Договір про заснування Європейської Спільноти
ЄЕС; Договір, Перелік, Міжнародний документ від 25.03.1957
Документ 994_017, чинний, поточна редакція — Редакція від 01.01.2005

                             Договір 
про заснування Європейської Спільноти
(консолідована версія станом на 1 січня 2005 року)

{ Додатково див.
Єдиний європейський акт ( 994_028 ) від 17.02.86;
Договір про Європейський Союз ( 994_029 ) від 07.02.92;
Договір ( 994_261 ) від 26.02.2001
Договір ( 994_710 ) від 16.04.2003

Протоколи :
від 25.03.57 ( 994_680 ),
від 25.03.57 ( 994_681 ),
від 25.03.57 ( 994_624 ),
від 25.03.57 ( 994_625 ),
від 17.04.57 ( 994_618 ),
від 13.11.62 ( 994_626 ),
від 08.04.65 ( 994_623 ),
від 13.03.84 ( 994_627 ),
від 07.02.92 ( 994_619 ),
від 07.02.92 ( 994_628 ),
від 07.02.92 ( 994_629 ),
від 07.02.92 ( 994_630 ),
від 07.02.92 ( 994_631 ),
від 07.02.92 ( 994_632 ),
від 07.02.92 ( 994_633 ),
від 07.02.92 ( 994_634 ),
від 07.02.92 ( 994_635 ),
від 07.02.92 ( 994_636 ),
від 07.02.92 ( 994_637 ),
від 07.02.92 ( 994_638 ),
від 07.02.92 ( 994_639 ),
від 02.10.97 ( 994_614 ),
від 02.10.97 ( 994_615 ),
від 02.10.97 ( 994_616 ),
від 02.10.97 ( 994_617 ),
від 02.10.97 ( 994_620 ),
від 02.10.97 ( 994_640 ),
від 02.10.97 ( 994_641 ),
від 02.10.97 ( 994_642 ),
від 02.10.97 ( 994_643 ),
від 02.10.97 ( 994_644 ),
від 02.10.97 ( 994_621 ),
від 26.02.2001 ( 994_622 ),
від 26.02.2001 ( 994_645 ),
від 26.02.2001 ( 994_646 )}

ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЬ БЕЛЬГІЙЦІВ, ПРЕЗИДЕНТ ФЕДЕРАТИВНОЇ
РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ, ПРЕЗИДЕНТ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ПРЕЗИДЕНТ
ІТАЛІЙСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ЇЇ КОРОЛІВСЬКА ВИСОКІСТЬ ВЕЛИКА ГЕРЦОГИНЯ
ЛЮКСЕМБУРЗЬКА, ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЕВА НІДЕРЛАНДІВ (1), ______________
(1) Згодом членами Європейської Спільноти стали також Чеська
Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Грецька
Республіка, Королівство Іспанія, Ірландія, Республіка Кіпр,
Республіка Латвія, Республіка Литва, Республіка Угорщина,
Республіка Мальта, Республіка Австрія, Республіка Польща,
Португальська Республіка, Республіка Словенія, Словацька
Республіка, Республіка Фінляндія, Королівство Швеція та Сполучене
Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (прим. пер.).
З НЕПОХИТНИМ ПРАГНЕННЯМ закласти підвалини дедалі ближчого
союзу народів Європи,
НАТХНЕННІ НАМІРОМ спільними діями сприяти економічному й
соціальному поступові своїх країн, щоб ліквідувати бар'єри, що
ділять Європу,
ВИЗНАЧАЮЧИ головну мету своїх зусиль - стале поліпшення умов
життя та праці своїх народів,
ВИЗНАЮЧИ, що усунення наявних перешкод потребує узгоджених
дій, щоб ґарантувати постійний розвиток, збалансовану торгівлю та
чесну конкуренцію,
ПІКЛУЮЧИСЯ про зміцнення єдності своїх економік та
забезпечення їхнього гармонійного розвитку, зменшуючи наявні
відмінності між різними регіонами та долаючи відсталість регіонів,
що перебувають у найменш сприятливих умовах,
БАЖАЮЧИ сприяти, через спільну торгівельну політику,
поступовому скасовуванню обмежень міжнародної торгівлі,
З НАМІРОМ підтвердити солідарність, що єднає Європу та
заморські країни, та бажаючи забезпечити їхнє процвітання й
розвиток їхнього добробуту згідно з принципами Статуту Організації
Об'єднаних Націй ( 995_010 ),
НАТХНЕННІ НАМІРОМ зберігати й зміцнювати мир та свободу,
об'єднуючи свої ресурси та закликаючи інші народи Європи, що
поділяють ці ідеали, об'єднувати свої зусилля,
З НЕПОХИТНИМ ПРАГНЕННЯМ сприяти розвиткові якнайвищого рівня
знань своїх народів через широкий доступ до освіти та постійне
оновлювання знань,
ВИРІШИЛИ заснувати ЄВРОПЕЙСЬКУ СПІЛЬНОТУ і з цією метою
призначили своїх повноважних представників:
(перелік повноважних представників не відтворено)
ЩО, обмінявшися вірчими грамотами, які визнано чинними та
виконаними в належній формі, погодилися про таке.
ЧАСТИНА ПЕРША
ПРИНЦИПИ
Стаття 1
Цим Договором ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ засновують ЄВРОПЕЙСЬКУ
СПІЛЬНОТУ.
Стаття 2
Завданням Спільноти є, запроваджуючи спільний ринок,
економічний та валютний союз, а також виконуючи спільні політики
та діяльність, зазначені в статтях 3 та 4, поширювати в межах
усієї Спільноти гармонійний, збалансований і стабільний розвиток
економічної діяльності, високий рівень зайнятості й соціального
захисту, рівність жінок і чоловіків, стабільне та безінфляційне
зростання, високий рівень конкурентоспроможності й конвергенції
економічних показників, високий рівень захисту й поліпшення стану
довкілля, підвищення рівня та якості життя, економічну й соціальну
згуртованість та солідарність держав-членів.
Стаття 3
1. На цілі, сформульовані в статті 2, діяльність Спільноти,
як обумовлено в цьому Договорі та згідно з визначеними в ньому
часовими межами, охоплює:
(a) заборону між державами-членами мита та кількісних
обмежень на імпорт та експорт товарів і на всі заходи
еквівалентної дії;
(b) спільну торгівельну політику;
(c) внутрішній ринок, що його характеристикою є скасування
перешкод вільному пересуванню людей, товарів, послуг та капіталу
між державами-членами;
(d) заходи щодо в'їзду та пересуванню осіб, як обумовлено в
Розділі IV;
(e) спільну політику у сфері сільського господарства та
рибальства;
(f) спільну політику у сфері транспорту;
(g) систему, що забезпечує неспотворену конкуренцію на
внутрішньому ринку;
(h) зближення законодавств держав-членів до рівня, що його
потребує функціювання спільного ринку;
(i) сприяння координації політик зайнятості держав-членів з
метою підвищити їхню ефективність через розроблення скоординованої
стратегії зайнятості;
(j) політику в соціальній сфері, зокрема Європейський
соціальний фонд;
(k) посилення економічної та соціальної згуртованості;
(l) політику у сфері довкілля;
(m) посилення конкурентоспроможності промисловості Спільноти;
(n) сприяння дослідженням та технічному розвиткові;
(o) заохочення створювання та розвитку транс'європейських
мереж;
(p) сприяння досягненню високого рівня охорони здоров'я;
(q) сприяння якості освіти й професійного навчання та
розвиткові культур держав-членів;
(r) політику у сфері співпраці з розвитку;
(s) асоціацію з заморськими країнами та територіями з метою
збільшити торгівлю та сприяти спільному економічному та
соціальному розвиткові;
(t) сприяння посилюванню захисту прав споживачів;
(u) заходи у сферах енергетики, цивільного захисту й туризму.
2. Уся діяльність Спільноти, зазначена в цій статті, має на
меті усунути нерівність та сприяти рівності жінок та чоловіків.
Стаття 4
1. На цілі, сформульовані в статті 2, діяльність
держав-членів та Спільноти охоплює, як обумовлено в цьому Договорі
та згідно з визначеними в ньому часовими межами, запровадження
економічної політики на ґрунті внутрішнього ринку, визначення
спільної мети, близької координації економічних політик
держав-членів, що їх належить провадити згідно з принципом
економіки відкритого ринку з вільною конкуренцією.
2. Паралельно до зазначеного вище, як обумовлено в цьому
Договорі та згідно з визначеними в ньому часовими межами й
процедурами, така діяльність незворотно фіксує обмінні курси, що
приводить до впровадження єдиної валюти, екю, та визначає й
впроваджує єдину грошово-кредитну політику та політику обмінного
курсу з головною метою - підтримувати цінову стабільність та, без
порушення цієї мети, сприяти загальним економічним політикам
Спільноти згідно з принципом економіки відкритого ринку з вільною
конкуренцією.
3. Цю діяльність держав-членів та Спільноти належить
провадити, дотримуючися таких засадничих принципів: стабільні
ціни, міцні національні фінансові системи та валютні умови,
стабільний баланс платежів.
Стаття 5
Спільнота діє в межах повноважень, що їх надає їй цей
Договір, та заради цілей, визначених в цьому Договорі.
У сферах, що не належать до її виключної компетенції,
Спільнота діє згідно з принципом субсидіарності лише тоді й у
такому обсязі, коли держави-члени не можуть належним чином досягти
мети запланованого заходу, натомість це краще здійснити на рівні
Спільноти з огляду на масштаби чи результати запропонованих
заходів.
Будь-якій дії Спільноти не належить виходити за межі того,
чого потребує досягнення мети цього Договору.
Стаття 6
Вимоги щодо охорони довкілля належить долучати до визначання
та здійснювання політик і заходів Спільноти, зазначених у статті
3, зокрема з огляду на сприяння стабільному розвиткові.
Стаття 7
1. Завдання, доручені Спільноті, виконують такі інституції:
- ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ,
- РАДА,
- КОМІСІЯ,
- СУД,
- РАХУНКОВА ПАЛАТА.
Кожній інституції належить діяти в межах повноважень, що їх
їй надає цей Договір.
2. Раді та Комісії допомагають Комітет регіонів та
Економіко-соціальний комітет, що виконують дорадчі функції.
Стаття 8
Згідно з процедурами, закладеними в цьому Договорі належить
заснувати Європейську систему центральних банків (далі - "ЄСЦБ")
та Європейський центральний банк (далі - "ЄЦБ"); їм належить діяти
в межах повноважень, що їх надає їм цей Договір та доданий до
нього Статут ЄСЦБ та ЄЦБ ( 994_681 ) (далі - "Статут ЄСЦБ").
Стаття 9
Цим засновано Європейський інвестиційний банк, якому належить
діяти в межах повноважень, що їх надає йому цей Договір та доданий
до нього Статут ( 994_681 ).
Стаття 10
Державам-членам належить вживати усіх належних заходів,
окремих чи загальних, щоб забезпечити виконання зобов'язань, що
випливають із цього Договору чи є наслідком заходів, що їх
вживають інституції Спільноти. Їм належить сприяти виконанню
завдань Спільноти.
Їм належить утримуватися від будь-яких заходів, що можуть
перешкодити досягненню цілей цього Договору.
Стаття 11 (*)
1. Державам-членам, що прагнуть запровадити посилену
співпрацю в одній зі сфер, зазначених у цьому Договорі, належить
подати запит до Комісії, яка може подати до Ради відповідну
пропозицію. Якщо Комісія не подає пропозиції до Ради, їй належить
інформувати зацікавлені держави-члени про причини. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким Договором ( 994_261 ).
2. Рада, на пропозицією Комісії та після консультацій з
Європейським Парламентом, кваліфікованою більшістю надає, з
дотриманням статей від 43 до 45 Договору про Європейський Союз
( 994_029 ), дозвіл на запровадження посиленої співпраці, як
зазначено в частині першій. Якщо посилена співпраця дотична сфери,
що підпадає під дію процедури, зазначеної в статті 251 цього
Договору, потрібна згода Європейського Парламенту.
Член Ради може вимагати передати питання на розгляд
Європейської Ради. Порушивши питання перед Європейською Радою,
Рада може діяти згідно з абзацом першим цієї частини.
3. В актах та рішеннях, потрібних, щоб запровадити посилену
співпрацю, належить враховувати всі дотичні положення цього
Договору, хіба що в цій статті та статтях від 43 до 45 Договору
про Європейський Союз ( 994_029 ) обумовлено інакше.
Стаття 11a (*)
Будь-якій державі-членові, що має намір взяти участь у
посиленій співпраці, що її започатковано згідно зі статтею 11,
належить сповістити про свій намір Раду та Комісію. Комісії
належить надати Раді свій висновок протягом трьох місяців після
дати отримання цього сповіщення. Комісії належить ухвалити рішення
щодо цього запиту та щодо окремих умов, які вона може вважати
потрібними, протягом чотирьох місяців від дати отримання цього
сповіщення. _______________
(*) Статтю додано Ніццьким Договором ( 994_261 ) (колишня
частина третя статті 11).
Стаття 12
У сфері застосування цього Договору, без порушення окремих
його положень, заборонено будь-яку дискримінацію на підставі
державної належності.
Рада, діючи згідно з процедурою, зазначеною у статті 251,
може прийняти правила, спрямовані на заборону такої дискримінації.
Стаття 13 (**)
1. Без порушення інших положень цього Договору та в межах
повноважень, що він надає Спільноті, Рада, діючи одностайно на
пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським
Парламентом, може вжити заходів, потрібних заради боротьби проти
дискримінації на підставі статі, раси, етнічного походження,
релігії чи віри, психічних чи фізичних вад, віку чи сексуальної
орієнтації. _______________
(**) Статтю змінено Ніццьким Договором ( 994_261 ).
2. Відступаючи від частини першої, Раді належить діяти згідно
з процедурою, зазначеною у статті 251, за винятком будь-якої
гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів, коли вона
ухвалює заохочувальні заходи Спільноти, аби підтримувати їхні дії,
сприяючи цим досягненню мети, зазначеної в частині першій.
Стаття 14
1. Спільнота ухвалює заходи, спрямовані на поступове
запровадження внутрішнього ринку, протягом періоду до 31 грудня
1992 року, згідно з положеннями цієї статті, а також статей 15,
26, частини другої статті 47, статей 49, 80, 93 та 95 без
порушення інших положень цього Договору.
2. Внутрішній ринок охоплює простір без внутрішніх кордонів,
де згідно з цим Договором забезпечено вільне пересування людей,
товарів, послуг та капіталу.
3. Раді, діючи кваліфікованою більшістю на пропозицію
Комісії, належить визначити настанови та умови, потрібні, щоб
забезпечити збалансований поступ всіх дотичних секторів.
Стаття 15
Розробляючи пропозиції, спрямовані на досягнення мети,
сформульованої в статті 14, Комісії належить враховувати обсяг
зусиль, що їх деяким економікам з відмінним рівнем розвитку треба
докласти, щоб запровадити внутрішній ринок, та в разі потреби
пропонувати належні заходи.
Якщо ці заходи набувають форми відступів, вони повинні бути
тимчасового характеру та мають спричиняти якнайменше завад
функціюванню внутрішнього ринку.
Стаття 16
Без порушення статей 73, 86 та 87 та зважаючи на місце послуг
загального економічного інтересу в спільних вартостях Союзу, а
також на їхній сприятливий вплив на соціальне та територіальне
гуртування, Спільноті й державам-членам, кожному в межах своїх
відповідних повноважень та в межах застосування цього Договору,
належить дбати про те, щоб ці послуги функціювали на принципах та
умовах, що уможливлюють виконання їхньої місії.
ЧАСТИНА ДРУГА
ГРОМАДЯНСТВО СОЮЗУ
Стаття 17
1. Цим запроваджено громадянство Союзу. Кожен, хто має
громадянство однієї з держав-членів, є громадянином Союзу.
Громадянство Союзу є додатковим до національного громадянства, не
заступаючи його.
2. Громадяни Союзу мають права й обов'язки, що їх надає цей
Договір.
Стаття 18 (*)
1. Кожен громадянин Союзу має право на вільне пересування та
перебування на території держав-членів, з урахуванням обмежень та
умов, закладених у цьому Договорі та заходах, ухвалених на його
виконання. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким Договором ( 994_261 ).
2. Якщо діяльність Спільноти визнано потрібною, щоб досягти
цієї мети, та якщо в цьому Договорі не обумовлено потрібних
повноважень, Рада може ухвалити положення, що полегшують
здійснювання зазначених у частині першій прав. Рада діє згідно з
процедурою, зазначеною у статті 251.
3. Частину другу не належить застосовувати до положень щодо
паспортів, ідентифікаційних посвідчень, дозволів на перебування чи
будь-яких інших подібних документів чи до положень щодо
соціального забезпечення та соціального захисту.
Стаття 19
1. Кожен громадянин Союзу, що перебуває в державі-члені,
громадянином якої він не є, має право обирати та бути обраним на
місцевих виборах у державі-члені перебування на таких самих
умовах, як громадяни цієї держави. Це право належить здійснювати з
урахуванням докладних положень, що їх ухвалює Рада, діючи
одностайно на пропозицію Комісії та після консультацій з
Європейським Парламентом; ці положення можуть обумовлювати
відступи на підставі специфічних проблем держави-члена.
2. Без порушення частини четвертої статті 190 та положень,
ухвалених на її виконання, кожен громадянин Союзу, що перебуває в
державі-члені, громадянином якої він не є, має право обирати та
бути обраним до Європейського Парламенту в державі-члені
перебування на таких самих умовах, як громадяни цієї держави. Це
право належить здійснювати з урахуванням докладних положень, що їх
ухвалює Рада, діючи одностайно на пропозицію Комісії та після
консультацій з Європейським Парламентом; ці положення можуть
обумовлювати відступи на підставі специфічних проблем
держави-члена.
Стаття 20
Кожен громадянин Союзу на території третьої країни, де немає
представництва держави-члена, громадянином якої він є, має право
користуватися захистом дипломатичних та консульських органів
будь-якої держави-члена Союзу на таких самих умовах, як громадяни
цієї держави. Державам-членам належить запровадити потрібні
правила та почати міжнародні переговори, потрібні, щоб забезпечити
такий захист.
Стаття 21
Кожен громадянин Союзу має право подавати петиції до
Європейського Парламенту згідно зі статтею 194.
Кожен громадянин Союзу може звертатися до омбудсмана,
призначеного згідно зі статтею 195.
Кожен громадянин Союзу має право звертатися до будь-яких
інституцій чи органів, зазначених у цій статті чи в статті 7,
однією з мов, зазначених у статті 314, та отримувати відповідь
тією ж мовою.
Стаття 22
Комісія щотри роки доповідає Європейському Парламентові, Раді
та Економіко-соціальному комітетові про застосування положень цієї
Частини. У цій доповіді належить враховувати розвиток Союзу.
На цій підставі та без порушення інших положень цього
Договору, Рада, діючи одностайно на пропозицію Комісії та після
отримання згоди Європейського Парламенту, може ухвалити положення,
що посилюють чи доповнюють права, що їх закладено в цій Частині.
Рада рекомендує державам-членам ухвалити ці положення згідно з
відповідними їхніми конституційними вимогами.
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
ПОЛІТИКИ СПІЛЬНОТИ
РОЗДІЛ I
ВІЛЬНЕ ПЕРЕСУВАННЯ ТОВАРІВ
Стаття 23
1. Спільнота ґрунтується на митному союзі, що обіймає всю
торгівлю товарами, містить заборону на ввізне та вивізне мито та
всі збори еквівалентної дії між державами-членами та ухвалення
спільного митного тарифу у відносинах із третіми країнами.
2. Положення статті 25 та Підрозділу 2 цього Розділу належить
застосовувати до продукції, що походить з держав-членів, та
продукції, що надходить з третіх країн і перебуває у вільному
обігу в державах-членах.
Стаття 24
Продукцію, що надходить із третіх країн, належить вважати
такою, що перебуває у вільному обігу в державі-члені, якщо
стосовно неї дотримано всіх ввізних формальностей та стягнуто мито
чи збори еквівалентної дії, та щодо неї не відбулося повного чи
часткового повернення цього мита чи зборів.
ПІДРОЗДІЛ 1
МИТНИЙ СОЮЗ
Стаття 25
Заборонено ввізне та вивізне мито та збори еквівалентної дії
між державами-членами. Цю заборону належить застосовувати також до
мита фіскального характеру.
Стаття 26
Раді на пропозицію Комісії належить кваліфікованою більшістю
встановити ставки Спільного митного тарифу.
Стаття 27
Виконуючи завдання, покладені на неї цим Підрозділом, Комісії
належить керуватися:
(a) потребою сприяти торгівлі між державами-членами та
третіми країнами;
(b) змінами умов конкуренції в Спільноті тою мірою, якою вони
поліпшують конкурентоспроможність підприємств;
(c) потребами Спільноти в постачанні сировини та
напівфабрикатів; у зв'язку з цим Комісії належить дбати про те,
щоб не порушити умов конкуренції держав-членів щодо готових
виробів;
(d) потребою уникати суттєвих збурень економік держав-членів
і забезпечувати раціональний розвиток виробництва та зростання
споживання в межах Спільноти.
ПІДРОЗДІЛ 2
ЗАБОРОНА КІЛЬКІСНИХ ОБМЕЖЕНЬ МІЖ ДЕРЖАВАМИ-ЧЛЕНАМИ
Стаття 28
Заборонено кількісні обмеження на імпорт та на всі заходи
еквівалентної дії між державами-членами.
Стаття 29
Заборонено кількісні обмеження на експорт та на всі заходи
еквівалентної дії між державами-членами.
Стаття 30
Положення статей 28 і 29 не виключають заборон чи обмежень на
імпорт, експорт чи транзит товарів на підставі суспільної моралі,
порядку чи безпеки; захисту здоров'я та життя людей, тварин чи
рослин; захисту національних скарбів, що мають мистецьку,
історичну чи археологічну вартість; захисту промислової та
комерційної власності. Проте такі заборони чи обмеження не повинні
бути засобами свавільної дискримінації чи прихованого обмеження
торгівлі між державами-членами.
Стаття 31
1. Державам-членам належить пристосувати будь-які державні
монополії торгівельного характеру таким чином, щоб запобігти
будь-якій дискримінації стосовно умов, на яких громадяни
держав-членів постачають та реалізують товари.
Цю статтю належить застосовувати до будь-якого органу, через
який держава-член, de jure чи de facto, прямо чи опосередковано
наглядає за імпортом чи експортом між державами-членами, визначає
його чи істотно на нього впливає. Це положення належить також
застосовувати до монополій, що їх держава передала іншим.
2. Державам-членам належить утримуватися від будь-яких нових
кроків, що суперечать принципам, закладеним у частині першій, чи
які обмежують сферу дії статей про заборону мита та кількісних
обмежень між державами-членами.
3. Якщо державна монополія торгівельного характеру має
правила, що полегшують реалізацію сільськогосподарської продукції
чи сприяють отримуванню від неї більшого виторгу, застосовуючи цю
статтю, належить ужити заходів, що забезпечують зацікавленим
виробникам еквівалентні ґарантії щодо зайнятості та рівня життя.
РОЗДІЛ II
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
Стаття 32
1. Спільний ринок охоплює сільське господарство та торгівлю
сільськогосподарською продукцією. "Сільськогосподарська продукція"
- це продукція, вирощена на землі, продукти тваринництва та
рибальства, а також продукти первинного обробітку, безпосередньо
пов'язані з цією продукцією.
2. Якщо в статтях від 33 до 38 не обумовлено інакше,
положення, закладені, щоб запровадити внутрішній ринок, належить
застосовувати до сільськогосподарської продукції.
3. Продукцію, що підлягає дії статей від 33 до 38,
перераховано в Додатку I до цього Договору.
4. Внутрішній ринок сільськогосподарської продукції має
функціювати та розвиватися разом з вироблянням спільної
сільськогосподарської політики.
Стаття 33
1. Метою спільної сільськогосподарської політики є:
(a) підвищити продуктивність сільського господарства через
сприяння технічному прогресові, забезпечення раціонального
розвитку сільськогосподарського виробництва та оптимальне
використання виробничих чинників, зокрема робочої сили;
(b) забезпечити належний рівень життя сільськогосподарської
спільноти, зокрема збільшуючи особистий прибуток людей, що
працюють у сільському господарстві;
(c) стабілізувати ринки;
(d) забезпечити доступність постачання;
(e) забезпечити те, щоб постачання надходило до споживача за
прийнятними цінами.
2. Під час розробляння спільної сільськогосподарської
політики та окремих методів її застосовування належить
враховувати:
(a) особливу природу сільськогосподарської діяльності, що
випливає з соціальної структури сільського господарства та зі
структурних та природних відмінностей між різними
сільськогосподарськими регіонами;
(b) потребу здійснювати належне допасовування поступово;
(c) той факт, що в державах-членах сільське господарство
становить сектор, близько пов'язаний з усією економікою.
Стаття 34
1. Щоб досягти мети, сформульованої в статті 33, належить
запровадити спільну організацію сільськогосподарських ринків.
Залежно від того, про яку продукцію йдеться, ця організація
набирає однієї з таких форм:
(a) спільні правила конкуренції;
(b) обов'язкова координація різноманітних організацій
національних ринків;
(c) організація Європейського ринку.
2. Спільна організація, що її запроваджено згідно з частиною
першою, може охоплювати всі заходи, потрібні, щоб досягти мети,
сформульованої в статті 33, зокрема регулювання цін, допомогу
виробництву та маркетингові різноманітної продукції, заходи щодо
зберігання та транспортування, та спільний механізм стабілізації
імпорту чи експорту.
Спільну організацію належить обмежити дотриманням мети,
сформульованої в статті 33. Їй належить унеможливити будь-яку
дискримінацію між виробниками та споживачами всередині Спільноти.
Будь-яку спільну цінову політику належить ґрунтувати на
спільних критеріях та уніфікованих методах підрахунку.
3. Щоб уможливити досягнення мети спільної організації,
зазначеної в частині першій, можна створити один чи кілька
сільськогосподарських фондів керування та ґарантій.
Стаття 35
Щоб уможливити досягнення мети, сформульованої в статті 33, в
рамках спільної сільськогосподарської політики можна запровадити
положення про такі заходи:
(a) ефективна координація зусиль у сферах професійного
навчання, досліджень та поширювання сільськогосподарських знань;
це може охоплювати спільне фінансування проектів чи інституцій;
(b) спільні заходи, що сприяють споживанню певних продуктів.
Стаття 36
1. Положення Підрозділу про правила щодо конкуренції належить
застосовувати до виробництва сільськогосподарської продукції та
торгівлі нею лише в обсязі, що його, згідно з частинами другою та
третьою статті 37 та згідно з процедурою, закладеною в них,
належить визначити Раді з урахуванням мети, сформульованої в
статті 33.
2. Рада може уповноважити надавати допомогу:
(a) на захист господарств, що зазнали шкоди, спричиненої
структурними чи природними умовами;
(b) в рамках програм економічного розвитку.
Стаття 37
1. Щоб опрацювати загальні настанови спільної
сільськогосподарської політики, Комісії належить негайно потому,
як цей Договір набере чинності, скликати конференцію
держав-членів, аби порівняти їхні сільськогосподарські політики,
зокрема через зіставлення їхніх ресурсів та потреб.
2. Враховуючи роботу Конференції, що її обумовлено в частині
першій, Комісії, після консультацій з Економіко-соціальним
комітетом, належить впродовж двох років від часу, коли цей Договір
набере чинності, подати пропозиції щодо розробляння та виконання
спільної сільськогосподарської політики, зокрема заступання
національних організацій однією з форм спільної організації,
обумовлених у частині першій статті 34, та щодо виконання заходів,
зазначених у цьому Розділі.
У цих пропозиціях належить враховувати взаємозалежність
сільськогосподарських питань, зазначених у цьому Розділі.
Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з
Європейським Парламентом, належить кваліфікованою більшістю
виробити регламенти, видати директиви чи прийняти рішення без
порушення будь-яких рекомендацій, що їх вона також може робити.
3. Рада, згідно з частиною другою, може кваліфікованою
більшістю замінити організації національного ринку спільною
організацією, що її обумовлено в частині першій статті 34, якщо:
(a) спільна організація пропонує державам-членам, що
заперечують цей захід і мають власну організацію відповідного
виробництва, еквівалентні ґарантії зайнятості та рівня життя
зацікавлених виробників з урахуванням можливого допасовування та
спеціалізації, потреба в якій може з часом постати;
(b) така спільна організація забезпечує в Союзі такі самі
умови торгівлі, як ті, що наявні на національному ринку.
4. Якщо спільну організацію, пов'язану з певною сировиною,
створено раніше, ніж спільну організацію, пов'язану з відповідною
переробленою продукцією, то таку сировину, що її використовують
для переробленої продукції, призначеної на експорт до третіх
країн, можна імпортувати з-поза меж Союзу.
Стаття 38
Якщо в державі-члені продукція є предметом організації
національного ринку чи внутрішніх правил еквівалентної дії, що
впливають на конкурентне становище виробництва подібної продукції
в іншій державі-члені, то державам-членам належить накласти
компенсаційний збір на імпорт цієї продукції з держави-члена, в
якій наявна така організація чи правила, хіба що ця держава
накладає компенсаційний збір на експорт.
Комісії належить встановлювати обсяг цих зборів на рівні,
потрібному, щоб відновити рівновагу; вона може також надавати
повноваження вживати інших заходів, умови та деталі яких визначає
вона.
РОЗДІЛ III
ВІЛЬНЕ ПЕРЕСУВАННЯ ЛЮДЕЙ, ПОСЛУГ ТА КАПІТАЛУ
ПІДРОЗДІЛ 1
ПРАЦІВНИКИ
Стаття 39
1. У межах Спільноти належить забезпечувати свободу
пересування працівників.
2. Свобода пересування веде до скасування будь-якої
дискримінації на підставі державної належності працівників
держав-членів у питаннях зайнятості, оплати праці та інших умов
праці й зайнятості.
3. З урахуванням обмежень на ґрунті суспільного порядку,
суспільної безпеки та суспільного здоров'я із свободи пересування
випливає право:
(a) зголошуватися на наявні пропозиції щодо працевлаштування;
(b) з цією метою вільно пересуватися в межах території
держав-членів;
(c) перебувати в державі-члені з метою працевлаштування
згідно з положеннями, що регулюють працевлаштування громадян цієї
держави, закладеними в законах, підзаконних та адміністративних
актах;
(d) після завершення праці в державі-члені залишатися на її
території згідно з умовами, визначеними у виконавчих регламентах,
що їх належить розробити Комісії.
4. Цю статтю не належить застосовувати до працевлаштування на
державній службі.
Стаття 40
Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та
після консультацій з Економіко-соціальним комітетом, належить
видати директиви чи виробити регламенти, що формулюють потрібні
заходи, щоб втілити в життя свободу пересування працівників, як
визначено в статті 39, зокрема:
(a) забезпечити близьку співпрацю національних служб
зайнятості;
(b) скасувати ті адміністративні процедури та звичаї, а також
ті визначальні строки набуття права доступу до наявних робочих
місць, що випливають з національного законодавства чи угод між
державами-членами, укладених раніше, та що перешкоджають
лібералізації вільного пересування працівників;
(c) скасувати всі визначальні строки набуття права та інші
обмеження, обумовлені в національних законодавствах чи угодах між
державами-членами, укладених раніше, що запроваджують для
працівників інших держав-членів умови вільного вибору місця праці,
відмінні від умов для працівників зацікавленої держави;
(d) створити належні механізми, що координують пропозиції та
запити щодо працевлаштування та сприяють досягненню балансу
пропозицій та попиту на ринку зайнятості таким чином, щоб уникнути
серйозної загрози рівневі життя та рівневі зайнятості в різних
регіонах та галузях промисловості.
Стаття 41
Держави-члени, в рамках спільної програми, сприяють обмінові
молодими працівниками.
Стаття 42
У сфері соціального забезпечення Раді, діючи згідно з
процедурою, зазначеною в статті 251, належить ухвалювати заходи,
потрібні, щоб втілити в життя свободу пересування працівників,
через введення системи, що забезпечує працівникам-міґрантам, які
працюють за наймом чи самостійно, та особам, що від них залежать,
зокрема:
(a) зараховування всіх періодів, що їх враховують за правом
кожної окремої країни, щоб набувати та зберігати право на
соціальні виплати та допомогу;
(b) соціальні виплати та допомогу особам, що перебувають на
території держав-членів.
Раді належить діяти одностайно згідно з процедурою,
зазначеною в статті 251.
ПІДРОЗДІЛ 2
СВОБОДА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 43
У рамках положень, сформульованих нижче, заборонено
обмежувати свободу підприємницької діяльності громадян однієї
держави-члена на території іншої держави-члена. Цим також
заборонено застосовувати до громадян будь-якої держави-члена
обмеження на створення представництв, філій чи дочірніх
підприємств на території будь-якої держави-члена.
Свобода підприємницької діяльності також охоплює право
започатковувати та вести самостійну трудову діяльність, а також
створювати підприємства й керувати ними, зокрема товариства, в
сенсі частини другої статті 48, на умовах, установлених для своїх
громадян правом держави-члена, де таку підприємницьку діяльність
здійснювано, з урахуванням положень Підрозділу про пересування
капіталу.
Стаття 44
1. Щоб досягти свободи підприємницької діяльності в окремих
видах діяльності Рада, діючи згідно з процедурою, зазначеною в
статті 251, та після консультацій з Економіко-соціальним
комітетом, ухвалює директиви.
2. Раді та Комісії належить виконувати обов'язки, що
покладають на них попередні положення, зокрема:
(a) надавати здебільшого пріоритетний режим тим видам
діяльності, де свобода підприємницької діяльності особливо вагомо
сприяє розвиткові виробництва й торгівлі;
(b) забезпечувати близьку співпрацю компетентних органів
держав-членів заради з'ясування конкретного стану різних видів
діяльності в межах Союзу;
(c) скасовувати ті адміністративні процедури та звичаї, що
випливають із національного законодавства чи угод між
державами-членами, укладених раніше, та що перешкоджають свободі
підприємницької діяльності;
(d) забезпечувати, щоб працівники однієї держави-члена, що
працюють на території іншої держави-члена, могли там залишатися з
метою започаткувати самостійну діяльність, якщо вони задовольняють
умови, що їх мали б задовольнити, якби вони прибули до цієї
держави в момент, коли виявили намір започаткувати цю діяльність;
(e) надавати громадянам однієї держави-члена змогу придбати й
користуватися землею та нерухомим майном, розташованим на
території іншої держави-члена, тією мірою, якою це не суперечить
принципам, закладеним у частині другій статті 33;
(f) поступово скасувати в усіх дотичних видах діяльності
обмеження свободи підприємницької діяльності стосовно створювання
представництв, філій чи дочірніх підприємств на території
держави-члена, та стосовно умов, за яких персонал основного
підприємства може обіймати керівні чи наглядові посади в цих
представництвах, філіях та дочірніх підприємствах;
(g) координувати потрібною мірою ґарантії, яких вимагають
держави-члени від товариств, у сенсі частини другої статті 48,
заради захисту інтересів членів та третіх осіб, щоб забезпечити
еквівалентність цих ґарантій в усій Спільноті;
(h) пересвідчуватися, що допомога, яку надають держави-члени,
не порушує умов підприємницької діяльності.
Стаття 45
Положення цього Підрозділу не належить застосовувати до
діяльності, що в будь-якій зацікавленій державі-члені пов'язана,
навіть епізодично, зі здійсненням державної влади.
Рада, кваліфікованою більшістю на пропозицію Комісії, може
вилучати деякі види діяльності зі сфери застосування цього
Підрозділу.
Стаття 46
1. Положення цього Підрозділу та заходи, ухвалені на їхній
підставі, не порушують застосування положень, закладених у
законах, підзаконних чи адміністративних актах держав-членів, що
обумовлюють окремий режим для іноземних громадян з огляду на
суспільний порядок, суспільну безпеку та суспільне здоров'я.
2. Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251,
належить видавати директиви, що координують зазначені вище
положення.
Стаття 47
1. Щоб полегшити особам започаткування та ведення самостійної
підприємницької діяльності, Раді, діючи згідно з процедурою,
зазначеною в статті 251, належить видати директиви про взаємне
визнання дипломів, сертифікатів та інших документів, що
засвідчують кваліфікацію.
2. На ті самі цілі, Раді, діючи згідно з процедурою,
зазначеною в статті 251, належить видати директиви про координацію
положень, закладених у законах, підзаконних чи адміністративних
актах держав-членів про започатковування та ведення самостійної
діяльності. Раді, діючи одностайно за процедурою, зазначеною в
статті 251, належить приймати рішення про директиви, виконання
яких охоплює зміни принаймні в одній державі-члені наявних
правових принципів, що регулюють професії, стосовно навчання та
доступу до них фізичних осіб. В інших випадках Раді належить діяти
кваліфікованою більшістю.
3. У разі медичних і споріднених та фармацевтичних професій
поступове скасовування обмежень залежить від координації умов
здійснення їх у різних державах-членах.
Стаття 48
На цілі цього Підрозділу, товариства, що їх створено згідно з
правом держави-члена і що мають місце перебування, зазначене в
статутних документах, головне управління чи основне місце
здійснювання діяльності в межах Союзу, мають такий самий режим, як
фізичні особи, що є громадянами держав-членів.
"Товариства" - це товариства, засновані за цивільним чи
торговим правом, зокрема кооперативи та інші юридичні особи, крім
неприбуткових, чию діяльність регулює публічне чи приватне право.
ПІДРОЗДІЛ 3
ПОСЛУГИ
Стаття 49
У рамках положень, сформульованих нижче, заборонено
обмежувати свободу надавати послуги в межах Союзу щодо громадян
держав-членів, що здійснюють підприємницьку діяльність у
державі-члені іншій, ніж та, громадянам якої призначено послуги.
Рада, на пропозицію Комісії, може кваліфікованою більшістю
поширити застосування положень цього Підрозділу на громадян
третьої країни, що надають послуги та здійснюють підприємницьку
діяльність у межах Союзу.
Стаття 50
"Послугами" у сенсі цього Договору є послуги, що їх надають
зазвичай за винагороду, тією мірою, якою вони не підпадають під
дію положень про свободу пересування людей, товарів та капіталу.
"Послугами", зокрема, є:
(a) діяльність промислового характеру;
(b) діяльність торгівельного характеру;
(c) діяльність ремісників;
(d) діяльність осіб вільних професій.
Без порушення положень Підрозділу про право на підприємницьку
діяльність, особа, що надає послуги, може заради цього тимчасово
здійснювати свою діяльність у державі-члені, де надавано послуги,
на таких самих умовах, як запроваджено в цій державі для своїх
громадян.
Стаття 51
1. Свободу надавати послуги у сфері транспорту регулюють
положення Розділу, що стосується транспорту.
2. Лібералізацію банківських та страхових послуг, пов'язаних
із пересуванням капіталу, належить здійснювати узгоджено з
лібералізацією пересування капіталу.
Стаття 52
1. Щоб досягти лібералізації окремої послуги, Раді, на
пропозицію Комісії та після консультацій з Економіко-соціальним
комітетом та Європейським Парламентом, належить кваліфікованою
більшістю видати директиви.
2. Щодо директив, зазначених в частині першій, пріоритет
зазвичай належить надавати тим послугам, що безпосередньо
впливають на витрати виробництва, чи лібералізація яких сприяє
торгівлі товарами.
Стаття 53
Державам-членам належить декларувати готовність здійснити
лібералізацію послуг ширшу, ніж вимагають директиви, видані на
підставі частини першої статті 52, якщо це можливо з огляду на
загальний економічний стан та ситуацію у відповідних секторах
економіки.
З цією метою Комісія дає рекомендації зацікавленим
державам-членам.
Стаття 54
Доки обмеження свободи надавати послуги не скасовано, кожній
державі-членові належить застосовувати такі обмеження до всіх
осіб, що надають послуги в сенсі частини першої статті 49, без
розмежування на підставі державної належності чи перебування.
Стаття 55
Положення статей від 45 до 48 належить застосовувати до
питань, охоплених у цьому Підрозділі.
ПІДРОЗДІЛ 4
КАПІТАЛ ТА ПЛАТЕЖІ
Стаття 56
1. У рамках положень, сформульованих у цьому Підрозділі,
заборонено обмежувати пересування капіталу між державами-членами
та між державами-членами й третіми країнами.
2. У рамках положень, сформульованих у цьому Підрозділі,
заборонено обмежувати платежі між державами-членами та між
державами-членами й третіми країнами.
Стаття 57
1. Положення статті 56 не порушують застосування щодо третіх
країн будь-яких обмежень, що існували на 31 грудня 1993 року
згідно з національним правом чи правом Спільноти, ухваленим щодо
пересування капіталу до чи з третіх країн із залученням прямих
інвестицій, зокрема інвестицій у нерухоме майно, щодо
підприємницької діяльності, надавання фінансових послуг чи допуску
цінних паперів на ринки капіталу. Щодо обмежень, що існували в
національному праві Естонії та Угорщини, відповідною датою є 31
грудня 1999 року. (*) _______________
(*) Речення додано Актом про умови приєднання Чеської
Республіки, Республіки Естонії, Республіки Кіпр, Республіки Литва,
Республіки Угорщина, Республіки Мальта, Республіки Польща,
Республіки Словенія і Словацької Республіки та про узгіднення
договорів, на яких засновано Союз.
2. Докладаючи зусиль, щоб якомога повнішою мірою, без
порушення інших підрозділів цього Договору, досягти мети вільного
пересування капіталу між державами-членами та третіми країнами,
Рада може, на пропозицію Комісії, кваліфікованою більшістю
ухвалити заходи щодо пересування капіталу до чи з третіх країн із
залученням прямих інвестицій, зокрема інвестицій у нерухоме майно,
щодо підприємницької діяльності, надавання фінансових послуг чи
допуску цінних паперів на ринки капіталу. Щоб ухвалити згідно з
цією частиною заходи, що є кроком назад у праві Спільноти в
питаннях лібералізації пересування капіталу до чи з третіх країн,
потрібна одностайність.
Стаття 58
1. Положення статті 56 не порушують права кожної
держави-члена:
(a) застосовувати дотичні положення свого податкового права,
що вирізняють платників податків із відмінним становищем, з огляду
на місце їхнього перебування чи місце, де інвестовано їхній
капітал;
(b) вживати всіх потрібних заходів, щоб запобігти порушенню
національних законів та підзаконних актів, зокрема у сфері
оподаткування та розсудливого нагляду за фінансовими установами,
чи щоб закласти процедури декларування пересування капіталу на
потреби адміністративної чи статистичної інформації, чи вживати
заходів, виправданих з огляду на суспільний порядок та безпеку.
2. Положення цього Підрозділу не порушують застосовності
обмежень на право підприємницької діяльності, якщо вони згідні з
цим Договором.
3. Заходи та процедури, зазначені в частинах першій та
другій, не повинні становити засобу свавільної дискримінації чи
прихованого обмеження вільного пересування капіталу та платежів,
як визначено в статті 56.
Стаття 59
Якщо, за виняткових обставин, пересування капіталу до або з
третіх країн спричиняє чи може спричинити серйозні ускладнення у
функціюванні економічного та валютного союзу, Рада, на пропозицію
Комісії та після консультацій з ЄЦБ, може кваліфікованою більшістю
вжити захисних заходів щодо третіх країн не більше, ніж на шість
місяців, якщо такі заходи вкрай потрібні.
Стаття 60
1. Якщо у випадках, окреслених у статті 301, дії Спільноти
визнано потрібними, Рада може, згідно з процедурою, обумовленою в
статті 301, вжити потрібних термінових заходів щодо пересування
капіталу та платежів стосовно зацікавлених третіх країн.
2. Без порушення статті 297, доки Рада не вжила заходів
згідно з частиною першою, держава-член може, через серйозні
політичні причини та на ґрунті терміновості, вжити однобічних
заходів проти третьої країни стосовно пересування капіталу та
платежів. Комісію та інших держав-членів належить інформувати про
такі заходи не пізніше часу, коли вони набирають чинності.
Рада, на пропозицію Комісії, може кваліфікованою більшістю
вирішити, що зацікавленій державі-членові належить виправити чи
скасувати такі заходи. Голові Ради належить інформувати
Європейський Парламент про будь-яке таке рішення, що його прийняла
Рада.
РОЗДІЛ IV
ВІЗИ, ПРИТУЛОК, ІММІҐРАЦІЯ ТА ІНШІ ПИТАННЯ,
ПОВ'ЯЗАНІ З ВІЛЬНИМ ПЕРЕСУВАННЯМ ОСІБ
Стаття 61
Щоб поступово запровадити простір свободи, безпеки та
справедливості, Раді належить ухвалити:
(a) протягом п'яти років від дати набрання чинності
Амстердамського договору, заходи, спрямовані на забезпечення
вільного пересування осіб згідно зі статтею 14, у безпосередньому
поєднанні з дотичними заходами щодо контролю на зовнішніх
кордонах, притулку та імміґрації згідно з положеннями частин
другої та третьої статті 62, абзацу (a) частини першої та абзацу
(a) частини другої статті 63, а також заходи щодо запобігання
злочинності та боротьби проти неї згідно з положеннями абзацу (e)
частини першої статті 31 Договору про Європейський Союз
( 994_029 );
(b) інші заходи у сферах притулку, імміґрації та охорони прав
громадян третіх країн згідно з положеннями статті 63;
(c) заходи у сфері судової співпраці в цивільних справах, як
обумовлено в статті 65;
(d) доцільні заходи заохочування та зміцнювання
адміністративної співпраці, як обумовлено в статті 66;
(e) заходи у сфері поліційної та судової співпраці у
кримінальних справах, що мають на меті забезпечити високий рівень
безпеки через запобігання злочинності та боротьбу проти неї в
межах Союзу згідно з положеннями Договору про Європейський Союз
( 994_029 ).
Стаття 62
Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 67,
належить, протягом п'яти років від дати набрання чинності
Амстердамського договору, ухвалити:
1. заходи, що забезпечують, із дотриманням статті 14,
відсутність будь-якого контролю осіб, громадян Союзу чи третіх
країн, що перетинають внутрішні кордони;
2. заходи щодо перетину зовнішніх кордонів держав-членів, що
запроваджують:
(a) стандарти й процедури, що їх належить дотримуватися
державам-членам, здійснюючи перевірки осіб на цих кордонах;
(b) правила щодо віз на період перебування не більше трьох
місяців, зокрема:
(i) перелік третіх країн, громадянам яких належить
мати візу щоб перетнути зовнішні кордони, та тих країн, громадяни
яких звільнені від цієї вимоги;
(ii) процедури та умови, за яких держави-члени видають
візи;
(iii) єдиний формат віз;
(iv) правила щодо єдиної візи;
3. заходи, що формулюють умови, за яких громадяни третіх
країн користуються свободою подорожувати територією держав-членів
протягом не більше трьох місяців.
Стаття 63
Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 67,
належить, протягом п'яти років від дати набрання чинності
Амстердамського договору, ухвалити:
1. заходи щодо притулку, згідно з Женевською конвенцією від
28 липня 1951 року ( 995_011 ) та Протоколом від 31 січня 1967
року про статус біженців ( 995_363 ), а також згідно з іншими
дотичними договорами, у таких сферах:
(a) критерії та механізми визначання держави-члена,
відповідальної за розгляд звернень по притулок, що їх подає
громадянин третьої країни в одній з держав-членів;
(b) мінімальні стандарти приймання осіб, що звернулися з
проханням надати притулок у державах-членах;
(c) мінімальні стандарти щодо кваліфікації громадян третіх
країн як біженців;
(d) мінімальні стандарти щодо процедур надавання та
позбавляння статусу біженця в державах-членах;
2. заходи щодо біженців та переміщених осіб у таких сферах:
(a) мінімальні стандарти надавання тимчасового захисту
переміщеним особам із третіх країн, що не можуть повернутися до
своїх країн походження, та особам, що з інших причин потребують
міжнародного захисту;
(b) сприяння збалансовуванню зусиль держав-членів щодо
приймання біженців та переміщених осіб та можливих наслідків
такого приймання;
3. заходи щодо імміґраційної політики в таких сферах:
(a) умови в'їзду та перебування, норми, за якими
держави-члени надають довгострокові візи та дозволи на
перебування, зокрема дозволи, що сприяють об'єднанню сімей;
(b) нелегальна імміґрація та недозволене перебування,
зокрема висилання та репатріація осіб, що перебувають на території
держави-члена нелегально;
4. заходи щодо визначання прав та умов, за яких громадяни
третіх країн, що на законних підставах перебувають на території
держави-члена, можуть перебувати в інших державах-членах.
Заходи, що їх ухвалила Рада на підставі пунктів 3 та 4
[частини першої цієї статті], не перешкоджають будь-якій
державі-членові зберігати чи впроваджувати в дотичних сферах
національні положення, що є згідними з цим Договором та
міжнародними угодами.
Заходи, що їх належить ухвалити на підставі абзацу (b) пункту
2, абзацу (a) пункту 3 та пункту 4 [частини першої цієї статті],
не підпадають під зазначений вище п'ятирічний період.
Стаття 64
Цей Розділ не впливає на виконання обов'язків держав-членів
стосовно підтримування правопорядку та охорони внутрішньої
безпеки.
Якщо в одній чи кількох державах-членах виникає надзвичайна
ситуація, пов'язана з раптовим припливом громадян третіх країн,
Рада, без порушення частини першої, на пропозицію Комісії може
кваліфікованою більшістю ухвалити тимчасові заходи, не довше, ніж
на шість місяців, на користь зацікавлених держав-членів.
Стаття 65
Заходи у сфері судової співпраці в цивільних справах
транскордонного змісту, що їх належить вживати згідно зі статтею
67 та тією мірою, якою це потрібно для належного функціювання
внутрішнього ринку, охоплюють:
(a) поліпшення та спрощення:
- системи транскордонного надавання судових та
позасудових документів,
- співпраці у збиранні доказів,
- визнання та виконання рішень у цивільних та
торгівельних справах, зокрема рішень в позасудових справах;
(b) сприяння згідності норм щодо колізії права та юрисдикції,
що їх застосовують у державах-членах;
(c) усування перешкод належному функціюванню цивільного
провадження, в разі потреби - через сприяння узгоджуванню правил
цивільного процесу, чинних у державах-членах.
Стаття 66
Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 67,
належить вживати заходів, що забезпечують співпрацю дотичних служб
держав-членів у сферах, охоплених цим Розділом, а також цих служб
та Комісії.
Стаття 67 (*)
1. Протягом перехідного п'ятирічного періоду від дати
набрання чинності Амстердамського договору Раді належить діяти
одностайно, на пропозицію Комісії чи з ініціативи держави-члена та
після консультацій з Європейським Парламентом. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким Договором ( 994_261 ).
2. Після цього п'ятирічного періоду:
- Раді належить діяти на пропозицію Комісії; Комісії належить
вивчати будь-який запит держави-члена про подання пропозиції до
Ради,
- Раді, після консультацій з Європейським Парламентом,
належить одностайно приймати рішення, що обумовлюють застосування
процедури, зазначеної в статті 251, до всіх або частини сфер,
охоплених цим Розділом, а також адаптують положення щодо
повноважень Суду.
3. Як відступ від частин першої та другої, Раді належить, від
дати набрання чинності Амстердамського договору, ухвалювати
заходи, зазначені в підабзацах (i) та (iii) абзацу (b) пункту 2
статті 62, кваліфікованою більшістю, на пропозицію Комісії та
після консультацій з Європейським Парламентом.
4. Як відступ від частини другої, Раді належить, після
п'ятирічного періоду від дати набрання чинності Амстердамського
договору, ухвалювати заходи, зазначені в підабзацах (ii) та (iv)
абзацу (b) пункту 2 статті 62, діючи згідно з процедурою,
зазначеною в статті 251.
5. Як відступ від частини першої, Раді належить ухвалювати,
діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251:
- заходи, обумовлені в пункті 1 та абзаці (a) пункту 2 статті
63, якщо Рада, згідно з частиною першою цієї статті, раніше
ухвалила законодавство Спільноти, що визначає спільні норми та
засадничі принципи, що регулюють ці питання,
- заходи, обумовлені в статті 65, за винятком аспектів,
пов'язаних із сімейним правом.
Стаття 68
1. Статтю 234 належить застосовувати до цього Розділу за
таких обставин та умов: якщо питання щодо тлумачення цього Розділу
або чинності й тлумачення актів інституцій Спільноти, ґрунтованих
на цьому Розділі, постає у справі, що її розглядає суд
держави-члена, чиї рішення не можна оскаржити за допомоги правових
засобів національного права; цей суд, якщо вважає, що розв'язок
цього питання потрібен, щоб уможливити йому винести рішення, може
звернутися до Суду із запитом дати розв'язок цього питання.
2. У будь-якому разі Суд не має юрисдикції давати розв'язки
щодо заходів чи рішень, прийнятих на підставі частини першої
статті 62, стосовно збереження правопорядку та охорони внутрішньої
безпеки.
3. Рада, Комісія чи держава-член може звернутися до Суду із
запитом дати розв'язок питання щодо тлумачення цього Розділу чи
актів інституцій Спільноти, ґрунтованих на цьому Розділі.
Розв'язок, що його дав Суд у відповідь на запит, не належить
застосовувати до рішень судів держав-членів, що стали res
judicata (1). _______________
(1) Res judicata (лат.) - рішення суду, що не підлягає
перегляду; правовий принцип, згідно з яким неприпустимо повторно
розглядати справу, щодо якої вже винесено судове рішення (прим.
пер.).
Стаття 69
Застосування цього Розділу підпадає під дію положень
Протоколу про позицію Сполученого Королівства та Ірландії й
Протоколу про позицію Данії та не порушує Протоколу про
застосування деяких аспектів статті 14 Договору про заснування
Європейської Спільноти до Сполученого Королівства та Ірландії.
РОЗДІЛ V
ТРАНСПОРТ
Стаття 70
Мети цього Договору у сфері, що її регулює ця секція,
належить досягати в межах спільної транспортної політики.
Стаття 71
1. На цілі виконання статті 70 з урахуванням особливостей
транспорту Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті
251 та після консультацій з Економіко-соціальним комітетом та
Комітетом регіонів, належить закласти:
(a) загальні правила для міжнародного транспорту, що прямує
на територію чи з території держави-члена чи перетинає територію
однієї чи кількох держав-членів;
(b) умови, за яких перевізники-нерезиденти можуть надавати
транспортні послуги в межах держави-члена;
(c) заходи з удосконалювання транспортної безпеки;
(d) будь-які інші доцільні заходи.
2. Відступаючи від процедури, обумовленої в частині першій,
якщо застосування положень стосовно принципів регуляторної системи
транспорту може серйозно вплинути на рівень життя, зайнятість у
деяких сферах та функціювання транспортної інфраструктури, Раді
належить закладати їх одностайно, на пропозицію Комісії та після
консультацій з Європейським Парламентом та Економіко-соціальним
комітетом. Водночас Раді належить враховувати потребу адаптації до
економічного розвитку, що випливає з запровадження спільного
ринку.
Стаття 72
Доти, доки буде закладено положення, зазначені в частині
першій статті 71, жодна держава-член не може, без одностайної
згоди Ради робити положення, що регулюють цю сферу станом на 1
січня 1958 року, а у випадку держав, що приєднуються, на дату
їхнього вступу, прямо чи опосередковано менш сприятливими для
перевізників інших держав-членів, ніж для перевізників цієї
держави-члена.
Стаття 73
Допомога є згідною з цим Договором, якщо вона задовольняє
потреби координації транспорту чи якщо вона відшкодовує виконання
певних обов'язків, притаманних концепції суспільної послуги.
Стаття 74
У будь-яких заходах, що їх ухвалено в межах цього Договору
стосовно транспортних тарифів та умов, належить враховувати
економічний стан перевізників.
Стаття 75
1. Стосовно транспорту в межах Спільноти, заборонено
дискримінацію, що набирає такої форми, що перевізники встановлюють
різні тарифи та різні умови перевезення тих самих товарів тими
самими транспортними шляхами на підставі держави-члена походження
чи призначення товарів.
2. Частина перша не виключає ухвалення інших заходів згідно з
частиною першою статті 71.
3. Раді належить, на пропозицію Комісії та після консультацій
з Економіко-соціальним комітетом, кваліфікованою більшістю
закласти правила щодо виконання частини першої.
Рада може, зокрема, закладати положення, потрібні, щоб
уможливити інституціям Спільноти нагляд за дотриманням правила,
закладеного в частині першій, а користувачам транспорту -
скористатися цими перевагами повною мірою.
4. Комісії, з власної ініціативи чи на звернення
держави-члена, належить вивчати будь-які випадки дискримінації, що
їх охоплює частина перша, та, після консультацій із зацікавленою
державою-членом, ухвалювати потрібні рішення у межах правил,
закладених згідно з положеннями частини третьої.
Стаття 76
1. Стосовно транспортних операцій, здійснюваних у межах
Спільноти, державам-членам заборонено встановлювати тарифи та
умови, що в будь-який спосіб підтримують чи захищають інтереси
одного чи кількох конкретних підприємств чи галузей виробництва,
хіба що Комісія уповноважує на це.
2. Комісії, з власної ініціативи чи на звернення
держави-члена, належить вивчати тарифи та умови, зазначені в
частині першій, зокрема враховуючи, з одного боку, запити належної
регіональної економічної політики, потреби слаборозвинених
регіонів та проблеми регіонів, що зазнали серйозного впливу
політичних обставин, а з іншого - вплив таких тарифів та умов на
конкуренцію різних видів транспорту.
Комісії належить ухвалювати потрібні рішення після
консультацій з кожною зацікавленою державою-членом.
3. Заборону, що її обумовлено в частині першій, не належить
застосовувати до тарифів, встановлених заради забезпечення
конкуренції.
Стаття 77
Збори чи мита за перетин кордонів, що їх стягують перевізники
додатково до транспортних тарифів, не повинні перевищувати
розумного рівня з урахуванням реальних витрат.
Державам-членам належить прагнути поступово зменшити ці
витрати.
Комісія може надавати державам-членам рекомендації щодо
застосування цієї статті.
Стаття 78
Положенням цього Розділу не належить перешкоджати
застосуванню заходів, що їх вжила Федеративна Республіка
Німеччина, тою мірою, якою ці заходи потрібні, щоб скомпенсувати
економікам деяких регіонів Федеративної Республіки, що зазнали
впливу поділу Німеччини, несприятливі економічні наслідки,
спричинені цим поділом.
Стаття 79
При Комісії створено Дорадчий комітет експертів, яких
належить призначати урядам держав-членів. Комісія консультується з
Комітетом з транспортних питань, коли вважає це за потрібне, без
порушення повноважень Економіко-соціального комітету.
Стаття 80
1. Положення цього Розділу належить застосовувати до
залізничного, дорожнього та внутрішнього водного транспорту.
2. Рада може кваліфікованою більшістю вирішувати, чи
закладати, до якої міри та за якою процедурою, належні положення
щодо морського та повітряного транспорту.
На цілі цієї статті належить застосовувати такі самі
процедурні положення, як у статті 71.
РОЗДІЛ VI
СПІЛЬНІ ПРАВИЛА ЩОДО КОНКУРЕНЦІЇ, ОПОДАТКУВАННЯ
ТА ЗБЛИЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПІДРОЗДІЛ 1
ПРАВИЛА КОНКУРЕНЦІЇ
Секція 1
Положення щодо суб'єктів господарювання
Стаття 81
1. Заборонено, як несумісні з внутрішнім ринком, всі угоди
між суб'єктами господарювання, рішення об'єднань суб'єктів
господарювання та узгоджені практики, що можуть вплинути на
торгівлю між державами-членами й метою чи наслідком яких є
запобігання, обмеження чи спотворення конкуренції на внутрішньому
ринку, зокрема ті, що:
(a) прямо чи опосередковано встановлюють ціни на купівлю чи
продаж, чи будь-які інші торгівельні умови;
(b) обмежують чи контролюють виробництво, ринки, технічний
розвиток чи інвестиції;
(c) розподіляють ринки чи джерела постачання;
(d) застосовують неоднакові умови в еквівалентних правочинах
з іншими торгівельними сторонами, створюючи цим невигідні для них
умови конкуренції;
(e) обумовлюють укладання договорів прийняттям додаткових
зобов'язань інших сторін, які, за своєю суттю чи згідно з
торгівельними звичаями, не пов'язані з предметом цих договорів.
2. Будь-які угоди чи рішення, що їх заборонено на підставі
цієї статті, належить автоматично вважати нікчемними.
3. Проте частину першу можна оголосити незастосовною до:
- будь-якої угоди чи категорії угод між суб'єктами
господарювання,
- будь-якого рішення чи категорії рішень об'єднань суб'єктів
господарювання,
- будь-якої узгодженої практики чи категорії узгоджених
практик,
що сприяють поліпшенню виробництва чи розповсюдження
продукції, технічному чи економічному поступові, водночас
забезпечуючи, аби споживачі отримували належну частку користі, та
які:
(a) не накладають на зацікавлені суб'єкти господарювання
обмежень, що не є неодмінними для досягнення цієї мети;
(b) не надають таким суб'єктам господарювання змоги усунути
конкуренцію стосовно істотної частини дотичної продукції.
Стаття 82
Заборонено, як несумісні зі спільним ринком, будь-які
зловживання одного чи кількох суб'єктів господарювання своїм
домінівним становищем на спільному ринку чи на істотній його
частині, тією мірою, якою воно може вплинути на торгівлю між
державами-членами.
Такі зловживання можуть полягати, зокрема, в:
(a) прямому чи опосередкованому встановленні невиправданих
цін на купівлю чи продаж, чи інших невиправданих торгівельних
умов;
(b) обмеженні виробництва, ринків чи технічного розвитку на
шкоду споживачам;
(c) застосуванні неоднакових умов у еквівалентних правочинах
з іншими торговими сторонами, що створює невигідні для них умови
конкуренції;
(d) обумовлюванні укладання договорів прийняттям додаткових
зобов'язань інших сторін, які, за своєю суттю чи згідно з
торгівельними звичаями, не пов'язані зі предметом цих договорів.
Стаття 83
1. Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з
Європейським Парламентом, належить закласти належні регламенти чи
директиви, спрямовані на втілення принципів, сформульованих у
статтях 81 та 82.
2. Регламенти чи директиви, зазначені в частині першій,
призначені, зокрема:
(a) забезпечити дотримання заборони, закладеної в частині
першій статті 81 та статті 82, вводячи положення про грошові
стягнення та періодичні штрафи;
(b) закласти докладні правила застосовування частини третьої
статті 81 з урахуванням потреби, з одного боку, забезпечити
ефективний нагляд, а з іншого - зробити адміністрування якомога
простішим;
(c) визначити, в разі потреби, сфери застосовування положень
статей 81 та 82 в різних галузях економіки;
(d) визначити відповідні функції Комісії та Суду в
застосовуванні положень, закладених у цій частині;
(e) встановити зв'язок між національними законодавствами та
положеннями, що їх містить ця секція чи що їх ухвалено на підставі
цієї статті.
Стаття 84
До набрання чинності положень, ухвалених на підставі статті
83, органам влади держав-членів належить ухвалити рішення про
прийнятність угод, рішень та узгоджених практик та про зловживання
домінівним становищем на спільному ринку, згідно з їхнім
національним правом та положеннями статті 83, зокрема її частини
третьої, та статті 82.
Стаття 85
1. Без порушення статті 84, Комісії належить забезпечувати
застосування принципів, закладених у статтях 81 та 82. За заявою
держави-члена чи з власної ініціативи, та в співпраці з
компетентними органами держав-членів, що надають їй допомогу,
Комісії належить розслідувати випадки гаданого порушення цих
принципів. Якщо встановлено, що порушення мало місце, їй належить
пропонувати належні заходи його припинення.
2. Якщо порушення не припинено, Комісії належить визнати
порушення принципів в обгрунтованому рішенні. Комісія може
оприлюднити своє рішення й уповноважити держави-члени зробити
кроки, потрібні, щоб виправити ситуацію, визначивши їхні умови та
деталі.
Стаття 86
1. Щодо державних суб'єктів господарювання та суб'єктів
господарювання, яким держави-члени надають окремі чи виключні
права, державам-членам не належить вводити в дію чи зберігати
чинність жодного положення, що суперечить положенням цього
Договору, зокрема тих, що обумовлені в статті 12 та статтях від 81
до 89.
2. Суб'єкти господарювання, яким довірено бути операторами
послуг загального економічного інтересу, чи які мають характер
прибуткової монополії, підпадають під дію положень цього Договору,
зокрема правил конкуренції, тією мірою, якою застосування таких
правил не заважає, de jure чи de facto, виконувати особливі
завдання, що їм їх доручено. Розвиток торгівлі не належить
порушувати такою мірою, щоб це суперечило інтересам Спільноти.
3. Комісії належить забезпечувати застосування положень цієї
статті та, в разі потреби, адресувати належні директиви чи рішення
державам-членам.
СЕКЦІЯ 2
Допомога, що її надають держави-члени
Стаття 87
1. Якщо в цьому Договорі не обумовлено інакше, допомога, що
її держава-член надає в будь-якій формі чи за рахунок державних
ресурсів, якщо вона спотворює чи загрожує спотворити конкуренцію,
надаючи переваги певним суб'єктам господарювання чи виробництву
певних товарів, є несумісною з спільним ринком тою мірою, якою
вона впливає на торгівлю між державами-членами.
2. Сумісною зі спільним ринком є:
(a) допомога соціального характеру, надана окремим
споживачам, за умови, що її надано без дискримінації на підставі
походження дотичних товарів;
(b) допомога заради ліквідації наслідків стихійних лих чи
надзвичайних ситуацій;
(c) допомога економіці певних регіонів Федеративної
Республіки Німеччини, що зазнали впливу поділу Німеччини, коли
така допомога потрібна, щоб скомпенсувати несприятливі економічні
наслідки, спричинені цим поділом.
3. Сумісною з внутрішнім ринком можна вважати:
(a) допомогу, що сприяє економічному розвиткові регіонів із
надзвичайно низьким рівнем життя чи високим рівнем безробіття;
(b) допомогу, що сприяє здійсненню важливого проекту
спільного європейського інтересу чи подоланню серйозного збурення
економіки держави-члена;
(c) допомогу, що сприяє розвиткові певних видів економічної
діяльності чи певних сфер економіки, якщо така допомога не чинить
негативного впливу на умови торгівлі такою мірою, що це суперечить
спільному інтересові;
(d) допомогу, що сприяє культурному розвиткові та збереженню
культурної спадщини, якщо така допомога не впливає на умови
торгівлі та конкуренцію в Спільноті такою мірою, що це суперечить
спільному інтересові;
(e) інші категорії допомоги, що їх можуть окреслити рішення
Ради, що їй належить діяти кваліфікованою більшістю на пропозицію
Комісії.
Стаття 88
1. Комісії, у співпраці з державами-членами, належить
постійно наглядати за всіма системами допомоги, наявними у цих
державах. Їй належить пропонувати останнім будь-які належні
заходи, що їх потребує прогресивний розвиток чи функціювання
спільного ринку.
2. Якщо, після повідомлення зацікавлених сторін з пропозицією
подати свої коментарі, Комісія встановлює, що допомога, що її
надала держава-член чи отримано з державних ресурсів, є несумісною
зі спільним ринком з огляду на статтю 87, чи що таку допомогу
використовують неналежним чином, вона вирішує, що зацікавленій
державі належить скасувати чи змінити таку допомогу протягом
строку, що його належить встановити Комісії.
Якщо зацікавлена держава не дотримується цього рішення
протягом установленого строку, Комісія чи будь-яка інша
зацікавлена держава-член може, як відступ від положень статей 226
та 227, спрямувати питання безпосередньо на розгляд Суду.
Як відступ від положень статті 87 чи регламентів, обумовлених
в статті 89, Рада, за заявою держави-члена, може одностайно
вирішити, якщо таке рішення виправдане винятковими обставинами, що
допомогу, що її ця держава надає чи планує надати, визнано
сумісною зі спільним ринком. Якщо Комісія вже почала стосовно
зазначеної допомоги процедуру, обумовлену в першому абзаці цієї
частини, факт подання до Ради заяви зацікавленої держави має
наслідком зупинення цієї процедури доти, доки Рада не оприлюднить
своєї позиції.
Проте, якщо Рада не оприлюднює своєї позиції протягом трьох
місяців від дати подання зазначеної заяви, Комісії належить
прийняти рішення у справі.
3. Комісію належить інформувати про будь-які плани щодо
надавання чи зміни допомоги достатньо завчасно, аби вона мала
змогу подати свої коментарі. Якщо вона вважає, що будь-який такий
план є несумісним зі спільним ринком з огляду на статтю 87, їй
належить невідкладно почати процедуру, обумовлену в частині
другій. Зацікавленій державі-членові не належить вживати
запланованих заходів доти, доки цю процедуру не завершено
остаточним рішенням.
Стаття 89
Рада, на пропозицію Комісії та після консультацій з
Європейським Парламентом, може кваліфікованою більшістю виробляти
будь-які належні регламенти на застосування статей 87 та 88,
зокрема на визначення умов застосування частини третьої статті 88
та категорій допомоги, що їх звільнено від цієї процедури.
ПІДРОЗДІЛ 2
ПОДАТКОВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 90
Жодній державі-членові не належить, прямо чи опосередковано,
накладати на продукцію інших держав-членів будь-які внутрішні
податки будь-якого типу, що перевищують податки, прямо чи
опосередковано накладені на подібну продукцію національного
виробництва.
Окрім того, жодній державі-членові не належить накладати на
продукцію інших держав-членів жодних внутрішніх податків, які за
своєю суттю надають непрямий захист іншій продукції.
Стаття 91
Якщо продукцію експортовано на територію будь-якої
держави-члена, будь-яке відшкодування внутрішнього податку не може
перевищувати внутрішнього податку, прямо чи опосередковано
накладеного на цю продукцію.
Стаття 92
Не належить надавати звільнення від сплати та відшкодування
стягнень, що не є податком з обігу, акцизними зборами та іншими
формами непрямого оподаткування, стосовно експорту до інших
держав-членів, та не належить накладати компенсаційні податки за
імпорт із держав-членів, хіба що Рада, на пропозицію Комісії,
кваліфікованою більшістю попередньо схвалила відповідні положення
обмеженого строку дії.
Стаття 93
Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з
Європейським Парламентом та Економіко-соціальним комітетом,
належить одностайно ухвалити заходи гармонізації законодавства
щодо податків з обігу, акцизних зборів та інших форм непрямого
оподаткування за умови, що така гармонізація потрібна, аби
забезпечити запровадження та функціювання внутрішнього ринку в
часових межах, що їх закладено в статті 14.
ПІДРОЗДІЛ 3
ЗБЛИЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
Стаття 94
Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з
Європейським Парламентом та Економіко-соціальним комітетом,
належить одностайно видавати директиви щодо зближення таких
законодавчих, підзаконних чи адміністративних норм держав-членів,
що безпосередньо впливають на запровадження чи функціювання
спільного ринку.
Стаття 95
1. Без порушення статті 94 та якщо в цьому Договорі не
обумовлено інакше, дальші положення належить застосовувати на
досягнення мети, сформульованої в статті 14. Раді, діючи згідно з
процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з
Економіко-соціальним комітетом, належить ухвалити заходи щодо
зближення законодавчих, підзаконних чи адміністративних норм
держав-членів, спрямованих на запровадження та функціювання
внутрішнього ринку.
2. Частину першу не належить застосовувати до податкових
положень, положень про вільне пересування осіб чи положень, що
стосуються прав та інтересів працівників.
3. Свої пропозиції щодо здоров'я, безпеки, охорони довкілля
та захисту прав споживачів, подані на підставі частини першої,
Комісії належить ґрунтувати на високому рівні захисту, враховуючи
зокрема, будь-які нові досягнення на базі наукових фактів. У межах
своїх відповідних повноважень, Європейському Парламентові та Раді
належить прагнути досягти цієї мети.
4. Якщо держава-член, після того як Рада чи Комісія ухвалила
захід із гармонізації, вважає за потрібне зберегти національні
положення на підставі важливих потреб, зазначених у статті 30 чи
пов'язаних із захистом довкілля чи умов праці, їй належить
поінформувати Комісію про ці положення та підстави їх зберегти.
5. Окрім того, без порушення частини четвертої, якщо після
того, як Рада чи Комісія ухвалила захід із гармонізації,
держава-член, на ґрунті проблеми, властивої цій державі-членові та
що постала після запровадження заходу з гармонізації, вважає за
потрібне впровадити національні положення на підставі нового
наукового доказу щодо захисту довкілля чи умов праці, їй належить
повідомити Комісію про плановані положення та причини їх
упровадження.
6. Комісії впродовж шести місяців після повідомлень,
зазначених у частинах четвертій та п'ятій, належить схвалити або
відхилити дотичні національні положення, попередньо перевіривши,
чи не є такі положення проявом свавільної дискримінації чи
прихованим обмеженням торгівлі між державами-членами, та чи не
становлять вони перешкоди функціюванню внутрішнього ринку.
За браком рішення Комісії протягом цього строку, національні
положення, зазначені в частинах четвертій та п'ятій, належить
вважати схваленими.
Якщо складність питання є достатнім підґрунтям і якщо нема
загрози здоров'ю людей, Комісія може повідомити зацікавлену
державу-члена, що строк, зазначений в цій частині, може бути
продовжено ще на строк до шести місяців.
7. Якщо, на підставі частини шостої, державу-члена
уповноважено зберегти чи впровадити національні заходи з відступом
від заходу з гармонізації, Комісії належить негайно перевірити, чи
треба зробити пропозицію щодо адаптації до цього заходу.
8. Якщо держава-член порушує окрему проблему щодо охорони
суспільного здоров'я у сфері, де попередньо проведено заходи з
гармонізації, їй належить повідомити про це Комісію, якій належить
негайно перевірити, чи треба запропонувати належні заходи.
9. Відступаючи від процедури, закладеної в статтях 226 та
227, Комісія чи будь-яка держава-член можуть подати справу
безпосередньо на розгляд Суду, якщо вона вважає, що інша
держава-член неналежним чином використовує повноваження,
обумовлені в цій статті.
10. Заходам з гармонізації, зазначеним вище, належить, коли
це доцільно, містити захисні застереження, що вповноважують
держави-члени вживати, на підставі однієї чи кількох неекономічних
причин, зазначених у статті 30, тимчасових заходів, які підлягають
процедурі контролю Союзу.
Стаття 96
Якщо Комісія встановлює, що розбіжності між положеннями,
закладеними в законах, підзаконних чи адміністративних актах
держав-членів, спотворюють умови конкуренції на спільному ринку, і
що таке спотворення треба усунути, їй належить провести
консультації з зацікавленими державами-членами.
Якщо після консультацій сторони не дійшли згоди про усунення
дотичних спотворень, Раді належить, на пропозицію Комісії,
кваліфікованою більшістю видати потрібні директиви. Комісія та
Рада можуть вживати інших доцільних заходів, обумовлених в цьому
Договорі.
Стаття 97
1. Якщо є підстави побоюватися, що ухвалення чи зміни
положень, закладених у законі, підзаконному чи адміністративному
акті, можуть спричинити спотворення в значенні статті 96, то
державі-членові, що має такий намір, належить провести
консультації з Комісією. Після консультацій з державами-членами
Комісії належить скерувати зацікавленим державам-членам
рекомендацію про заходи, що їх, можливо, буде доцільно вжити, аби
уникнути цього спотворення.
2. Якщо держава-член, що має намір впровадити чи змінити
власні положення, не дотримується рекомендації Комісії, інші
держави-члени не зобов'язані, на підставі статті 96, змінювати
свої власні положення, щоб усунути такі спотворення. Статтю 96 не
належить застосовувати, якщо держава-член, що проігнорувала
рекомендацію Комісії, спричиняє спотворення, що завдає шкоди лише
їй.
РОЗДІЛ VII
ЕКОНОМІЧНА ТА ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА
ПІДРОЗДІЛ 1
ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА
Стаття 98
Державам-членам належить провадити свої економічні політики,
щоб сприяти досягненню мети Спільноти, визначеної в статті 2, та в
контексті загальних настанов, зазначених у частині другій статті
99. Державам-членам та Спільноті належить діяти згідно з принципом
економіки відкритого ринку з вільною конкуренцією, сприяючи
ефективному використанню ресурсів та дотримуючися принципів,
сформульованих у статті 4.
Стаття 99
1. Державам-членам належить вважати свої економічні політики
предметом спільного інтересу та координувати їх у рамках Ради
згідно зі статтею 98.
2. Раді, за рекомендацією Комісії, належить кваліфікованою
більшістю розробити проект загальних настанов економічних політик
держав-членів та Спільноти і доповісти Європейській Раді.
Європейській Раді, на підставі доповіді Ради, належить
обговорити висновки щодо загальних настанов економічних політик
держав-членів та Спільноти.
На підставі цих висновків Раді належить кваліфікованою
більшістю ухвалити рекомендацію з формулюванням цих загальних
настанов і повідомити Європейський Парламент про свою
рекомендацію.
3. Щоб забезпечити ближчу координацію економічних політик та
стабільну конвергенцію економічного функціювання держав-членів,
Раді, на підставі поданих доповідей Комісії, належить стежити за
економічним розвитком кожної держави-члена та Спільноти та за
згідністю економічних політик із загальними настановами,
зазначеними в частині другій, і систематично провадити загальне
оцінювання.
На цілі такого різнобічного нагляду державам-членам належить
надавати Комісії інформацію про свої важливі заходи у сфері
економічної політики та іншу інформацію, яку вони вважають за
потрібне надати.
4. Якщо за процедурою, зазначеною в частині третій,
встановлено, що економічну політику держави-члена не погоджено з
загальними настановами, зазначеними в частині другій, чи що вона
загрожує належному функціюванню економічного та валютного союзу,
Рада, за рекомендацією Комісії, кваліфікованою більшістю може
надіслати потрібні рекомендації зацікавленій державі-членові.
Рада, на пропозицію Комісії, кваліфікованою більшістю може
вирішити оприлюднити свої рекомендації.
Голові Ради та Комісії належить доповідати Європейському
Парламентові про результати різнобічного нагляду. Голову Ради може
бути запрошено до компетентного комітету Європейського Парламенту,
якщо Рада оприлюднила свої рекомендації.
6. Рада, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251,
може ухвалювати докладні правила процедури різнобічного нагляду,
зазначеної в частинах третій та четвертій цієї статті.
Стаття 100 (*)
1. Без порушення будь-яких інших процедур, обумовлених у
цьому Договорі, Рада, на пропозицію Комісії, кваліфікованою
більшістю може прийняти рішення щодо заходів, доречних за даної
економічної ситуації, зокрема у разі серйозних ускладнень у
постачанні деяких товарів. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
2. Якщо держава-член перебуває у складному становищі чи їй
загрожує надскладне становище, спричинене стихійним лихом чи
надзвичайними обставинами поза її контролем, Рада, на пропозицію
Комісії, кваліфікованою більшістю може, за певних умов, вирішити
надати зацікавленій державі-членові фінансову допомогу від
Спільноти. Голові Ради належить повідомити Європейський Парламент
про ухвалене рішення.
Стаття 101
1. Заборонено надавати кредит на покриття дефіциту чи
будь-які інші кредити ЄЦБ чи центральних банків держав-членів
(далі "національні центральні банки") інституціям чи органам
Спільноти, центральним урядам, регіональним, місцевим чи іншим
державним органам та органам, чию діяльність регулює публічне
право, чи державним підприємствам держав-членів. ЄЦБ та
національним центральним банкам заборонено купувати безпосередньо
в них боргові зобов'язання.
2. Першу частину не належить застосовувати до кредитних
установ, що є державною власністю та яким національні центральні
банки та ЄЦБ надають, у контексті надання грошових резервів
центральних банків, такий самий режим, як приватним кредитним
установам.
Стаття 102
1. Заборонено будь-які заходи, не обґрунтовані розсудливим
аналізом, та що надають привілейований доступ до фінансових
установ інституціям чи органам Спільноти, центральним урядам,
регіональним, місцевим чи іншим державним органам та органам, чию
діяльність регулює публічне право, чи державним підприємствам
держав-членів.
2. До 1 січня 1994 року Раді, діючи згідно з процедурою,
зазначеною в статті 252, належить конкретизувати випадки
застосування заборони, зазначеної в частині першій.
Стаття 103
1. Спільнота не несе відповідальності й не перебирає
зобов'язань центральних урядів, регіональних, місцевих чи інших
державних органів та органів, чию діяльність регулює публічне
право, чи державних підприємств будь-якої держави-члена, без
порушення взаємних фінансових ґарантій щодо спільного виконання
окремого проекту. Держава-член не несе відповідальності і не
перебирає зобов'язань центральних урядів, регіональних, місцевих
чи інших державних органів та органів, чию діяльність регулює
публічне право, чи державних підприємств іншої держави-члена, без
порушення взаємних фінансових ґарантій щодо спільного виконання
окремого проекту.
2. Якщо треба, Рада, діючи згідно з процедурою, зазначеною в
статті 252, може конкретизувати випадки застосування заборони,
зазначеної в статті 101 та в цій статті.
Стаття 104
1. Державам-членам належить уникати надмірного державного
дефіциту.
2. Комісії належить стежити за розвитком бюджетної ситуації в
державах-членах та розміром їхнього державного боргу, щоб виявляти
значні помилки. Зокрема, їй належить наглядати за дотриманням
бюджетної дисципліни на підставі таких двох критеріїв:
(a) чи відношення запланованого чи фактичного державного
дефіциту до валового внутрішнього продукту не перевищує
контрольного значення, хіба що:
- це відношення істотно й тягло меншало й досягло
значення, близького до контрольного значення,
- чи, навпаки, надвишок над контрольним значенням є
випадковим і тимчасовим, а відношення лишається близьким до
контрольного значення;
(b) чи відношення державного боргу до валового внутрішнього
продукту не перевищує контрольного значення, хіба що таке
співвідношення достатньою мірою меншає та в прийнятному темпі
наближається до контрольного.
Контрольне значення визначено в Протоколі про процедуру щодо
надмірного дефіциту ( 994_631 ), що його додано до цього Договору.
3. Якщо держава-член не виконує вимог за одним чи обома
зазначеними критеріями, Комісії належить підготувати доповідь. У
доповіді Комісії належить також враховувати, чи державний дефіцит
не перевищує інвестиційних державних витрат, та враховувати всі
інші дотичні фактори, зокрема середньостроковий економічний та
бюджетний стан держави-члена.
Комісія може також підготувати доповідь, якщо вона вважає, що
в державі-члені є ризик надмірного дефіциту попри те, що вимоги за
цими критеріями виконано.
4. Комітетові, що його обумовлено в статті 114, належить
підготувати висновок щодо доповіді Комісії.
5. Якщо Комісія вважає, що в державі-члені наявний чи може
виникнути надмірний дефіцит, їй належить надіслати до Ради
висновок.
6. Раді, за рекомендацією Комісії, після розгляду будь-яких
зауваг, що їх зацікавлена держава-член може забажати зробити, та
після загального оцінювання ситуації, належить кваліфікованою
більшістю вирішити, чи існує надмірний дефіцит.
7. У разі, якщо згідно з частиною шостою вирішено, що існує
надмірний дефіцит, Раді належить спрямувати зацікавленій
державі-членові рекомендації, аби виправити цю ситуацію протягом
визначеного строку. За винятком частини восьмої, ці рекомендації
не належить оприлюднювати.
8. У разі, коли Рада встановить, що протягом закладеного
строку не вжито ефективних заходів у відповідь на її рекомендації,
вона може оприлюднити свої рекомендації.
9. Якщо держава-член далі не реалізує рекомендацій Ради, Рада
може вирішити надіслати звернення до держави-члена про потребу,
протягом визначеного строку, вжити заходів на зниження дефіциту,
визнаних потрібними, щоб виправити ситуацію.
У такому разі Рада, щоб перевірити, чи зацікавлена
держава-член докладає зусиль, спрямованих на виправлення ситуації,
може вимагати від неї подавати доповіді за визначеним розкладом.
10. Права на подання позову, обумовлені в статтях 226 та 227,
не можна здійснювати в рамках частин від першої до дев'ятої цієї
статті.
11. Поки держава-член не дотримується рішення, прийнятого
згідно з частиною дев'ятою, Рада може вирішити вжити чи, за певних
обставин, підсилити дію одного чи кількох таких заходів:
- вимагати, щоб зацікавлена держава-член оприлюднила
додаткову інформацію, яку визначає Рада, перед емісією облігацій
та інших цінних паперів,
- закликати Європейський інвестиційний банк переглянути його
позикову політику щодо зацікавленої держави-члена,
- вимагати, щоб зацікавлена держава-член внесла до Спільноти
безвідсотковий депозит належного розміру, поки надмірного
дефіциту, на думку Ради, не буде виправлено,
- накладати штрафи належних розмірів.
Голові Ради належить повідомити Європейський Парламент про
прийняті рішення.
12. Раді належить скасувати деякі чи всі рішення, зазначені в
частинах від шостої до дев'ятої та одинадцятій, тією мірою, якою,
на думку Ради, надмірний дефіцит у зацікавленій державі-члені
виправлено. Якщо Рада попередньо оприлюднила рекомендації, їй
належить відразу по скасуванні рішення за частиною восьмою
прилюдно повідомити, що в зацікавленій державі-члені більше нема
надмірного дефіциту.
13. Ухвалюючи рішення, зазначені в частинах сьомій -
дев'ятій, одинадцятій та дванадцятій, Раді, за рекомендацією
Комісії, належить діяти кваліфікованою більшістю в дві третини
голосів її членів, зважених згідно з частиною другою статті 205,
без урахування голосу представника зацікавленої держави-члена.
14. Дальші положення стосовно виконання процедури, викладеної
в цій статті, сформульовано в Протоколі про процедуру щодо
надмірного дефіциту ( 994_631 ), який додано до цього Договору.
Відповідні положення, що скасовують зазначений Протокол
( 994_631 ), Раді належить ухвалювати одностайно, на пропозицію
Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом та ЄЦБ.
З урахуванням інших положень цієї частини, Раді належить, на
пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським
Парламентом, до 1 січня 1994 року кваліфікованою більшістю
закласти докладні правила та означення щодо застосування
зазначеного Протоколу ( 994_631 ).
ПІДРОЗДІЛ 2
ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА
Стаття 105
1. Головною метою ЄСЦБ є підтримувати цінову стабільність.
Без порушення мети цінової стабільності, ЄСЦБ належить сприяти
загальним економічним політикам Спільноти заради досягнення її
мети, закладеної в статті 2. ЄСЦБ належить діяти згідно з
принципом економіки відкритого ринку з вільною конкуренцією,
сприяючи якнайефективнішому розподілові ресурсів та дотримуючися
принципів, сформульованих у статті 4.
2. Засадничими завданнями ЄСЦБ є:
- визначати та виконувати грошово-кредитну політику
Спільноти,
- провадити валютні операції, згідні зі статтею 111,
- утримувати офіційні валютні резерви держав-членів та
керувати ними,
- сприяти усталеному функціюванню платіжних систем.
3. Абзац третій частини другої не перешкоджає урядам
держав-членів утримувати обігові валютні активи та керувати ними.
4. Належить отримувати консультації ЄЦБ:
- стосовно будь-яких пропозицій щодо актів Спільноти у сферах
його компетенції,
- національним органам влади стосовно будь-якого проекту
законодавчого положення у сферах його компетенції, проте в межах
та за умов, що їх належить сформулювати Раді згідно з процедурою,
закладеною в частині шостій статті 107.
ЄЦБ може подавати висновки інституціям чи органам Спільноти
чи національним органам влади з питань, що належать до сфер його
компетенції.
5. ЄСЦБ належить сприяти усталеному впровадженню політик, що
їх здійснюють компетентні органи стосовно розсудливого нагляду за
діяльністю кредитних установ та стабільності фінансової системи.
6. Рада на пропозицію Комісії, після консультацій з ЄЦБ та
отримання згоди Європейського Парламенту, може одностайно
покладати на ЄЦБ окремі завдання з політик стосовно розсудливого
нагляду за діяльністю кредитних та інших фінансових установ, за
винятком страховиків.
Стаття 106
1. ЄЦБ має виключне право давати дозвіл на емісію банкнот у
Спільноті. Такі банкноти можуть емітувати ЄЦБ та національні
центральні банки. Лише банкноти, що їх емітували ЄЦБ та
національні центральні банки, мають статус законного платіжного
засобу в Спільноті.
2. Держави-члени можуть емітувати монети з урахуванням обсягу
емісії, що його належить схвалювати ЄЦБ. Раді, діючи згідно з
процедурою, зазначеною в статті 252, та після консультацій з ЄЦБ,
належить ухвалювати заходи гармонізації номіналів та технічних
характеристик усіх монет, призначених до обігу, в обсязі,
потрібному, щоб забезпечити їх усталений обіг у межах Спільноти.
Стаття 107
1. ЄСЦБ складають ЄЦБ та національні центральні банки.
2. ЄЦБ є суб'єктом права.
3. ЄСЦБ керують органи Європейського Центрального Банку,
уповноважені приймати рішення. Цими органами є Керівна Рада та
Правління.
4. Статут ЄСЦБ закладено в Протоколі ( 994_681 ), доданому до
цього Договору.
5. Рада, діючи або кваліфікованою більшістю за рекомендацією
ЄЦБ та після консультацій з Комісією, або одностайно на пропозицію
Комісії та після консультацій з ЄЦБ, може внести зміни до пунктів
5.1, 5.2 та 5.3 статті 5, статей 17 та 18, пункту 19.1 статті 19,
статей 22, 23, 24, 26, пунктів 32.2, 32.3, 32.4 та 32.6 статті 32,
абзацу (a) пункту 33.1 статті 33 та статті 36 Статуту ЄСЦБ
( 994_681 ). У кожному разі потрібна згода Європейського
Парламенту.
6. Раді, або на пропозицію Комісії та після консультацій з
Європейським Парламентом та ЄЦБ, або за рекомендацією ЄЦБ та після
консультацій з Європейським Парламентом і Комісією, належить
кваліфікованою більшістю ухвалити положення, зазначені в статті 4,
пункті 5.4 статті 5, пункті 19.2 статті 19, статті 20, пункті 28.1
статті 28, пункті 29.2 статті 29, пункті 30.4 статті 30 та пункті
34.3 статті 34 Статуту ЄСЦБ ( 994_681 ).
Стаття 108
Здійснюючи повноваження, завдання та обов'язки, що на них
покладають цей Договір та Статут ЄСЦБ ( 994_681 ), ЄЦБ,
національним центральним банкам та будь-яким членам їхніх органів,
уповноважених ухвалювати рішення, не належить звертатися по чи
виконувати вказівки інституцій чи органів Спільноти, будь-якого
уряду держави-члена чи будь-якого іншого органу. Інституції та
органи Спільноти та уряди держав-членів беруть на себе
зобов'язання поважати цей принцип і не прагнути впливати на членів
органів ЄЦБ чи національних центральних банків, уповноважених
приймати рішення, під час виконання їхніх завдань.
Стаття 109
Кожній державі-членові належить забезпечити, щонайпізніше до
дати заснування ЄСЦБ, сумісність свого національного
законодавства, зокрема установчих документів національного
центрального банку, з цим Договором та Статутом ЄСЦБ ( 994_681 ).
Стаття 110
1. Аби виконати завдання, що їх доручено ЄСЦБ, ЄЦБ, згідно з
положеннями цього Договору та за умов, закладених у Статуті ЄСЦБ
( 994_681 ), належить:
- створити регламенти тою мірою, якою це потрібно, щоб
виконати завдання, визначені в абзаці першому пункту 3.1 статті 3,
пункті 19.1 статті 19, статті 22 та пункті 25.2 статті 25 Статуту
ЄСЦБ ( 994_681 ), та у випадках, що їх закладають акти Ради,
зазначені в частині шостій статті 107,
- прийняти рішення, потрібні, аби виконати завдання, що їх
доручено ЄСЦБ за цим Договором та Статутом ЄСЦБ ( 994_681 ),
- робити рекомендації та надавати висновки.
2. Регламент має загальне застосування. Він є обов'язковим у
всіх своїх елементах та має пряме застосування в усіх
державах-членах.
Рекомендації та висновки не мають обов'язкової сили.
Рішення є обов'язковим в усіх своїх елементах для тих, кому
його адресовано.
До регламентів та рішень, що їх ухвалює ЄЦБ, належить
застосовувати статті 253, 254 та 256.
ЄЦБ може вирішити оприлюднити свої рішення, рекомендації та
висновки.
3. ЄЦБ в межах та на умовах, що їх, згідно з закладеною в
частині шостій статті 107 процедурою ухвалить Рада, буде
уповноважений накладати штрафи чи періодичні грошові стягнення на
підприємства за недотримання зобов'язань, що випливають з його
регламентів та рішень.
Стаття 111 (*)
1. Як відступ від положень статті 300, Рада, за рекомендацією
ЄЦБ чи за рекомендацією Комісії та після консультацій з ЄЦБ,
заради досягнення консенсусу, згідного з метою цінової
стабільності, після консультацій з Європейським Парламентом може
одностайно укладати формальні угоди про систему курсів обміну екю
на позаспільнотні валюти, згідно з процедурою, закладеною в
частині третій щодо умов, зазначених у ній. Рада, за рекомендацією
ЄЦБ, чи за рекомендацією Комісії та після консультацій з ЄЦБ,
заради досягнення консенсусу, згідного з метою цінової
стабільності, може кваліфікованою більшістю встановлювати,
допасовувати чи скасовувати центральний курс екю в межах системи
валютних курсів. Голові Ради належить інформувати Європейський
Парламент про встановлення, узгіднення чи скасування центрального
курсу екю. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261).
2. За браком системи курсів обміну щодо однієї чи кількох
позаспільнотних валют, як зазначено в частині першій, Рада, за
рекомендацією Комісії та після консультацій з ЄЦБ, чи за
рекомендацією ЄЦБ, може формулювати загальні орієнтири політики
валютного курсу щодо цих валют. Ці загальні орієнтири не повинні
порушувати головної мети ЄСЦБ, а саме, підтримування цінової
стабільності.
3. Як відступ від положень статті 300, якщо угоди з питань,
пов'язаних із валютним режимом чи режимом валютних курсів, мають
бути предметом переговорів між Спільнотою та однією чи кількома
державами чи міжнародними організаціями, Раді, за рекомендацією
Комісії та після консультацій з ЄЦБ, належить кваліфікованою
більшістю вирішити, якими мають бути умови переговорів про ці
угоди та укладання їх. У цих умовах належить забезпечити
дотримання єдиної позиції Спільноти. Комісії належить повною мірою
брати участь у переговорах.
Угоди, укладені згідно з цією частиною, є обов'язковими для
інституцій Спільноти, ЄЦБ та держав-членів.
4. З урахуванням частини першої, Раді, на пропозицію Комісії
та після консультацій з ЄЦБ, належить кваліфікованою більшістю
визначити позицію Спільноти на міжнародному рівні щодо питань
особливого значення для економічного та валютного союзу та її
представництва, із дотриманням розподілу повноважень, закладеного
в статтях 99 та 105.
5. Без порушення компетенції та угод Спільноти стосовно
економічного та валютного союзу, держави-члени можуть провадити
переговори в міжнародних органах та укладати міжнародні угоди.
ПІДРОЗДІЛ 3
ІНСТИТУЦІЙНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 112
1. До складу Керівної Ради ЄЦБ входять члени Правління ЄЦБ та
керівники національних центральних банків.
2. (a) До складу Правління входять Голова, Заступник голови
та чотири інші члени.
(b) Голову, Віце-голову та інших членів Правління належить
призначати урядам держав-членів за спільною згодою на рівні голів
держав чи урядів, за рекомендацією Ради та після її консультацій з
Європейським Парламентом та Керівною Радою ЄЦБ, з-поміж осіб, що
мають визнаний статус та досвід професійної діяльності в
грошово-кредитній та банківській сферах.
Їх належить призначати на строк вісім років без права
переобрання.
Членами Правління можуть бути лише громадяни держав-членів.
Стаття 113
1. Голова Ради та член Комісії можуть брати участь у
засіданнях Керівної Ради ЄЦБ без права голосу.
Голова Ради може подавати пропозиції до обговорення Керівній
Раді ЄЦБ.
2. Голову ЄЦБ належить запрошувати взяти участь у засіданнях
Ради, коли вона обговорює питання, дотичні до мети й завдань ЄСЦБ.
3. ЄЦБ належить подавати річну доповідь про діяльність ЄСЦБ
та про грошово-кредитну політику в минулому та поточному роках
Європейському Парламентові, Раді та Комісії, а також Європейській
Раді. Голові ЄЦБ належить подавати цю доповідь Раді та
Європейському Парламентові, що може на цій підставі провести
загальну дискусію.
Голову ЄЦБ та інших членів Правління, на запит Європейського
Парламенту чи з їхньої власної ініціативи, можуть заслухати
компетентні комітети Європейського Парламенту.
Стаття 114
1. Цим створено Грошово-кредитний комітет, щоб сприяти
координації політик держав-членів у повному обсязі, потрібному для
функціювання внутрішнього ринку.
Його завдання є такими:
- стежити за економічною та фінансовою ситуацією в
державах-членах та Спільноті та за загальними системами платежів
держав-членів і регулярно доповідати Раді та Комісії,
- на запит Ради, Комісії чи з власної ініціативи, готувати
висновки та подавати їх цим інституціям,
- без порушення статті 207, сприяти готуванню роботи Ради,
зазначеної у статтях 59, 60, частинах другій, третій, четвертій та
п'ятій статті 99, статтях 100, 102, 103, 104, частині другій
статті 116, частині шостій статті 117, статтях 119, 120, частині
другій статті 121 та частині першій статті 122,
- перевіряти, щонайменше один раз на рік, ситуацію у сфері
пересування капіталу та свободи платежів, що є наслідком
застосування цього Договору та заходів, що їх ухвалила Рада;
перевірці належить охоплювати всі заходи, пов'язані з пересуванням
капіталу та платежів; Комітетові належить доповідати Комісії та
Раді про результати цих перевірок.
Державам-членам та Комісії належить призначити по два члени
Комітету.
2. З початком третьої стадії належить створити
Економіко-фінансовий комітет. Грошово-кредитний комітет, що його
обумовлено в частині першій, належить ліквідувати.
Завдання Економіко-фінансового комітету є такими:
- на запит Ради, Комісії чи з власної ініціативи готувати
висновки та подавати їх цим інституціям,
- стежити за економічною та фінансовою ситуацією в
державах-членах та Спільноті та регулярно доповідати про неї Раді
та Комісії, зокрема з питань фінансових відносин з третіми
країнами та міжнародними установами,
- без порушення статті 207 сприяти готуванню роботи Ради,
зазначеної у статтях 59, 60, частині другій, третій, четвертій та
п'ятій статті 99, статтях 100, 102, 103, 104, частині шостій
статті 105, частині другій статті 106, частинах п'ятій та шостій
статті 107, статтях 111, 119, частині другій та третій статті 120,
частині другій статті 122 та частинах четвертій та п'ятій статті
123, а також виконувати інші дорадчі й підготовчі завдання, що їх
покладає на нього Рада,
- перевіряти, щонайменше один раз на рік, ситуацію у сфері
пересування капіталу та свободи платежів, що є наслідком
застосування цього Договору та заходів, що їх ухвалила Рада;
перевірці належить охоплювати всі заходи, пов'язані з пересуванням
капіталу та платежів; Комітетові належить доповідати Комісії та
Раді про результати цих перевірок.
Державам-членам, Комісії та ЄЦБ належить призначити не
більше, ніж по два члени Комітету.
3. Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з ЄЦБ та
Комітетом, зазначеним у цій статті, належить кваліфікованою
більшістю закласти докладні положення щодо складу
Економіко-фінансового комітету. Голові Ради належить поінформувати
про це рішення Європейський Парламент.
4. Додатково до завдань, сформульованих у частині другій,
якщо й доти, доки є зазначені у статтях 122 та 123 держави-члени,
щодо яких чинний відступ, Комітетові належить стежити за
грошово-кредитною й фінансовою ситуацією та загальною системою
платежів у таких державах-членах і регулярно доповідати з цих
питань Раді та Комісії.
Стаття 115
Щодо питань, що їх регулюють частина четверта статті 99,
стаття 104 за винятком частини чотирнадцятої, статті 111, 121 та
122, частина четверта та п'ята статті 123, Рада чи держава-член
можуть звернутися до Комісії з запитом надати рекомендацію чи
пропозицію, як буде доцільно. Комісії належить вивчити цей запит
та невідкладно подати свої висновки Раді.
ПІДРОЗДІЛ 4
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 116
1. Другий етап створення економічного та валютного союзу
належить почати 1 січня 1994 року.
2. До цієї дати:
(a) кожній державі-членові належить:
- ухвалити, в разі потреби, належні заходи на дотримання
заборон, закладених у статтях 56, 101 та частині першій статті
102,
- ухвалити, в разі потреби та щоб уможливити оцінювання,
обумовлене у абзаці (b), багаторічні програми, спрямовані на
забезпечення тривалої конвергенції, потрібної, щоб досягти
економічного та валютного союзу, особливо щодо цінової
стабільності та міцних національних фінансів;
(b) Раді, на підставі доповіді Комісії, належить оцінювати
поступ, що його досягнуто щодо економічної та валютної
конвергенції, зокрема щодо цінової стабільності та міцних
національних фінансів, та поступ у імплементації законодавства
Спільноти щодо внутрішнього ринку.
3. Положення статті 101, частини першої статті 102, частини
першої статті 103 та статті 104, за винятком частин першої,
дев'ятої, одинадцятої та чотирнадцятої, належить застосовувати від
початку другого етапу.
Положення частини другої статті 100, частин першої, дев'ятої
та одинадцятої статті 104, статей 105, 106, 108, 111, 112, 113 та
частин другої та четвертої статті 114 належить застосовувати від
початку третього етапу.
4. На другому етапі державам-членам належить намагатися
уникати надмірного урядового державного дефіциту.
5. Протягом другого етапу кожній державі-членові належить
доцільним чином почати процес, що веде до незалежності її
центрального банку, згідно зі статтею 109.
Стаття 117
1. Починаючи другий етап, належить створити Європейський
валютний інститут (далі ЄВІ), якому належить почати виконувати
свої обов'язки; він є суб'єктом права, ним належить керувати Раді,
до складу якої входять Голова ЄВІ та керівники національних
центральних банків, одному з яких належить бути Заступником голови
ЄВІ.
Голову належить призначати урядам держав-членів за спільною
згодою на рівні голів держав чи урядів, за рекомендацією Ради ЄВІ
та після консультацій з Європейським Парламентом і Радою. Голову
належить добирати з осіб, що мають визнаний статус та досвід
професійної діяльності в грошово-кредитній та банківській сферах.
Головою ЄВІ можуть бути лише громадяни держав-членів.
Статут ЄВІ закладено в Протоколі ( 994_630 ), доданому до
цього Договору.
2. ЄВІ належить:
- зміцнювати співпрацю національних центральних банків,
- посилювати координацію грошово-кредитної політики
держав-членів, щоб забезпечити цінову стабільність,
- стежити за функціюванням європейської валютної системи,
- провадити консультації щодо питань, що належать до
компетенції національних центральних банків та впливають на
стабільність фінансових установ та ринків,
- перебрати завдання Європейського фонду валютної співпраці,
що його належить зліквідувати; умови ліквідації закладено в
Статуті ЄВІ ( 994_630 ),
- сприяти використанню екю і наглядати за її розвитком,
зокрема за усталеним функціюванням клірингової системи екю.
3. Щоб підготувати третій етап, ЄВІ належить:
- підготувати заходи та процедури, потрібні, щоб провадити
єдину грошово-кредитну політику на третьому етапі,
- сприяти, в разі потреби, гармонізації правил та методів
збирання, обробляння та поширення статистичних даних в межах своєї
компетенції,
- підготувати правила операцій, що їх належить виконувати
національним центральним банкам в рамках ЄСЦБ,
- сприяти ефективності транскордонних платежів,
- наглядати за технічним готуванням банкнот екю.
Не пізніше 31 грудня 1996 року ЄВІ належить окреслити
регуляторну, організаційну та логістичну структуру, що її потребує
ЄСЦБ, щоб виконувати свої завдання на третьому етапі. Цю структуру
належить подати на затвердження ЄЦБ на дату його заснування.
4. ЄВІ може більшістю в дві третини членів своєї Ради:
- формулювати висновки чи рекомендації щодо загальної
орієнтації грошово-кредитної політики та політики валютного курсу,
а також щодо дотичних заходів, впроваджуваних у кожній
державі-члені,
- подавати висновки чи рекомендації урядам та Раді щодо
політик, що можуть впливати на внутрішню чи зовнішню
грошово-кредитну ситуацію у Спільноті та, зокрема, на функціювання
європейської валютної системи,
- давати рекомендації грошово-кредитним органам влади
держав-членів щодо провадження їхньої грошово-кредитної політики.
5. ЄВІ може одностайно вирішити оприлюднити свої висновки та
рекомендації.
6. Раді належить провадити консультації з ЄВІ щодо
пропонованих актів Спільноти в межах його компетенції.
У рамках та за умов, що їх, на пропозицію Комісії та після
консультацій з Європейським Парламентом та ЄВІ, належить
кваліфікованою більшістю сформулювати Раді, органам влади
держав-членів належить провадити консультації з ЄВІ щодо
будь-якого проекту законодавчого положення в межах його
компетенції.
7. Рада, на пропозицію Комісії та після консультацій з
Європейським Парламентом та ЄВІ, може одностайно давати ЄВІ інші
завдання щодо готування третього етапу.
8. У випадку коли цей Договір обумовлює консультативну роль
ЄЦБ, посилання на ЄЦБ належить, до заснування ЄЦБ, читати як
посилання на ЄВІ.
9. Протягом другого етапу термін ЄЦБ, використаний у статтях
230, 232, 233, 234, 237 і 288, належить читати як ЄВІ.
Стаття 118
Склад валют у кошику екю не належить змінювати.
Від початку третього етапу вартість екю належить незворотно
зафіксувати згідно з частиною четвертою статті 123.
Стаття 119
1. Якщо держава-член зазнала труднощів, чи якщо є наявною
серйозна загроза постання труднощів щодо балансу її платежів через
нерівновагу сумарного балансу її платежів чи через тип валюти, що
перебуває в її розпорядженні, та якщо такі труднощі можуть
загрожувати функціюванню спільного ринку чи поступовій реалізації
спільної торгівельної політики, Комісії належить негайно вивчити
становище зацікавленої держави та дії, яких ця держава вживає чи
може вжити згідно з положеннями цього Договору, використовуючи всі
наявні засоби. Комісії належить визначити заходи, яких вона
рекомендує вжити зацікавленій державі-членові.
Якщо заходів, що вживає держава-член, та тих, що
запропонувала Комісія, не є досить, аби подолати труднощі, що вже
виникли чи загрожують виникнути, Комісії, після консультацій з
комітетом, зазначеним у статті 114, належить рекомендувати Раді
надати взаємну допомогу та пропонувати належні методи допомоги.
Комісії належить регулярно інформувати Раду про стан та
розвиток ситуації.
2. Раді належить кваліфікованою більшістю надавати таку
взаємну допомогу; їй належить ухвалити директиви чи рішення, що
закладають умови та деталі такої допомоги. Взаємна допомога може
набувати форми:
(a) скоординованого підходу до чи в рамках будь-яких інших
міжнародних організацій, до яких держави-члени можуть звернутися
по допомогу;
(b) заходів, потрібних, щоб уникнути відхилень торгівлі, якщо
держава-член, що зазнає труднощів, зберігає чи знову впроваджує
кількісні обмеження щодо третіх країн;
(c) надання обмежених кредитів інших держав-членів за їхньою
згодою.
3. Якщо Рада не надала взаємної допомоги, що її
порекомендувала Комісія, чи якщо наданої взаємної допомоги та
вжитих заходів не досить, то тоді Комісії належить уповноважити
державу, що зазнала труднощів, вжити захисних заходів, умови й
деталі яких належить визначити Комісії.
Рада може кваліфікованою більшістю скасувати це вповноваження
й змінити умови й деталі.
4. З урахуванням частини шостої статті 122, дія цієї статті
припиняється від початку третього етапу.
Стаття 120
1. Якщо держава-член зазнає раптової кризи балансу платежів і
негайно не вжито заходів в сенсі частини другої статті 119, вона
може, як запобіжний захід, вжити потрібних захисних заходів. Такі
заходи повинні спричинити якнайменше збурення функціювання
внутрішнього ринку; їхній обсяг не повинен перевищувати того, що
вкрай потрібно, аби подолати посталі раптові труднощі.
2. Комісію та інші держави-члени належить інформувати про
такі захисні заходи не пізніше часу, коли вони набирають чинності.
Комісія може порекомендувати Раді надати взаємну допомогу згідно
зі статтею 119.
3. Після того, як Комісія надала висновок, та після
консультацій з комітетом, зазначеним у статті 114, Рада може
кваліфікованою більшістю вирішити, що зацікавленій державі-членові
належить виправити, зупинити чи скасувати захисні заходи,
зазначені вище.
4. З урахуванням частини шостої статті 122, дія цієї статті
припиняється від початку третього етапу.
Стаття 121
1. Комісії та ЄВІ належить доповідати Раді про поступ
держав-членів у виконанні зобов'язань щодо руху до економічного та
валютного союзу. Цим доповідям належить містити дослідження
сумісності національних законодавств цих держав-членів, зокрема
установчих документів їхніх національних центральних банків, зі
статтями 108 і 109 цього Договору та Статутом ЄСЦБ ( 994_681 ).
Доповідям належить також містити дослідження того, чи досягнуто
високого рівня стабільної конвергенції, зазначаючи, якою мірою
кожна з цих держав-членів задовольняє такі критерії:
- досягнення високого рівня цінової стабільності; підставою
оцінювання є рівень інфляції, що має бути близьким до рівня
щонайбільше трьох держав-членів, що мають найкращі показники
цінової стабільності,
- стабільність державного фінансового становища; підставою
оцінювання є досягнення стану державного бюджету без надмірного
дефіциту, що його визначають згідно з частиною шостою статті 104,
- дотримання нормальних меж коливань, обумовлених механізмом
валютних курсів європейської валютної системи, протягом щонайменше
двох років без девальвації щодо валюти будь-якої іншої
держави-члена,
- тривалість конвергенції, що її досягла держава-член, та її
участі в механізмі валютних курсів європейської валютної системи,
що відображено в рівні довгострокової процентної ставки.
Чотири критерії, зазначені в цій частині, та дотичні строки,
протягом яких їх належить задовольнити, докладно викладено у
Протоколі ( 994_632 ), доданому до цього Договору. В доповідях
Комісії та ЄВІ належить також враховувати розвиток екю, результати
інтеграції ринків, стан та розвиток балансів поточних платежів,
дослідження розвитку витрат праці на одиницю продукції та інших
цінових показників.
2. На підставі цих доповідей Раді, за рекомендацією Комісії,
належить кваліфікованою більшістю оцінити:
- чи виконала кожна держава-член умови, потрібні, щоб
упровадити єдину валюту,
- чи виконала більшість держав-членів умови, потрібні, щоб
упровадити єдину валюту, та рекомендувати отримані результати Раді
у складі голів держав чи урядів. З Європейським Парламентом
належить провести консультації, йому належить передати свій
висновок Раді у складі голів держав чи урядів.
3. Належно враховуючи доповіді, зазначені в частині першій,
та висновок Європейського Парламенту, зазначеного в частині
другій, Раді у складі голів держав чи урядів належить
кваліфікованою більшістю не пізніше 31 грудня 1996 року:
- на підставі рекомендацій, зазначених у частині першій,
вирішити, чи виконала більшість держав-членів умови, потрібні, щоб
упровадити єдину валюту,
- вирішити, чи доцільно Спільноті починати третій етап, і
якщо так, то:
- встановити дату початку третього етапу.
4. Якщо дату початку третього етапу не встановлено до кінця
1997 року, третій етап належить почати 1 січня 1999 року. До 1
липня 1998 року Раді у складі голів держав чи урядів, повторивши
процедури, обумовлені в частинах першій та другій, за винятком
абзацу другого частини другої, враховуючи доповіді, зазначені в
частині першій, та висновок Європейського Парламенту, належить
кваліфікованою більшістю, на підставі рекомендацій Ради,
зазначених в частині другій, засвідчити, які держави-члени
виконують умови, потрібні щоб упровадити єдину валюту.
Стаття 122
1. Якщо ухвалено рішення, що встановлює дату згідно з
частиною третьою статті 121, Раді, на підставі рекомендацій,
зазначених у частині другій статті 121, належить, за рекомендацією
Комісії, кваліфікованою більшістю вирішити, чи є, та якщо так, то
які держави-члени охоплено відступом, як визначено в частині
третій цієї статті. Такі держави-члени в цьому Договорі надалі
називано "держави-члени, щодо яких чинний відступ".
Якщо Рада підтвердила, які саме держави-члени виконують
умови, потрібні, щоб запровадити єдину валюту згідно зі статтею
четвертою статті 121, тих держав-членів, що не виконують цих умов,
стосується відступ, як визначено в частині третій цієї статті.
Такі держави-члени в цьому Договорі надалі називано
"держави-члени, щодо яких чинний відступ".
2. Щонайменше один раз на два роки, або на запит
держави-члена, щодо якої чинний відступ, Комісії та ЄЦБ належить
доповідати Раді згідно з процедурою, зазначеною в частині першій
статті 121. Після консультацій з Європейським Парламентом та
обговорення в Раді у складі голів держав чи урядів, Раді, на
пропозицію Комісії, належить кваліфікованою більшістю, на підставі
критеріїв, сформульованих у частині першій статті 121, визначити,
які з держав-членів, щодо яких чинний відступ, виконали потрібні
умови, та скасувати відступ щодо зацікавлених держав-членів.
3. Відступи, зазначені в частині першій, охоплюють статті, що
їх не належить застосовувати до зацікавлених держав-членів:
частини дев'ята та одинадцята статті 104, частини перша, друга,
третя та п'ята статті 105, статті 106, 110, 111 та абзац (b)
частини другої статті 112.
Звільнення такої держави-члена та її національного
центрального банку від прав та обов'язків у межах ЄСЦБ закладено в
Підрозділі IX Статуту ЄСЦБ ( 994_681 ).
4. У частинах першій, другій та третій статті 105, статтях
106, 110, 111 та абзаці (b) частини другої статті 112 вислів
"держави-члени" належить читати як "держави-члени, щодо яких не є
чинним відступ".
5. Право голосу держав-членів, щодо яких чинний відступ,
належить зупиняти, коли Рада ухвалює заходи, зазначені в статтях
цього Договору, перелічених у частині третій.
У цьому разі, як відступ від статті 205 та частини першої
статті 250, кваліфіковану більшість належить визначати як дві
третини голосів представників держав-членів, щодо яких не є чинним
відступ, зважених згідно з частиною другою статті 205. Якщо
ухвалення певного акта потребує одностайності, то потрібна
одностайність цих держав-членів.
6. Статті 119 та 120 належить далі застосовувати до
держав-членів, щодо яких чинний відступ.
Стаття 123 (*)
1. Негайно потому, як, згідно з частиною третьою статті 121,
ухвалено рішення про дату початку третього етапу чи, за певних
обставин, негайно після 1 липня 1998 року: _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
- Раді належить ухвалити положення, зазначені в частині
шостій статті 107,
- урядам держав-членів, щодо яких не є чинним відступ,
належить, згідно з процедурою, сформульованою в статті 50 Статуту
ЄСЦБ ( 994_681 ), призначити Голову, Заступника голови та інших
членів Правління ЄЦБ. Якщо наявні держави-члени, щодо яких чинний
відступ, то кількість членів Правління може бути меншою, ніж
обумовлено в частині першій статті 11 Статуту ЄСЦБ, але за жодних
обставин не може бути меншою за чотири.
Відразу по призначенні Правління належить заснувати ЄСЦБ та
ЄЦБ, що їм належить готуватися до повного функціювання, як
викладено в цьому Договорі та Статуті ЄСЦБ ( 994_681 ). Повне
здійснення їхніх повноважень належить почати від першого дня
третього етапу.
2. Відразу по тому, як створено ЄЦБ, йому належить, у разі
потреби, перебрати завдання ЄВІ. Із заснуванням ЄЦБ ЄВІ належить
ліквідувати; умови ліквідації закладено в Статуті ЄВІ ( 994_630 ).
3. Якщо та доти, доки є держави-члени, щодо яких чинний
відступ, та без порушення частини третьої статті 107, Загальній
Раді ЄЦБ, зазначеній у статті 45 Статуту ЄСЦБ ( 994_681 ),
належить становити третій орган ЄЦБ, уповноважений приймати
рішення.
4. У перший день третього етапу Раді, на пропозицію Комісії
та після консультацій з ЄЦБ, одностайним голосуванням
держав-членів, щодо яких не є чинним відступ, належить ухвалити
курси обміну, що незворотно фіксують їхні валюти, та за незворотно
зафіксованим курсом яких екю заступає ці валюти та стає
самостійною валютою. Цей захід не змінює зовнішньої вартості екю.
Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з ЄЦБ,
кваліфікованою більшістю держав-членів, щодо яких не є чинним
відступ, належить вжити інших заходів, потрібних, аби швидко
впровадити екю в цих державах-членах як єдину валюту. Належить
застосовувати друге речення частини п'ятої статті 122.
5. Якщо згідно з процедурою, сформульованою в частині другій
статті 122, вирішено скасувати відступ, Раді, на пропозицію
Комісії та після консультацій з ЄЦБ, належить одностайним
голосуванням держав-членів, щодо яких не є чинним відступ, та
зацікавленої держави-члена, ухвалити курс, за яким екю заступає
валюту зацікавленої держави-члена, та вжити інших заходів,
потрібних, щоб впровадити екю як єдину валюту в зацікавленій
державі-члені.
Стаття 124
1. До початку третього етапу кожній державі-членові належить
трактувати свою політику валютного курсу як питання спільного
інтересу. Водночас державам-членам належить враховувати досвід
співпраці в межах європейської грошово-кредитної системи та
створення екю, а також шанувати наявні повноваження у цій сфері.
2. Від початку третього етапу та доти, доки є держави-члени,
щодо яких чинний відступ, частину першу належить за аналогією
застосовувати до політики валютного курсу цих держав-членів.
РОЗДІЛ VIII
ЗАЙНЯТІСТЬ
Стаття 125
Державам-членам та Спільноті, згідно з цим Розділом, належить
розробити скоординовану стратегію зайнятості, зокрема сприяння
висококваліфікованій, підготованій робочій силі, що здатна
пристосовуватися до нових умов, а також ринкам праці, здатним
реагувати на економічні зміни з огляду на досягнення цілей,
визначених в статті 2 Договору про Європейський Союз ( 994_029 )
та статті 2 цього Договору.
Стаття 126
1. Державам-членам належить через свої політики зайнятості
сприяти досягненню мети, зазначеної в статті 125, у спосіб,
узгоджений з загальними настановами економічних політик
держав-членів та Спільноти, ухвалених згідно з частиною другою
статті 99.
2. Державам-членам належить вважати сприяння зайнятості
питанням спільного інтересу та в рамках роботи Ради координувати
свої дії щодо цього згідно з положеннями статті 128, враховуючи
національні звичаї стосовно функцій адміністрації та працівників
(1). _______________
(1) Англійською management and labour, французькою -
partenaires sociaux, буквальний український відповідник -
"соціальні партнери" (прим. пер.).
Стаття 127
1. Спільноті належить сприяти досягненню високого рівня
зайнятості, заохочуючи до співпраці держави-члени та підтримуючи
і, в разі потреби, доповнюючи їхні дії. Водночас належить шанувати
компетенції держав-членів.
2. Завдання досягти високого рівня зайнятості належить брати
до уваги під час формулювання й виконання політик та діяльності
Спільноти.
Стаття 128
1. На підставі спільної річної доповіді Ради та Комісії,
Європейській Раді належить щорічно розглядати ситуацію у сфері
зайнятості в Спільноті та ухвалювати висновки з цього питання.
2. На підставі висновків Європейської Ради, Раді, на
пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським
Парламентом, Економіко-соціальним комітетом, Комітетом регіонів та
Комітетом з питань зайнятості, належить щороку кваліфікованою
більшістю окреслювати настанови, що їх державам-членам належить
враховувати у своїх політиках зайнятості. Цим настановам належить
бути згідними з загальними настановами, що їх ухвалено згідно з
частиною другою статті 99.
3. Кожній державі-членові належить подавати до Ради та
Комісії річну доповідь щодо головних заходів із виконання політики
зайнятості з огляду на настанови щодо зайнятості, зазначені в
частині другій.
4. Раді на підставі доповідей, зазначених у частині третій,
та діставши думку Комітету з питань зайнятості, належить щороку
вивчати, як держави-члени виконують політики зайнятості з огляду
на настанови щодо зайнятості. Рада, за рекомендацією Комісії,
може, якщо вважає за доцільне з огляду на це вивчення,
кваліфікованою більшістю робити рекомендації державам-членам.
5. На підставі результатів такого вивчення Раді та Комісії
належить подавати спільну річну доповідь Європейській Раді про
стан зайнятості у Спільноті та про виконання настанов щодо
зайнятості.
Стаття 129
Рада, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251 та
після консультацій з Економіко-соціальним комітетом та Комітетом
регіонів, може ухвалити стимулювальні заходи, що заохочують
співпрацю держав-членів та підтримують їхні дії у сфері зайнятості
через ініціативи, спрямовані на розвиток обміну інформацією та
найкращим досвідом, забезпечення порівняльного аналізу та
рекомендацій, а також на розповсюджування інноваційних підходів та
досвіду оцінювання, зокрема з використанням дослідних проектів.
Ці заходи не повинні містити приписів щодо гармонізації
законів та підзаконних актів держав-членів.
Стаття 130
Раді, після консультацій з Європейським Парламентом, належить
заснувати Комітет з питань зайнятості з дорадчим статусом, щоб
сприяти координації держав-членів щодо політик зайнятості та ринку
праці. Завданнями Комітету є:
- стежити за ситуацією у сфері зайнятості та політиками
зайнятості в державах-членах та в Спільноті,
- без порушення статті 207, формулювати висновки на запит
Ради чи Комісії або з власної ініціативи, та сприяти готуванню
заходів Ради, зазначених у статті 128.
Виконуючи завдання, Комітетові належить консультуватися з
адміністрацією та працівниками.
Кожній державі-членові та Комісії належить призначити по два
члени Комітету.
РОЗДІЛ IX
СПІЛЬНА ТОРГІВЕЛЬНА ПОЛІТИКА
Стаття 131
Запроваджуючи митний союз, держави-члени мають на меті,
заради спільного інтересу, сприяти гармонійному розвиткові
світової торгівлі, поступовому скасовуванню обмежень міжнародної
торгівлі та прямих іноземних інвестицій, а також знижуванню митних
та інших бар'єрів.
У спільній торгівельній політиці належить враховувати
сприятливий вплив на зростання конкурентоспроможності підприємств
у державах-членах, що його може мати скасування мита між цими
державами.
Стаття 132
1. Без порушення зобов'язань, що їх держави-члени взяли на
себе в рамках інших міжнародних організацій, їм належить поступово
гармонізувати системи надавання допомоги експортові до третіх
країн тією мірою, якою це потрібно, щоб забезпечити неспотворену
конкуренцію між підприємствами Спільноти.
На пропозицію Комісії Раді належить кваліфікованою більшістю
видавати будь-які потрібні директиви.
2. Попередні положення не належить застосовувати до такого
повернення мита чи зборів еквівалентної дії чи до такого
відшкодування непрямих податків, зокрема податків з обігу,
акцизних зборів чи інших непрямих податків, які дозволено у
випадку, коли продукцію з держави-члена експортовано до третьої
країни, тією мірою, якою таке повернення чи відшкодування не
перевищує суми, прямо чи опосередковано накладеної на експортовану
продукцію.
Стаття 133 (*)
1. Спільну торгівельну політику належить ґрунтувати на
однакових принципах, зокрема стосовно змін тарифних ставок,
укладання тарифних та торгівельних угод, досягнення однаковості
заходів лібералізації, політики експорту та захисту торгівлі,
таких як ті, що їх належить вживати у разі демпінгу чи субсидій. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
2. Комісії належить подавати Раді пропозиції щодо реалізації
спільної торгівельної політики.
3. У разі потреби провести переговори та укласти угоду з
однією чи кількома державами чи міжнародними організаціями,
Комісії належить подати рекомендації Раді, яка уповноважує Комісію
почати потрібні переговори. Обов'язком Ради та Комісії є
забезпечити узгодженість угод, що є предметом переговорів, із
внутрішніми політиками та правилами Спільноти.
Комісії належить провадити ці переговори, консультуючися зі
спеціальним комітетом, що його належить призначити Раді, щоб
допомогти Комісії у виконанні цього завдання та в рамках директив,
які Рада може йому дати. Комісії належить регулярно доповідати
спеціальному комітетові про перебіг переговорів. Належить
застосовувати дотичні положення статті 300.
4. Здійснюючи повноваження, які на неї покладає ця стаття,
Раді належить діяти кваліфікованою більшістю.
5. Частини від першої до четвертої належить застосовувати до
переговорів та укладання угод у сфері торгівлі послугами та
торгівельних аспектів інтелектуальної власності тією мірою, якою
зазначені частини не охоплюють таких угод та без порушення частини
шостої.
Як відступ від частини четвертої, Раді належить діяти
одностайно, коли вона провадить переговори та укладає угоду в
одній чи кількох сферах, зазначених в абзаці першому, якщо така
угода містить положення, що потребують одностайного ухвалення
внутрішніх правил, чи коли вони дотичні до сфери, в якій Спільнота
ще не здійснює, через ухвалення внутрішніх правил, повноваження,
яких їй надає цей Договір.
Раді належить діяти одностайно щодо проведення переговорів та
укладання горизонтальної угоди, тією мірою, якою вона дотична до
попереднього абзацу чи абзацу другого частини шостої.
Ця частина не впливає на право держав-членів зберігати
чинність наявних угод та укладати угоди з третіми країнами чи
міжнародними організаціями тією мірою, якою такі угоди згідні з
правом Спільноти та іншими дотичними міжнародними угодами.
6. Рада не може укладати угоди, якщо вони містять положення,
що виходять за межі внутрішніх повноважень Спільноти, зокрема
приводять до гармонізації законів чи підзаконних актів
держав-членів у сферах, де цей Договір виключає таку гармонізацію.
З огляду на це, як відступ від абзацу першого частини п'ятої,
угоди у сферах торгівлі культурними та аудіовізуальними послугами,
освітніх послуг, соціальних послуг та послуг з охорони здоров'я
належать до спільної компетенції Спільноти та держав-членів. Отже,
проведення переговорів щодо таких угод, на додаток до рішення
Спільноти, що його ухвалено згідно з дотичними положеннями статті
300, потребує спільної згоди держав-членів. Угоди, що є предметом
таких переговорів, належить укладати Спільноті та державам-членам
спільно.
Переговори та укладання міжнародних угод у сфері транспорту
регулюють положення Розділу V та стаття 300.
7. Без порушення абзацу першого частини шостої, Рада, на
пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським
Парламентом, може одностайно поширити застосування частин від
першої до четвертої на міжнародні переговори та угоди щодо
інтелектуальної власності тією мірою, якою їх не охоплює частина
п'ята.
Стаття 134
Аби забезпечити, щоб виконанню заходів торгівельної політики,
що їх держави-члени вживають згідно з цим Договором, не
перешкоджали відхилення торгівлі чи щоб відмінності між такими
заходами не призводили до економічних труднощів в одній чи кількох
державах-членах, Комісії належить рекомендувати методи потрібної
співпраці держав-членів. За браком цього Комісія може вповноважити
держав-членів вжити потрібних захисних заходів, умови та деталі
яких їй належить визначити.
У термінових випадках державам-членам належить самостійно
звертатися до Комісії із запитом про повноваження щодо потрібних
заходів. Комісії належить ухвалити рішення якомога швидше.
Зацікавленим державам-членам належить сповістити інших
держав-членів про заходи. Комісія може в будь-який час вирішити,
що зацікавленим державам-членам належить змінити чи скасувати
зазначені заходи.
Добираючи таких заходів, належить надавати пріоритет тим, що
завдають найменшого збурення функціюванню спільного ринку.
РОЗДІЛ X
МИТНА СПІВПРАЦЯ
Стаття 135
У межах сфери застосування цього Договору Раді, діючи згідно
з процедурою, зазначеною в статті 251, належить вживати заходів,
спрямованих на зміцнення митної співпраці держав-членів та їх з
Комісією. Цим заходам не належить торкатися застосування
національного кримінального права чи здійснювання національного
правосуддя.
РОЗДІЛ XI
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА, ОСВІТА, ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ ТА МОЛОДЬ
ПІДРОЗДІЛ 1
СОЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 136
Спільнота та держави-члени, пам'ятаючи про засадничі
соціальні права, сформульовані в Європейській Соціальній Хартії,
що її підписано в Турині 18 жовтня 1961 року ( 994_300 ), та в
Хартії Спільноти від 1989 року про засадничі права працівників
( 994_044 ), мають на меті сприяти зайнятості, поліпшувати умови
життя та праці, щоб уможливити гармонізацію цих сфер і водночас не
втратити досягнутого поліпшення, дбати про належний соціальний
захист, діалог між адміністрацією та працівниками та розвиток
людських ресурсів заради досягнення тривалого високого рівня
зайнятості та боротьби проти вилучання.
З цією метою Спільнота та держави-члени виконують заходи з
урахуванням відмінності національних звичаїв, зокрема у сфері
договірних відносин, та потреби підтримувати
конкурентоспроможність економіки Спільноти.
Вони певні, що такий розвиток випливатиме не лише з
функціювання спільного ринку, що сприяє гармонізації соціальних
систем, а й з процедур, обумовлених у цьому Договорі, та зі
зближення положень, закладених у законах та підзаконних чи
адміністративних актах.
Стаття 137 (*)
1. Щоб досягти мети статті 136, Спільнота підтримує та
доповнює діяльність держав-членів у таких сферах: _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
(a) поліпшення, зокрема, робочого довкілля, щоб захистити
здоров'я та безпеку працівників;
(b) умови праці;
(c) соціальне забезпечення та соціальний захист працівників;
(d) захист працівників після закінчення трудового договору;
(e) інформування та консультування працівників;
(f) представництво та колективний захист інтересів
працівників та роботодавців, зокрема право працівників брати
участь у керуванні, з урахуванням частини п'ятої;
(g) умови працевлаштування громадян третіх країн, що на
законних підставах перебувають на території Спільноти;
(h) інтеграція осіб, вилучених із ринку зайнятості, без
порушення статті 150;
(i) рівність чоловіків та жінок щодо їхніх можливостей на
ринку праці та ставлення до них на роботі;
(j) боротьба проти соціального вилучання;
(k) модернізація систем соціального захисту без порушення
абзацу (c).
2. З цією метою Рада:
(a) може ухвалювати заходи, що заохочують співпрацю
держав-членів через ініціативи, спрямовані на поглиблення знань,
розвиток обміну інформацією та найкращим досвідом,
розповсюджування інноваційних підходів та досвіду оцінювання, за
винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів
держав-членів;
(b) може видавати директиви, щоб ухвалювати мінімальні
вимоги, що їх належить поступово впроваджувати у сферах,
зазначених в абзацах від (a) до (i) частини першої з урахуванням
умов та технічних норм, застосовуваних у кожній державі-членові. У
таких директивах належить уникати накладання адміністративних,
фінансових чи правових обмежень, що перешкоджають створенню та
розвиткові малих та середніх підприємств.
Раді належить діяти згідно з процедурою, зазначеною в статті
251, після консультацій з Комітетом регіонів та
Економіко-соціальним комітетом, за винятком сфер, зазначених в
абзацах (c), (d), (f) та (g) частини першої, коли Раді, на
пропозицію Комісії, належить діяти одностайно після консультацій з
Європейським Парламентом та згаданими комітетами. Рада, на
пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським
Парламентом, може одностайно вирішити застосовувати процедуру,
зазначену в статті 251, до абзаців (d), (f) та (g) частини першої
цієї статті.
3. Держава-член може доручити адміністрації та працівникам,
на їхній спільний запит, виконувати директиви, що їх ухвалено
згідно з частиною другою.
У такому разі їй належить забезпечити, щоб адміністрація та
працівники, за домовленістю, вжили потрібних заходів не пізніше
дати транспонування директиви згідно зі статтею 249. Зацікавленій
державі-членові належить робити будь-які потрібні кроки, що
уможливлюють її будь-коли ґарантувати досягнення результатів, що
їх обумовлює ця директива.
4. Положення, що їх ухвалено згідно з цією статтею,
- не впливають на право держав-членів визначати засадничі
принципи своїх систем соціального забезпечення та не повинні
істотно впливати на їхню фінансову рівновагу,
- не перешкоджають будь-якій державі-членові зберігати чи
впроваджувати суворіші захисні заходи, сумісні з цим Договором.
5. Цю статтю не належить застосовувати до оплати праці, права
збиратися, права страйкувати чи права застосовувати локаут.
Стаття 138
1. Комісія має завдання сприяти консультаціям між
адміністрацією та працівниками на рівні Спільноти та ухвалювати
всі дотичні заходи, що допомагають їхньому діалогові, забезпечуючи
збалансовану підтримку сторін.
2. З цією метою, перш ніж подавати пропозиції у сфері
соціальної політики, Комісії належить провадити консультації з
адміністрацією та працівниками щодо можливих напрямів дій
Спільноти.
3. Якщо після таких консультацій Комісія вважає певний захід
Спільноти доцільним, їй належить провести консультації з
адміністрацією та працівниками щодо змісту запланованої
пропозиції. Адміністрації та працівникам належить передати до
Комісії висновок чи, в разі потреби, рекомендацію.
4. З нагоди такої консультації, адміністрація та працівники
можуть повідомити Комісію про свій намір ініціювати процес,
обумовлений у статті 139. Процедура не повинна тривати довше, ніж
дев'ять місяців, хіба що зацікавлені адміністрація і працівники та
Комісія спільно вирішать продовжити цей період.
Стаття 139 (*)
1. Діалог між адміністрацією та працівниками на рівні
Спільноти, за їхнім бажанням, може мати наслідком установлення
договірних відносин, зокрема укладення угод. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
2. Угоди, укладені на рівні Спільноти, належить виконувати
згідно з процедурами та звичаями, притаманними соціальним
партнерам та державам-членам, чи, у випадках, що їх охоплює стаття
137, на спільний запит сторін, що підписали угоду, згідно з
рішеннями, що їх належить ухвалити Раді на пропозицію Комісії.
Раді належить діяти кваліфікованою більшістю, за винятком
випадків, коли угода, про яку йдеться, містить одне чи більше
положень стосовно однієї зі сфер, що згідно з частиною другою
статті 137 потребують одностайності. У такому разі Раді належить
діяти одностайно.
Стаття 140
Щоб досягти мети статті 136 та без порушення інших положень
цього Договору, Комісії належить заохочувати співпрацю
держав-членів і допомагати координувати їхню діяльність у всіх
сферах соціальної політики згідно з цим Підрозділом, зокрема
таких:
- зайнятість,
- трудове право та умови праці,
- професійне навчання та підвищування кваліфікації,
- соціальне забезпечення,
- запобігання виробничому травматизмові та професійним
хворобам,
- гігієна праці,
- право збиратися та вести колективні переговори між
роботодавцями та працівниками.
З цією метою Комісії належить близько контактувати з
державами-членами, а саме, організовувати дослідження, видавати
висновки, готувати консультації щодо проблем, які постають на
національному рівні чи на рівні міжнародних організацій.
Перш ніж видавати висновки, обумовлені в цій статті, Комісії
належить провадити консультації з Економіко-соціальним комітетом.
Стаття 141
1. Кожній державі-членові належить забезпечувати застосування
принципу однакової плати працівникам чоловічої та жіночої статі за
однакову роботу чи роботу, що має однакову вартість.
2. На цілі цієї статті, "плата" означає звичайну основну чи
мінімальну заробітну платню, оклад чи будь-яку іншу винагороду
готівкою чи в натуральній формі, що її працівник безпосередньо чи
опосередковано отримує від роботодавця за свою роботу.
Однакова плата без дискримінації за ознакою статі означає:
(a) що плату за однакову роботу, оплачувану відрядно,
обчислюють на підставі такої самої одиниці виміру;
(b) що плата за однакову роботу, оплачувану погодинно, є
однаковою.
3. Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251,
та після консультацій з Економіко-соціальним комітетом, належить
ухвалити заходи, щоб забезпечити застосування принципу однакових
можливостей та однакового ставлення до чоловіків та жінок у
питаннях праці та зайнятості, зокрема принципу однакової плати за
однакову роботу чи за роботу, що має однакову вартість.
4. Маючи на меті забезпечити цілковиту рівність чоловіків та
жінок на роботі, принцип однакового ставлення не повинен заважати
будь-якій державі-членові зберігати чи запроваджувати заходи, що
надають окремі переваги недостатньо представленій статі, щоб
полегшити професійну діяльність, запобігти появі несприятливих
умов професійної кар'єри чи скомпенсувати їх.
Стаття 142
Державам-членам належить докладати зусиль, щоб зберегти
наявну еквівалентність систем оплачуваних відпусток.
Стаття 143
Комісії належить щороку складати доповідь про поступ у
прямуванні до мети статті 136, зокрема про демографічне становище
у Спільноті. Їй належить подавати доповідь Європейському
Парламентові, Раді та Економіко-соціальному комітетові.
Європейський Парламент може закликати Комісію складати
доповіді щодо особливих проблем, пов'язаних із ситуацією в
соціальній сфері.
Стаття 144 (*)
Раді, після консультацій з Європейським Парламентом, належить
заснувати Комітет соціального захисту з дорадчим статусом, щоб
сприяти співпраці держав-членів та держав-членів і Комісії у сфері
політик соціального захисту. Комітет має такі завдання: _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
- стежити за ситуацією в соціальній сфері та розвитком
політик соціального захисту в державах-членах та Спільноті,
- сприяти обмінові інформацією, досвідом та практичними
набутками між державами-членами та з Комісією,
- без порушення статті 207, на запит Ради чи Комісії, чи з
власної ініціативи готувати доповіді, формулювати висновки та
провадити іншу роботу в межах своєї компетенції.
Під час виконання завдань Комітетові належить провадити
консультації з адміністрацією та працівниками.
Кожній державі-членові та Комісії належить призначити по два
члени Комітету.
Стаття 145
Річна доповідь Комісії Європейському Парламентові має містити
окремий розділ про соціальний розвиток у Спільноті.
Європейський Парламент може пропонувати Комісії складати
доповіді щодо будь-яких окремих проблем, пов'язаних із соціальними
умовами
ПІДРОЗДІЛ 2
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ФОНД
Стаття 146
Щоб поліпшити можливості працевлаштування працівників на
внутрішньому ринку і таким чином сприяти підвищенню рівня життя,
цим, згідно з положеннями сформульованими вище, засновано
Європейський соціальний фонд. Його метою є полегшити працівникам
працевлаштування, підвищити географічну та професійну мобільність
працівників у межах Союзу та полегшити їхню адаптацію до
промислових змін та змін систем виробництва, зокрема через
професійне навчання та перекваліфікацію.
Стаття 147
Фондом керує Комісія.
У виконанні цього завдання Комісії допомагає Комітет на чолі
з членом Комісії, до складу якого входять представники
держав-членів, професійних спілок та організацій роботодавців.
Стаття 148
Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та
після консультацій з Економіко-соціальним комітетом та Комітетом
регіонів, належить ухвалити виконавчі рішення щодо Європейського
соціального фонду.
ПІДРОЗДІЛ 3
ОСВІТА, ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ ТА МОЛОДЬ
Стаття 149
1. Спільнота сприяє розвиткові якості освіти, заохочуючи
співпрацю держав-членів та, в разі потреби, підтримуючи й
доповнюючи їхні дії, цілковито шануючи обов'язки держав-членів
щодо змісту навчання та організації освітніх систем, а також їхнє
культурне та мовне розмаїття.
2. Спільнота спрямовує свої дії на те, щоб:
- розвивати європейський вимір в освіті, зокрема через
викладання та поширювання мов держав-членів,
- сприяти мобільності студентів та викладачів, зокрема
заохочуючи академічне визнання дипломів та строків навчання,
- сприяти співпраці навчальних закладів,
- розвивати обмін інформацією та досвідом із питань, спільних
у освітніх системах держав-членів,
- сприяти розвиткові обміну молоддю та фахівцями з
соціоосвітніх питань,
- заохочувати розвиток дистанційного навчання.
3. Спільнота та держави-члени заохочують співпрацю у сфері
освіти з третіми країнами та компетентними міжнародними
організаціями, зокрема з Радою Європи.
4. Щоб досягти мети, зазначеної в цій статті, Раді належить:
- діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та
після консультацій з Економіко-соціальним комітетом і Комітетом
регіонів, ухвалювати рішення про заохочувальні дії за винятком
будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів,
- на пропозицію Комісії кваліфікованою більшістю ухвалювати
рекомендації.
Стаття 150
1. Спільнота реалізує політику професійного навчання, що
підтримує та доповнює дії держав-членів, цілковито шануючи
обов'язки держав-членів щодо змісту та організації професійного
навчання.
2. Спільнота спрямовує свої дії на те, щоб:
- полегшити адаптацію до промислових змін, зокрема через
професійне навчання та перекваліфікацію,
- поліпшувати початкове та дальше професійне навчання, щоб
полегшити професійну інтеграцію та реінтеграцію на ринку праці,
- полегшувати доступ до професійного навчання та заохочувати
фахівців та учнів, зокрема молодих, до мобільності,
- заохочувати співпрацю у справах навчання між освітніми
інституціями чи навчальними закладами та підприємствами,
- розвивати обмін інформацією та досвідом із питань, спільних
у навчальних системах держав-членів.
3. Спільнота та держави-члени заохочують співпрацю у сфері
професійного навчання з третіми країнами та компетентними
міжнародними організаціями.
4. Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251,
та після консультацій з Економіко-соціальним комітетом і Комітетом
регіонів, належить вживати заходів, що сприяють досягненню мети,
зазначеної в цій статті, за винятком будь-якої гармонізації
законів та підзаконних актів держав-членів.
РОЗДІЛ XII
КУЛЬТУРА
Стаття 151
1. Спільнота сприяє розквітові культур держав-членів, шанує
їхнє національне та регіональне розмаїття й водночас підносить
спільну культурну спадщину.
2. Дії Спільноти спрямовано на те, щоб сприяти співпраці
держав-членів та, в разі потреби, підтримувати та доповнювати їхні
дії, щоб:
- поглиблювати та поширювати знання культури та історії
європейських народів,
- берегти й боронити культурну спадщину європейського
значення,
- провадити некомерційний культурний обмін,
- сприяти мистецькій та літературній творчості, зокрема
аудіовізуальному секторові.
3. Спільнота та держави-члени заохочують співпрацю у сфері
культури з третіми країнами та компетентними міжнародними
організаціями, зокрема з Радою Європи.
4. Спільнота враховує культурні аспекти в усіх діях згідно з
іншими положеннями цього Договору, зокрема, щоб шанувати розмаїття
своїх культур та сприяти йому.
5. Щоб досягти мети, зазначеної в цій статті, Раді належить:
- діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та
після консультацій з Комітетом регіонів, ухвалювати рішення про
заохочувальні заходи за винятком будь-якої гармонізації законів та
підзаконних актів держав-членів; Раді належить діяти одностайно на
всіх стадіях процедури, зазначеної в статті 251,
- на пропозицію Комісії одностайно ухвалювати рекомендації.
РОЗДІЛ XIII
ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
Стаття 152
1. Під час визначання та реалізації всіх політик та всієї
діяльності Спільноти належить забезпечувати високий рівень охорони
здоров'я.
Дії Спільноти, що доповнюють національні політики, належить
спрямовувати на те, щоб поліпшувати охорону здоров'я, запобігати
хворобам людей та усувати джерела небезпеки здоров'ю людей. Такі
дії охоплюють боротьбу проти поширених тяжких хвороб, сприяють
досліджуванню їхніх причин, шляхів поширювання та методів
запобігання цим хворобам, а також інформаційну та освітню роботу в
галузі охорони здоров'я.
Спільнота доповнює дії держав-членів щодо зменшування шкоди
здоров'ю, спричиненої наркотиками, зокрема інформаційну та
профілактичну роботу.
2. Спільнота заохочує співпрацю держав-членів у сферах,
зазначених у цій статті, та, в разі потреби, підтримує їхні дії.
Державам-членам, підтримуючи зв'язок із Комісією, належить
координувати свої політики та програми у сферах, зазначених у
частині першій. Комісія може, у близькому контакті з
державами-членами, висувати будь-які доцільні ініціативи, що
сприяють такій координації.
3. Спільнота та держави-члени заохочують співпрацю з третіми
державами та компетентними міжнародними організаціями у сфері
охорони здоров'я.
4. Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251
та після консультацій з Економіко-соціальним комітетом і Комітетом
регіонів, належить сприяти досягненню мети, зазначеної в цій
статті, ухвалюючи:
(a) заходи, що встановлюють високі стандарти якості та
захисту органів та субстанцій людського походження, крові та
похідників крові; ці заходи не перешкоджають державам-членам
зберігати чи впроваджувати суворіші захисні заходи;
(b) як відступ від статті 37, заходи у сферах ветеринарії та
фітосанітарії, безпосереднім завданням яких є захист здоров'я
населення;
(c) заохочувальні заходи, призначені захищати та поліпшувати
здоров'я людей, за винятком будь-якої гармонізації законів та
підзаконних актів держав-членів.
На цілі, сформульовані у цій статті, Рада, на пропозицію
Комісії, може також кваліфікованою більшістю ухвалювати
рекомендації.
5. У своїх діях у сфері охорони здоров'я Спільнота цілковито
шанує обов'язки держав-членів щодо організації та надавання
медичних послуг та медичної допомоги. Зокрема, заходи, зазначені в
абзаці (a) частини четвертої, не впливають на національні
положення про донорство чи медичне використання органів та крові.
РОЗДІЛ XIV
ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
Стаття 153
1. Щоб підтримати інтереси споживачів та забезпечити високий
рівень захисту їхніх прав, Спільнота сприяє охороні здоров'я,
безпеці та економічним інтересам споживачів, а також забезпечує
їхнє право на інформацію, освіту та створювання організацій заради
захисту своїх інтересів.
2. Визначаючи та здійснюючи інші політики та заходи
Спільноти, належить брати до уваги вимоги щодо захисту прав
споживачів.
3. Спільнота сприяє досягненню мети, зазначеної в частині
першій, через:
(a) заходи, що їх ухвалено згідно зі статтею 95 в контексті
формування внутрішнього ринку;
(b) заходи, що підтримують, доповнюють та моніторують
політики держав-членів.
4. Рада ухвалює заходи, зазначені в абзаці (b) частини
третьої, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та
після консультацій з Економіко-соціальним комітетом.
5. Заходи, що їх ухвалено згідно з частиною четвертою, не
перешкоджають будь-якій державі-членові зберігати чи впроваджувати
суворіших захисних заходів. Таким заходам належить бути згідними з
цим Договором. Про них належить сповіщати Комісію.
РОЗДІЛ XV
ТРАНС'ЄВРОПЕЙСЬКІ МЕРЕЖІ
Стаття 154
1. Щоб сприяти досягненню мети, зазначеної в статтях 14 та
158, дати громадянам Союзу, учасникам економічної діяльності,
регіональним та місцевим спільнотам змогу повною мірою
скористатися перевагами створюваного простору без внутрішніх
кордонів, Спільнота сприяє створенню та розвиткові
транс'європейських мереж транспортної, телекомунікаційної та
енергетичної інфраструктури.
2. У рамках системи відкритих та конкурентних ринків, дії
Союзу спрямовано на сприяння взаємозв'язкові та взаємодії
національних мереж, а також доступові до цих мереж. Спільнота
враховує, зокрема, потребу сполучити острівні, важкодоступні та
периферійні регіони з центральними регіонами Спільноти.
Стаття 155
1. Щоб досягти мети, зазначеної в статті 154, Спільнота:
- розробляє низку настанов, що охоплюють цілі, пріоритети та
головні напрями заходів, окреслені у сфері транс'європейських
мереж; ці настанови визначають проекти спільного інтересу,
- виконує будь-які заходи, що можуть виявитися потрібними,
щоб забезпечити взаємодію мереж, зокрема у сфері технічного
стандартування,
- може підтримувати проекти спільного інтересу, що їх
підтримують держави-члени, та що їх визначено в рамках настанов,
зазначених у абзаці першому, зокрема через аналіз здійсненності,
надавання ґарантій позик чи відсоткових субсидій. Спільнота також
може сприяти фінансуванню окремих проектів держав-членів у сфері
транспортної інфраструктури через Фонд гуртування, що його
засновано на підставі статті 161.
У діяльності Спільноти належить враховувати потенційну
економічну життєздатність проектів.
2. Державам-членам, у співпраці з Комісією, належить
координувати сфери національних політик, що можуть значно вплинути
на досягнення мети, зазначеної в статті 154. Комісія може, у
близькій співпраці з державою-членом, висунути будь-яку доцільну
ініціативу, що сприяє такій координації.
3. Спільнота може вирішити співпрацювати з третіми країнами,
щоб сприяти проектам взаємного інтересу та забезпечувати взаємодію
мереж.
Стаття 156
Настанови та інші заходи, зазначені в частині першій статті
155, належить ухвалювати Раді, діючи згідно з процедурою,
зазначеною в статті 251, та після консультацій з Комітетом
регіонів та Економіко-соціальним комітетом.
Настанови та проекти спільного інтересу, що стосуються
території держави-члена, потребують згоди зацікавленої
держави-члена.
РОЗДІЛ XVI
ПРОМИСЛОВІСТЬ
Стаття 157 (*)
1. Спільноті та державам-членам належить забезпечувати
наявність умов, потрібних, щоб промисловість Спільноти була
конкурентоспроможною. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
На ці цілі, згідно з системою відкритих та
конкурентоспроможних ринків, їхні дії належить спрямовувати на те,
щоб:
- пришвидшити пристосовування промисловості до структурних
змін,
- поліпшувати довкілля, що сприяє заснуванню та розвиткові
підприємств у всій Спільноті, зокрема малих та середніх
підприємств,
- поліпшувати довкілля, що сприяє співпраці підприємств,
- заохочувати ефективніше використання промислового
потенціалу інноваційних політик, досліджень та технічного
розвитку.
2. Державам-членам належить провадити консультації одна з
одною, підтримуючи зв'язок із Комісією, а в разі потреби
координувати свої дії. Комісія може висувати будь-які доцільні
ініціативи, що сприяють такій координації.
3. Спільнота сприяє досягненню мети, сформульованої в частині
першій, через політики та дії, що їх належить провадити згідно з
іншими положеннями цього Договору. Рада, діючи згідно з
процедурою, зазначеною в статті 251 та після консультацій з
Економіко-соціальним комітетом, може запроваджувати окремі заходи,
що підтримують дії держав-членів, спрямовані на досягнення мети,
сформульованої в частині першій.
Цей Розділ не дає Спільноті підстав упроваджувати будь-які
заходи, що можуть спричинити спотворення конкуренції чи містити
положення про податки чи положення, пов'язані з правами та
інтересами найманих працівників.
РОЗДІЛ XVII
ЕКОНОМІЧНЕ ТА СОЦІАЛЬНЕ ГУРТУВАННЯ
Стаття 158
Щоб сприяти загальному гармонійному розвиткові, Спільнота
розробляє та провадить дії, що зміцнюють її економічну та
соціальну згуртованість.
Зокрема, Спільнота прагне зменшити диспропорцію рівнів
розвитку різних регіонів та відсталість регіонів чи островів, що
перебувають у найменш сприятливих умовах, зокрема села.
Стаття 159 (*)
Державам-членам належить провадити та координувати свої
економічні політики в такий спосіб, щоб до того ж прямувати до
мети, сформульованої в статті 158. У формулюванні та реалізації
політик і дій Спільноти та запровадженні внутрішнього ринку
належить враховувати цю мету й сприяти її втіленню. Окрім того,
Спільнота сприяє досягненню цієї мети через структурні фонди
(Європейський сільськогосподарський фонд керування та ґарантій -
секція керування; Європейський соціальний фонд; Європейський фонд
регіонального розвитку), Європейський інвестиційний банк та інші
наявні фінансові інструменти. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Комісії належить щотри роки подавати Європейському
Парламентові, Раді, Комітетові регіонів та Економіко-соціальному
комітетові доповідь про поступ економічного та соціального
гуртування та про те, як цьому сприяли заходи, обумовлені в цій
статті. У разі потреби, Комісії належить додати до доповіді
відповідні пропозиції.
Якщо окремі заходи поза межами фондів визнано потрібними,
такі заходи, без порушення заходів, ухвалених у рамках інших
політик Спільноти, належить ухвалювати Раді, діючи згідно з
процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з
Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.
Стаття 160
Завданням Європейського фонду регіонального розвитку є
сприяти усуненню найважливіших регіональних дисбалансів у
Спільноті через участь у розвитку та структурному допасовуванні
регіонів із затриманим розвитком та в конверсії промислових
регіонів, що занепадають.
Стаття 161 (*)
Без порушення статті 162, Раді, на пропозицію Комісії, після
отримання згоди Європейського Парламенту та після консультацій з
Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом, належить
одностайно визначити завдання, пріоритетні цілі та організацію
Структурних фондів, зокрема можливе групування їх. Раді за такою
самою процедурою належить визначити загальні правила, застосовні
до них, та положення, потрібні, щоб забезпечити їхню ефективність
та координувати діяльність фондів та їхню взаємодію з іншими
наявними фінансовими інструментами. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Фонд гуртування, що його належить Раді створити за такою
самою процедурою, забезпечує фінансування проектів у сферах
довкілля та транс'європейських мереж у просторі транспортної
інфраструктури.
Від 1 січня 2007 року Раді належить діяти кваліфікованою
більшістю, на пропозицію Комісії, після отримання згоди
Європейського Парламенту та після консультацій з Комітетом
регіонів та Економіко-соціальним комітетом, якщо на цю дату буде
ухвалено дотичні багаторічні фінансові рамки, застосовні від 1
січня 2007 року, та дотичні міжінституційні угоди. В інакшому
випадку, процедуру, закладену в цій частині, належить
застосовувати від дати ухвалення їх.
Стаття 162
Виконавчі рішення щодо діяльності Європейського фонду
регіонального розвитку належить ухвалювати Раді, діючи згідно з
процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з
Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.
До Європейського сільськогосподарського фонду керування та
ґарантій, Секції керування та Європейського соціального фонду
належить далі застосовувати положення статей 37 та 148.
РОЗДІЛ XVIII
ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ТЕХНІЧНИЙ РОЗВИТОК
Стаття 163
1. Спільнота прагне зміцнювати наукові та технічні підвалини
промисловості Спільноти та підтримувати її конкурентоспроможність
на міжнародному рівні, водночас сприяючи всій дослідницькій
діяльності, що є потрібною з огляду на інші підрозділи цього
Договору.
2. На ці цілі Спільноті на всій своїй території належить
сприяти висококваліфікованій науковій та технічній дослідницькій
діяльності підприємств, зокрема малих та середніх, дослідницьких
центрів та університетів, а також їхній співпраці, що дасть
підприємствам змогу використовувати потенціал внутрішнього ринку,
зокрема надасть доступ до національних державних контрактів,
визначить спільні стандарти та усуне правові та фіскальні
перешкоди цій співпраці.
3. Всю діяльність Спільноти у сфері досліджень та технічного
розвитку, проваджувану згідно з цим Договором, зокрема
демонстраційні проекти, належить ухвалювати та впроваджувати
згідно з цим Розділом.
Стаття 164
Щоб досягти цієї мети, Спільноті належить провадити дії, що
доповнюють діяльність держав-членів, а саме:
(a) виконувати наукові та технічні дослідницькі та
демонстраційні програми, сприяючи співпраці з та між
підприємствами, дослідницькими центрами та університетами;
(b) сприяти співпраці з третіми країнами та міжнародними
організаціями у сфері досліджень, технічного розвитку та
демонстрацій, що їх здійснює Спільнота;
(c) поширювати та оптимізувати результати діяльності
Спільноти у сфері досліджень, технічного розвитку та демонстрацій;
(d) заохочувати навчання та мобільність науковців у
Спільноті.
Стаття 165
1. Спільноті та державам-членам належить координувати свою
наукову та технічну дослідницьку діяльність у такий спосіб, щоб
забезпечити сумісність національних політик та політики Спільноти.
2. У близькій співпраці з державами-членами, Комісія може
висувати будь-які доцільні ініціативи, щоб сприяти координації,
зазначеній в частині першій.
Стаття 166
1. Багаторічну рамкову програму, що формулює всі дії
Спільноти, належить ухвалити Раді, діючи згідно з процедурою,
зазначеною в статті 251, та після консультацій з
Економіко-соціальним комітетом.
У рамковій програмі належить:
- встановити наукові та технічні цілі, що їх треба досягти
через дії, обумовлені в статті 164, та дотичні пріоритети,
- визначити загальні напрями таких дій,
- встановити максимальний сукупний обсяг та докладні правила
фінансової участі Спільноти в рамковій програмі та відповідні
частки в кожному з обумовлених заходів.
2. У разі зміни ситуації рамкову програму належить адаптувати
чи доповнювати.
3. Рамкову програму належить виконувати через окремі
програми, розроблені для кожного типу діяльності. У кожній окремій
програмі належить визначити докладні правила її виконування,
встановити її тривалість та обумовити засоби, що їх визнано
потрібними. Сума внесків, що їх в окремих програмах визнано
потрібними, не може перевищувати сукупного максимального обсягу,
встановленого для рамкової програми та кожного типу діяльності.
4. Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з
Європейським Парламентом та Економіко-соціальним комітетом,
належить ухвалювати окремі програми кваліфікованою більшістю.
Стаття 167
Щоб виконати багаторічну рамкову програму, Раді належить:
- визначити правила участі підприємств, дослідницьких центрів
та університетів,
- закласти правила, що регулюють поширення результатів
досліджень.
Стаття 168
Під час виконування багаторічної рамкової програми, може бути
вирішено запровадити додаткові програми, що залучають лише деякі
держави-члени, які фінансують ці програми з урахуванням можливої
участі Спільноти.
Раді належить ухвалити правила, що їх належить застосовувати
до додаткових програм, зокрема стосовно поширення знань та доступу
інших держав-членів.
Стаття 169
Під час виконування багаторічної рамкової програми, Спільнота
може створювати, за згоди зацікавлених держав-членів, положення
про участь кількох держав-членів у наукових дослідницьких
програмах, зокрема в структурах, створених заради виконання цих
програм.
Стаття 170
Під час виконування багаторічної рамкової програми, Спільнота
може створювати положення про співпрацю з третіми країнами та
міжнародними організаціями у сфері її досліджень, технічного
розвитку та демонстрацій.
Докладні умови такої співпраці можуть бути предметом угод між
Спільнотою та зацікавленими третіми сторонами, переговори щодо
яких та укладення яких належить провадити згідно зі статтею 300.
Стаття 171
Спільнота може створювати спільні підприємства чи будь-які
інші структури, потрібні, щоб ефективно реалізовувати наукові та
технічні дослідницькі та демонстраційні програми Спільноти.
Стаття 172
Раді належить ухвалювати положення, зазначені в статті 171,
кваліфікованою більшістю, на пропозицію Комісії та після
консультацій з Європейським Парламентом та Економіко-соціальним
комітетом.
Раді належить ухвалювати положення, зазначені в статтях 167,
168 та 169, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та
після консультацій з Економіко-соціальним комітетом. Ухвалення
додаткових програм потребує згоди зацікавлених держав-членів.
Стаття 173
На початку кожного року Комісії належить надсилати
Європейському Парламентові та Раді доповідь. Доповідь має містити
інформацію про наукову та технічну дослідницьку діяльність,
поширення її результатів протягом попереднього року та програму
роботи на поточний рік.
РОЗДІЛ XIX
ДОВКІЛЛЯ
Стаття 174
1. Політика Спільноти щодо довкілля сприяє досягненню таких
цілей:
- берегти, охороняти та поліпшувати стан довкілля,
- берегти здоров'я людей,
- виважено й раціонально використовувати природні ресурси,
- сприяти на міжнародному рівні розв'язанню регіональних та
світових проблем довкілля.
2. Політика Спільноти щодо довкілля має на меті досягти
високого рівня захисту з урахуванням розмаїття становища у різних
регіонах Спільноти. Її належить ґрунтувати на принципі
застерігання та принципах: належить уживати запобіжних заходів;
належить виправляти шкоду, завдану довкіллю, насамперед усуваючи
її джерела; забруднювач повинен платити.
У цьому контексті у заходах з гармонізації, що задовольняють
вимоги охорони довкілля, належить закладати, у разі потреби,
захисні застереження, що дадуть державам-членам змогу вживати
тимчасових, не спричинених економічними потребами, заходів щодо
охорони довкілля, що підлягають процедурі інспекції Спільноти.
3. Виробляючи свою політику щодо охорони довкілля, Спільноті
належить враховувати:
- наявні наукові та технічні дані,
- умови довкілля в різних регіонах Спільноти,
- потенційні переваги та витрати через дії чи бездіяльність,
- економічний та соціальний розвиток Спільноти та
збалансований розвиток її регіонів.
4. У межах своїх відповідних сфер компетенцій, Спільнота та
держави-члени співпрацюють з третіми країнами та компетентними
міжнародними організаціями. Умови співпраці Спільноти можуть бути
предметом угод між Спільнотою та зацікавленими третіми сторонами,
переговори щодо яких та укладання яких належить провадити згідно
зі статтею 300.
Попередній абзац не порушує компетенції держав-членів
провадити переговори в міжнародних органах та укладати міжнародні
угоди.
Стаття 175 (*)
1. Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251,
та після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним
комітетом, належить вирішити, яких заходів треба вжити Спільноті,
щоб досягти мети, зазначеної в статті 174. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
2. Як відступ від процедури виробляння рішень, обумовленої в
частині першій, без порушення статті 95, Раді, на пропозицію від
Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом,
Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом, належить
одностайно ухвалити:
(a) заходи безпосередньо фіскального характеру;
(b) заходи щодо:
- міського та сільського планування,
- кількісного регулювання водних ресурсів чи впливу,
прямого чи опосередкованого, на доступність цих ресурсів,
- використання земельних ресурсів, за винятком
організації збирання та утилізації відходів;
(c) заходи, що суттєво впливають на вибір між різними
джерелами енергії та на загальну структуру енергетичного
забезпечення держав-членів.
За умов, закладених в абзаці першому, Рада може означити
випадки, зазначені в цій частині, рішення з яких належить
ухвалювати кваліфікованою більшістю.
3. Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251,
та після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним
комітетом, належить ухвалити загальні програми дій із
формулюванням пріоритетних цілей, яких треба досягти.
Раді належить ухвалювати заходи, потрібні, щоб виконати ці
програми, діючи згідно з частиною першою чи частиною другою,
відповідно до конкретного випадку.
4. Без порушення окремих заходів Спільноти, державам-членам
належить фінансувати та реалізовувати політику у сфері довкілля.
5. Без порушення принципу "забруднювач повинен платити",
Раді, ухвалюючи заходи, що їх вжито на підставі частини першої,
якщо вони потребують витрат, непропорційно високих порівняно з
можливостями органів влади держави-члена, належить закладати
доцільні положення у формі:
- тимчасових відступів, та/чи
- фінансової підтримки Фонду гуртування, створеного на
підставі статті 161.
Стаття 176
Захисні положення, що їх ухвалено згідно зі статтею 175, не
перешкоджають будь-якій державі-членові зберігати чи впроваджувати
суворіші захисні заходи. Таким заходам належить бути згідними з
цим Договором. Про них належить сповіщати Комісію.
РОЗДІЛ XX
СПІВПРАЦЯ З ПИТАНЬ РОЗВИТКУ
Стаття 177
1. Політиці Спільноти у сфері співпраці з питань розвитку, що
доповнює та зміцнює політики держав-членів, належить заохочувати:
- стабільний економічний та соціальний розвиток країн, що
розвиваються, зокрема найменш розвинених,
- безперешкодну та поступову інтеграцію всіх країн, що
розвиваються, у світову економіку,
- кампанії проти злиденності в країнах, що розвиваються.
2. Політиці Спільноти в цій сфері належить сприяти загальній
меті розвитку й консолідації демократії, верховенства права,
шанування прав людини та засадничих свобод.
3. Спільноті та державам-членам належить дотримуватися
зобов'язань та враховувати цілі, що їх вони схвалили в рамках
Організації Об'єднаних Націй та інших компетентних міжнародних
організацій.
Стаття 178
Реалізуючи політики, здатні вплинути на країни, що
розвиваються, Спільноті належить враховувати мету, зазначену в
статті 177.
Стаття 179
1. Без порушення інших положень цього Договору, Раді, діючи
згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, належить ухвалити
заходи, потрібні, щоб досягати мети, зазначеної в статті 177. Такі
заходи можуть набирати форми багаторічних програм.
2. Європейському інвестиційному банкові належить сприяти
виконанню заходів, зазначених у частині першій, згідно з умовами,
закладеними в його Статуті ( 994_680 ).
3. Положення цієї статті не впливають на співпрацю з
африканськими, карибськими та тихоокеанськими країнами в рамках
Конвенції АКТ - ЄС.
Стаття 180
1. Спільноті та державам-членам належить координувати свої
політики співпраці з питань розвитку та провадити консультації
щодо своїх програм допомоги між собою, зокрема в міжнародних
організаціях та на міжнародних конференціях. Вони можуть чинити
спільні дії. В разі потреби, державам-членам належить сприяти
виконанню програм допомоги Спільноти.
2. Комісія може висувати будь-які доцільні ініціативи, щоб
сприяти координації, зазначеній в частині першій.
Стаття 181
У межах відповідних сфер компетенції, Спільнота та
держави-члени співпрацюють із третіми країнами та компетентними
міжнародними організаціями. Положення про співпрацю Спільноти
можуть бути предметом угод між Спільнотою та зацікавленими третіми
сторонами, переговори щодо яких та укладання яких належить
провадити згідно зі статтею 300.
Попередня частина не порушує компетенції держав-членів
провадити переговори в міжнародних органах та укладати міжнародні
угоди.
РОЗДІЛ XXI (*)
ЕКОНОМІЧНА, ФІНАНСОВА ТА ТЕХНІЧНА СПІВПРАЦЯ
З ТРЕТІМИ КРАЇНАМИ
_______________
(*) Розділ додано Ніццьким договором ( 994_261 ).
Стаття 181a
1. Без порушення інших положень цього Договору, зокрема
Розділу XX, Спільнота, в межах своїх компетенцій, здійснює
економічні, фінансові та технічні заходи співпраці. Цим заходам
належить доповнювати заходи держав-членів та бути згідними з
політикою Спільноти з питань їхнього розвитку.
Політика Спільноти в цій сфері сприяє загальній меті розвитку
та консолідації демократії, верховенства права, шанування прав
людини та засадничих свобод.
2. Рада, на пропозицію Комісії та після консультацій з
Європейським Парламентом, кваліфікованою більшістю ухвалює
потрібні заходи на виконання частини першої. Рада діє одностайно
щодо угод про асоціацію, зазначених у статті 310, та щодо угод із
державами-кандидатами на приєднання до Союзу.
3. У межах відповідних сфер компетенції, Спільнота та
держави-члени співпрацюють з третіми країнами та компетентними
міжнародними організаціями. Положення про співпрацю Спільноти
можуть бути предметом угод між Спільнотою та зацікавленими третіми
сторонами, переговори щодо яких та укладання яких належить
провадити згідно зі статтею 300.
Попередній абзац не порушує компетенції держав-членів
провадити переговори в міжнародних органах та укладати міжнародні
угоди.
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
АСОЦІАЦІЯ ІЗ ЗАМОРСЬКИМИ КРАЇНАМИ ТА ТЕРИТОРІЯМИ
Стаття 182
Держави-члени погоджуються асоціювати до Спільноти
неєвропейські країни та території, що підтримують особливі
відносини з Данією, Францією, Нідерландами та Сполученим
Королівством. Перелік цих країн та територій (далі "країни та
території") подано в Додатку II до цього Договору.
Метою асоціації є сприяти економічному та соціальному
розвиткові країн та територій та встановити близькі економічні
стосунки між ними та Спільнотою.
Згідно з принципами, що їх сформульовано в преамбулі цього
Договору, асоціація служить, насамперед, інтересам та добробутові
мешканців цих країн та територій, щоб спрямувати їх до
економічного, соціального та культурного розвитку, якого вони
прагнуть.
Стаття 183
Цілями асоціації є:
1. Щоб держави-члени застосовували в торгівлі з країнами та
територіями той самий режим, що його вони, згідно з цим Договором,
надають одна одній.
2. Щоб кожна країна чи територія застосовувала в торгівлі з
державами-членами та з іншими країнами та територіями такий самий
режим, як до європейської держави, з якою вона має особливі
відносини.
3. Щоб держави-члени долучалися до інвестицій, потрібних для
поступу цих країн та територій.
4. Щоб участь у тендерах та постачанні, пов'язаних з
інвестиціями, що їх фінансує Спільнота, була відкритою на
однакових умовах для всіх фізичних та юридичних осіб, що мають
державну належність держави-члена чи однієї з країн та територій.
5. Щоб у стосунках між державами-членами і країнами та
територіями на недискримінаційній основі, з урахуванням окремих
заходів, що їх може бути ухвалено згідно зі статтею 187,
регулювати право на підприємницьку діяльність громадян і товариств
згідно з положеннями та процедурами, закладеними в Підрозділі про
свободу підприємницької діяльності.
Стаття 184
1. Мито на імпорт до держав-членів товарів, що походять із
країн та територій, заборонено відповідно до заборони на мито між
державами-членами, що її обумовлено в цьому Договорі.
2. Мито на імпорт до кожної країни чи території товарів із
держав-членів чи з інших країн та територій заборонено згідно з
положеннями статті 25.
3. Країни та території можуть, проте, накладати мито, що
відповідає потребам їхнього розвитку та індустріалізації чи дає
прибуток до їхнього бюджету.
Мита, зазначені в абзаці першому, не можуть перевищувати
рівня мит, накладаних на імпорт продукції з держави-члена, з якою
кожна країна чи територія має особливі відносини.
4. Частину другу не належить застосовувати щодо країн та
територій, які, через взяті на себе особливі міжнародні
зобов'язання, вже застосовують недискримінаційний митний тариф.
5. Впровадження чи будь-яка зміна мита на товари, накладаного
на імпорт товарів до країн та територій, не повинні, de jure чи de
facto, спричиняти будь-якої, безпосередньої чи опосередкованої,
дискримінації імпорту з різних держав-членів.
Стаття 185
Якщо рівень мита, накладаного на ввезення до країни чи
території товарів з третьої країни із застосуванням частини першої
статті 184, спричиняє відхилення торгівлі, що завдають збитків
будь-якій державі-членові, остання може звернутися до Комісії з
запитом, щоб іншим державам-членам було запропоновано заходів,
потрібних, аби виправити становище.
Стаття 186
З урахуванням положень про охорону здоров'я, суспільну
безпеку та порядок, свободу пересування працівників з країн та
територій у межах держав-членів та працівників із держав-членів у
межах країн та територій належить регулювати угодами, що їх
укладають держави-члени одностайним схваленням.
Стаття 187
Раді, на підставі досвіду, набутого в асоціації країн та
територій зі Спільнотою, та принципів, сформульованих у цьому
Договорі, належить одностайно закласти положення про докладні
правила та процедури асоціації країн та територій до Спільноти.
Стаття 188
Положення статей від 182 до 187 належить застосовувати до
Ґренландії з урахуванням окремих положень, сформульованих у
Протоколі про спеціальні положення щодо Ґренландії ( 994_627 ),
доданому до цього Договору.
ЧАСТИНА П'ЯТА
ІНСТИТУЦІЇ СПІЛЬНОТИ
РОЗДІЛ I
ІНСТИТУЦІЙНІ ПОЛОЖЕННЯ
ПІДРОЗДІЛ 1
ІНСТИТУЦІЇ
СЕКЦІЯ 1
Європейський Парламент
Стаття 189 (*)
Європейський Парламент, до складу якого входять представники
народів держав, об'єднаних у Спільноту, здійснює повноваження, що
на нього покладає цей Договір. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Кількість членів Європейського Парламенту не може
перевищувати 732.
Стаття 190 (*)
1. Представників у Європейському Парламенті від народів
держав, об'єднаних у Спільноту, належить обирати на прямих
загальних виборах. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
2. (**) Кількість представників, обраних від кожної
держави-члена, становить: _______________
(**) Частину змінено від початку скликання Європейського
Парламенту, що діятиме протягом 2004-2009 років, Актом про умови
приєднання Чеської Республіки, Республіки Естонія, Республіки
Кіпр, Республіки Латвія, Республіки Литва, Республіки Угорщина,
Республіки Мальта, Республіки Польща, Республіки Словенія і
Словацької Республіки та про узгіднення договорів, на яких
засновано Союз.
Бельгія 24
Чеська Республіка 24
Данія 14
Німеччина 99
Естонія 6
Греція 24
Іспанія 54
Франція 78
Ірландія 13
Італія 78
Кіпр 6
Латвія 9
Литва 13
Люксембург 6
Угорщина 24
Мальта 5
Нідерланди 27
Австрія 18
Польща 54
Португалія 24
Словенія 7
Словаччина 14
Фінляндія 14
Швеція 19
Сполучене Королівство 78.
У разі зміни цієї частини, кількість представників, обраних
від кожної держави-члена, повинна забезпечувати належне
представництво народів держав, об'єднаних у Спільноту.
3. Представників належить обирати на строк п'ять років.
4. Європейському Парламентові належить розробити пропозицію
про загальні прямі вибори згідно з єдиною процедурою в усіх
державах-членах чи згідно з принципами спільними в усіх
державах-членах.
Раді, після отримання згоди Європейського Парламенту, що йому
належить діяти більшістю голосів членів свого складу, належить
одностайно закласти потрібні положення та запропонувати
державам-членам схвалити їх згідно з відповідними їхніми
конституційними вимогами.
5. Європейському Парламентові, після запиту щодо висновку
Комісії та за згодою Ради, що їй належить діяти кваліфікованою
більшістю, належить закласти правила та загальні умови, що
регулюють виконання обов'язків його членів. Раді належить
приймати всі правила та умови оподаткування членів чи колишніх
членів, діючи одностайно.
Стаття 191 (*)
Політичні партії на європейському рівні є важливим чинником
інтеграції в Союзі. Їм належить сприяти формуванню європейської
політичної свідомості та висловлюванню волі громадян Союзу. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Раді належить закласти правила діяльності політичних партій
на європейському рівні, зокрема правила їхнього фінансування,
діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251.
Стаття 192
Тією мірою, якою обумовлено в цьому Договорі, Європейському
Парламентові належить брати участь в ухвалюванні актів Спільноти,
здійснюючи повноваження згідно з процедурами, зазначеними в
статтях 251 та 252, а також даючи свою згоду чи видаючи дорадчі
висновки.
Європейський Парламент може, діючи більшістю своїх членів,
надіслати до Комісії запит про подання належних пропозицій з
питань, щодо яких, на його думку, треба ухвалити акт Спільноти на
виконання цього Договору.
Стаття 193
Під час виконання своїх обов'язків Європейський Парламент
може, на вимогу чверті своїх членів, створити тимчасовий Слідчий
комітет без порушення повноважень, що їх цей Договір надає іншим
інституціям чи органам, аби перевірити інкриміновані порушення чи
неефективне адміністрування в застосуванні права Союзу, крім
випадків, коли факти підозри розглядає суд та поки справа є
предметом судового провадження.
Тимчасовому Слідчому комітетові належить припинити існування
одразу після подання доповіді.
Європейському Парламентові, Раді та Комісії належить за
спільною згодою визначити докладні положення, що регулюють
здійснювання права на розслідування.
Стаття 194
Кожен громадянин Союзу та будь-яка фізична чи юридична особа,
що на території держави-члена перебуває чи має місце перебування,
зазначене в установчих документах, індивідуально чи разом з іншими
громадянами чи особами, має право подати петицію до Європейського
Парламенту з питання, що належить до сфери діяльності Спільноти і
що стосується його безпосередньо.
Стаття 195
1. Європейському Парламентові належить призначити Омбудсмана,
що має повноваження приймати від будь-якого громадянина Союзу чи
будь-якої фізичної чи юридичної особи, що на території
держави-члена перебуває чи має місце перебування, зазначене в
установчих документах, скарги щодо випадків неефективного
адміністрування в діяльності інституцій чи органів Спільноти, за
винятком Суду та Суду першої інстанції, коли останні здійснюють
свої судові повноваження.
Згідно зі своїми обов'язками, Омбудсманові, з власної
ініціативи чи на підставі скарг, поданих йому безпосередньо чи
через члена Європейського Парламенту, належить провадити
розслідування, на яке наявні підстави, крім випадків, коли факти
підозри є чи були предметом судового провадження. Якщо Омбудсман
встановлює факт неефективного адміністрування, йому належить
спрямувати справу до зацікавленої інституції, якій протягом трьох
місяців належить поінформувати його про свою позицію. Після цього
Омбудсманові належить подати доповідь до Європейського Парламенту
та зацікавленої інституції. Особу, що зверталася зі скаргою,
належить повідомити про результат таких розслідувань.
Омбудсманові належить подавати річні доповіді про результати
своїх розслідувань до Європейського Парламенту.
2. Омбудсмана належить призначати після кожних виборів до
Європейського Парламенту на час скликання останнього. Омбудсмана
можна перепризначати.
Суд, на вимогу Європейського Парламенту, може звільнити
Омбудсмана, якщо він уже не задовольняє вимоги, потрібні для
виконання його функцій, чи якщо він вчинив серйозний переступ.
3. Омбудсман є цілком незалежним у виконанні своїх
обов'язків. Під час виконання цих обов'язків він не може
звертатися по чи виконувати вказівки будь-якого органу. Омбудсман,
протягом перебування на посаді, не може займатися жодною іншою
оплачуваною чи неоплачуваною професійною діяльністю.
4. Європейському Парламентові, після запиту щодо висновку
Комісії та за згодою Ради, що їй належить діяти кваліфікованою
більшістю, належить закласти правила та загальні умови, що
регулюють виконання обов'язків Омбудсмана.
Стаття 196
Європейському Парламентові належить провадити сесію щороку.
Йому належить збиратися другого вівторка березня, без окремого
сповіщення.
Європейський Парламент може збиратися на позачергові сесії на
вимогу більшості його членів чи на вимогу Ради чи Комісії.
Стаття 197
Європейському Парламентові належить обирати зі своїх членів
Голову та членів президії.
Члени Комісії можуть відвідувати всі засідання. На їхній
запит їх належить вислухати.
Комісії належить відповідати, усно чи письмово, на запитання
Європейського Парламенту чи його членів.
Європейському Парламентові належить вислухати Раду згідно з
умовами, закладеними у Правилах процедури Ради.
Стаття 198
Якщо в цьому Договорі не обумовлено інакше, Європейському
Парламентові належить діяти абсолютною більшістю поданих голосів.
У правилах процедури належить визначити кворум.
Стаття 199
Європейському Парламентові належить ухвалити свої Правила
процедури більшістю своїх членів.
Протоколи засідань Європейського Парламенту належить
оприлюднювати у спосіб, закладений в його Правилах процедури.
Стаття 200
Європейському Парламентові належить обговорювати річну
загальну доповідь, що її подає Комісія, на відкритій сесії.
Стаття 201
Якщо на розгляд Європейського Парламенту винесено вотум
недовіри діяльності Комісії, йому належить голосувати з цього
питання щонайменше через три дні після того, як його винесено на
розгляд, і лише відкритим голосуванням.
Якщо вотум недовіри затверджено більшістю у дві третини
поданих голосів, що представляють більшість складу Європейського
Парламенту, членам Комісії належить разом подати у відставку. Їм
належить далі провадити поточні справи, поки їх не замінять згідно
зі статтею 214. У такому разі строк повноважень новопризначених
членів Комісії закінчується того дня, коли мав би закінчитися
строк повноважень членів Комісії, що пішли у відставку.
СЕКЦІЯ 2
Рада
Стаття 202
Щоб досягти мети, сформульованої в цьому Договорі, Рада,
згідно з положеннями цього Договору:
- забезпечує координацію загальних економічних політик
держав-членів,
- повноважна ухвалювати рішення,
- надає Комісії виконавчі повноваження стосовно правил, що їх
закладає Рада в ухвалюваних нею актах. Рада може накладати певні
вимоги щодо здійснення таких повноважень. Рада в окремих випадках
також може залишити за собою право здійснювати прямі виконавчі
повноваження. Зазначеним вище процедурам належить бути згідними з
принципами та правилами, що їх Раді, на пропозицію Комісії та
після отримання згоди Європейського Парламенту, належить
одностайно закласти заздалегідь.
Стаття 203
До складу Ради входить один представник міністерського рівня
від кожної держави-члена, вповноважений приймати зобов'язання від
імені цієї держави-члена.
Головувати в Раді належить протягом шести місяців кожній
державі-членові по черзі та в порядку, що його належить одностайно
ухвалити Раді.
Стаття 204
Засідання Ради належить скликати Голові, з власної ініціативи
чи на вимогу одного з членів Ради чи Комісії.
Стаття 205 (*)
1. Якщо в цьому Договорі не обумовлено інакше, Раді належить
ухвалювати рішення більшістю своїх членів. _______________
(*) Статтю змінено від 1 листопада 2004 року Актом про умови
приєднання Чеської Республіки, Республіки Естонія, Республіки
Кіпр, Республіки Латвія, Республіки Литва, Республіки Угорщина,
Республіки Мальта, Республіки Польща, Республіки Словенія і
Словацької Республіки та про узгіднення договорів, на яких
засновано Союз.
2. Якщо Раді належить діяти кваліфікованою більшістю, голоси
її членів належить зважувати таким чином:
Бельгія 12
Чеська Республіка 12
Данія 7
Німеччина 29
Естонія 4
Греція 12
Іспанія 27
Франція 29
Ірландія 7
Італія 29
Кіпр 4
Латвія 4
Литва 7
Люксембург 4
Угорщина 12
Мальта 3
Нідерланди 13
Австрія 10
Польща 27
Португалія 12
Словенія 4
Словаччина 7
Фінляндія 7
Швеція 10
Сполучене Королівство 29.
Коли згідно з цим Договором акти Ради належить ухвалювати на
пропозицію Комісії, вони є ухваленими, якщо на їх користь подано
щонайменше 232 голоси, що представляють більшість членів.
В інших випадках акти Ради є ухваленими, якщо на їх користь
подано щонайменше 232 голоси, що представляють дві третини членів.
3. Утримання від голосування присутніх членів чи їхніх
представників не впливає на ухвалення актів Ради, що потребують
одностайності.
4. Коли Раді належить ухвалювати рішення кваліфікованою
більшістю, член Ради може вимагати перевірки того, що
держави-члени, які складають кваліфіковану більшість,
представляють не менш ніж 62% загального населення Союзу. Якщо
доведено, що цю умову не виконано, це рішення не є ухваленим.
Стаття 206
Під час голосування будь-який член Ради може діяти від імені
ще не більш як одного іншого члена.
Стаття 207 (*)
1. Комітет, до якого входять постійні представники
держав-членів, відповідає за готування роботи Ради та виконання
завдань, що йому доручає остання. Комітет може ухвалювати
процедурні рішення у випадках, обумовлених у Правилах процедури
Ради. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
2. Раді допомагає Генеральний секретаріат, підпорядкований
Генеральному секретареві, Високому представникові зі спільної
зовнішньої та безпекової політики, якому допомагає Заступник
генерального секретаря, відповідальний за роботу Генерального
секретаріату. Генерального секретаря та його заступника
кваліфікованою більшістю призначає Рада.
Раді належить вирішити, як організувати Генеральний
секретаріат.
3. Раді належить ухвалити свої Правила процедури.
На цілі застосування частини третьої статті 255, Раді
належить розробити в цих Правилах умови громадського доступу до
документів Ради. На цілі цієї частини, Раді належить визначити
випадки, коли вона діє як законодавець, щоб уможливити в цих
випадках ширший доступ до документів і водночас зберегти
ефективність процесу виробляння рішень. У будь-якому разі, коли
Рада діє як законодавець, результати голосування та їх пояснення,
так само як запротокольовані заяви, належить оприлюднювати.
Стаття 208
Рада може звернутися до Комісії з запитом провести будь-які
дослідження, що їх Рада вважає за потрібні заради досягнення
спільної мети, та подати належні пропозиції.
Стаття 209
Раді, після отримання висновку Комісії, належить визначити
правила, що регулюють діяльність комітетів, обумовлених у цьому
Договорі.
Стаття 210 (*)
Раді належить кваліфікованою більшістю визначити заробітну
плату, утримання та пенсії Голови та членів Комісії та Голови
Суду, суддів, генеральних адвокатів та секретаря, а також членів і
секретаря Суду першої інстанції. Їй належить також, знову
кваліфікованою більшістю, визначати будь-які платежі, що їх
належить робити замість винагороди. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
СЕКЦІЯ 3
Комісія
Стаття 211
Щоб забезпечити належне функціювання та розвиток спільного
ринку, Комісія:
- забезпечує застосування положень цього Договору та заходів,
що їх вживають інституції на його підставі,
- формулює рекомендації та видає висновки з питань,
заторкнутих у цьому Договорі, якщо це чітко обумовлено в ньому чи
якщо Комісія вважає за потрібне,
- має власні повноваження вирішувати та брати участь у
формуванні заходів, що їх уживає Рада та Європейський Парламент, у
спосіб, обумовлений в цьому Договорі,
- здійснює повноваження, що їх надає їй Рада, аби виконувати
правила, що їх закладає остання.
Стаття 212
Комісії належить щороку, не пізніше ніж за місяць до
відкриття сесії Європейського Парламенту, оприлюднювати загальну
доповідь про діяльність Спільноти.
Стаття 213
1. (*) Членів Комісії належить добирати на підставі їхньої
загальної компетентності; їхня незалежність має бути поза
сумнівом. _______________
(*) Частину змінено від 1 січня 2005 року Актом про умови
приєднання Чеської Республіки, Республіки Естонія, Республіки
Кіпр, Республіки Латвія, Республіки Литва, Республіки Угорщина,
Республіки Мальта, Республіки Польща, Республіки Словенія і
Словацької Республіки та про узгіднення договорів, на яких
засновано Союз. Її також буде змінено пізніше, коли Союз
складатиметься з 27 членів відповідно до Протоколу про розширення
Європейського Союзу ( 994_622 ).
До складу Комісії входить по одному представникові від кожної
держави-члена.
Рада, діючи одностайно, може змінювати кількість членів
Комісії.
2. Заради загальних інтересів Спільноти, члени Комісії
повинні бути цілком незалежними у виконанні своїх обов'язків.
Під час виконання своїх обов'язків вони не можуть звертатися
по чи виконувати вказівки будь-якого уряду чи інших органів. Їм
належить утримуватися від будь-якої діяльності, несумісної з
їхніми обов'язками. Кожна держава-член бере зобов'язання шанувати
цей принцип і не намагатися впливати на членів Комісії під час
виконання їхніх завдань.
Члени Комісії під час перебування на посаді не можуть
обіймати будь-якої іншої посади, оплачуваної чи неоплачуваної.
Починаючи роботу на цій посаді, вони урочисто беруть зобов'язання
під час виконання та після закінчення строку своїх повноважень
шанувати обов'язки, що випливають із посади, зокрема обов'язок
поводитися чесно й розважливо щодо згоди на певні призначення чи
пільги після закінчення строку їхніх повноважень. У разі
будь-якого порушення цих зобов'язань Суд, на подання Ради чи
Комісії, з огляду на обставини може вирішити, чи звільнити
зацікавлену особу з посади згідно зі статтею 216, чи позбавити
права на пенсію чи інших аналогічних пільг.
Стаття 214 (*)
1. Членів Комісії належить призначати, згідно з процедурою,
зазначеною в частині другій, на строк п'ять років з урахуванням, у
разі потреби, статті 201. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Їх можна переобирати.
2. Раді, у складі голів держав чи урядів, належить
кваліфікованою більшістю номінувати особу, що її має намір
призначити на посаду Голови Комісії. Номінацію належить схвалити
Європейському Парламентові.
Раді належить кваліфікованою більшістю за згодою з номінантом
на посаду Голови ухвалити розроблений згідно з пропозиціями кожної
держави-члена список інших осіб, що їх Рада має намір призначити
на посаду членів Комісії.
Європейському Парламентові належить затвердити номінованих
таким чином Голову та інших членів Комісії як ціле. Після
затвердження Європейським Парламентом, Голову та інших членів
Комісії належить призначити Раді кваліфікованою більшістю.
Стаття 215 (*)
Крім звичайної заміни чи смерті, виконання обов'язків члена
Комісії належить припинити, коли він подає у відставку чи коли
його звільняють. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
На посаду, вакантну внаслідок відставки, звільнення чи смерті
члена Комісії, Раді належить кваліфікованою більшістю призначити
нового члена на період до закінчення строку перебування на посаді.
Рада може одностайно вирішити залишити посаду вакантною.
У разі відставки, звільнення чи смерті Голови належить
призначити наступника на період до закінчення строку перебування
на посаді. Наступника належить призначати згідно з процедурою,
закладеною в частині другій статті 214.
За винятком звільнення згідно зі статтею 216, членам Комісії
належить далі виконувати свої обов'язки доти, доки їх замінять на
період, що залишився до закінчення їхнього строку перебування на
посаді чи доки Рада вирішить залишити посаду вакантною, як
обумовлено в частині другій.
Стаття 216
Якщо будь-який член Комісії вже не задовольняє вимог,
пов'язаних з виконуванням його обов'язків, чи якщо він вчинив
серйозний переступ, Суд може, на подання Ради чи Комісії,
звільнити його.
Стаття 217 (*)
1. Комісії належить працювати під політичним керуванням
Голови, якому належить приймати рішення про її внутрішню
організацію, щоб забезпечити згідність, ефективність та
колегіальність її дій. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
2. Голові Комісії належить структурувати її та розподілити
між членами обов'язки, покладені на Комісію. Голові належить
перерозподіляти ці обов'язки протягом усього строку повноважень
цього складу Комісії. Членам Комісії належить виконувати
обов'язки, що покладає на них Голова, під його керівництвом.
3. Після отримання згоди Колегії Голові належить призначити
заступників голови з членів Комісії.
4. Членові Комісії належить піти у відставку, якщо цього
вимагає Голова після отримання згоди Колегії.
Стаття 218
Раді та Комісії належить провадити консультації одна з одною
та за спільною згодою врегульовувати методи співпраці.
Комісії належить ухвалити свої Правила процедури таким чином,
щоб забезпечити функціювання самої Комісії та її служб згідно з
положеннями цього Договору. Їй належить забезпечити оприлюднення
Правил процедури.
Стаття 219 (*)
Комісії належить діяти більшістю від кількості членів,
обумовленої в статті 213. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Засідання Комісії є чинними лише коли присутні її члени у
кількості, закладеній у Правилах процедури.
СЕКЦІЯ 4
Суд
Стаття 220 (*)
Суд та Суд першої інстанції, кожен у межах своєї юрисдикції,
забезпечують шанування права у тлумаченні та застосуванні цього
Договору. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Крім того, за умов, закладених у статті 225а, при Суді першої
інстанції можна створювати судові палати, щоб здійснювати в деяких
окремих сферах судову компетенцію, закладену в цьому Договорі.
Стаття 221 (*)
До складу Суду входить один суддя від кожної держави-члена. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Засідання Суду відбуваються у складі палат чи у складі
Великої палати, згідно з правилами, закладеними в Статуті Суду
( 994_618 ).
Суд може засідати також у повному складі, коли це обумовлено
у Статуті ( 994_618 ).
Стаття 222 (*)
Судові допомагають вісім генеральних адвокатів. На запит Суду
Рада може одностайно ухвалити європейське рішення про збільшення
кількості генеральних адвокатів.
Обов'язок генерального адвоката полягає в тому, щоб цілком
неупереджено та незалежно подавати у відкритому суді обґрунтовані
позиції у справах, що потребують його участі згідно з положеннями
Статуту Суду ( 994_618 ).
Стаття 223 (*)
Суддів та генеральних адвокатів Суду належить добирати з
осіб, чия незалежність поза сумнівом, а кваліфікація задовольняє
вимоги призначення на найвищі судові посади в їхніх країнах, чи
які є юристами знаної компетентності; їх належить призначати за
спільної згоди урядів держав-членів на строк шість років. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Щотри роки належить частково замінювати суддів та генеральних
адвокатів згідно з умовами, закладеними в Статуті Суду
( 994_618 ).
Суддям належить обирати Голову Суду зі свого складу на строк
три роки. Його можна переобирати.
Суддів та генеральних адвокатів, що були у відставці, можна
перепризначати.
Судові належить призначити секретаря та закласти правила, що
регулюють його роботу.
Судові належить встановити свої Правила процедури. Ці Правила
підлягають схваленню кваліфікованою більшістю Ради
Стаття 224 (*)
До складу Суду першої інстанції входить щонайменше один суддя
від кожної держави-члена. Кількість суддів Суду першої інстанції
визначає Статут Суду ( 994_618 ). У Статуті може бути обумовлено,
що Судові першої інстанції допомагають генеральні адвокати. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Членів Суду першої інстанції належить добирати з осіб, чия
незалежність поза сумнівом, а фаховий рівень задовольняє вимоги
призначення на найвищі судові посади. Їх належить призначати за
спільною згодою урядів держав-членів на строк шість років. Склад
Суду першої інстанції належить частково поновлювати щотри роки.
Можливе повторне призначення членів, що були у відставці.
Суддям належить обирати Голову Суду першої інстанції з членів
Суду на строк три роки. Голову Суду першої інстанції можна
переобирати.
Судові першої інстанції належить призначити секретаря та
закласти правила, що регулюють його роботу.
Судові першої інстанції належить встановити свої Правила
процедури у згоді з Судом. Ці Правила підлягають схваленню
кваліфікованою більшістю Ради.
Якщо в Статуті Суду ( 994_618 ) не обумовлено інакше,
положення цього Договору щодо Суду належить застосовувати до Суду
першої інстанції.
Стаття 225 (*)
1. Суд першої інстанції має юрисдикцію в першій інстанції на
розгляд позовів та провадження, що їх зазначено в статтях 230,
232, 235, 236 та 238, за винятком тих, що їх призначено до судових
палат, та тих, що за Статутом ( 994_618 ) розглядає Суд. Статут
може обумовити юрисдикцію Суду першої інстанції в інших категоріях
позовів та проваджень. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Рішення, що їх Суд першої інстанції виносить на підставі цієї
частини, оскаржувати в Суді можна лише з питань права, згідно з
умовами та в межах, що їх закладено в Статуті Суду ( 994_618 ).
2. Суд першої інстанції має юрисдикцію на розгляд позовів та
провадження, що їх порушено проти рішень судових палат, створених
згідно зі статтею 225а.
Рішення, що їх Суд першої інстанції виносить на підставі цієї
частини, у виняткових випадках можуть підлягати переглядові в Суді
згідно з умовами та в межах, що їх закладено в Статуті
( 994_618 ), якщо є серйозний ризик впливу на єдність чи згідність
права Спільноти.
3. Суд першої інстанції має юрисдикцію на розгляд питань в
окремих сферах, визначених Статутом Суду ( 994_618 ), що їх
передано на попереднє розв'язання згідно зі статтею 234.
Коли Суд першої інстанції вважає, що справа потребує рішення
щодо принципів, що може вплинути на єдність чи згідність права
Спільноти, він може передати справу на розв'язання Судові.
Рішення Суду першої інстанції з питань, що їх передано на
попереднє розв'язання, у виняткових випадках можуть підлягати
переглядові в Суді згідно з умовами та в межах, що їх закладено в
Статуті ( 994_618 ), якщо є серйозний ризик впливу на єдність чи
згідність права Спільноти.
Стаття 225a (*)
Рада, на пропозицію Комісії та після консультацій з
Європейським Парламентом та Судом, чи на вимогу Суду після
консультацій з Європейським Парламентом та Комісією, може
одностайно засновувати судові палати, щоб розглядати в першій
інстанції певні категорії позовів та проваджень в окремих сферах. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
У рішенні про заснування судової палати належить закласти
правила організації палати та обсяг наданої їй юрисдикції.
Рішення судових палат оскаржувати в Суді першої інстанції
можна лише з питань права, або, якщо це обумовлено в рішенні про
заснування судової палати, також з питань фактів.
Членів судової палати належить добирати з осіб, чия
незалежність поза сумнівом, а фаховий рівень задовольняє вимоги
призначення на судові посади. Їх належить призначати Раді
одностайно.
Судовим палатам належить запровадити свої Правила процедури
за згоди Суду. Правила підлягають схваленню кваліфікованою
більшістю Ради.
Якщо в рішенні про заснування судової палати не обумовлено
інакше, положення цього Договору щодо Суду та положення Статуту
Суду ( 994_618 ) належить застосовувати до судових палат.
Стаття 226
Якщо Комісія вважає, що держава-член не виконала зобов'язання
за цим Договором, їй належить видати обґрунтований висновок із
цього питання, попередньо надавши зацікавленій державі змогу
подати свої пояснення.
Якщо зацікавлена держава не дотримується цього висновку
протягом часу, що його належить закласти Комісії, остання може
передати справу до Суду.
Стаття 227
Держава-член, яка вважає, що інша держава-член не виконала
своїх зобов'язань за цим Договором, може передати справу до Суду.
Перш ніж подати позов проти іншої держави-члена про
стверджуване порушення зобов'язань за цим Договором,
державі-членові належить передати справу до Комісії.
Комісії належить видати обґрунтований висновок, попередньо
надавши кожній зацікавленій державі змогу подати свою позицію та
свої коментарі до позиції іншої сторони усно та письмово.
Якщо Комісія не видає висновку протягом трьох місяців від
дати передання їй справи, брак такого висновку не перешкоджає
передати справу до Суду.
Стаття 228
1. Якщо Суд визнає, що держава-член не виконала своїх
зобов'язань за цим Договором, від держави належить вимагати вжити
заходів, потрібних, щоб виконати рішення Суду.
2. Якщо Комісія вважає, що держава-член не вжила таких
заходів, їй, попередньо надавши зацікавленій державі змогу подати
свої пояснення, належить видати обґрунтований висновок, зазначаючи
пункти, за якими зацікавлена держава-член не виконала рішення
Суду.
Якщо зацікавлена держава-член не виконала рішення Суду
протягом часу, що його закладає Комісія, остання може передати
справу до Суду. Їй належить визначити належний за цих обставин
розмір твердої суми чи пені, яку, на її думку, повинна сплатити
зацікавлена держава-член.
Якщо Суд встановлює, що зацікавлена держава-член не виконала
його рішення, він може накласти на неї сплату твердої суми чи
пені.
Ця процедура не порушує статті 227.
Стаття 229
Регламенти, що їх ухвалюють Рада та спільно Європейський
Парламент і Рада на підставі положень цього Договору можуть надати
Судові повну юрисдикцію щодо обумовлених у таких регламентах
стягнень.
Стаття 229a (*)
Без порушення інших положень цього Договору, Рада, на
пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським
Парламентом, може одностайно ухвалювати положення, що в обсязі, що
його належить визначити Раді, надають Судові юрисдикцію у спорах,
пов'язаних із застосуванням актів про створення прав промислової
власності Спільноти, ухвалених на підставі цього Договору. Раді
належить рекомендувати державам-членам ухвалити такі положення
згідно з відповідними їхніми конституційними вимогами. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Стаття 230 (*)
Судові належить контролювати правомірність актів, що їх
ухвалюють спільно Європейський Парламент і Рада, актів Ради,
Комісії та ЄЦБ, за винятком рекомендацій та висновків, а також
актів Європейського Парламенту, спрямованих спричинити правові
наслідки для третіх сторін. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
На ці цілі він має юрисдикцію щодо позовів держав-членів,
Європейського Парламенту, Ради чи Комісії про брак компетенції,
порушення суттєвої процесуальної вимоги, порушення цього Договору
чи будь-якої норми права, пов'язаної з його застосуванням, чи про
зловживання повноваженнями.
Суд, за тих самих умов, має юрисдикцію щодо позовів
Рахункової палати та ЄЦБ, спрямованих на захист їхніх прерогатив.
Будь-яка фізична чи юридична особа може, за тих самих умов,
порушити провадження проти рішення, адресованого цій особі чи
проти рішення, що стосується її безпосередньо та особисто, хоча
має форму регламенту чи рішення, адресованого іншій особі.
Провадження, обумовлені в цій статті, належить порушувати,
залежно від випадку, протягом двох місяців від дня оприлюднення
заходу чи його сповіщення позивачеві, чи, за браком цього, від
дня, коли позивач дізнався про нього.
Стаття 231
Якщо позов добре обґрунтовано, Судові належить проголосити
оскаржуваний акт нікчемним.
Проте у разі регламенту, Суд може зазначити, якщо вважає за
доцільне, які наслідки регламенту, проголошеного нікчемним,
належить вважати остаточними.
Стаття 232
У разі, якщо Європейський Парламент, Рада чи Комісія,
порушуючи цей Договір, не діють, держави-члени та інші інституції
Спільноти можуть подати до Суду позов про встановлення факту
порушення.
Позов є прийнятним лише тоді, якщо до зацікавленої інституції
перед тим зверталися із закликом діяти. Якщо протягом двох місяців
від дня звернення інституція не визначила своєї позиції, позов
можна подати протягом наступних двох місяців.
Будь-яка фізична чи юридична особа може, за умов, закладених
у попередніх частинах, подати до Суду скаргу на те, що інституція
Спільноти не спрямувала цій особі будь-якого акта, крім
рекомендації чи висновку.
Суд, за тих самих умов, має юрисдикцію щодо позовів та
проваджень ЄЦБ у сферах, що належать до компетенції останнього, та
щодо позовів та проваджень проти нього.
Стаття 233
Від інституції чи інституцій, чий акт визнано нікчемним, чи
чий брак дій проголошено таким, що суперечить цьому Договорові,
належить вимагати вжити заходів, потрібних, щоб виконати рішення
Суду.
Це зобов'язання не впливає на будь-які зобов'язання, що
випливають із застосування частини другої статті 288.
Цю статтю належить також застосовувати до ЄЦБ.
Стаття 234
Суд має юрисдикцію виносити попередні розв'язки стосовно:
(a) тлумачення цього Договору;
(b) чинності та тлумачення актів інституцій Спільноти та ЄЦБ;
(c) тлумачення установчих документів органів, що їх засновано
актом Ради, коли ці установчі документи обумовлюють це.
У разі, якщо в суді держави-члена постає таке питання, цей
суд, якщо вважає, що розв'язок цього питання потрібний, щоб
уможливити йому винести рішення, може звернутися до Суду із
запитом дати розв'язок цього питання.
У разі, якщо таке питання постає у справі, що її розглядає
суд держави-члена, чиї рішення не можна оскаржити за допомоги
правових засобів національного права, цьому судові належить
передати справу до Суду.
Стаття 235
Суд має юрисдикцію у спорах про відшкодування збитків, що їх
обумовлено в частині другій статті 288.
Стаття 236
Суд має юрисдикцію у будь-яких спорах між Спільнотою та його
службовцями в межах і за умов, закладених у Штатних правилах
посадовців та в Умовах працевлаштування.
Стаття 237
Суд у межах, закладених нижче, має юрисдикцію у спорах про:
(a) виконання зобов'язань держав-членів за Статутом
Європейського інвестиційного банку ( 994_680 ). У зв'язку з цим
Правлінню Банку належить користуватися повноваженнями, що їх надає
Комісії стаття 226;
(b) заходи, що їх ухвалює Рада керівників Європейського
інвестиційного банку. У зв'язку з цим будь-яка держава-член,
Комісія чи Правління Банку може порушити провадження згідно з
умовами, закладеними в статті 230;
(c) заходи, що їх ухвалює Правління Європейського
інвестиційного банку. Провадження проти таких заходів можуть
порушити лише держави-члени чи Комісія згідно з умовами,
закладеними в статті 230, і лише на підставі недотримання
процедури, обумовленої в частинах другій та від п'ятої до сьомої
статті 21 Статуту Банку ( 994_680 );
(d) виконання зобов'язань національних центральних банків за
цим Договором та Статутом ЄСЦБ ( 994_681 ). Стосовно цього,
повноваження Ради ЄЦБ щодо національних центральних банків є
такими самими, як повноваження Комісії щодо держав-членів згідно
зі статтею 226. Якщо Суд визнає, що національний центральний банк
не виконує зобов'язань за цим Договором, від цього банку належить
вимагати вжити потрібних заходів, щоб виконати рішення Суду.
Стаття 238
Суд має юрисдикцію винести рішення згідно з арбітражним
застереженням, яке міститься в укладеному Спільнотою чи від її
імені договорі публічноправового чи приватноправового характеру.
Стаття 239
Суд має юрисдикцію в усіх спорах між державами-членами,
пов'язаних із предметом регулювання цього Договору, якщо спір
передано йому за спеціальною угодою між сторонами.
Стаття 240
За винятком випадків, коли цей Договір надає юрисдикцію
Судові, спори, стороною в яких є Спільнота, не належить на цій
підставі вилучати з юрисдикції судів держав-членів.
Стаття 241
Без огляду на закінчення строку, закладеного в частині п'ятій
статті 230, будь-яка сторона у провадженні, предметом якого є
регламент, що його ухвалили спільно Європейський Парламент та
Рада, чи регламент Ради, Комісії чи ЄЦБ, може посилатися на
підстави, окреслені в частині другій статті 230, щоб вимагати від
Суду визнати цей акт незастосовним.
Стаття 242
Позови, подані до Суду, не мають зупиняльної сили. Однак Суд
може, якщо він вважає, що того вимагають обставини, наказати
зупинити застосування оскарженого акта.
Стаття 243
Суд може призначати будь-які потрібні тимчасові заходи у
будь-яких справах, що перебувають на його розгляді.
Стаття 244
Рішення Суду належить виконувати згідно з умовами,
закладеними в статті 256.
Стаття 245 (*)
Статут Суду ( 994_618 ) належить закласти в окремому
Протоколі. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Рада, на вимогу Суду та після консультацій з Європейським
Парламентом та Комісією, чи на вимогу Комісії та після
консультацій з Європейським Парламентом та Судом, може змінювати
положення Статуту ( 994_618 ), за винятком Розділу I.
СЕКЦІЯ 5
Рахункова палата
Стаття 246
Рахунковій палаті належить здійснювати аудит.
Стаття 247 (*)
1. До складу Рахункової палати входить один громадянин від
кожної держави-члена. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
2. Членів Рахункової палати належить добирати з осіб, що
належать чи належали до зовнішньоаудитових органів у своїх
країнах, чи що мають спеціальну кваліфікацію до таких посад. Їхня
незалежність має бути поза сумнівом.
3. Членів Рахункової палати належить призначати на строк
шість років. Раді, після консультацій з Європейським Парламентом,
належить кваліфікованою більшістю ухвалити особовий склад членів,
сформований згідно з пропозиціями кожної держави-члена. Їх можна
перепризначати.
Їм належить обирати зі свого складу Голову Рахункової палати
на строк три роки. Його можна переобирати.
4. Заради загальних інтересів Спільноти, члени Рахункової
палати повинні бути цілком незалежними у виконанні своїх
обов'язків.
Під час виконання своїх обов'язків вони не можуть звертатися
по чи виконувати вказівки будь-якого уряду чи інших органів. Їм
належить утримуватися від будь-яких дій, несумісних з їхніми
обов'язками.
5. Члени Рахункової палати під час перебування на посаді не
можуть обіймати будь-які інші посади, оплачувані чи неоплачувані.
Починаючи роботу на цій посаді, їм належить урочисто взяти
зобов'язання під час виконання та після закінчення строку своїх
повноважень шанувати обов'язки, що випливають із посади, зокрема
обов'язок поводитися чесно та розважливо щодо згоди на певні
призначення чи пільги після закінчення строку своїх повноважень.
6. Крім звичайної заміни чи смерті, виконання обов'язків
члена Рахункової палати належить припинити, коли він подає у
відставку чи коли його звільняють за рішенням Суду згідно з
частиною сьомою.
На посаду, що внаслідок цього є вакантною, належить
призначити наступника на період до закінчення строку перебування
на посаді.
Окрім випадків звільнення з посади, членам Рахункової палати
належить виконувати свої обов'язки доти, доки їх замінять.
7. Члена Рахункової палати може бути звільнено з посади,
позбавлено права на пенсію чи інші аналогічні пільги лише якщо
Суд, на подання Рахункової палати, встановить, що він уже не
задовольняє потрібні вимоги чи не виконує зобов'язань, що
випливають із його посади.
8. Раді належить кваліфікованою більшістю визначити умови
працевлаштування, зокрема заробітну платню, утримання та пенсії
Голови та членів Рахункової палати. Їй належить також визначити
такою самою більшістю, будь-які платежі, що їх належить робити
замість винагороди.
9. Положення Протоколу про привілеї та імунітети Європейських
спільнот ( 994_623 ), застосовні до суддів Суду, належить також
застосовувати до членів Рахункової палати.
Стаття 248 (*)
1. Рахунковій палаті належить перевіряти рахунки всіх
прибутків та видатків Спільноти. Їй належить також перевіряти
рахунки всіх прибутків та видатків усіх органів, що їх створила
Спільнота, якщо цього не виключає дотичний установчий акт. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Рахунковій палаті належить надавати Європейському
Парламентові та Раді засвідчення вірогідності рахунків та
правомірності й правильності всіх трансакцій, що є їхньою
підставою. Його належить оприлюднювати в Офіційному віснику
Європейського Союзу. До цього засвідчення може бути додано окрему
оцінку кожної важливої сфери діяльності Спільноти.
2. Рахунковій палаті належить перевіряти, чи всі прибутки
отримано та чи всі видатки відбулися законно та правильно, а також
чи надійним було керування фінансами. Про кожен випадок
неправильності їй належить доповідати окремо.
Аудит прибутків належить здійснювати на підставі запланованих
та фактично сплачених Спільноті сум.
Аудит видатків належить здійснювати на підставі взятих на
себе зобов'язань та зроблених платежів.
Ці аудити можна здійснювати до закриття рахунків поточного
фінансового року.
3. Аудит належить здійснювати на підставі документації та, в
разі потреби, на місці в інших інституціях Спільноти, у приміщенні
будь-якого органу, що керує прибутками чи видатками від імені
Спільноти, та в державах-членах, зокрема в приміщенні будь-якої
фізичної чи юридичної особи, що отримує платежі з бюджету. Аудит у
державах-членах належить здійснювати, підтримуючи зв'язок із
національними аудитовими органами або, якщо вони не мають
потрібних повноважень, з компетентними національними службами.
Рахунковій палаті та національним аудитовим органам держав-членів
належить співпрацювати в дусі довіри, зберігаючи свою
незалежність. Цим органам чи службам належить інформувати
Рахункову палату про те, чи мають вони намір брати участь в
аудиті.
Іншим інституціям Спільноти, будь-яким органам, що керують
прибутками чи видатками від імені Спільноти, будь-якій фізичній чи
юридичній особі, що отримує платежі з бюджету, та національним
аудитовим органам або, якщо вони не мають потрібних повноважень,
компетентним національним службам на запит Рахункової палати
належить передавати їй документи чи інформацію, потрібні для
виконання її завдань.
Право доступу Рахункової палати до інформації Європейського
інвестиційного банку щодо його діяльності в керуванні прибутками
та видатками Спільноти належить регулювати угодою між Рахунковою
палатою, Банком та Комісією. Навіть попри брак такої угоди,
Рахунковій палаті належить мати доступ до інформації, потрібної
для аудиту видатків та прибутків Спільноти, що ними керує Банк.
4. Рахунковій палаті належить складати річну доповідь після
завершення кожного фінансового року. Її належить передати іншим
інституціям Спільноти та оприлюднити в Офіційному віснику
Європейського Союзу разом із відповідями цих інституцій на зауваги
Рахункової палати.
Рахункова палата може також будь-коли подавати зауваги з
окремих питань, зокрема у формі спеціальних доповідей, та видавати
висновки на запит однієї з інших інституцій Спільноти.
Рахунковій палаті належить ухвалювати річні доповіді,
спеціальні доповіді чи висновки більшістю своїх членів. Проте вона
може заснувати внутрішні палати, щоб ухвалювати певні категорії
доповідей чи висновків згідно з умовами, закладеними в її Правилах
процедури.
Їй належить допомагати Європейському Парламентові та Раді
виконувати їхні повноваження з контролю виконання бюджету.
Рахунковій палаті належить ухвалити свої Правила процедури.
Ці Правила підлягають схваленню кваліфікованою більшістю Ради.
ПІДРОЗДІЛ 2
ПОЛОЖЕННЯ, СПІЛЬНІ ДЛЯ КІЛЬКОХ ІНСТИТУЦІЙ
Стаття 249
Щоб виконувати свої завдання та згідно з положеннями цього
Договору, Європейському Парламентові спільно з Радою, Раді та
Комісії належить виробляти регламенти, видавати директиви,
створювати рекомендації та надавати висновки.
Регламент має загальне застосування. Він є обов'язковим у
всіх своїх елементах та має пряме застосування в усіх
державах-членах.
Директива є обов'язковою для кожної держави-члена, якій її
адресовано, щодо результатів, що їх треба досягти, однак залишає
національній владі цілковиту свободу вибирати форму та засоби
досягнення цих результатів.
Рішення є обов'язковим у всіх його елементах для тих, кому
його адресовано.
Рекомендації та висновки не є юридично обов'язковими.
Стаття 250
1. Коли, згідно з цим Договором, Рада діє на пропозицію
Комісії, ухвалювати акт про внесення змін до цієї пропозиції
належить одностайно, з урахуванням частин четвертої та п'ятої
статті 251.
2. Доки Рада не діє, Комісія може змінити свою пропозицію
будь-коли, поки тривають процедури ухвалювання акта Спільноти.
Стаття 251
1. Коли в цьому Договорі зроблено посилання на цю статтю,
ухвалювати акт належить згідно з наведеною нижче процедурою.
2. Комісія подає пропозицію Європейському Парламентові та
Раді.
Рада, після отримання висновку Європейського Парламенту,
кваліфікованою більшістю:
- якщо схвалює всі зміни, що містяться у висновку
Європейського Парламенту, може ухвалити таким чином змінений
запропонований акт,
- якщо Європейський Парламент не пропонує жодних змін, може
ухвалити запропонований акт,
- в іншому разі ухвалює спільну позицію й повідомляє про неї
Європейський Парламент. Рада інформує Європейський Парламент у
повному обсязі про причини, що спонукали її ухвалити свою спільну
позицію. Комісія в повному обсязі інформує Європейський Парламент
про свою позицію.
Якщо протягом трьох місяців після цього повідомлення
Європейський Парламент:
(a) схвалює спільну позицію чи не приймає рішення,
запропонований акт належить вважати ухваленим згідно з цією
спільною позицією;
(b) відхиляє спільну позицію більшістю членів свого складу,
запропонований акт належить вважати неухваленим;
(c) пропонує внести зміни до спільної позиції більшістю
членів свого складу, текст із такими поправками належить передати
Раді та Комісії, що їм належить видати висновок щодо цих поправок.
3. Якщо протягом трьох місяців після передання їй питання
Рада кваліфікованою більшістю затверджує всі поправки
Європейського Парламенту, цей акт належить вважати ухваленим у
формі таким чином зміненої спільної позиції; проте Раді належить
діяти одностайно щодо тих поправок, стосовно яких Комісія видала
негативний висновок. Якщо Рада не затверджує всіх поправок, Голові
Ради, у згоді з Головою Європейського Парламенту, протягом шести
тижнів належить скликати узгоджувальний комітет.
4. Завданням узгоджувального комітету, до складу якого
входять члени Ради чи їхні представники та така сама кількість
представників Європейського Парламенту, є досягти згоди щодо
спільного тексту кваліфікованою більшістю членів Ради чи їхніх
представників та більшістю представників Європейського Парламенту.
Комісії належить брати участь у роботі узгоджувального комітету та
висувати всі потрібні ініціативи, щоб зблизити позиції
Європейського Парламенту та Ради. Виконуючи це завдання,
узгоджувальному комітетові належить працювати зі спільною позицією
на ґрунті змін, що їх запропонував Європейський Парламент.
5. Якщо протягом шести тижнів від дня скликання
узгоджувальний комітет схвалює спільний текст, Європейський
Парламент та Рада мають шість тижнів від цієї дати, щоб ухвалити
цей акт згідно зі спільним текстом абсолютною більшістю поданих
голосів та кваліфікованою більшістю відповідно. Якщо будь-яка з
цих двох інституцій не схвалила акта протягом цього періоду,
запропонований акт належить вважати неухваленим.
6. Якщо узгоджувальний комітет не затверджує спільного
проекту, запропонований акт належить вважати неухваленим.
7. Тримісячний та шеститижневий строки, зазначені в цій
статті, з ініціативи Європейського Парламенту чи Ради належить
продовжувати щонайбільше на один місяць чи два тижні, відповідно.
Стаття 252
Коли в цьому Договорі зроблено посилання на цю статтю,
ухвалювати акт належить згідно з наведеною нижче процедурою:
(a) Рада, на пропозицію Комісії після отримання висновку
Європейського Парламенту, кваліфікованою більшістю ухвалює спільну
позицію.
(b) Спільну позицію Ради належить повідомити Європейському
Парламентові. Рада та Комісія інформують Європейський Парламент у
повному обсязі про причини, що спонукали Раду ухвалити свою
спільну позицію, а також про позицію Комісії.
Якщо протягом трьох місяців після цього повідомлення
Європейський Парламент схвалює спільну позицію чи не приймає
рішення протягом цього періоду, Рада остаточно ухвалює
запропонований акт згідно з цією спільною позицією.
(c) Європейський Парламент, протягом трьох місяців,
зазначених в абзаці (b), може більшістю членів свого складу
запропонувати внести зміни до спільної позиції Ради. Європейський
Парламент може також, такою самою більшістю, відхилити спільну
позицію Ради. Результати роботи належить передати Раді та Комісії.
Якщо Європейський Парламент відхилив спільну позицію Ради,
Раді на другому читанні належить діяти одностайно.
(d) Комісія протягом одного місяця переглядає пропозицію, на
ґрунті якої Рада ухвалила свою спільну позицію, враховуючи зміни,
що їх запропонував Європейський Парламент.
Комісії належить, одночасно з переглядом пропозиції, передати
Раді зміни Європейського Парламенту, що їх вона не погодила, та
висловити свій висновок щодо них. Рада може одностайно ухвалити ці
зміни.
(e) Рада кваліфікованою більшістю ухвалює пропозицію, що її
переглянула Комісія.
Щоб змінити пропозицію, яку переглянула Комісія, Раді
потрібна одностайність.
(f) У випадках, зазначених в абзацах (c), (d) і (e), Раді
належить діяти протягом трьох місяців. Якщо протягом цього періоду
рішення не прийнято, пропозицію Комісії належить вважати
неухваленою.
(g) Строки, зазначені в абзацах (b) та (e), можна
продовжувати, щонайбільше на один місяць, за спільною згодою Ради
та Європейського Парламенту.
Стаття 253
Регламентам, директивам та рішенням, що їх ухвалили спільно
Європейський Парламент та Рада, та таким актам, що їх ухвалили
Рада чи Комісія, належить містити причини, на яких їх ґрунтовано,
та посилання на пропозиції чи висновки, що їх належить отримати
згідно з цим Договором.
Стаття 254 (*)
1. Регламенти, директиви й рішення, що їх ухвалено згідно з
процедурою, зазначеною в статті 251, належить підписувати Голові
Європейського Парламенту та Голові Ради та оприлюднювати друком в
Офіційному віснику Європейського Союзу. Вони набирають чинності
від дати, вказаної в них чи, в разі її браку, на двадцятий день
після оприлюднення. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
2. Регламенти Ради й регламенти Комісії, а також директиви
цих інституцій, що їх адресовано всім державам-членам, належить
оприлюднювати друком в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Вони набирають чинності від дати, вказаної в них чи, в разі її
браку, на двадцятий день після оприлюднення.
3. Інші директиви та рішення належить сповіщати лише тим,
кому їх адресовано. Вони набирають чинності від моменту
сповіщення.
Стаття 255
1. Кожен громадянин Союзу, кожна фізична чи юридична особа,
що на території держави-члена перебуває чи має місце перебування,
зазначене в установчих документах, має право доступу до документів
Європейського Парламенту, Ради та Комісії, з урахуванням принципів
та умов, що їх належить визначити згідно з частинами другою та
третьою.
2. Протягом двох років від дати набрання чинності
Амстердамського договору Раді належить, діючи згідно з процедурою,
зазначеною в статті 251, визначати загальні принципи та межі
здійснення права на доступ до документів з огляду на суспільні чи
приватні інтереси.
3. Кожній інституції, зазначеній вище, належить визначити у
своїх Правилах процедури окремі положення про доступ до своїх
документів.
Стаття 256
Рішення Ради чи Комісії, що накладають грошові зобов'язання
на осіб, що не є державами, належить примусово виконувати.
Примусове виконання регулюють цивільно-процесуальні норми, що
є чинними в державі-члені, на території якої його здійснюють.
Наказ про примусове виконання належить додавати до рішення, без
інших формальностей крім верифікації автентичності рішення,
національному органові, що його урядові кожної держави-члена
належить спрямувати на виконання цієї цілі, інформуючи Комісію та
Суд.
Коли ці формальності виконано на подання зацікавленої
сторони, остання може далі провадити примусове виконання,
передавши справу безпосередньо до компетентного органу згідно з
національним правом.
Примусове виконання можна зупиняти лише рішенням Суду. Проте
суди зацікавленої країни мають юрисдикцію щодо скарг на те, що
примусове виконання провадять неправильно.
ПІДРОЗДІЛ 3
ЕКОНОМІКО-СОЦІАЛЬНИЙ КОМІТЕТ
Стаття 257 (*)
Цим засновано Економіко-соціальний комітет. Він має дорадчий
статус. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
До складу Економіко-соціального комітету входять представники
різних економічних та соціальних компонентів організованого
громадянського суспільства, зокрема представники виробників,
фермерів, перевізників, працівників, комерсантів, ремісників,
вільних професій, споживачів та загалу.
Стаття 258 (*)
Кількість членів Економіко-соціального комітету не перевищує
350. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
(**) Кількість членів Комітету від кожної держави-члена така: _______________
(**) Частину змінено Актом про умови приєднання Чеської
Республіки, Республіки Естонія, Республіки Кіпр, Республіки
Латвія, Республіки Литва, Республіки Угорщина, Республіки Мальта,
Республіки Польща, Республіки Словенія і Словацької Республіки та
про узгіднення договорів, на яких засновано Союз.
Бельгія 12
Чеська Республіка 12
Данія 9
Німеччина 24
Естонія 7
Греція 12
Іспанія 21
Франція 24
Ірландія 9
Італія 24
Кіпр 6
Латвія 7
Литва 9
Люксембург 6
Угорщина 12
Мальта 5
Нідерланди 12
Австрія 12
Польща 21
Португалія 12
Словенія 7
Словаччина 9
Фінляндія 9
Швеція 12
Сполучене Королівство 24.
Членів Комітету не можна пов'язувати жодними примусовими
вказівками. Вони цілком незалежні у виконанні своїх обов'язків,
заради загальних інтересів Спільноти.
Раді належить кваліфікованою більшістю визначити утримання
членів Комітету.
Стаття 259 (*)
1. Членів Комітету належить призначати на строк чотири роки.
Раді належить кваліфікованою більшістю ухвалювати особовий склад
членів, сформований згідно з пропозиціями кожної держави-члена.
Членів Комітету можна переобирати. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
2. Раді належить провадити консультації з Комісією. Вона може
отримати висновки європейських органів, що є представниками різних
економічних та соціальних секторів, яких стосується діяльність
Спільноти.
Стаття 260
Комітетові належить обирати свого Голову та посадовців зі
свого складу на строк два роки.
Йому належить ухвалити свої Правила процедури.
Комітет належить скликати Голові на вимогу Ради чи Комісії.
Він може також збиратися з власної ініціативи.
Стаття 261
Комітет складається зі спеціалізованих секцій у головних
сферах, охоплених у цьому Договорі.
Цим спеціалізованим секціям належить працювати в межах
загальних умов діяльності Комітету. З ними не можна провадити
консультацій незалежно від Комітету.
У рамках Комітету можна також створювати підкомітети, щоб
готувати проекти висновків із окремих питань чи окремих сфер, що
їх належить подавати Комітетові на розгляд.
У правилах процедури належить закласти методи створювання та
умови діяльності спеціалізованих секцій та підкомітетів.
Стаття 262
Комітетові належить консультувати Раду чи Комісію, коли це
обумовлено в цьому Договорі. В усіх інших випадках він може
консультувати ці інституції, коли вони вважають це доцільним. Він
може також видавати висновки з власної ініціативи у випадках, коли
він вважає це доцільним.
Рада чи Комісія, коли вважають за потрібне, призначають
Комітетові строк подання висновку, що не може бути меншим за один
місяць від дати, коли голова Комітету отримує сповіщення про це.
Брак висновку після закінчення строку не перешкоджає дальшим діям.
Висновок Комітету та спеціалізованої секції належить передати
Раді та Комісії разом із протоколом засідань.
Комітет може консультувати Європейський Парламент.
ПІДРОЗДІЛ 4
КОМІТЕТ РЕГІОНІВ
Стаття 263 (*)
Цим засновано комітет із дорадчим статусом, зазначений далі
як "Комітет регіонів", до складу якого входять представники
регіональних та місцевих органів, які або обіймають виборну посаду
в регіональних чи місцевих органах влади, або політично підзвітні
виборним зборам. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Кількість членів Комітету регіонів не перевищує 350.
(**) Кількість членів Комітету від кожної держави-члена така: _______________
(**) Частину змінено Актом про умови приєднання Чеської
Республіки, Республіки Естонія, Республіки Кіпр, Республіки
Латвія, Республіки Литва, Республіки Угорщина, Республіки Мальта,
Республіки Польща, Республіки Словенія і Словацької Республіки та
про узгіднення договорів, на яких засновано Союз.
Бельгія 12
Чеська Республіка 12
Данія 9
Німеччина 24
Естонія 7
Греція 12
Іспанія 21
Франція 24
Ірландія 9
Італія 24
Кіпр 6
Латвія 7
Литва 9
Люксембург 6
Угорщина 12
Мальта 5
Нідерланди 12
Австрія 12
Польща 21
Португалія 12
Словенія 7
Словаччина 9
Фінляндія 9
Швеція 12
Сполучене Королівство 24.
Членів Комітету та таку саму кількість кандидатів у члени
належить призначати на строк чотири роки, на пропозицію
відповідних держав-членів. Їх можна перепризначати. Раді належить
кваліфікованою більшістю ухвалювати особовий склад членів та
кандидатів у члени, сформований згідно з пропозиціями кожної
держави-члена. Строк перебування членів Комітету на посаді
завершується автоматично, коли закінчується зазначений у частині
першій мандат, що на його підставі запропоновано кандидатури; їх
належить замінити на період до завершення зазначеного строку
згідно з тією самою процедурою. Жоден член Комітету не може
одночасно бути членом Європейського Парламенту.
Члени Комітету не пов'язані жодними примусовими вказівками.
Вони цілком незалежні у виконанні своїх обов'язків, заради
загальних інтересів Союзу.
Стаття 264
Комітетові належить обирати свого Голову та посадовців зі
свого складу на строк два роки.
Йому належить ухвалити свої Правила процедури.
Комітет належить скликати Голові на вимогу Ради чи Комісії.
Він може також збиратися з власної ініціативи.
Стаття 265
Комітетові регіонів належить консультувати Раду чи Комісію,
коли це обумовлено в цьому Договорі та в усіх інших випадках,
зокрема стосовно транскордонної співпраці, коли одна з цих двох
інституцій вважає це за доцільне.
Рада чи Комісія, коли вважають за потрібне, призначають
Комітетові строк подання висновку, що не може бути меншим за один
місяць від дати, коли голова Комітету отримує сповіщення про це.
Брак висновку після закінчення строку не перешкоджає дальшим діям.
Якщо Економіко-соціальний комітет провадить консультації
згідно зі статтею 262, Раді чи Комісії належить поінформувати
Комітет регіонів про запит щодо висновку. У випадку, коли Комітет
регіонів вважає, що наявні окремі регіональні інтереси, він може
видати висновок з цього питання.
Комітет регіонів може консультувати Європейський Парламент.
Він може з власної ініціативи видавати висновки у випадках,
коли вважає це за доцільне.
Висновок Комітету належить передати Раді та Комісії разом із
протоколом засідань.
ПІДРОЗДІЛ 5
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК
Стаття 266 (*)
Європейський інвестиційний банк є суб'єктом права. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Членами Європейського інвестиційного банку є держави-члени.
Статут Європейського інвестиційного банку ( 994_680 )
закладено в Протоколі, доданому до цього Договору. Рада може
одностайно вносити зміни до статей 4, 11 та 12 та частини п'ятої
статті 18 Статуту Банку на запит Європейського інвестиційного
банку після консультацій з Європейським Парламентом та Комісією,
чи на пропозицію Комісії після консультацій з Європейським
Парламентом та Європейським інвестиційним банком.
Стаття 267
Завданням Європейського інвестиційного банку є,
використовуючи ринок капіталу та власні ресурси, сприяти
збалансованому та стабільному розвиткові внутрішнього ринку в
інтересах Спільноти. На ці цілі Банкові належить, на неприбутковій
підставі, давати позики й забезпечувати ґарантії, що сприяють
фінансуванню проектів у всіх секторах економіки, а саме:
(a) проекти розвитку менш розвинених регіонів;
(b) проекти модернізації чи конверсії підприємств чи розвитку
нових видів діяльності, що постали внаслідок поступового
створювання внутрішнього ринку, коли обсяг чи характер цих
проектів такий, що їх неможливо повністю профінансувати з різних
ресурсів, наявних в окремих державах-членах;
(c) проекти спільного інтересу кількох держав-членів, коли
обсяг чи характер цих проектів такий, що їх неможливо повністю
профінансувати з різних ресурсів, наявних в окремих
державах-членах.
Виконуючи свої завдання, Банкові належить сприяти
фінансуванню інвестиційних програм спільно з допомогою Структурних
фондів та інших фінансових інструментів Спільноти.
РОЗДІЛ II
ФІНАНСОВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 268
Усі статті прибутків та видатків Спільноти, зокрема
пов'язаних з Європейським соціальним фондом, належить закладати в
кошторисі на кожен фінансовий рік і відображати в бюджеті.
Адміністративні видатки інституцій, що випливають із положень
Договору про Європейський Союз ( 994_029 ), пов'язані зі спільною
зовнішньою та безпековою політикою та співпрацею у сфері юстиції
та внутрішніх справ, належить покривати з бюджету. Оперативні
видатки, що постають через виконання цих положень, можна покривати
з бюджету за умов, зазначених у цих положеннях.
Прибутки та видатки, що їх відображено в бюджеті, належить
збалансовувати.
Стаття 269
Без порушення інших прибутків, бюджет належить фінансувати
цілком із власних ресурсів.
Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з
Європейським Парламентом, належить одностайно закласти положення
щодо системи власних ресурсів Спільноти, що їх вона рекомендує
схвалити державам-членам згідно з відповідними їхніми
конституційними вимогами.
Стаття 270
Щоб забезпечити бюджетну дисципліну, Комісії не належить
робити жодних пропозицій щодо актів Спільноти, змінювати свої
пропозиції чи ухвалювати жодних виконавчих заходів, що можуть мати
відчутний вплив на бюджет, без ґарантій того, що фінансування
розглядуваної пропозиції чи заходу можна здійснити в межах власних
коштів Спільноти, наявних згідно з положеннями, що їх належить
закласти Раді на підставі статті 269.
Стаття 271
Закладені в бюджет видатки належить затверджувати на кожен
бюджетний рік, хіба що в регламенті, створеному на підставі статті
279, обумовлено інакше.
Згідно з умовами, що їх належить закласти на підставі статті
279, будь-які асигнування, що їх не використано до кінця
фінансового року, крім видатків на персонал, можна переносити лише
на наступний фінансовий рік.
Асигнування належить класифікувати за різними розділами, що
групують видатки за їхнім характером чи призначенням, та
розподіляти, тою мірою, якою це потрібно згідно з регламентом, що
його належить створити на підставі статті 279.
Видатки Європейського Парламенту, Ради, Комісії та Суду
належить формулювати в окремих частинах бюджету, без порушення
спеціальних правил щодо певних спільних видатків.
Стаття 272
1. Фінансовий рік триває від 1 січня до 31 грудня.
2. Кожній інституції Спільноти належить складати кошторис
своїх видатків до 1 липня. Комісії належить консолідувати ці
кошториси в первинному проекті бюджету. Їй належить додати
висновок, що може містити відмінні кошториси.
Первинному проектові бюджету належить містити кошторис
прибутків та кошторис видатків.
3. Комісії належить подавати первинний проект бюджету до Ради
не пізніше 1 вересня року, що передує тому, в якому належить
виконувати бюджет.
У всіх випадках, коли Рада має намір змінити первинний проект
бюджету, їй належить провести консультації з Комісією та, в разі
потреби, з іншими зацікавленими інституціями.
Раді належить складати проект бюджету кваліфікованою
більшістю та передавати його Європейському Парламентові.
4. Проект бюджету належить передавати Європейському
Парламентові не пізніше 1 жовтня року, що передує тому, в якому
належить виконувати бюджет.
Європейський Парламент має право більшістю голосів своїх
членів змінювати проект бюджету та пропонувати Раді, абсолютною
більшістю поданих голосів, поправки до проекту бюджету щодо
видатків, прямо пов'язаних із цим Договором чи актами, що їх
ухвалено згідно з ним.
Якщо Європейський Парламент схвалив бюджет протягом 45 днів
від дати подання до нього бюджету, бюджет належить вважати
остаточно ухваленим. Якщо Європейський Парламент не змінив проект
бюджету чи не вніс поправок до нього протягом цього періоду,
бюджет належить вважати остаточно ухваленим.
Якщо Європейський Парламент ухвалив зміни чи запропонував
поправки протягом цього періоду, проект бюджету разом зі змінами
чи запропонованими поправками належить передати Раді.
5. Раді, обговоривши проект бюджету з Комісією та, якщо
доцільно, з іншими зацікавленими інституціями, належить діяти на
таких умовах:
(a) Рада може кваліфікованою більшістю внести зміни до
будь-яких поправок, що їх ухвалив Європейський Парламент;
(b) щодо запропонованих поправок:
- коли поправка, що її запропонував Європейський
Парламент, не спричиняє збільшення загальної суми видатків
інституції, зокрема через те, що збільшення видатків, яке вона
може зумовити, скомпенсовано одною чи кількома поправками, що
відповідно зменшують видатки, Рада може кваліфікованою більшістю
відхилити запропоновану поправку. За браком рішення відхилити її,
запропоновану поправку належить вважати схваленою,
- коли поправка, що її запропонував Європейський
Парламент, веде до збільшення загальної суми видатків інституцій,
Рада може кваліфікованою більшістю схвалити пропоновану поправку.
За браком рішення схвалити її, запропоновану поправку належить
вважати відхиленою,
- коли Рада, на підставі одного з двох попередніх
абзаців, відхиляє запропоновану поправку, вона може кваліфікованою
більшістю залишити суму, зазначену в проекті бюджету, чи
встановити іншу суму.
Проект бюджету належить змінити на підставі запропонованих
поправок, що їх схвалила Рада.
Якщо Рада протягом 15 днів від дати подання до неї бюджету не
вносить змін до жодної з поправок, що їх ухвалив Європейський
Парламент, та якщо схвалено всі поправки, що він запропонував,
бюджет належить вважати остаточно ухваленим. Раді належить
повідомити Європейський Парламент про те, що вона не змінила
жодної поправки і що запропоновані поправки схвалено.
Якщо Рада протягом цього періоду внесла зміни до однієї чи
кількох поправок, що їх ухвалив Європейський Парламент, або якщо
поправки, що їх він запропонував, відхилено чи змінено, то
змінений проект бюджету належить знову передати Європейському
Парламентові. Раді належить повідомити Європейський Парламент про
результати обговорення.
6. Європейський Парламент, якому сповіщено про дії щодо
поправок, що їх він запропонував, може, протягом 15 днів після
подання до нього проекту бюджету, більшістю голосів його членів та
трьома п'ятими поданих голосів змінити чи відхилити поправки до
його змін, що їх зробила Рада, та відповідно ухвалити бюджет. Якщо
Європейський Парламент протягом цього періоду не діяв, бюджет
належить вважати остаточно ухваленим.
7. Коли процедуру, обумовлену в цій статті, завершено, Голова
Європейського Парламенту оголошує бюджет остаточно ухваленим.
8. Проте, якщо наявні важливі причини, Європейський Парламент
може більшістю голосів членів складу та трьома п'ятими поданих
голосів відхилити проект бюджету та вимагати подати новий проект.
9. Для всіх видатків, інших ніж ті, що прямо пов'язані з цим
Договором чи актами, що їх ухвалено згідно з ним, належить щороку
встановлювати максимальний темп зростання видатків відносно
видатків такого самого типу, що їх належить здійснити цього року.
Після консультацій з Комітетом з економічної політики Комісія
оголошує, яким є цей максимальний темп, що випливає з:
- тенденцій обсягу валового національного продукту в рамках
Спільноти,
- середніх коливань у бюджетах держав-членів,
та
- тенденцій вартості проживання в попередньому фінансовому
році.
Максимальний темп належить повідомляти всім інституціям
Спільноти до 1 травня. Від останніх належить вимагати
дотримуватися його під час бюджетної процедури, з урахуванням
абзаців четвертого та п'ятого цієї частини.
Якщо фактичний темп зростання, що його Рада встановила в
бюджеті щодо видатків, інших ніж ті, що прямо пов'язані з цим
Договором чи актами, що їх ухвалено згідно з ним, перевищує
половину максимального темпу, Європейський Парламент, користуючися
своїм правом вносити зміни, може далі збільшити розмір витрат до
межі, що не перевищує половини максимального розміру.
Коли Європейський Парламент, Рада чи Комісія вважають, що
діяльність Спільноти вимагає перевищити розмір витрат, що його
визначено згідно з процедурою, закладеною в цій частині, то угода
Ради та Європейського Парламенту, що діють, відповідно,
кваліфікованою більшістю та більшістю голосів своїх членів і
трьома п'ятими поданих голосів, може встановити інший розмір.
10. Кожній інституції належить здійснювати повноваження, що
їх надає їй ця стаття, з належним урахуванням положень Договору та
актів, що їх ухвалено згідно з ним, зокрема щодо власних ресурсів
Спільноти та балансу між прибутками та видатками.
Стаття 273
Якщо бюджет не ухвалено до початку фінансового року, можна,
згідно з положеннями Регламентів, створених на підставі статті
279, відповідно до кожного розділу чи кожної частини бюджету,
щомісяця витрачати суму, що не перевищує однієї дванадцятої
бюджетних асигнувань. Із цього положення, проте, не випливає, що в
розпорядження Комісії належить надавати асигнування понад одну
дванадцяту сум, обумовлених у розглядуваному проекті бюджету.
Рада, згідно з іншими умовами, закладеними в частині першій,
може кваліфікованою більшістю уповноважити видатки понад одну
дванадцяту.
Якщо рішення стосується видатків, не пов'язаних безпосередньо
з цим Договором чи актами, що їх ухвалено згідно з ним, Раді
належить негайно передати його Європейському Парламентові.
Європейський Парламент, більшістю голосів своїх членів та
трьома п'ятими поданих голосів, може протягом 30 днів ухвалити
інше рішення щодо видатків, що перевищують одну дванадцяту,
зазначену в частині першій. Цю частину рішення Ради належить
зупинити, допоки Європейський Парламент ухвалить своє рішення.
Якщо протягом зазначеного періоду Європейський Парламент не
ухвалить рішення, відмінного від рішення Ради, то останнє належить
вважати остаточно ухваленим.
Щоб забезпечити виконання цієї статті, у рішеннях, зазначених
у частинах другій та третій, належить закладати потрібні заходи
щодо ресурсів.
Стаття 274
Комісії належить виконувати бюджет згідно з регламентами,
створеними на підставі статті 279, цілком за це відповідаючи та в
межах наданих асигнувань, з урахуванням принципів надійного
керування фінансами. Державам-членам належить співпрацювати з
Комісією, щоб забезпечити використання асигнувань згідно з
принципами надійного керування фінансами.
У регламентах належить закласти докладні правила для кожної
інституції щодо того, як їй належить здійснювати свої видатки.
Комісія може, з урахуванням меж та умов, закладених у
регламенті, створюваному на підставі статті 279, переносити
асигнування між розділами чи між частинами бюджету.
Стаття 275
Комісії належить щороку подавати Раді та Європейському
Парламентові звіти про виконання бюджету попереднього фінансового
року. Комісії належить також подавати їм фінансове засвідчення
активів та пасивів Союзу.
Стаття 276
1. Європейський Парламент, за рекомендацією Ради, що їй
належить діяти кваліфікованою більшістю, констатує виконання
бюджету, цим звільняючи Комісію від обов'язку його виконувати. З
цією метою Раді та Європейському Парламентові належить по черзі
перевіряти рахунки та фінансову звітність, зазначені у статті 275,
річну доповідь Рахункової палати разом з відповідями аудитованих
інституцій на зауваги Рахункової палати, засвідчення вірогідності,
зазначене в абзаці другому частини першої статті 248, та будь-які
дотичні спеціальні доповіді Рахункової палати.
2. Перш ніж констатувати Комісії виконання бюджету, чи заради
будь-яких інших цілей, пов'язаних зі здійсненням її повноважень із
виконання бюджету, Європейський Парламент може вимагати від
Комісії надати свідчення стосовно здійснення видатків чи
функціювання систем фінансового контролю. Комісії належить
надавати будь-яку потрібну інформацію Європейському Парламентові
на його вимогу.
3. Комісії належить робити всі потрібні кроки, щоб урахувати
зауваги в рішеннях, що констатують виконання бюджету, та інші
зауваги Європейського Парламенту щодо здійснення видатків, а також
коментарі, що їх Рада додає до рекомендацій щодо виконання
бюджету.
На запит Європейського Парламенту чи Ради, Комісії належить
доповідати щодо заходів, вжитих у контексті цих зауваг та
коментарів, зокрема щодо інструкцій службам, відповідальним за
виконання бюджету. Ці доповіді також належить передавати
Рахунковій палаті.
Стаття 277
Бюджет належить розробляти в розрахункових одиницях згідно з
положеннями регламентів, створюваних на підставі статті 279.
Стаття 278
Комісія може, за умови, що вона сповіщає компетентні органи
зацікавлених держав-членів, переводити у валюту однієї з
держав-членів свої запаси у валюті іншої держави-члена в обсязі,
потрібному, щоб уможливити використання їх наи цілі, що підпадають
під дію цього Договору. Комісії належить тією мірою, якою це
можливо, уникати таких переведень, якщо вона має готівкові чи
ліквідні активи у валюті, якої потребує.
Комісії належить вести справи з кожною зацікавленою
державою-членом через орган влади, що його визначає ця держава.
Здійснюючи фінансові операції, Комісії належить користуватися
послугами емісійного банку зацікавленої держави-члена чи будь-якої
іншої фінансової установи, яку схвалює ця держава.
Стаття 279 (*)
Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з
Європейським Парламентом та отримавши висновок Рахункової палати,
належить: _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
(a) створити фінансові регламенти, що визначають, зокрема,
процедуру, що її належить ухвалити, аби закладати та виконувати
бюджет, а також представляти рахунки та провадити їх аудит;
(b) закласти правила щодо обов'язків фінансових контролерів,
повноважних посадовців та бухгалтерів, та щодо дотичних положень
про перевірки.
Від 1 січня 2007 року Раді належить діяти кваліфікованою
більшістю, на пропозицію Комісії та після консультацій з
Європейським Парламентом та отримання висновку Рахункової палати.
2. Раді, на пропозицію Комісії, після консультацій з
Європейським Парламентом та отримання висновку Рахункової палати,
належить одностайно визначити методи й процедуру, за якими
належить надавати Комісії бюджетні прибутки, обумовлені
положеннями, пов'язаними з власними ресурсами Союзу, а також
заходи, що їх належить уживати, коли постають потреби в коштах.
Стаття 280
1. Спільноті та державам-членам належить протистояти
шахрайству та будь-якій іншій протизаконній діяльності, що впливає
на фінансові інтереси Спільноти, через заходи, ухвалені згідно з
цією статтею. Ці заходи діють як засіб стримування та сприяють
ефективному захистові в державах-членах.
2. Аби протистояти шахрайству, що впливає на фінансові
інтереси Спільноти, державам-членам належить вживати таких самих
заходів, що їх вони вживають, аби протистояти шахрайству, що
впливає на їхні фінансові інтереси.
3. Без порушення інших положень цього Договору,
державам-членам належить координувати свої дії, спрямовані на
захист фінансових інтересів Спільноти від шахрайства. З цією метою
їм належить організувати, разом із Комісією, близьку й регулярну
співпрацю компетентних органів.
4. Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251,
та після консультацій з Рахунковою палатою, належить ухвалити
потрібні заходи у сфері запобігання шахрайству, що впливає на
фінансові інтереси Спільноти, та боротьби проти нього, з метою
надавати ефективний та рівноцінний захист у державах-членах. Цим
заходам не належить торкатися застосування національного
кримінального права чи національного відправлення правосуддя.
5. Комісії, у співпраці з державами-членами, належить щороку
подавати Європейському Парламентові та Раді доповідь про заходи,
що їх ужито на виконання цієї статті.
ЧАСТИНА ШОСТА
ЗАГАЛЬНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 281
Спільнота є суб'єктом права.
Стаття 282
У кожній державі-члені Спільнота має найширшу право- і
дієздатність, надану юридичним особам за їхнім правом; вона може,
зокрема, набувати у власність рухоме та нерухоме майно й
розпоряджатися ним, а також може бути стороною в судовому
провадженні. З цією метою Спільноту представляє Комісія.
Стаття 283
Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій із
зацікавленими інституціями, належить кваліфікованою більшістю
закласти Штатні правила посадовців Європейських спільнот та Умови
працевлаштування інших службовців цих Спільнот.
Стаття 284
Щоб виконувати доручені їй завдання, Комісія може збирати
будь-яку потрібну інформацію та провадити будь-які потрібні
перевірки в рамках та за умов, що їх належить закласти Раді згідно
з положеннями цього Договору.
Стаття 285
1. Без порушення статті 5 Протоколу про Статут Європейської
системи центральних банків та Європейського Центрального Банку
( 994_681 ), Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті
251, належить ухвалювати заходи зі складання статистики, коли це
потрібно заради діяльності Спільноти.
2. Складаючи статистику Спільноти, належить дотримуватися
неупередженості, надійності, об'єктивності, наукової незалежності,
ефективності витрат та статистичної конфіденційності; не належить
спричиняти надмірної навантаги на економічних суб'єктів.
Стаття 286
1. Від 1 січня 1999 року акти Спільноти про захист інтересів
особи щодо опрацьовування особових даних та вільного руху таких
даних належить застосовувати до інституцій та органів, створених
цим Договором чи на його підставі.
2. До дати, зазначеної в частині першій, Раді, діючи згідно з
процедурою, зазначеною в статті 251, належить створити незалежний
наглядовий орган, уповноважений стежити за застосуванням цих актів
Спільноти до інституцій та органів Спільноти, та ухвалювати
будь-які потрібні дотичні заходи, що є доцільними.
Стаття 287
Члени інституцій Спільноти, члени комітетів, посадовці та
інші службовці Спільноти зобов'язані, навіть після закінчення
перебування на посаді, не розголошувати інформації, що за своєю
природою належить до професійних таємниць, зокрема інформації про
підприємства, їхні ділові стосунки чи їхні кошти.
Стаття 288
Договірну відповідальність Спільноти визначає право, що його
застосовують до дотичного договору.
У разі позадоговірної відповідальності, Спільнота, згідно з
загальними принципами, що є спільними у праві держав-членів,
відшкодовує всі збитки, що їх завдали її інституції чи службовці,
виконуючи свої обов'язки.
Попередню частину належить застосовувати, за тих самих умов,
до збитків, що їх завдав ЄЦБ чи його службовці, виконуючи свої
обов'язки.
Особисту відповідальність службовців перед Спільнотою
регулюють положення, закладені в застосовних щодо них Штатних
правилах посадовців чи Умовах працевлаштування.
Стаття 289
Місце перебування інституцій Спільноти належить визначати за
спільною згодою урядів держав-членів.
Стаття 290 (*)
Без порушення положень, що містяться в Статуті Суду
( 994_618 ), Раді належить одностайно ухвалити правила щодо мов
інституцій Союзу. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Стаття 291
На територіях держав-членів Спільнота має привілеї та
імунітети, потрібні, аби здійснювати свої завдання, на умовах,
закладених у Протоколі від 8 квітня 1965 року про привілеї та
імунітети Європейських спільнот ( 994_623 ). Те саме стосується
Європейського Центрального Банку, Європейського валютного
інституту та Європейського інвестиційного банку.
Стаття 292
Держави-члени беруть на себе зобов'язання не піддавати спори
щодо тлумачення та застосування цього Договору жодним іншим
методам урегулювання, крім обумовлених тут.
Стаття 293
Держави-члени, тією мірою, якою потрібно, починають між собою
переговори, щоб ґарантувати своїм громадянам:
- захист осіб та надання й захист прав на таких самих умовах,
як кожна держава надає своїм громадянам,
- скасування подвійного оподаткування в межах Спільноти,
- взаємне визнання товариств, у значенні частини другої
статті 48, збереження правосуб'єктності в разі переведення місця
перебування з однієї країни до іншої, та можливість злиття
товариств, регульованих правом різних країн,
- спрощення формальностей, що регулюють визнання та виконання
судових та арбітражних рішень.
Стаття 294
Держави-члени надають громадянам інших держав-членів такий
самий режим, що й своїм громадянам, щодо участі в капіталі
товариств, у сенсі статті 48, та без порушення застосування інших
положень цього Договору.
Стаття 295
Цей Договір у жодному разі не порушує норм держав-членів, що
регулюють систему права власності.
Стаття 296
1. Положення цього Договору не виключають застосування таких
правил:
(a) жодна держава-член не зобов'язана надавати інформацію,
розголошення якої, на її думку, суперечить суттєвим інтересам її
безпеки;
(b) будь-яка держава-член може вживати таких заходів, яких
вважає за потрібне, щоб захищати суттєві інтереси своєї безпеки,
пов'язані з виробництвом зброї, амуніції та військових матеріалів
чи торгівлею ними; ці заходи не повинні негативно впливати на
умови конкуренції на внутрішньому ринку щодо продукції, не
призначеної на суто військові потреби.
2. Рада, на пропозицію Комісії, може одностайно вносити зміни
до складеного 15 квітня 1958 року переліку продукції, до якої
належить застосовувати абзац (b) частини першої.
Стаття 297
Державам-членам належить провадити консультації одна з одною
щодо того, яких спільних заходів треба вживати, щоб запобігти
впливові на функціювання внутрішнього ринку тих заходів, що їх
держава-член може бути змушена вжити в разі серйозних внутрішніх
збурень, що можуть впливати на підтримання правопорядку, в разі
війни, серйозної міжнародної напруги, що становить загрозу війни,
чи для виконання обов'язків, які вона взяла на себе заради
збереження миру та міжнародної безпеки.
Стаття 298
Якщо заходи, вжиті за обставин, зазначених у статтях 296 та
297, порушують умови конкуренції на внутрішньому ринку, Комісії
належить, разом із зацікавленою державою, дослідити, яким чином ці
кроки можна пристосувати до правил, закладених у цьому Договорі.
Відступаючи від процедури, закладеної у статтях 226 та 227,
Комісія чи будь-яка держава-член може передати питання
безпосередньо до Суду, якщо вона вважає, що інша держава-член
неналежним чином використовує повноваження, обумовлені у статтях
296 та 297. Судові належить виносити рішення на закритому
засіданні.
Стаття 299
1. (*) Цей Договір має застосування до Королівства Бельгія,
Чеської Республіки, Королівства Данія, Федеративної Республіки
Німеччини, Республіки Естонія, Грецької Республіки, Королівства
Іспанія, Французької Республіки, Ірландії, Італійської Республіки,
Республіки Кіпр, Республіки Латвія, Республіки Литва, Великого
Герцогства Люксембург, Республіки Угорщина, Республіки Мальта,
Королівства Нідерланди, Республіки Австрія, Республіки Польща,
Португальської Республіки, Республіки Словенія, Словацької
Республіки, Республіки Фінляндія, Королівства Швеція, Сполученого
Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. _______________
(*) Частину змінено Актом про умови приєднання Чеської
Республіки, Республіки Естонія, Республіки Кіпр, Республіки
Латвія, Республіки Литва, Республіки Угорщина, Республіки Мальта,
Республіки Польща, Республіки Словенія і Словацької Республіки та
про узгіднення договорів, на яких засновано Союз.
2. Положення цього Договору мають застосування до Французьких
заморських департаментів, Азорських островів, острова Мадейра та
Канарських островів.
Проте, враховуючи структурну економічну та соціальну ситуацію
Французьких заморських департаментів, Азорських островів, острова
Мадейра та Канарських островів, що її ускладнюють віддаленість,
ізольованість, малий розмір, складна топографія та клімат,
економічна залежність від кількох видів продукції, незмінність та
сполучення яких сильно стримує їхній розвиток, Раді, на пропозицію
Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, належить
кваліфікованою більшістю ухвалити окремі заходи, зокрема, щоб
закласти умови застосування цього Договору, зокрема спільних
політик, до цих регіонів.
Раді належить ухвалити дотичні заходи, зазначені в абзаці
другому, враховуючи такі сфери, як митна, торгівельна та фіскальна
політики, вільні зони, сільськогосподарська політика та
рибальство, умови постачання сировини та основних споживчих
товарів, державна допомога та умови доступу до Структурних фондів
та горизонтальних програм Спільноти.
Раді належить ухвалювати заходи, зазначені в абзаці другому,
враховуючи особливі характеристики та обмеження периферійних
регіонів без послаблення цілісності та згідності правового порядку
Спільноти, зокрема внутрішнього ринку та спільних політик.
3. Спеціальні положення про асоціацію, сформульовані в
частині четвертій цього Договору, мають застосування до заморських
країн та територій, перелічених у Додатку II до цього Договору.
Цей Договір не має застосування до не внесених до цього
переліку заморських країн та територій, що мають спеціальні
відносини зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної
Ірландії.
4. Положення цього Договору мають застосування до
європейських територій, за зовнішні відносини яких відповідальною
є держава-член.
5. Положення цього Договору мають застосування до Аландських
островів, згідно з положеннями, сформульованими у Протоколі 2 до
акта про умови приєднання Республіки Австрія, Республіки Фінляндія
та Королівства Швеція.
6. Без огляду на попередні частини:
(a) цей Договір не має застосування до Фарерських Островів;
(b) цей Договір не має застосування до суверенних територій
Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії на
Кіпрі;
(c) цей Договір має застосування до Нормандських островів та
острова Мен лише мірою, потрібною, щоб забезпечити виконання
положень щодо цих островів, сформульованих у Договорі про
приєднання нових держав-членів до Європейської економічної
спільноти та Європейської спільноти з атомної енергії від 22 січня
1972 року.
Стаття 300 (*)
1. У випадку, коли цей Договір обумовлює укладання угод між
Спільнотою та однією чи кількома державами чи міжнародними
організаціями, Комісії належить дати рекомендації Раді, якій
належить надати Комісії повноваження почати переговори. Комісії
належить провадити ці переговори, консультуючись зі спеціальним
комітетом, що його належить призначити Раді, аби допомагати їй у
цьому завданні, та в межах таких директив, які Рада може видати
їй. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
Здійснюючи повноваження, що їх покладає на неї ця частина,
Раді належить діяти кваліфікованою більшістю, за винятком
випадків, коли в абзаці першому частини другої обумовлено, що Раді
належить діяти одностайно.
2. З урахуванням повноважень Комісії в цій сфері, Раді, на
пропозицію Комісії, належить кваліфікованою більшістю вирішити
підписати угоду, супроводжувану положеннями щодо тимчасового її
застосування до набрання чинності. Раді належить діяти одностайно,
коли угода охоплює сферу, в якій внутрішні акти належить
ухвалювати одностайно, та в разі угод, зазначених у статті 310.
Як відступ від правил, закладених у частині третій, таку саму
процедуру належить застосовувати до рішення, що припиняє
застосовування угоди і встановлює позиції, які належить ухвалити
від імені Спільноти в органі, створеному цією угодою, коли цей
орган має ухвалити акти, що мають юридичну силу, за винятком
актів, що доповнюють чи змінюють інституційну структуру угоди.
Європейський Парламент належить негайно й цілковито
інформувати про будь-яке рішення згідно з цією частиною, щодо
тимчасового застосування, припинення застосування чи встановлення
позиції Спільноти в органі, створеному угодою.
3. Раді належить укладати угоди після консультацій з
Європейським Парламентом, за винятком угод, зазначених у частині
третій статті 133, зокрема випадків, коли угода охоплює сферу, в
якій внутрішні акти належить ухвалювати згідно з процедурою,
зазначеною в статті 251 чи статті 252. Європейському Парламентові
належить видати свій висновок протягом строку, який Рада може
закласти залежно від терміновості справи. За браком висновку
протягом цього строку, Рада може діяти.
Як відступ від попереднього абзацу, угоди, зазначені в статті
310, інші угоди, що запроваджують окрему інституційну структуру
через організацію процедур співпраці; угоди з бюджетними
наслідками, важливими для Спільноти; угоди, що спричиняють
внесення змін до акта, ухваленого згідно з процедурою, зазначеною
в статті 251, належить укладати після отримання згоди
Європейського Парламенту.
Рада та Європейський Парламент можуть, у термінових випадках,
узгоджувати часові межі для висловлення згоди.
4. Під час укладання угоди Рада може, як відступ від частини
другої, уповноважити Комісію схвалювати від імені Спільноти зміни
до цієї угоди, коли в останній обумовлено, що їх належить
ухвалювати за спрощеною процедурою чи органові, що його створено
цією угодою. Рада може долучити до такого уповноваження окремі
умови.
5. У випадку, коли Рада планує укласти угоду, що потребує
внести зміни до цього Договору, ці зміни належить спочатку
ухвалити згідно з процедурою, закладеною в статті 48 Договору про
Європейський Союз ( 994_029 ).
6. Європейський Парламент, Рада, Комісія чи держава-член
можуть отримати висновки Суду щодо згідності планованої угоди з
положеннями цього Договору. Якщо висновок Суду негативний,
планована угода може набрати чинності лише згідно зі статтею 48
Договору про Європейський Союз ( 994_029 ).
7. Угоди, укладені на умовах, сформульованих у цій статті, є
обов'язковими для інституцій Спільноти та держав-членів.
Стаття 301
Якщо спільні дії чи спільна позиція, ухвалені згідно з
положеннями Договору про Європейський Союз ( 994_029 ) щодо
спільної зовнішньої та безпекової політики, обумовлюють припинення
чи обмеження, часткове чи цілковите, економічних та фінансових
стосунків з однією чи кількома третіми країнами, Раді належить
ухвалити потрібні термінові заходи. Раді належить діяти на
пропозицію Комісії кваліфікованою більшістю.
Стаття 302
Комісії доручено забезпечувати підтримування всіх належних
форми співпраці з органами Організації Об'єднаних Націй та окремих
агенцій.
Комісії належить також підтримувати доцільні стосунки з
іншими міжнародними організаціями.
Стаття 303
Спільнота запроваджує всі належні форми співпраці з Радою
Європи.
Стаття 304
Спільнота запроваджує близьку співпрацю з Організацією
економічної співпраці та розвитку, деталі якої належить визначити
за спільною згодою.
Стаття 305
1. Положення цього Договору не впливають на положення
Договору про заснування Європейської спільноти з вугілля та сталі
( 994_026 ), зокрема щодо прав та обов'язків держав-членів,
повноважень інституцій цієї Спільноти та правил, що їх закладає
той Договір для функціювання спільного ринку вугілля та сталі.
2. Положення цього Договору не відступають від положень
Договору про заснування Європейської спільноти з атомної енергії
( 994_027 ).
Стаття 306
Положення цього Договору не виключають існування чи створення
регіональних союзів між Бельгією та Люксембургом, чи між Бельгією,
Люксембургом та Нідерландами тією мірою, якою цілей цих
регіональних союзів не досягнуто через застосування цього
Договору.
Стаття 307
Положення цього Договору не впливають на права та
зобов'язання, що випливають із угод, укладених до 1 січня 1958
року між однією чи кількома державами-членами, з одного боку, та
однією чи кількома третіми країнами - з іншого, чи до дня
приєднання для держав, що приєдналися пізніше.
Тією мірою, якою такі угоди є несумісними з цим Договором,
зацікавленій державі-членові чи державам-членам належить зробити
всі потрібні кроки, щоб усунути посталі несумісності.
Державам-членам, у разі потреби, належить допомагати одна одній у
цьому та, коли доцільно, ухвалювати спільну позицію.
Застосовуючи угоди, зазначені в частині першій,
державам-членам належить враховувати, що переваги, що їх надає
кожна держава-член згідно з цим Договором, формують невідокремну
частину Спільноти і, отже, невідокремно пов'язані зі створенням
спільних інституцій, наданням їм повноважень та таких самих
переваг, як надають усі інші держави-члени.
Стаття 308
Якщо в контексті роботи внутрішнього ринку діяльність
Спільноти визнано потрібною для досягнення однієї з цілей
Спільноти, та якщо в цьому Договорі не обумовлено потрібних
повноважень, то на пропозицію Комісії та після отримання згоди
Європейського Парламенту Раді належить одностайно вжити належних
заходів.
Стаття 309 (*)
1. У разі, коли, згідно з частиною третьою статті 7 Договору
про Європейський Союз ( 994_029 ), ухвалено рішення, що зупиняє
право голосу представника уряду держави-члена, то це право голосу
також зупинено щодо цього Договору. _______________
(*) Статтю змінено Ніццьким договором ( 994_261 ).
2. Крім того, коли згідно з частиною другою статті 7 Договору
про Європейський Союз ( 994_029 ), визнано, що держава-член
серйозно й тривало порушує принципи, зазначені в частині першій
статті 6 Договору про Європейський Союз, Рада може кваліфікованою
більшістю вирішити зупинити деякі права зацікавленої
держави-члена, що випливають із застосування цього Договору.
Водночас Раді належить враховувати можливі наслідки такого
зупинення для прав та обов'язків фізичних та юридичних осіб.
У будь-якому разі ця держава-член зобов'язана далі виконувати
свої обов'язки за цим Договором.
3. Рада згодом може кваліфікованою більшістю ухвалити рішення
про зміну чи скасування заходів, що їх ужито згідно з частиною
другою, у відповідь на зміну ситуації, що спричинила ці заходи.
4. Ухвалюючи рішення, зазначені в частинах другій та третій,
Раді належить діяти без урахування голосу представника уряду
зацікавленої держави-члена. Як відступ від частини другої статті
205, кваліфіковану більшість належить визначати тим самим
співвідношенням зважених голосів зацікавлених членів Ради, що
закладене в частині другій статті 205.
Цю частину належить застосовувати також у разі зупинення
права голосу згідно з частиною першою. У такому разі рішення, що
потребує одностайності, належить ухвалювати без урахування голосу
представника уряду зацікавленої держави-члена.
Стаття 310
Спільнота може укладати з однією чи кількома третіми країнами
чи міжнародними організаціями угоди, що запроваджують асоціацію,
зокрема взаємні права та обов'язки, спільні дії та спеціальні
процедури.
Стаття 311
Протоколи, що їх за спільною згодою держав-членів додано до
цього Договору, є його невідокремною частиною.
Стаття 312
Цей Договір укладено на необмежений строк.
КІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 313
Цей Договір належить ратифікувати Високим Договірним Сторонам
згідно з відповідними їхніми конституційними вимогами. Документи
про ратифікацію належить депонувати урядові Італійської
Республіки.
Цей Договір набирає чинності в перший день місяця, наступного
після того, коли остання держава, що підписала Договір, депонує
документ про ратифікацію. Проте, якщо депонування відбувається
менш ніж за 15 днів до початку наступного місяця, цей Договір
набирає чинності в перший день післянаступного місяця після дати
цього депонування.
Стаття 314
Цей Договір складено в єдиному оригіналі голландською,
італійською, німецькою, та французькою мовами. Тексти кожною з цих
чотирьох мов є цілковито автентичними. Його належить депонувати в
архівах уряду Італійської Республіки; останньому належить передати
засвідчену копію урядові кожної держави, що підписала Договір.
Згідно з Договором про приєднання, тексти цього Договору
данською, англійською, фінською, грецькою, ірландською,
португальською, іспанською та шведською мовами також належить
вважати автентичними.
НА ЗАСВІДЧЕННЯ ЦЬОГО повноважні представники, що їх названо
нижче, підписали цей Договір.
Вчинено в Римі у двадцять п'ятий день березня року одна
тисяча дев'ятсот п'ятдесят сьомого.
(підписи повноважних представників не відтворено)
ДОДАТОК I
ПЕРЕЛІК, ЩО ЙОГО ЗАЗНАЧЕНО В СТАТТІ 32 ДОГОВОРУ ------------------------------------------------------------------ N в Брюссельській | Опис продукції номенклатурі | --------------------+--------------------------------------------- РОЗДІЛ 1 |Живі тварини | РОЗДІЛ 2 |М'ясо та харчові нутрощі (субпродукти) | РОЗДІЛ 3 |Риба, ракоподібні та молюски | РОЗДІЛ 4 |Молоко та молочні продукти; пташині яйця; |натуральний мед | РОЗДІЛ 5 | 05.04 |Кишки, міхурі та шлунки тварин |(крім риб'ячих), цілі та шматками | 05.15 |Продукти тваринного походження, яких не |вказано чи не зазначено в іншому місці; |мертві тварини згідно з Розділом 1 чи |Розділом 3, непридатні до споживання | РОЗДІЛ 6 |Живі дерева та інші рослини; цибулеві, |коренеплоди тощо; зрізані квіти та |декоративна зелень | РОЗДІЛ 7 |Їстівні овочі, деякі коренеплоди та бульби | РОЗДІЛ 8 |Їстівні плоди та горіхи; шкурка динь, цедра |цитрусових | РОЗДІЛ 9 |Кава, чай та прянощі, крім мате |[парагвайський чай] (позиція N 09.03) | РОЗДІЛ 10 |Зернові культури | РОЗДІЛ 11 |Продукти борошномельної промисловості; солод |та крохмаль; клейковина; інулін | РОЗДІЛ 12 |Насіння та плоди олійних рослин; різноманітне |зерно, насіння та плоди; технічні та медичні |рослини; солома та фураж | РОЗДІЛ 13 | ex(1) 13.03 |Пектин | РОЗДІЛ 15 | 15.01 |Смалець та інший топлений свинячий жир; |топлений жир свійської птиці | 15.02 |Нетоплений жир великої рогатої худоби, овечий |чи козячий; лій (зокрема "перший сік"), |вироблений з цих жирів | 15.03 |Лярд-стеарин, олеостеарин, смалець, |олеомаргарин та масло тварин, не емульговані, |не змішані, не приготовлені іншим чином | 15.04 |Жири і масла з риби та морських ссавців, |рафіновані або нерафіновані | 15.07 |Рослинні олії, рідинні чи тверді, неочищені |(сирі), рафіновані чи очищені, але без зміни |їх хемічного складу | 15.12 |Жири та масла тваринні чи рослинні, |гідрогенізовані, рафіновані або нерафіновані, |але не піддані подальшій обробці | 15.13 |Маргарин, штучний лярд та інші перероблені |харчові жири | 15.17 |Залишки після обробки жирових речовин або |воску тваринного чи рослинного походження | РОЗДІЛ 16 |Готові харчові продукти з м'яса, риби, |ракоподібних чи молюсків | РОЗДІЛ 17 | 17.01 |Цукор з цукрової тростини або цукрових |буряків, у твердому стані | 17.02 |Інші види цукру; цукрові сиропи; мед штучний |(змішаний чи не змішаний з натуральним |медом); карамель | 17.03 |Патока [меляса], знебарвлена чи не |знебарвлена | 17.05 (*) |Цукор з доданням ароматичних речовин чи |барвників, сиропи та патоки, крім фруктових |соків з доданням цукру в будь-якій пропорції | РОЗДІЛ 18 | 18.01 |Боби какао, цілі чи розмелені, сирі чи |смажені | 18.02 |Шкаралупи, шкірки, лушпиння та [інші] відходи |какао | РОЗДІЛ 20 |Продукти переробки овочів, плодів чи інших |частин рослин | РОЗДІЛ 22 | 22.04 |Виноградне сусло, бродіння якого зупинене |без додавання спирту | 22.05 |Вино зі свіжого винограду; виноградне сусло, |в стадії бродіння чи зброджені, бродіння |якого затримане додаванням спирту | 22.07 |Інші зброджені напої (наприклад, сидр, |грушівка [перрі] та напій медовий) | ex 22.08 (*) | ex 22.09 (*) |Етиловий спирт чи спирт-ректифікат, |денатурований чи неденатурований, будь-якої |концентрації, одержаний з |сільськогосподарських продуктів, перелічених |у Додатку I до Договору, крім лікерів та |інших алкогольних напоїв та алкогольних |сумішей (відомих як "концентровані |екстракти") для виробництва напоїв | 22.10 (*) |Оцет харчовий та його замінники | РОЗДІЛ 23 |Залишки та відходи харчової промисловості; |вироблений фураж для тварин | РОЗДІЛ 24 | 24.01 |Тютюнова сировина, тютюнові відходи | РОЗДІЛ 45 | 45.01 |Натуральний корок, необроблений, подрібнена, |гранульована або мелена пробка, відходи |пробки | РОЗДІЛ 54 | 54.01 |Волокна льону, необроблені чи оброблені, але |непрядені; пачоси та відходи цих волокон |(зокрема прядильні відходи та обтіпана |сировина) | РОЗДІЛ 57 | 57.01 |Волокна коноплі (Cannabis sativa), |необроблені чи оброблені, але непрядені; |пачоси та відходи цих волокон (зокрема |прядильні відходи та обтіпана сировина) _______________
(1) Ex (англ., іт.) - колишній (прим. пер.).
(*) Позиції додано статтею 1 Регламенту N 7a Ради
Європейської економічної спільноти від 18 грудня 1959 року (ОВ N
7, 30.1.1961, С. 71).
ДОДАТОК II
ЗАМОРСЬКІ КРАЇНИ
ТА ТЕРИТОРІЇ, ДО ЯКИХ ЗАСТОСОВУВАНО
ПОЛОЖЕННЯ ЧАСТИНИ ЧЕТВЕРТОЇ ДОГОВОРУ
- Ґренландія
- Нова Каледонія та залежні території
- Французька Полінезія
- Французькі Південні та Антарктичні Території
- Острови Уолліс і Футуна
- Майотта
- Сен-П'єр і Мікелон
- Аруба
- Нідерландські Антильські Острови:
- Бонайре
- Кюрасао
- Саба
- Сент-Естатіс
- Сент-Мартен
- Ангілья
- Кайманові Острови
- Фолклендські Острови
- Південна Джорджія та Південні Сандвічеві Острови
- Монтсеррат
- Піткерн
- Острів Святої Єлени та залежні території
- Британська Територія в Індійському Океані
- Острови Теркс і Кайкос
- Британські Віргінські Острови
- Бермудські Острови

Конституційні акти Європейського Союзу .Частина I/
Упорядник Г.Друзенко,за загальною редакцією Т.Качки.-К.:
Видавництво " Юстініан", 2005 р.-512с.



вгору