Документ 36-2018-п, чинний, поточна редакція — Прийняття від 31.01.2018
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 06.02.2018. Подивитися в історії? )

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 31 січня 2018 р. № 36
Київ

Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги на відновлення платоспроможності та реструктуризацію суб’єктів господарювання

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання” Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити критерії оцінки допустимості державної допомоги на відновлення платоспроможності та реструктуризацію суб’єктів господарювання згідно з додатком.

Прем'єр-міністр України

В.ГРОЙСМАН

Інд. 67




Додаток
до постанови Кабінету Міністрів України
від 31 січня 2018 р. № 36

КРИТЕРІЇ
оцінки допустимості державної допомоги на відновлення платоспроможності та реструктуризацію суб’єктів господарювання

Загальні питання

1. Ці критерії застосовуються Антимонопольним комітетом для проведення оцінки допустимості державної допомоги на відновлення платоспроможності та реструктуризацію суб’єктів господарювання під час прийняття рішення відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”.

2. Терміни, що вживаються у цих критеріях, мають таке значення:

довгострокова рентабельність суб’єктів господарювання - прибутковість господарської діяльності суб’єктів господарювання, в тому числі їх фінансова стійкість та конкурентоспроможність на ринку, без залучення державної допомоги протягом наступних п’яти років з моменту закінчення періоду дії програми державної допомоги;

скрутне становище суб’єктів господарювання - незадовільний стан фінансової і господарської діяльності суб’єктів господарювання, якому притаманні ознаки, визначені цими критеріями.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному у Господарському кодексі України, Бюджетному кодексі України, Законах України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”, “Про захист економічної конкуренції”, “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, наказах Мінфіну від 7 лютого 2013 р. № 73 “Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, від 14 липня 2016 р. № 616 “Про затвердження Порядку проведення оцінки фінансового стану потенційного бенефіціара інвестиційного проекту, реалізація якого передбачається на умовах фінансової самоокупності, а також визначення виду забезпечення для обслуговування та погашення позики, наданої за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, обслуговування якої здійснюватиметься за рахунок коштів бенефіціара”.

3. Державна допомога на відновлення платоспроможності та реструктуризацію суб’єктів господарювання вважається допустимою, коли така допомога надається з метою відновлення платоспроможності та/або довгострокової рентабельності суб’єктів господарювання.

4. До категорій отримувачів державної допомоги на відновлення платоспроможності та реструктуризацію належать суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, в тому числі суб’єкти малого та/або середнього підприємництва, що перебувають у скрутному становищі та:

провадять господарську діяльність у будь-якій сфері;

провадять господарську діяльність не менш як три роки з дня їх державної реєстрації;

виконали рішення Антимонопольного комітету про повернення незаконної державної допомоги, недопустимої для конкуренції (у разі наявності такого рішення), у порядку, передбаченому законодавством про державну допомогу;

не є резидентами та/або не перебувають під контролем резидентів держави-агресора стосовно України або до яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України “Про санкції”;

не є отримувачами державної допомоги за іншими програмами державної допомоги, крім визначених цими критеріями.

5. Суб’єкти господарювання вважаються такими, що перебувають у скрутному становищі, якщо наявна хоча б одна з таких ознак:

втрата суб’єктами господарювання більш як половини статутного капіталу через накопичені збитки чи з інших причин;

обсяг зобов’язань суб’єктів господарювання (крім суб’єктів малого та/або середнього підприємництва) за останні два роки більш як у 7,5 раза перевищує обсяг власного капіталу;

прибуток суб’єктів господарювання до оподаткування без вирахування відсотків за користування кредитами (позиками) та амортизації є меншим за витрати на сплату відсотків за кредитами (позиками) відповідного періоду;

порушення щодо суб’єктів господарювання справи про банкрутство відповідно до законодавства про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

кредитний рейтинг суб’єктів господарювання характеризується низькою та дуже низькою кредитоспроможністю порівняно з іншими українськими позичальниками або борговими інструментами згідно з Національною рейтинговою шкалою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 р. № 665 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 32, ст. 1294).

Стан фінансової і господарської діяльності суб’єктів господарювання визначається за даними фінансової звітності суб’єктів господарювання згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженим наказом Мінфіну від 7 лютого 2013 р. № 73.

6. Суб’єкти господарювання, що перебувають у скрутному становищі, можуть отримувати державну допомогу на відновлення платоспроможності та реструктуризацію незалежно від застосування системи заходів щодо відновлення платоспроможності суб’єктів господарювання відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Сукупний розмір державної допомоги на відновлення платоспроможності та реструктуризацію суб’єктів господарювання становить розмір державної допомоги на відновлення платоспроможності та реструктуризацію суб’єктів господарювання.

7. Державна допомога на відновлення платоспроможності надається з метою тимчасової підтримки поточної діяльності (ліквідності) суб’єктів господарювання, що перебувають у скрутному становищі, строком до шести місяців.

8. Максимальний розмір державної допомоги на відновлення платоспроможності суб’єктів господарювання обмежується розміром державної допомоги, що необхідний для підтримки їх поточної діяльності (ліквідності), та розраховується надавачами державної допомоги за такою формулою:

(фінансовий результат від операційної діяльності t + амортизація t
(оборотний капітал t – оборотний капітал t-1))
___________________________________________________________,

2

де t - рік, що передує року надання державної допомоги;

t-1- рік, що передує показнику t.

Формула застосовується тільки тоді, коли результат є від’ємним числом.

9. Формами державної допомоги на відновлення платоспроможності є кредити (позики), державні та місцеві гарантії виконання зобов’язань за кредитами (позиками).

Строк дії договору про надання кредиту (позики) та гарантії виконання зобов’язань за кредитами (позиками) (далі - гарантії) обмежується строком, на який надається державна допомога на відновлення платоспроможності.

Відсоткова ставка за користування кредитами (позиками) не може бути нижчою від облікової ставки, встановленої Національним банком на дату надання кредиту (позики).

Не пізніше останнього дня строку дії договору про надання кредиту (позики) та гарантії такий договір підлягає припиненню, а сума кредиту (позики) та відсотки за його користування - поверненню у повному обсязі.

10. Витратами, що можуть бути відшкодовані отримувачам державної допомоги на відновлення платоспроможності, є витрати суб’єктів господарювання, пов’язані з підтриманням їх поточної діяльності на період, на який надається державна допомога на відновлення платоспроможності.

11. Державна допомога на реструктуризацію надається з метою забезпечення відновлення довгострокової рентабельності суб’єктів господарювання, в тому числі поліпшення фінансового стану, підвищення ліквідності та платоспроможності суб’єктів господарювання, шляхом, зокрема, здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних чи інших заходів. Система заходів визначається надавачами за погодженням з Антимонопольним комітетом шляхом викладення їх у плані реструктуризації, який є обов’язковою складовою частиною програми державної допомоги на реструктуризацію.

12. Вимоги до змісту, обсягу інформації програми державної допомоги на реструктуризацію, в тому числі до плану реструктуризації, визначаються надавачами з урахуванням цих критеріїв та вимог законодавства про державну допомогу.

13. Державна допомога на реструктуризацію надається у будь-якій формі, яка є доцільною та забезпечить відновлення довгострокової рентабельності суб’єктів господарювання.

14. Витратами, що можуть бути відшкодовані отримувачам державної допомоги на реструктуризацію, є витрати, пов’язані з:

реорганізацією та оптимізацією діяльності суб’єктів господарювання, що передбачає відмову від збиткових видів діяльності;

фінансовою реструктуризацією, в тому числі списанням кредиторської заборгованості;

здійсненням інших заходів з реструктуризації відповідно до законодавства.

15. Максимальний розмір державної допомоги на реструктуризацію суб’єктів господарювання розраховується та обґрунтовується надавачами державної допомоги та обмежується мінімальним розміром державної допомоги, необхідної для здійснення реструктуризації.

16. Витрати на реструктуризацію відшкодовуються суб’єктам господарювання за рахунок ресурсів держави та власних ресурсів суб’єктів господарювання у розмірі, визначеному пунктами 17 і 18 цих критеріїв.

17. Максимальний розмір державної допомоги на реструктуризацію, який може надаватися, не може бути більше:

для суб’єктів малого підприємництва - 75 відсотків всіх витрат на реструктуризацію;

для суб’єктів середнього підприємництва - 60 відсотків всіх витрат на реструктуризацію;

для суб’єктів великого підприємництва - 50 відсотків всіх витрат на реструктуризацію.

18. Власні витрати суб’єктів господарювання на реструктуризацію становлять не менше:

для суб’єктів малого підприємництва - 25 відсотків всіх витрат на реструктуризацію;

для суб’єктів середнього підприємництва - 40 відсотків всіх витрат на реструктуризацію;

для суб’єктів великого підприємництва - 50 відсотків всіх витрат на реструктуризацію.

19. Суб’єкти малого та/або середнього підприємництва, які перебувають у скрутному становищі, можуть отримувати державну допомогу на реструктуризацію з метою підтримки їх поточної діяльності (ліквідності) на період не більше вісімнадцяти місяців.

20. Максимальний розмір державної допомоги на реструктуризацію з метою підтримки суб’єктів малого та/або середнього підприємництва розраховується надавачами державної допомоги за такою формулою:

(фінансовий результат від операційної діяльності t + амортизація t
(оборотний капітал t – оборотний капітал t-1)) х 1,5,

де t - рік, що передує року надання державної допомоги;

t-1- рік, що передує показнику t.

Формула застосовується тільки тоді, коли результат є від’ємним числом.

21. Формами державної допомоги суб’єктам малого та/або середнього підприємництва на реструктуризацію є кредити (позики), державні та місцеві гарантії.

Строк дії договору про надання кредиту (позики) та/або гарантії становить не більш як вісімнадцять місяців. Не пізніше останнього дня строку дії договору про надання кредиту (позики) та гарантії такий договір підлягає припиненню, а сума кредиту (позики) та відсотки за користування - поверненню у повному обсязі.

Відсоткова ставка за користування кредитами (позиками) не може бути нижчою від облікової ставки, встановленої Національним банком на дату надання кредиту (позики).

22. Державна допомога на відновлення платоспроможності та реструктуризацію не може надаватися частіше ніж раз на десять років (залежно від того, що сталося останнім):

з моменту прийняття Антимонопольним комітетом рішення про допустимість державної допомоги на відновлення платоспроможності; або

з моменту закінчення періоду реструктуризації; або

з моменту припинення дії плану реструктуризації.

23. Антимонопольний комітет може прийняти рішення про допустимість державної допомоги на відновлення платоспроможності та/або реструктуризацію до закінчення строку, визначеного пунктом 22 цих критеріїв, у таких випадках:

якщо наданню державної допомоги на реструктуризацію передувало надання державної допомоги на відновлення платоспроможності суб’єктів господарювання;

якщо суб’єктам господарювання не надавалася державна допомога на реструктуризацію у разі, коли:

була відсутня додаткова потреба у допомозі на реструктуризацію внаслідок відновлення платоспроможності суб’єктів господарювання за результатами використання державної допомоги на відновлення платоспроможності та наявності обґрунтованих підстав вважати, що суб’єкти господарювання можуть вважатися довгостроково рентабельними; або

необхідність у новій державній допомозі на відновлення платоспроможності та реструктуризацію виникла не менш як за п’ять років після отримання попередньої державної допомоги суб’єктами господарювання внаслідок виникнення форс-мажорних обставин (непереборної сили), в силу дії яких використання державної допомоги її отримувачем виявилося неможливим.

24. Якщо законодавством про державну допомогу визначено інші критерії оцінки допустимості державної допомоги на підтримку окремих галузей економіки, зокрема виробництва сталі, синтетичних волокон, фінансового сектору, транспорту, енергетики, вуглевидобування, аквакультури, суднобудування, широкосмугового зв’язку, застосовуються такі галузеві критерії оцінки допустимості державної допомоги для конкуренції.



вгору