим абзацом
згідно із Законом N 2515-VIII ( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
розробляють та забезпечують реалізацію порядку фінансування
проектів (програм) транскордонного співробітництва, що отримали
фінансування в рамках програм міжнародної технічної допомоги;
{ Статтю 12 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 2515-VIII
( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
надають правову, інформаційну, методичну, організаційну
підтримку суб'єктам і учасникам транскордонного співробітництва
України;
розробляють порядок підготовки проектів (програм)
транскордонного співробітництва та державних програм розвитку
транскордонного співробітництва;
розробляють положення про проведення конкурсу проектів
(програм) транскордонного співробітництва, які претендують на
включення до державних програм розвитку транскордонного
співробітництва;
проводять моніторинг виконання державних програм розвитку
транскордонного співробітництва;
розглядають пропозиції суб'єктів транскордонного
співробітництва України щодо включення проектів (програм)
транскордонного співробітництва до державних програм розвитку
транскордонного співробітництва;
здійснюють у межах своєї компетенції координацію та взаємне
узгодження державних галузевих, регіональних програм і державних
програм розвитку транскордонного співробітництва під час
формування проекту Державного бюджету України на відповідний рік.
Стаття 13. Функції суб'єктів транскордонного співробітництва
України у сфері державної підтримки розвитку
транскордонного співробітництва
Суб'єкти транскордонного співробітництва України:
організовують та координують роботу з підготовки та
реалізації проектів (програм) транскордонного співробітництва;
беруть участь у розробленні спільних проектів (програм) та
координують їх реалізацію;
розробляють регіональні програми транскордонного
співробітництва; { Статтю 13 доповнено новим абзацом згідно із
Законом N 2515-VIII ( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
розробляють або беруть участь у розробці державних програм
розвитку транскордонного співробітництва;
забезпечують у межах своєї компетенції виділення в
установленому порядку з місцевих бюджетів коштів на розвиток
транскордонного співробітництва.
Розділ IV
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
Стаття 14. Фінансове забезпечення транскордонного
співробітництва
Видатки на реалізацію проектів (програм) транскордонного
співробітництва в Україні, а також на виконання всіх необхідних
завдань, пов’язаних із здійсненням транскордонного
співробітництва, у тому числі з необхідністю функціонування
органів транскордонного співробітництва, здійснюються за рахунок
коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів (бюджету
Автономної Республіки Крим, обласних, районних бюджетів та
бюджетів місцевого самоврядування (бюджетів територіальних громад
сіл, їх об’єднань, селищ, міст, у тому числі районів у містах,
бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно
із законом та перспективним планом формування територій громад) на
відповідний рік, а також інших джерел, не заборонених законом. Для
спільного фінансування проектів (програм) транскордонного
співробітництва може використовуватися міжнародна технічна
допомога, кредитні ресурси міжнародних фінансових організацій,
кошти Європейського Союзу згідно із законодавством України. { Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1833-VI ( 1833-17 ) від 21.01.2010; в редакції Закону
N 2515-VIII ( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
Обсяги державної фінансової підтримки розвитку
транскордонного співробітництва визначаються у законі про
Державний бюджет України на відповідний рік згідно з державними
програмами розвитку транскордонного співробітництва, затвердженими
Кабінетом Міністрів України.
Обсяг коштів, що спрямовуються суб’єктами транскордонного
співробітництва України на виконання державних програм розвитку
транскордонного співробітництва, визначається у відповідних
місцевих бюджетах та бюджетах суб’єктів транскордонного
співробітництва. { Частина третя статті 14 в редакції Закону N 2515-VIII
( 2515-19 ) від 04.09.2018 }
Заходи щодо виконання державних програм розвитку
транскордонного співробітництва фінансуються за рахунок бюджетних
призначень головних розпорядників коштів Державного бюджету
України на відповідний рік.
Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня
набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними
органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у
відповідність із цим Законом;
прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації
цього Закону.
3. Кабінету Міністрів України передбачити кошти на розвиток
транскордонного співробітництва при розробці проектів Державного
бюджету України на 2005 рік та на наступні роки.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 24 червня 2004 року
N 1861-IV



вгору