Бюджетний кодекс України
Кодекс України; Закон, Кодекс від 08.07.20102456-VI
Документ 2456-VI, чинний, поточна редакція — Редакція від 01.01.2018, підстава 1763-VIII, 1793-VIII, 2125-VIII, 2233-VIII, 2246-VIII
( Остання подія — Редакція, відбудеться 01.01.2019, підстава 1794-VIII. Подивитися в історії? )


23. Установити, що частина третя статті 24 цього Кодексу не застосовується у разі здійснення згідно із законом заходів з часткової мобілізації.

{Розділ VI доповнено пунктом 23 згідно із Законом № 79-VIII від 28.12.2014}

23-1. Установити, що положення частини другої статті 18 цього Кодексу не застосовуються у випадках:

1) введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях;

2) введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях;

3) проведення на території України антитерористичної операції.

{Розділ VI доповнено пунктом 23-1 згідно із Законом № 1789-VIII від 20.12.2016}

24. Установити, що виконання державного бюджету та місцевих бюджетів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, здійснюється з урахуванням таких особливостей:

{Абзац перший пункту 24 розділу VI із змінами, внесеними згідно із Законом № 714-VIII від 06.10.2015}

1) витрати державного бюджету, у тому числі в частині трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам, здійснюються після повернення територій під контроль державної влади;

2) перерахування трансфертів місцевим бюджетам, передбачених у законі про Державний бюджет України, здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

3) за рішеннями Президента України, відповідних органів державної влади або їх посадових осіб може запроваджуватися особливий порядок діяльності учасників бюджетного процесу на відповідній території України та/або відбуватися зупинення, поновлення їхньої діяльності, їх переміщення, реорганізація, ліквідація;

4) тимчасово, до повернення населених пунктів під контроль державної влади, залишки коштів місцевих бюджетів таких населених пунктів, що обліковуються станом на 1 січня 2016 року на рахунках в органах Казначейства України, зараховуються до спеціального фонду відповідних обласних бюджетів Донецької та Луганської областей. Залишки коштів перераховуються органами Казначейства України і відображаються ними у бухгалтерському обліку та звітності про виконання місцевих бюджетів за класифікацією фінансування бюджету. Зараховані до обласних бюджетів залишки коштів спрямовуються на:

відновлення об’єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду, систем забезпечення життєдіяльності, включаючи їх утримання, та соціально-економічний розвиток Донецької та Луганської областей;

погашення з обласного бюджету Донецької області місцевого боргу Донецької міської ради, що виник за кредитом, отриманим у публічному акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитний договір № 151110К26 від 5 листопада 2010 року). Уповноважити Донецьку обласну державну адміністрацію, Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію забезпечити погашення заборгованості Донецької міської ради за таким кредитом.

Переліки об’єктів і заходів, що будуть здійснюватися за рахунок зазначених залишків коштів, затверджуються відповідними обласними державними адміністраціями, обласними військово-цивільними адміністраціями. При цьому до таких переліків не можуть бути включені об’єкти і заходи на територіях окремих районів, міст, селищ і сіл, де органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення. Затверджені відповідними обласними державними адміністраціями, обласними військово-цивільними адміністраціями переліки об’єктів і заходів, що будуть здійснюватися за рахунок зазначених залишків коштів, погоджуються Кабінетом Міністрів України.

{Абзац восьмий пункту 24 розділу VI із змінами, внесеними згідно із Законом № 2233-VIII від 07.12.2017}

Починаючи з 1 січня 2017 року залишки коштів місцевих бюджетів таких населених пунктів, що обліковуються станом на кожну звітну дату на рахунках в органах Казначейства України, зараховуються до спеціального фонду відповідних обласних бюджетів Донецької та Луганської областей. Залишки коштів перераховуються органами Казначейства України щомісяця (до 10 числа місяця, наступного за звітним), відображаються ними у бухгалтерському обліку та звітності про виконання місцевих бюджетів за класифікацією фінансування бюджету та спрямовуються на об’єкти і заходи, що формуються з урахуванням положень абзаців другого і четвертого цього підпункту.

{Підпункт 4 пункту 24 розділу VI доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом № 1789-VIII від 20.12.2016}

{Пункт 24 розділу VI доповнено підпунктом 4 згідно із Законом № 714-VIII від 06.10.2015; в редакції Закону № 1406-VIII від 02.06.2016}

{Розділ VI доповнено пунктом 24 згідно із Законом № 79-VIII від 28.12.2014}

24-1. Установити, що органи Казначейства України здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до місцевих бюджетів населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим відповідно з Донецькою та Луганською обласними військово-цивільними адміністраціями.

{Розділ VI доповнено пунктом 24-1 згідно із Законом № 1789-VIII від 20.12.2016}

24-2. Тимчасово, до повернення населених пунктів Донецької та Луганської областей під контроль державної влади, при здійсненні горизонтального вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів (відповідно до статей 98 та 99 цього Кодексу) у кількості населення додатково враховується кількість облікованих внутрішньо переміщених осіб за даними центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах соціальної політики, трудових відносин, соціального захисту населення.

{Розділ VI доповнено пунктом 24-2 згідно із Законом № 2233-VIII від 07.12.2017}

25. Контроль за використанням бюджетних коштів щодо власних надходжень державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ та закладів культури, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти, здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

{Розділ VI доповнено пунктом 25 згідно із Законом № 79-VIII від 28.12.2014}

26. Установити, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178); статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94); Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111); частин першої та другої статті 9, статей 14, 22, 36, 37 та 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399); частини другої статті 12, пункту "ж" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19); статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425); статті 9 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 4, ст. 18); статті 43 Гірничого закону України (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 50, ст. 433); статей 6-1, 6-2, 6-3 та 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 24, ст. 182); статті 4 Закону України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 12, ст. 187); Закону України "Про вищу освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 37-38, ст. 2004); Закону України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 38-39, ст. 380); частин першої, другої і п’ятої статті 14, статті 21, абзаців другого - дев’ятого частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 28, ст. 230); абзацу першого частини другої, абзаців другого, четвертого та п’ятого частини третьої статті 18, абзацу третього частини четвертої статті 21, абзацу першого частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 46, ст. 393); частини другої статті 14, абзацу другого частини третьої статті 30, частини п’ятої статті 35 Закону України "Про дошкільну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 49, ст. 259); абзацу другого частини першої статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 24, ст. 243); статті 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 42-43, ст. 293); частини першої статті 25, статті 26 Закону України "Про дипломатичну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 5, ст. 29); частини третьої статті 22, абзацу другого частини першої, частини третьої статті 29 Закону України "Про культуру" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 24, ст. 168); статті 14 Закону України "Про Суспільне телебачення і радіомовлення України" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 27, ст. 904); статті 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 45, ст. 397); частини третьої статті 119, статті 250 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375); частини другої статті 13, частини першої статті 14, абзацу сьомого частини другої статті 21 Закону України "Про театри і театральну справу" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 26, ст. 350); абзаців восьмого та дев’ятого частини другої статті 28 Закону України "Про музеї та музейну справу" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 25, ст. 191); частини четвертої статті 19 Закону України "Про охорону праці" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 2, ст. 10); Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 3, ст. 25); частин третьої, четвертої та п’ятої статті 26 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 7, ст. 50); частини третьої статті 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529); пункту 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 51, ст. 577); абзацу п’ятого частини третьої статті 5, частини п’ятої статті 19 Закону України "Про охорону дитинства" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 30, ст. 142); абзацу другого пункту 30 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170); другого речення частини п’ятої статті 6 Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 32, ст. 453); абзацу третього частини другої статті 47 Закону України "Про професійно-технічну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 32, ст. 215); частини третьої статті 15, частини шостої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 23, ст. 177); частин четвертої, п’ятої, шостої статті 14 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 50, ст. 302); частини першої статті 25 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 45, ст. 313); частини першої статті 21 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324); абзаців третього і четвертого підпункту 8 пункту 8 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 29, ст. 942); статті 9-1, абзаців першого і другого пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст. 190); частини сьомої статті 21 Закону України "Про Національну гвардію України" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 17, ст. 594), абзацу шостого частини третьої статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 16, ст. 255); статей 6 і 7 Закону України "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 26, ст. 896); статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

{Розділ VI доповнено пунктом 26 згідно із Законом № 79-VIII від 28.12.2014; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1789-VIII від 20.12.2016, № 2233-VIII від 07.12.2017}

27. Установити, що у 2015 році у разі утворення нових державних органів, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України безпосередньо, Кабінет Міністрів України може визначати такі державні органи головними розпорядниками коштів державного бюджету (відповідальними виконавцями бюджетних програм) та відкривати їм нові бюджетні програми, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

{Розділ VI доповнено пунктом 27 згідно із Законом № 79-VIII від 28.12.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 212-VIII від 02.03.2015}

28. Установити, що:

положення щодо державних інвестиційних проектів і державних капітальних вкладень, визначені частинами третьою та четвертою статті 32 і пунктом 4-1 частини першої статті 38 цього Кодексу, застосовуються, починаючи з формування проекту Державного бюджету України на 2016 рік;

положення частин другої і третьої статті 12-1 та статті 12-2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" до державних інвестиційних проектів не застосовуються.

{Розділ VI доповнено пунктом 28 згідно із Законом № 288-VIII від 07.04.2015}

29. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад включають до програм енергозбереження показники скорочення головними розпорядниками бюджетних коштів обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв за рахунок здійснення енергозберігаючих заходів у межах надходжень відповідного бюджету, а також виконання енергосервісу.

{Розділ VI доповнено пунктом 29 згідно із Законом № 328-VIII від 09.04.2015}

30. Установити, що положення щодо рішень Уповноваженого органу з питань державної допомоги, визначене частиною четвертою статті 35 цього Кодексу, застосовується починаючи з формування проекту Державного бюджету України на 2019 рік.

{Розділ VI доповнено пунктом 30 згідно із Законом  № 416-VIII від 14.05.2015}

31. Установити, що частина шоста статті 16, частина сьома статті 17 та частина сьома статті 74 цього Кодексу не застосовуються щодо боргових зобов’язань, зазначених у статтях 1 та 2 Закону України "Про особливості здійснення правочинів з державним, гарантованим державою боргом та місцевим боргом", протягом строку дії рішення Кабінету Міністрів України або міської ради, прийнятого згідно зі статтями 1 та 2 зазначеного Закону.

{Розділ VI доповнено пунктом 31 згідно із Законом № 437-VIII від 19.05.2015}

32. Частина дев’ята статті 45 цього Кодексу застосовується, починаючи із складання проекту Державного бюджету України на 2016 рік.

{Розділ VI доповнено пунктом 32 згідно із Законом № 542-VIII від 18.06.2015}

33. Установити, що з 1 вересня 2015 року до 1 січня 2019 року запроваджується експеримент з фінансового забезпечення реалізації заходів з розвитку автомобільних доріг загального користування, ділянок вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що суміщаються з автомобільними дорогами загального користування, у всіх областях та місті Києві, а також реалізації заходів з розвитку дорожньої інфраструктури у місті Києві.

{Абзац перший пункту 33 розділу VI із змінами, внесеними згідно із Законами № 1789-VIII від 20.12.2016, № 2233-VIII від 07.12.2017}

Перелік об’єктів, щодо яких здійснюється реалізація зазначених заходів згідно з експериментом, затверджується відповідною обласною, Київською міською державними адміністраціями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства, та з подальшим погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

{Абзац другий пункту 33 розділу VI із змінами, внесеними згідно із Законом № 1789-VIII від 20.12.2016}

На період проведення експерименту для реалізації зазначених заходів у разі перевиконання загального обсягу щомісячних показників надходжень митних платежів (мито, акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції), податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів (продукції)), визначених у розписі державного бюджету за загальним фондом, 50 відсотків такого перевиконання, як виняток з положень частини другої статті 29, статті 69-1, частини другої статті 85, статей 87 і 91 цього Кодексу, зараховується до спеціальних фондів обласних бюджетів та бюджету міста Києва в обсязі, пропорційному до суми перевиконання на відповідній території загального обсягу щомісячних індикативних показників надходжень митних платежів, що справляються під час митного оформлення товарів на територіях відповідних областей та міста Києва, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі отримання обласними бюджетами та бюджетом міста Києва в цілому по Україні за рахунок експерименту коштів в обсязі менше 1,5 млрд гривень протягом першого кварталу, 3 млрд гривень - першого півріччя, 4,5 млрд гривень - дев’яти місяців та 6 млрд гривень - за 2018 рік (на останній банківський день), здійснюється поквартальна компенсація з державного дорожнього фонду за рахунок коштів, передбачених абзацом другим частини четвертої статті 24-2 цього Кодексу, з урахуванням сум компенсацій, наданих протягом попередніх кварталів поточного бюджетного періоду (наростаючим підсумком з початку року). Суми компенсації розподіляються пропорційно до суми перевиконання за звітний квартал на відповідній території загального обсягу щомісячних індикативних показників надходжень митних платежів, що справляються під час митного оформлення товарів на територіях відповідних областей та міста Києва, а у разі відсутності таких перевиконань сума компенсації переноситься на наступний квартал.

{Абзац третій пункту 33 розділу VI в редакції Закону № 1789-VIII від 20.12.2016; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2233-VIII від 07.12.2017}

Кабінету Міністрів України:

затвердити методику розрахунку щомісячних індикативних показників надходжень митних платежів до загального фонду державного бюджету у територіальному розрізі з урахуванням відповідних надходжень за останній бюджетний період та інших факторів, що впливають на обсяги таких платежів;

{Абзац п'ятий пункту 33 розділу VI із змінами, внесеними згідно із Законами № 1789-VIII від 20.12.2016, № 2233-VIII від 07.12.2017}

погодити щомісячні індикативні показники надходжень митних платежів до загального фонду державного бюджету з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету;

{Абзац шостий пункту 33 розділу VI із змінами, внесеними згідно із Законом № 1789-VIII від 20.12.2016}

щомісячно інформувати Верховну Раду України, Президента України та Рахункову палату про реалізацію експерименту (з наведенням відповідних щомісячних індикативних показників, фактичних надходжень та обсягів спрямування бюджетних коштів до спеціальних фондів обласних бюджетів та бюджету міста Києва, а також інформації про використання таких бюджетних коштів).

{Розділ VI доповнено пунктом 33 згідно із Законом № 666-VIII від 03.09.2015; в редакції Закону № 914-VIII від 24.12.2015}

34. Установити, що держава або територіальна громада міста виконує свої:

1) зобов’язання здійснити платежі (далі - платіжні зобов’язання), що виникли за правочинами з державним боргом за державними зовнішніми запозиченнями, гарантованим державою боргом за зовнішніми кредитами (позиками) або з місцевим боргом за місцевими зовнішніми запозиченнями за переліком згідно з додатком до Закону України "Про особливості здійснення правочинів з державним, гарантованим державою боргом та місцевим боргом" щодо обміну (зміни умов діючих позик), випуску та продажу відповідних боргових зобов’язань, якщо умови відповідних боргових зобов’язань змінені в результаті вчинення таких правочинів; та

2) платіжні зобов’язання держави за державними зовнішніми запозиченнями та гарантованим державою боргом або у випадку територіальної громади міста за місцевим боргом, що не включені до переліку згідно з додатком до Закону України "Про особливості здійснення правочинів з державним, гарантованим державою боргом та місцевим боргом";

перед виконанням платіжних зобов’язань держави за державними зовнішніми запозиченнями та гарантованим державою боргом або платіжних зобов’язань територіальної громади міста за місцевим боргом, що включені до переліку згідно з додатком до Закону України "Про особливості здійснення правочинів з державним, гарантованим державою боргом та місцевим боргом", стосовно яких не були вчинені правочини щодо обміну (зміни умов діючих позик), випуску або продажу відповідних боргових зобов’язань та не змінено умови відповідних боргових зобов’язань (далі - зобов’язання з нижчим пріоритетом), за умови, що платежі за відповідними зобов’язаннями з нижчим пріоритетом тимчасово зупинені згідно із законодавством України.

Якщо будь-яке існуюче або майбутнє платіжне зобов’язання держави за державним зовнішнім запозиченням, державною гарантією або територіальної громади міста за місцевим запозиченням передбачає умову про те, що платіжні зобов’язання держави або територіальної громади міста мають однаковий пріоритет з іншими незабезпеченими та непідпорядкованими платіжними зобов’язаннями держави або відповідно територіальної громади міста, така умова не зобов’язує державу або територіальну громаду міста здійснювати:

платежі рівними чи пропорційними частинами за таким платіжним зобов’язанням держави або територіальної громади міста та іншими платіжними зобов’язаннями держави або територіальної громади міста;

платежі за будь-яким платіжним зобов’язанням держави або територіальної громади міста одночасно із здійсненням платежу або як передумова для здійснення платежу за будь-яким іншим платіжним зобов’язанням держави або територіальної громади міста.

{Розділ VI доповнено пунктом 34 згідно із Законом № 700-VIII від 17.09.2015}

35. Право на розміщення державних деривативів належить державі в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України. Умови розміщення державних деривативів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Під час здійснення розміщення державних деривативів Міністр фінансів України за рішенням Кабінету Міністрів України має право брати зобов’язання від імені України, пов’язані із здійсненням такого розміщення державних деривативів, у тому числі щодо відмови від суверенного імунітету в можливих судових справах, пов’язаних із здійсненням виплат за державними деривативами відповідно до їх умов розміщення.

Видатки на виплати за державними деривативами здійснюються Міністерством фінансів України відповідно до умов розміщення державних деривативів, а також нормативно-правових актів, якими затверджені умови розміщення державних деривативів, незалежно від обсягу коштів, визначених на цю мету в законі про Державний бюджет України.

З моменту виникнення підстав для здійснення видатків на виплати за державними деривативами відповідно до умов розміщення Міністерство фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікувані видатки Державного бюджету України Верховну Раду України та подає у двотижневий строк пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

{Розділ VI доповнено пунктом 35 згідно із Законом № 700-VIII від 17.09.2015}

36. Установити, що під час здійснення правочинів з державним боргом за державними зовнішніми запозиченнями і гарантованим державою боргом за зовнішніми кредитами (позиками) відповідно до умов, затверджених Кабінетом Міністрів України, сума (обсяг) чистого прибутку (доходу) для цілей сплати частини чистого прибутку (доходу), передбаченої статтею 29 цього Кодексу та статтями 5, 11-1 Закону України "Про управління об’єктами державної власності", зменшується на суму, визначену відповідно до пункту 36 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України.

{Розділ VI доповнено пунктом 36 згідно із Законом № 700-VIII від 17.09.2015}

37. Установити, що у разі виконання державою гарантійних зобов’язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету або шляхом укладення з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано, у суб’єктів господарювання, зобов’язання яких гарантовані, передбачена частиною восьмою статті 17 цього Кодексу прострочена заборгованість перед державою за кредитами (позиками), залученими під державні гарантії, може не виникати, якщо це передбачено затвердженими Кабінетом Міністрів України  умовами правочинів з державним боргом за державними зовнішніми запозиченнями або гарантованим державою боргом.

{Розділ VI доповнено пунктом 37 згідно із Законом № 700-VIII від 17.09.2015}

38. Установити, що в період створення об’єднаних територіальних громад положення окремих статей цього Кодексу стосовно формування та виконання бюджету об’єднаної територіальної громади та районного бюджету району, в якому утворено відповідну об’єднану територіальну громаду, на перший плановий бюджетний період після такого об’єднання застосовуються з урахуванням таких особливостей:

{Абзац перший пункту 38 розділу VI із змінами, внесеними згідно із Законом № 2233-VIII від 07.12.2017}

{Підпункт 1 пункту 38 розділу VI виключено на підставі Закону № 2233-VIII від 07.12.2017}

{Підпункт 2 пункту 38 розділу VI виключено на підставі Закону № 2233-VIII від 07.12.2017}

3) частини першої статті 79 цього Кодексу - якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято рішення про місцевий бюджет, районна державна адміністрація, виконавчий орган місцевої ради має право здійснювати витрати місцевого бюджету лише на цілі, визначені у проекті рішення про місцевий бюджет на відповідний бюджетний період, схваленому районною державною адміністрацією, виконавчим органом місцевої ради та поданому на розгляд місцевої ради. При цьому щомісячні бюджетні асигнування місцевого бюджету сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу витрат бюджету, передбачених проектом рішення про місцевий бюджет на відповідний бюджетний період, схваленим районною державною адміністрацією, виконавчим органом місцевої ради та поданим на розгляд місцевої ради (крім випадків, передбачених частиною шостою статті 16 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу, а також з урахуванням необхідності проведення захищених видатків місцевого бюджету), з урахуванням міжбюджетних трансфертів, які визначені законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період (у разі несвоєчасного набрання чинності таким законом - проектом закону про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період, поданим Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України).

{Розділ VI доповнено пунктом 38 згідно із Законом № 837-VIII від 26.11.2015}

39. Районні ради здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність об’єднаних територіальних громад, відповідних бюджетних установ, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом.

{Розділ VI доповнено пунктом 39 згідно із Законом № 837-VIII від 26.11.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2233-VIII від 07.12.2017}

40. Установити, що під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат Міністерство фінансів України має право на безоплатне отримання інформації, що містить банківську таємницю, персональні дані, та на доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування.

{Абзац перший пункту 40 розділу VI в редакції Закону № 1789-VIII від 20.12.2016}

Для отримання та обробки таких персональних даних Міністерство фінансів України не потребує отримання на це згоди фізичних осіб.

{Абзац другий пункту 40 розділу VI із змінами, внесеними згідно із Законом № 1789-VIII від 20.12.2016}

{Розділ VI доповнено пунктом 40 згідно із Законом № 914-VIII від 24.12.2015}

41. Установити, що акцизний податок з вироблених в Україні пального і транспортних засобів, акцизний податок з ввезених на митну територію України пального і транспортних засобів та ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них, як виняток з положень пунктів 1-3 частини третьої статті 29 цього Кодексу, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету у 2018 році у розмірі 50 відсотків, у 2019 році - у розмірі 75 відсотків.

{Розділ VI доповнено пунктом 41 згідно із Законом № 1763-VIII від 17.11.2016}

42. Установити, що у 2017-2021 роках щорічний обсяг коштів Державного бюджету України, які спрямовуються на державну підтримку сільськогосподарських товаровиробників, становить не менше 1 відсотка випуску продукції у сільському господарстві.

При цьому, 20 відсотків такої підтримки використовується сільськогосподарськими товаровиробниками для закупівлі у вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки та обладнання (2017 рік - 10 відсотків, 2018 рік - 15 відсотків).

{Розділ VI доповнено пунктом 42 згідно із Законом № 1789-VIII від 20.12.2016}

43. Установити, що у 2017 році, як виняток з пунктів 7 та 8 частини другої статті 29 цього Кодексу, 13,44 відсотка акцизного податку з виробленого в Україні пального та 13,44 відсотка акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального, але не менше обсягу нарахувань у 2016 році акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі пального, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування автоматично:

1) у першому півріччі 2017 року - пропорційно до частки нарахувань за даними декларацій сум акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі пального за 2016 рік на відповідній території у загальному обсязі таких нарахувань за 2016 рік в цілому по Україні;

2) у другому півріччі 2017 року - пропорційно до обсягу реалізованого суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі пального на відповідній території за перше півріччя 2017 року в загальному обсязі такого реалізованого пального в цілому по Україні за перше півріччя 2017 року.

{Розділ VI доповнено пунктом 43 згідно із Законом № 1789-VIII від 20.12.2016}

43-1. Установити, що у 2018 та 2019 роках, як виняток з положень пунктів 7 і 8 частини другої статті 29 цього Кодексу, 13,44 відсотка акцизного податку з виробленого в Україні пального та 13,44 відсотка акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, зараховуються до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування автоматично:

1) у першому півріччі 2018 року - пропорційно до обсягу реалізованого суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі пального на відповідній території за друге півріччя 2017 року в загальному обсязі такого реалізованого пального в цілому по Україні за друге півріччя 2017 року;

2) у другому півріччі 2018 року - пропорційно до обсягу реалізованого суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі пального на відповідній території за перше півріччя 2018 року в загальному обсязі такого реалізованого пального в цілому по Україні за перше півріччя 2018 року;

3) у першому півріччі 2019 року - пропорційно до обсягу реалізованого суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі пального на відповідній території за друге півріччя 2018 року в загальному обсязі такого реалізованого пального в цілому по Україні за друге півріччя 2018 року;

4) у другому півріччі 2019 року - пропорційно до обсягу реалізованого суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі пального на відповідній території за перше півріччя 2019 року в загальному обсязі такого реалізованого пального в цілому по Україні за перше півріччя 2019 року.

{Розділ VI доповнено пунктом 43-1 згідно із Законом № 2233-VIII від 07.12.2017}

44. Установити, що у 2017 році з метою здійснення заходів із запровадження середньострокового бюджетного планування, як виняток з положень абзацу дев’ятого частини першої статті 21, частин першої і третьої статті 33 цього Кодексу та частини першої статті 152 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 14-17, ст. 133):

Міністерство фінансів України спільно з іншими центральними органами виконавчої влади розробляє та до 1 червня 2017 року подає на розгляд Кабінету Міністрів України уточнений прогноз Державного бюджету України на 2018 і 2019 роки та проект Основних напрямів бюджетної політики на 2018-2020 роки, які розглядаються та схвалюються Кабінетом Міністрів України у двотижневий строк з дня їх подання;

Кабінет Міністрів України подає не пізніше 15 червня 2017 року проект Основних напрямів бюджетної політики на 2018-2020 роки до Верховної Ради України.

{Розділ VI доповнено пунктом 44 згідно із Законом № 1974-VIII від 23.03.2017}

45. Установити, що власні надходження розпорядників коштів державного бюджету, які здійснювали свою діяльність на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, що обліковувалися на єдиному казначейському рахунку станом на день відключення системи електронних платежів Національного банку України, можуть бути використані такими розпорядниками коштів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

{Розділ VI доповнено пунктом 45 згідно із Законом № 2233-VIII від 07.12.2017}

46. Установити, що обсяг видатків державного бюджету на вищу освіту розподіляється між вищими навчальними закладами на основі формули, яка розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, та затверджується Кабінетом Міністрів України і має враховувати, зокрема, такі параметри:

кількість здобувачів вищої освіти за освітньо-кваліфікаційними рівнями та спеціальностями і співвідношення вартості освітніх послуг;

рівень результатів зовнішнього незалежного оцінювання вступників;

показники якості освітньої і наукової діяльності вищого навчального закладу.

{Розділ VI доповнено пунктом 46 згідно із Законом № 2233-VIII від 07.12.2017}

Президент України

В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ
8 липня 2010 року
№ 2456-VI




вгору