Конвенція про статус біженців (укр/рос)
ООН; Конвенція, Міжнародний документ, Коментар від 28.07.1951
Документ 995_011, чинний, поточна редакція — Приєднання від 10.01.2002, підстава 2942-III

                            Конвенція 
про статус біженців
(укр/рос)
Статус Конвенції див. ( 995_i38 )
( Про приєднання до Конвенції див. Закон
N 2942-III ( 2942-14 ) від 10.01.2002 )

Офіційний переклад
Преамбула
Високі Договірні Сторони, беручи до уваги, що Статут Організації Об'єднаних Націй
( 995_010 ) і Загальна декларація прав людини ( 995_015 ),
ухвалена Генеральною Асамблеєю 10 грудня 1948 р., встановили
принцип, згідно з яким всі люди повинні користуватися основними
правами та свободами без будь-якої дискримінації у цьому
відношенні, беручи до уваги, що Організація Об'єднаних Націй неодноразово
виявляла свій глибокий інтерес до долі біженців і докладала всіх
зусиль для того, щоб забезпечити біженцям якомога ширше
користування зазначеними основними правами та свободами, беручи до уваги, що бажано переглянути та об'єднати укладені
раніше міжнародні угоди про статус біженців і розширити сферу
застосування цих договорів та захист, який вони надають, шляхом
укладення нової угоди, беручи до уваги, що надання права притулку може покласти на
деякі країни надмірний тягар і що задовільне вирішення проблеми,
міжнародний масштаб і характер якої визнані Організацією
Об'єднаних Націй, не може через це бути досягнуте без міжнародного
співробітництва, висловлюючи побажання, щоб всі держави, визнаючи соціальний і
гуманітарний характер проблеми біженців, вжили всіх заходів для
запобігання непорозумінню між державами у зв'язку з цією
проблемою, відмічаючи, що Верховному комісару Організації Об'єднаних
Націй у справах біженців доручено нагляд за дотриманням
міжнародних конвенцій із захисту біженців, і визнаючи, що
ефективність координації заходів, які вживаються для вирішення
цієї проблеми, залежатиме від співпраці держав з Верховним
комісаром, уклали таку угоду:
Розділ I
Загальні положення
Стаття 1
Визначення терміну "біженець"
A. У цій Конвенції термін "біженець" означає особу, яка: 1) вважалася біженцем згідно з угодами від 12 травня 1926 р.
і 30 червня 1928 р. або згідно з конвенціями від 28 жовтня 1933 р.
і 10 лютого 1938 р., Протоколом від 14 вересня 1939 р. або згідно
зі Статутом Міжнародної організації у справах біженців; постанови про відмову в праві вважатися біженцями, ухвалені
Міжнародною організацією у справах біженців у період її
діяльності, не перешкоджають тому, щоб статус біженця надавався
особам, які задовольняють умовам, викладеним у пункті 2 цього
розділу; 2) внаслідок подій, які відбулися до 1 січня 1951 р., і через
обгрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою
расової належності, релігії, громадянства, належності до певної
соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами
країни своєї національної належності і не в змозі користуватися
захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом
внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства
і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в
результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї
внаслідок таких побоювань. У тих випадках, коли будь-яка особа є громадянином декількох
країн, вислів "країна її національної належності" означає будь-яку
з країн, громадянином якої вона є, і така особа не вважається
такою, що позбавлена захисту країни своєї національної належності,
якщо без будь-якої поважної причини, яка випливає з обгрунтованих
побоювань, вона не скористалася захистом однієї з країн,
громадянином якої вона є. B. 1) У цій Конвенції слова "події, які відбулися до 1 січня
1951 р." в статті 1 розділу A означають: або а) "події, які
відбулися в Європі до 1 січня 1951 р."; або b) "події, які
відбулися в Європі або в інших місцях до 1 січня 1951 р."; кожна
Договірна Держава зазначить під час підписання, ратифікації або
приєднання, яке з цих значень вона використовує щодо своїх
зобов'язань за цією Конвенцією. 2) Будь-яка Договірна Держава, яка прийняла альтернативне
значення "a", може будь-коли розширити свої зобов'язання,
прийнявши альтернативне значення "b" шляхом повідомлення на адресу
Генерального Секретаря Організації Об'єднаних Націй. C. Положення цієї Конвенції більше не поширюються на особу,
яка підпадає під визначення розділу A, та яка 1) добровільно повторно скористалася захистом країни своєї
громадянської належності; або 2) втративши своє громадянство, знову добровільно набула
його; або 3) набула нового громадянства і користується захистом країни
своєї нової громадянської належності; або 4) добровільно знову влаштувалася в країні, яку вона залишила
або за межами якої вона перебувала через побоювання щодо
переслідувань; або 5) більше не може відмовлятися від користування захистом
країни своєї громадянської належності, оскільки обставини, за яких
вона була визнана біженцем, більше не існують; положення цього пункту не застосовуються до біженців, які
підпадають під визначення пункту 1 розділу A цієї статті, якщо
вони в змозі привести достатні підстави, які випливають з
попередніх переслідувань, для своєї відмови користуватися захистом
країни своєї громадянської належності; 6) будучи особою без визначеного громадянства, може
повернутися до країни свого попереднього звичайного місця
проживання, оскільки обставини, за яких вона була визнана
біженцем, більше не існують; положення цього пункту не застосовуються до біженців, які
підпадають під визначення пункту 1 розділу A цієї статті, якщо
вони можуть навести переконливі причини, які випливають з
попередніх переслідувань, для своєї відмови повернутися до країни
свого колишнього місця проживання. D. Положення цієї Конвенції не поширюються на осіб, які в цей
час користуються захистом або допомогою інших органів або установ
Організації Об'єднаних Націй, окрім Верховного комісара
Організації Об'єднаних Націй у справах біженців. У разі, коли такий захист або допомога з будь-якої причини
були припинені до того, як становище цих осіб було остаточно
врегульоване згідно з відповідними резолюціями, прийнятими
Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй, ці особи
автоматично набувають прав, які випливають з цієї Конвенції. E. Положення цієї Конвенції не поширюються на осіб, за якими
компетентні органи країни, в якій вони проживають, визнають права
та обов'язки, пов'язані з громадянством цієї країни. F. Положення цієї Конвенції не поширюються на тих осіб, щодо
яких є серйозні підстави вважати, що вони: a) вчинили злочин проти миру, військовий злочин або злочин
проти людяності, як це визначено в міжнародних актах, укладених з
метою вжиття заходів щодо подібних злочинів; b) вчинили тяжкий злочин неполітичного характеру за межами
країни, яка надала їм притулок, і до того, як вони були допущені
до цієї країни як біженці; c) винні у вчиненні дій, які суперечать цілям і принципам
Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 2
Загальні зобов'язання
У кожного біженця є зобов'язання перед країною, в якій він
знаходиться, згідно з якими, зокрема, він повинен дотримуватися
законів та розпоряджень цієї країни, а також заходів, які
застосовуються для підтримання громадського порядку.
Стаття 3
Неприпустимість дискримінації
Договірні Держави застосовуватимуть положення цієї Конвенції
до біженців без будь-якої дискримінації за ознакою їхньої раси,
релігії або країни їхнього походження.
Стаття 4
Релігійні переконання
Договірні Держави надаватимуть біженцям, які знаходяться на
їхніх територіях, принаймні таке ж сприятливе становище, як і
своїм власним громадянам, щодо свободи сповідувати свою релігію і
свободи надавати своїм дітям релігійне виховання.
Стаття 5
Права, які надаються незалежно від цієї Конвенції
Ніщо в цій Конвенції не порушує жодних прав і переваг,
наданих біженцям будь-якою Договірною Державою незалежно від цієї
Конвенції.
Стаття 6
Вираз "за таких самих обставин"
У цій Конвенції вираз "за таких самих обставин" означає, що
біженець повинен задовольняти будь-які вимоги (включаючи вимоги
щодо терміну та умов перебування або проживання в країні), які
конкретна особа мала б виконати аби скористатися відповідним
правом, якби вона не була біженцем, за винятком вимог, які
біженець не в змозі виконати у зв'язку з їхнім характером.
Стаття 7
Вилучення з принципу взаємності
1. Крім тих випадків, коли біженцям на підставі цієї
Конвенції надається більш сприятливе правове становище, Договірна
Держава надаватиме їм становище, яким взагалі користуються
іноземці. 2. Після закінчення трирічного періоду проживання на
території Договірних Держав усі біженці звільнятимуться від
встановленої законодавчим шляхом вимоги взаємності. 3. Кожна Договірна Держава й надалі надаватиме біженцям права
та переваги, на які вони, без усякої взаємності, мали право в день
набуття чинності цією Конвенцією щодо цієї держави. 4. Договірні Держави прихильно ставляться до можливості
надання біженцям, без усякої взаємності, прав і переваг, окрім
тих, на які вони мають право згідно з пунктами 2 і 3, і до
можливого звільнення від вимоги взаємності біженців, які не
відповідають умовам, передбаченим у пунктах 2 і 3. 5. Положення пунктів 2 і 3 застосовуються як до прав і
переваг, згаданих у статтях 13, 18, 19, 21 і 22 цієї Конвенції,
так і до прав і переваг, не передбачених в ній.
Стаття 8
Вилучення з виключних заходів
Виключні заходи, які можуть бути вжиті щодо осіб, майна або
інтересів громадян іноземної держави, не застосовуватимуться
Договірними Державами до біженців, які формально є громадянами
цієї держави, лише на підставі їхнього громадянства. Договірні
Держави, законодавство яких не допускає застосування висловленого
у цій статті, загального принципу, у відповідних випадках
встановлюватимуть вилучення в інтересах таких біженців.
Стаття 9
Тимчасові заходи
Ніщо в цій Конвенції не позбавляє Договірну Державу права під
час війни або за інших надзвичайних і виняткових обставин вживати
тимчасових заходів, які вона вважає необхідними в інтересах
державної безпеки, щодо тієї чи іншої окремої особи, ще до того,
як ця Договірна Держава з'ясує, що ця особа дійсно є біженцем і що
подальше застосування цих заходів щодо неї є необхідним в
інтересах державної безпеки.
Стаття 10
Безперервність проживання
1. Якщо біженець був депортований під час другої світової
війни та відправлений на територію однієї з Договірних Держав і
там проживає, то період такого примусового перебування
розглядатиметься як період законного проживання в межах цієї
території. 2. Якщо біженець був депортований під час другої світової
війни з території однієї з Договірних Держав і до набуття чинності
цією Конвенцією повернувся туди для постійного проживання, то
період проживання до та після такої депортації розглядатиметься як
один безперервний період у всіх тих випадках, коли потрібне
безперервне проживання.
Стаття 11
Біженці-моряки
Якщо біженцями є особи, які несуть регулярну службу в
екіпажах суден, які плавають під прапором однієї з Договірних
Держав, то ця держава прихильно поставиться до поселення цих осіб
на своїй території і до видачі їм проїзних документів або до
надання їм тимчасового права в'їзду на її територію, зокрема з
метою полегшення їхнього поселення в будь-якій іншій країні.
Розділ II
Правовий статус
Стаття 12
Особистий статус
1. Особистий статус біженця визначається законами країни його
доміцилія або, якщо у нього такого немає, - законами країни його
проживання. 2. Права, раніше набуті біженцем і пов'язані з його особистим
статусом, зокрема права, які стосуються шлюбу, дотримуватимуться
Договірними Державами після виконання, якщо необхідно,
формальностей, які вимагаються законами цієї держави, за умови, що
відповідне право є одним з тих прав, які були б визнані законами
цієї держави, якби ця особа не стала біженцем.
Стаття 13
Рухоме та нерухоме майно
Щодо придбання рухомого та нерухомого майна та інших
пов'язаних з ним прав, а також щодо орендних та інших договорів,
які стосуються рухомого та нерухомого майна, Договірні Держави
надаватимуть біженцям найсприятливіше становище і, у будь-якому
разі, не менш сприятливе, ніж те, яким користуються іноземці за
таких самих обставин.
Стаття 14
Авторські та промислові права
Що стосується захисту промислових прав, таких як права на
винаходи, креслення та моделі, торгові марки, назву фірми, та прав
на літературні, художні та наукові твори, то біженцям у тій
країні, де вони мають своє звичайне місце проживання,
надаватиметься такий самий захист, що й громадянам цієї країни. На
території будь-якої іншої Договірної Держави їм надаватиметься
такий самий захист, який надається на цій території громадянам
країни, в якій вони мають звичайне місце проживання.
Стаття 15
Право асоціацій
Щодо асоціацій неполітичного характеру, які не мають на меті
отримувати вигоду, та щодо професійних спілок Договірні Держави
надаватимуть біженцям, які законно проживають на їхній території,
найсприятливіше становище, яке відповідає становищу громадян
іноземної держави за таких самих обставин.
Стаття 16
Право звернення до суду
1. Кожний біженець має право вільного звернення до суду на
території всіх Договірних Держав. 2. На території Договірної Держави, в якій знаходиться його
звичайне місце проживання, кожний біженець користуватиметься щодо
права звернення до суду таким самим правом, що й громадяни,
зокрема з питань юридичної допомоги та звільнення від забезпечення
сплати судових витрат (cautio judicatum solvi). 3. Кожному біженцю в усіх інших країнах, крім країни його
звичайного місця проживання, з питань, згаданих у пункті 2,
надаватиметься те ж становище, що й громадянам країни його
звичайного місця проживання.
Розділ III
Заняття, які приносять доход
Стаття 17
Робота за наймом
1. Договірні Держави надаватимуть біженцям, які законно
проживають на їхній території, щодо права роботи за наймом,
найсприятливіше правове становище, яким користуються громадяни
інозених держав за таких самих обставин. 2. У будь-якому разі обмежувальні заходи, які стосуються
іноземців або найму іноземців і застосовуються з метою охорони
внутрішнього ринку праці, не застосовуватимуться до біженців, на
яких ці заходи не поширювалися в день набуття чинності цією
Конвенцією для відповідної Договірної Держави або які
задовольняють одну з таких умов: a) проживають у межах країни не менше трьох років; b) дружини/чоловіки яких мають громадянство країни
проживання. Біженець не може посилатися на цю постанову, якщо
він/вона залишив/залишила сім'ю; c) одна дитина або декілька дітей яких мають громадянство
країни проживання. 3. Договірні Держави прихильно поставляться до можливості
зрівняти права всіх біженців щодо роботи за наймом з правами
громадян і, зокрема, тих біженців, які потрапили на їхню територію
в порядку виконання програми вербування робочої сили або згідно з
планами імміграції.
Стаття 18
Робота на власному підприємстві
Договірні Держави надаватимуть біженцям, які законно
проживають на їхній території, найсприятливіше правове становище,
і в будь-якому разі не менш сприятливе становище, ніж те, яким
зазвичай користуються іноземці за таких самих обставин щодо права
самостійно займатися сільським господарством, промисловістю,
ремеслами і торгівлею, а також права засновувати торгові та
промислові компанії.
Стаття 19
Вільні професії
1. Кожна Договірна Держава надаватиме біженцям, які законно
проживають на її території та мають дипломи, визнані компетентними
органами цієї держави, а також бажають займатися вільними
професіями, найсприятливіше правове становище і, в будь-якому
разі, не менш сприятливе становище, ніж те, яким зазвичай
користуються іноземці за таких самих обставин. 2. Договірні Держави вживатимуть усіх заходів, які
допускаються їхніми законами та конституцією, для того, щоб
забезпечити влаштування таких біженців на позаметропольних
територіях, за міжнародні відносини яких вони відповідають.
Розділ IV
Соціальне піклування
Стаття 20
Система пайків
Там, де існує обов'язкова для всього населення система
пайків, яка регулює загальний розподіл дефіцитних продуктів, така
система застосовується щодо біженців на рівних умовах з
громадянами.
Стаття 21
Житлове питання
Оскільки житлове питання регулюється законами або
розпорядженнями або знаходиться під контролем публічної влади,
Договірні Держави надаватимуть біженцям, які законно проживають на
їхній території, найсприятливіше правове становище, у будь-якому
разі положення не менш сприятливе, ніж те, яким звичайно
користуються іноземці за таких самих обставин.
Стаття 22
Народна освіта
1. Щодо початкової освіти Договірні Держави надаватимуть
біженцям те ж правове становище, що й громадянам. 2. Щодо інших видів народної освіти, окрім початкової, і
зокрема щодо можливості навчатися, визнання іноземних атестатів,
дипломів та ступенів, звільнення від плати за право навчання та
зборів, а також щодо надання стипендій Договірні Держави
надаватимуть біженцям найсприятливіше правове становище, принаймні
становище не менш сприятливе, ніж те, яким звичайно користуються
іноземці за таких самих обставин.
Стаття 23
Урядова допомога
Договірні Держави надаватимуть біженцям, які законно
проживають на їхній території, таке саме становище щодо урядової
допомоги та підтримки, яким користуються їхні громадяни.
Стаття 24
Трудове законодавство та соціальне забезпечення
1. Договірні Держави надаватимуть біженцям, які законно
проживають на їхній території, таке саме становище, що й
громадянам, щодо нижченаведеного: a) винагороди за працю, включаючи допомогу на сім'ю, якщо
така допомога є частиною винагороди за працю, тривалості робочого
дня, понаднормових робіт, оплачуваних відпусток, обмеження роботи
на дому, мінімального віку осіб, які працюють за наймом, учнівства
та професійної підготовки, праці жінок та підлітків і користування
перевагами колективних договорів, оскільки ці питання регулюються
законами або розпорядженнями, або контролюються адміністративною
владою; b) соціального забезпечення (законоположень стосовно нещасних
випадків на роботі, професійних захворювань, материнства, хвороби,
інвалідності, старості, смерті, безробіття, обов'язків щодо сім'ї
та інших випадків, які згідно з внутрішніми законами або
розпорядженнями передбачаються системою соціального забезпечення)
з такими обмеженнями: i) може існувати належний порядок збереження набутих прав та
прав, які знаходяться в процесі набуття; ii) закони або розпорядження країни проживання можуть
приписувати спеціальний порядок отримання повної або часткової
допомоги, яка виплачується повністю з державних коштів, і
допомоги, яка виплачується особам, які не виконали всіх умов щодо
внесків, які вимагаються для отримання нормальної пенсії. 2. На право на компенсацію в разі смерті біженця внаслідок
нещасного випадку на роботі або професійного захворювання не
впливатиме та обставина, що вигодоотримувач проживає не на
території Договірної Держави. 3. Договірні Держави надаватимуть біженцям переваги, які
випливають з угод, укладених між ними або з таких, які можуть бути
укладені в майбутньому, про збереження набутих прав та прав, які
знаходяться в процесі набуття, щодо соціального забезпечення, з
дотриманням лише тих умов, які застосовуються до громадян держав,
які підписали згадані угоди. 4. Договірні Держави прихильно віднесуться до питання про
надання, наскільки це можливо, біженцям переваг, що випливають з
подібних угод, які в кожний даний момент можуть бути чинними між
цими Договірними Державами та державами, які не беруть участі в
договорі.
Розділ V
Адміністративні заходи
Стаття 25
Адміністративне сприяння
1. Коли користування будь-яким правом біженцями зазвичай
потребує сприяння з боку органів влади іноземної держави, до яких
ці біженці не можуть звертатися, Договірні Держави, на території
яких проживають згадані біженці, вживатимуть заходів для того, щоб
таке сприяння надавалося їм властями цієї держави або будь-якою
міжнародною владою. 2. Орган або органи влади, згадані в пункті 1, видають або
забезпечують під своїм наглядом видачу біженцям таких документів
або посвідчень, які зазвичай видаються іноземцям органами влади
або через посередництво органів влади держав, громадянами яких
вони є. 3. Документи або посвідчення, видані таким чином,
замінятимуть офіційні документи, які видаються іноземцям органами
влади або через посередництво органів влади держав, громадянами
яких вони є, і визнаватимуться дійсними доти, доки не доведено, що
вони недійсні. 4. За винятком випадків особливих пільг, які надаються
незаможнім особам, за згадані в цій статті послуги може
стягуватися плата; однак така плата буде помірною та відповідатиме
тій, яка стягується за аналогічні послуги з громадян. 5. Положення цієї статті не зачіпають положень статей 27 та
28.
Стаття 26
Свобода пересування
Кожна Договірна Держава надаватиме біженцям, які законно
проживають на її території, право обирати місце проживання та
вільно пересуватись в межах її території за умови дотримання всіх
правил, які зазвичай застосовуються до іноземців за тих же
обставин.
Стаття 27
Посвідчення особи
Договірні Держави видаватимуть посвідчення особи біженцям,
які знаходяться на їхній території та не мають дійсних проїзних
документів.
Стаття 28
Проїзні документи
1. Договірні Держави видаватимуть біженцям, які законно
проживають на їхній території, проїзні документи для пересування
за межами їхньої території, оскільки цьому не перешкоджають
поважні причини державної безпеки та громадського порядку; до
таких документів застосовуватимуться положення правил, які
додаються до цієї Конвенції. Договірні Держави можуть видавати
такі проїзні документи будь-якому іншому біженцю, який знаходиться
на їхній території; вони, зокрема, прихильно поставляться до
питання про видачу подібних проїзних документів біженцям, які
знаходяться на їхній території та не мають можливості отримати
проїзний документ у країні свого законного проживання. 2. Проїзні документи, видані біженцям на підставі попередніх
міжнародних угод учасниками таких, визнаватимуться та
розглядатимуться Договірними Державами так, як би вони були видані
на підставі цієї статті.
Стаття 29
Податки
1. Договірні Держави не обкладатимуть біженців жодним митом,
зборами або податками, окрім або понад тих, які стягуються чи
можуть стягуватися із своїх громадян у подібних ситуаціях. 2. Ніщо у положеннях попереднього пункту не виключає
застосування до біженців законів і розпоряджень щодо зборів за
видачу іноземцям адміністративних документів, включаючи
посвідчення особи.
Стаття 30
Вивіз майна
1. Договірні Держави згідно зі своїми законами та
розпорядженнями дозволятимуть біженцям вивіз майна, яке вони
привезли з собою на їхні території, до іншої країни, в яку їм було
надано право в'їзду для поселення. 2. Договірні Держави прихильно поставляться до клопотань
біженців про дозвіл на вивіз майна, яке необхідне їм для поселення
в інших країнах, в які їм надано право в'їзду, де б це майно не
знаходилось.
Стаття 31
Біженці, які перебувають у країні притулку незаконно
1. Договірні Держави не накладатимуть стягнень за незаконний
в'їзд або незаконне перебування на їхній території біженців, які,
прибувши з території, де їхньому життю і свободі загрожувала
небезпека, як зазначено у статті 1, в'їжджають або знаходяться на
території цих держав без дозволу, за умови, що такі біженці без
зволікань самі з'являться до органів влади і наведуть переконливі
пояснення щодо свого незаконного в'їзду або перебування. 2. Договірні Держави не обмежуватимуть свободу пересування
таких біженців обмеженнями, окрім тих, що необхідні; такі
обмеження застосовуватимуться лише доти, доки статус цих біженців
у цій країні не буде врегульований або поки вони не отримають
право на в'їзд до іншої країни. Договірні Держави надаватимуть
таким біженцям достатній термін і всі необхідні умови для
отримання ними права на в'їзд до іншої країни.
Стаття 32
Вислання
1. Договірні Держави не будуть висилати біженців, які законно
проживають на їхній території, окрім як з міркувань державної
безпеки або громадського порядку. 2. Вислання таких біженців проводитиметься лише на виконання
рішень, винесених у судовому порядку. Крім випадків, коли цьому
перешкоджають поважні міркування державної безпеки, біженцям буде
надано право надати для свого виправдання докази та оскарження
відповідним інстанціям чи особі або особам, спеціально призначеним
відповідними інстанціями, а також право мати для цих цілей своїх
представників. 3. Договірні Держави надаватимуть таким біженцям достатній
строк для отримання законного права на в'їзд до іншої країни.
Договірні Держави зберігають за собою право застосовувати протягом
цього строку такі заходи внутрішнього характеру, які вони
вважатимуть необхідними.
Стаття 33
Заборона вислання біженців або їхнього примусового повернення
(в країни, з яких вони прибули)
1. Договірні Держави не будуть жодним чином висилати або
повертати біженців до кордонів країни, де їхньому життю чи свободі
загрожуватиме небезпека через їхню расу, релігію, громадянство,
належність до певної соціальної групи або політичні переконання. 2. Ця постанова, однак, не може застосовуватися до біженців,
які розглядаються з поважних причин як такі, що є суспільно
небезпечними і становлять загрозу безпеці країни, в якій вони
знаходяться, або засуджені чинним вироком за вчинення особливо
тяжкого злочину.
Стаття 34
Натуралізація
Договірні Держави будуть по можливості полегшувати асиміляцію
та натуралізацію біженців. Вони, зокрема, робитимуть все, що від
них залежить, для прискорення діловодства з натуралізації та
можливого зменшення пов'язаних з цим зборів та витрат.
Розділ VI
Положення, що стосуються застосування Конвенції і
перехідного періоду
Стаття 35
Співпраця національної влади з Організацією Об'єднаних Націй
1. Договірні Держави зобов'язуються співпрацювати з
Управлінням Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у
справах біженців чи будь-яким іншим органом Об'єднаних Націй, на
який може перейти виконання його функцій, і, зокрема, сприятимуть
виконанню ним обов'язків щодо нагляду за застосуванням положень
цієї Конвенції. 2. Щоб дати Управлінню Верховного комісара чи будь-якому
іншому органу Організації Об'єднаних Націй, що може перейти на
його місце, можливість подавати доповіді відповідним органам
Організації Об'єднаних Націй, Договірні Держави зобов'язуються
забезпечувати їх у належній формі потрібними їм відомостями та
статистичними даними, стосовно: a) стану біженців; b) виконання цієї Конвенції і c) законів, розпоряджень та декретів, які чинні або які
можуть набути чинності, з питання про біженців.
Стаття 36
Інформація про національні та законодавчі акти
Договірні Держави повідомлять Генеральному секретарю
Організації Об'єднаних Націй текст законів і розпоряджень, виданих
ними з метою виконання цієї Конвенції.
Стаття 37
Конвенції, укладені раніше
Із збереженням чинності пункту 2 статті 28 цієї Конвенції ця
Конвенція для сторін, які в ній беруть участь, замінює акти від 5
липня 1922 р., 31 травня 1924 р., 12 травня 1926 р., 30 червня
1928 р. і 30 липня 1935 р., конвенції від 28 жовтня 1933 р. і 10
лютого 1938 р., Протокол від 14 вересня 1939 р. і Угоду від 15
жовтня 1946 року.
Розділ VII
Заключні положення
Стаття 38
Вирішення спорів
Усі спори між учасниками цієї Конвенції щодо її тлумачення чи
застосування, які не можуть бути вирішені іншим шляхом, на
прохання будь-якої сторони у спорі передаватимуться до
Міжнародного Суду.
Стаття 39
Підписання, ратифікація та приєднання
1. Ця Конвенція буде відкрита для підписання в Женеві 28
липня 1951 р. і після цього буде депонована у Генерального
секретаря Організації Об'єднаних Націй. Вона буде відкрита для
підписання в Європейському відділені Організації Об'єднаних Націй
з 28 липня до 31 серпня 1951 р. і буде знову відкрита для
підписання в Центральних Установах Організації Об'єднаних Націй з
17 вересня 1951 р. до 31 грудня 1952 року. 2. Ця Конвенція буде відкрита для підписання від імені усіх
держав-членів Організації Об'єднаних Націй, а також від імені
будь-якої іншої держави, яка отримала запрошення брати участь у
Конференції повноважних представників з питання про статус
біженців і апатридів, або будь-якої держави, якій Генеральна
Асамблея запропонує її підписати. Ця Конвенція підлягає
ратифікації, причому ратифікаційні грамоти будуть депоновані у
Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй. 3. Ця Конвенція буде відкрита з 28 липня 1951 р., для
приєднання держав, згаданих у пункті 2 цієї статті. Приєднання
проводитиметься шляхом депонування у Генерального секретаря
Організації Об'єднаних Націй акта про приєднання.
Стаття 40
Постанова про територіальне застосування Конвенції
1. Будь-яка держава під час підписання або ратифікації
Конвенції чи приєднання до неї може заявити, що дія цієї Конвенції
поширюється на всі або деякі території, за міжнародні відносини
яких ця держава відповідає. Така заява набуде чинності в день
набуття чинності Конвенцією для цієї держави. 2. У будь-який час після цього подібне поширення дії
Конвенції має бути оголошене шляхом повідомлення на адресу
Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй і набуває
чинності на дев'яностий день після дати отримання Генеральним
секретарем Організації Об'єднаних Націй цього повідомлення або ж в
день набуття чинності Конвенцією для цієї держави, якщо ця остання
дата є пізнішою. 3. Стосовно тих територій, на які під час підписання,
ратифікації чи приєднання ця Конвенція не поширювалась, кожна
заінтересована держава розгляне питання про можливість вжиття
заходів, необхідних для поширення дії цієї Конвенції на такі
території, за згоди урядів таких територій, там, де це необхідно з
причин конституційного характеру.
Стаття 41
Постанови про федеративні держави
До держав федеративного чи неунітарного типу
застосовуватимуться такі положення: a) стосовно тих статей цієї Конвенції, які підпадають під
законодавчу юрисдикцію федеральної законодавчої влади,
зобов'язання федерального уряду будуть у зазначених межах
відповідати зобов'язанням сторін у цій Конвенції, які не є
федеративними державами; b) щодо статей цієї Конвенції, які підпадають під законодавчу
юрисдикцію штатів, провінцій або кантонів які входять до федерації
і не зобов'язані, згідно з конституційним ладом федерації, вживати
законодавчих заходів, федеральний уряд при першій можливості
повідомить про ці статті відповідні власті штатів, провінцій чи
кантонів, супроводжуючи це повідомлення своїм схвальним відзивом; c) федеральні держави, які є стороною в цій Конвенції, на
прохання будь-якої іншої Договірної Держави, передане через
Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй, нададуть
довідку про існуючі у федерації та її складових частинах закони і
практику щодо будь-якого конкретного положення Конвенції із
зазначенням того, якою мірою це положення було виконане
законодавчим чи іншим шляхом.
Стаття 42
Застереження
1. Під час підписання, ратифікації або приєднання будь-яка
держава може зробити застереження до статей Конвенції, крім статей
1, 3 і 4, пункту 1 статті 16, статей 33 і 36-46 включно. 2. Будь-яка держава, що робить застереження відповідно до
пункту 1 цієї статті, може будь-коли відмовитися від цього
застереження шляхом повідомлення про це Генерального секретаря
Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 43
Набуття чинності
1. Ця Конвенція набуває чинності на дев'яностий день з дня
депонування шостої ратифікаційної грамоти або акта про приєднання. 2. Для всіх держав, що ратифікували Конвенцію або приєдналися
до неї після депонування шостої ратифікаційної грамоти або акта
про приєднання, Конвенція набуває чинності на дев'яностий день з
дня депонування відповідною державою своєї ратифікаційної грамоти
або акта про приєднання.
Стаття 44
Денонсація
1. Будь-яка Договірна Держава може будь-коли денонсувати цю
Конвенцію шляхом повідомлення на ім'я Генерального секретаря
Організації Об'єднаних Націй. 2. Така денонсація набуває чинності для відповідної
Договірної Держави через один рік з дня отримання повідомлення
Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй. 3. Будь-яка держава, що зробила заяву або відправила
повідомлення на підставі статті 40, може будь-коли після цього,
шляхом повідомлення на ім'я Генерального секретаря Організації
Об'єднаних Націй, заявити, що Конвенція не буде поширюватися на
відповідну територію через рік після отримання зазначеного
повідомлення Генеральним секретарем.
Стаття 45
Перегляд
1. Будь-яка Договірна Держава може шляхом повідомлення на
ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй в
будь-який час вимагати перегляду цієї Конвенції. 2. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй буде
рекомендувати відповідні заходи, якщо у зв'язку з такою вимогою
буде необхідно вжити будь-яких заходів.
Стаття 46
Повідомлення, які розсилає Генеральний секретар
Організації Об'єднаних Націй
Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй
повідомлятиме всім членам Організації Об'єднаних Націй та
державам, що не є її членами, зазначеним у статті 39: a) про заяви і повідомлення, які надійшли на підставі розділу
В статті 1; b) про підписання, ратифікації та приєднання, передбачені
статтею 39; c) про заяви та повідомлення, передбачені статтею 40; d) про застереження та відмови від застережень, передбачених
статтею 42; e) про дату набуття чинності цією Конвенцією згідно зі
статтею 43; f) про денонсації та повідомлення згідно зі статтею 44; g) про вимоги перегляду, які надійшли на підставі статті 45.
На посвідчення чого нижчепідписані належним чином
уповноважені підписали цю Конвенцію від імені своїх урядів.
Вчинено у Женеві двадцять восьмого дня липня місяця тисяча
дев'ятсот п'ятдесят першого року, в одному примірнику, англійський
та французький тексти якого є рівно автентичними; цей примірник
депонується в архіві Організації Об'єднаних Націй, і його завірені
копії надаються всім членам Організації Об'єднаних Націй та
державам, які не є її учасницями, згаданим у статті 39.
Коментар
Пункт 1
1. Проїзні документи, про які йдеться в статті 28 цієї
Конвенції, мають відповідати зразкові, який додається. 2. Ці документи мають видаватися принаймні двома мовами,
причому однією з них має бути англійська або французька.
Пункт 2
З урахуванням правил видачі документів, які встановлюються
країнами, діти можуть бути внесені до проїзних документів одного з
батьків або, у виняткових випадках, - до проїзних документів
іншого дорослого біженця.
Пункт 3
Мито, яке стягується за видачу документів, не повинно
перевищувати мінімального мита, яке стягується за національні
паспорти.
Пункт 4
Крім особливих або виняткових випадків, документ має бути
дійсним у якомога більшій кількості країн.
Пункт 5
Документ повинен бути дійсним протягом одного або двох років
на розсуд органів влади, які видають документ.
Пункт 6
1. Поновлення або продовження строку дії документа входить до
компетенції того органу влади, який його видав, доти, доки власник
не оселиться на законних підставах на іншій території і законно
проживатиме на території, де розташований вищезгаданий орган
влади. За тих же умов видача нового документа входить до
компетенції органу влади, який видав попередній документ. 2. Дипломатичні або консульські установи, які мають
спеціальні повноваження для цих цілей, повинні мати право на
продовження строку дії проїзних документів, виданих їхніми
урядами, на період не більше шести місяців. 3. Договірні Держави прихильно розглядатимуть питання про
поновлення або продовження строку дії проїзних документів або
видачу нових документів біженцям, які більше не проживають на
законних підставах на їхній території і не в змозі отримати
проїзні документи від країни їхнього законного проживання.
Пункт 7
Договірні Держави визнають дійсність документів, виданих
згідно з положеннями статті 28 цієї Конвенції.
Пункт 8
Компетентні органи країни, до якої біженець бажає переїхати,
оформляють візу в документі, власником якого він є, якщо така віза
є необхідною та якщо вони готові його прийняти.
Пункт 9
1. Договірні Держави зобов'язуються видавати транзитні візи
біженцям, які отримали візи території пункту призначення. 2. У видачі таких віз може бути відмовлено з причин, які
виправдовують відмову у візі будь-якому іноземцеві.
Пункт 10
Мито за видачу в'їзних, виїзних або транзитних віз не повинно
перевищувати мінімального мита за візи для іноземних паспортів.
Пункт 11
Коли біженець законно оселився на території іншої держави,
відповідальність за видачу нового документа, за умовами та
положеннями статті 28, переходить до компетентних органів цієї
території, до яких біженець має право звертатися.
Пункт 12
Органи влади, які видають новий документ, повинні вилучити
старий документ та повернути його до країни, яка його видала, якщо
в документі вказано, що він підлягає поверненню; у противному
випадку вони повинні вилучити цей документ та знищити його.
Пункт 13
1. Кожна Договірна Держава зобов'язана знову прийняти на
своїй території в будь-який час протягом строку дії документа
власника проїзного документа, виданого нею згідно зі статтею 28
цієї Конвенції. 2. З урахуванням положень попереднього підпункту Договірна
Держава може вимагати від власника документа виконання тих
формальностей, які можуть бути приписані щодо виїзду з її
території або повернення на неї. 3. Договірні Держави зберігають за собою право у виняткових
випадках або у випадках, коли перебування біженця дозволяється на
певний період, під час видачі документа обмежувати період,
протягом якого біженець може повернутися, не менш ніж трьома
місяцями.
Пункт 14
За єдиним винятком умов пункту 13 положення цього коментаря
жодним чином не зачіпають законів і правил, які регулюють умови
приймання, проїзду, проживання, поселення і виїзду з територій
Договірних Держав.
Пункт 15
Ні видача документа, ні в'їзд за цим документом не визначають
і не зачіпають статусу власника документа, особливо стосовно його
національності.
Пункт 16
Видача документа в жодному разі не надає його власникові
захисту дипломатичних або консульських установ країни видачі
документа і не надає цим установам право захисту.
Додаток
Зразок проїзного документа
Документ повинен мати форму брошури (приблизно 15 х 10 см). Рекомендовано друкувати документ таким чином, щоб було легко
виявити підтирання або зміни, зроблені хімічними або іншими
засобами, і щоб слова "Конвенція від 28 липня 1951 року" були
надруковані на кожній сторінці мовою країни, яка видала документ.
------------------------------------------------------------------ (Обкладинка брошури)
ПРОЇЗНИЙ ДОКУМЕНТ
(Конвенція від 28 липня 1951 року)
------------------------------------------------------------------ N ..............
(1)
ПРОЇЗНИЙ ДОКУМЕНТ
(Конвенція від 28 липня 1951 року)
Строк дії цього документа закінчується ..........................,
якщо він не продовжений або не поновлений. Прізвище .........................................................
Ім'я (імена) .....................................................
Його супроводжують ................................ дитина (діти).
1. Цей документ виданий з єдиною метою надати його власникові
проїзний документ, який може використовуватись замість
національного паспорта. Він не завдає шкоди і жодним чином не
зачіпає національність його власника.
2. Власник має дозвіл на повернення до ...........................
............................................................. [тут
вказати країну, власті якої видають цей документ] або
до ...............................................................
..................................................................
якщо далі не вказана пізніша дата.
[Період, протягом якого власник документа може повернутися,
повинен становити не менше трьох місяців].
3. Якщо власник документа оселиться не в тій країні, яка видала
цей документ, він повинен, якщо він бажає знову їхати, звернутися
до компетентних властей країни свого проживання за новим
документом. [Старий проїзний документ повинен вилучатися властями,
які видають новий документ, та повертатися властям, які видали
старий документ]1.
(Цей документ містить ______ стор., не рахуючи обкладинки). ------------------------------------------------------------------ ____________________
1 - Речення в дужках може вписуватися урядами, які бажають це
зробити.
(2) Місце та дата народження .........................................
Рід занять .......................................................
Теперішнє місце проживання .......................................
*Дівоче прізвище та ім'я (імена) дружини .........................
..................................................................
*Прізвище та ім'я чоловіка .......................................
..................................................................
Опис
Зріст ....................................
Волосся ..................................
Колір очей ...............................
Ніс ......................................
Форма обличчя ............................
Колір обличчя ............................
Особливі прикмети ........................
Діти, які супроводжують власника документа
Прізвище Ім'я (імена) Місце та Стать
дата
народження ............... ............... ............. ..............
............... ............... ............. ..............
............... ............... ............. ..............
............... ............... ............. ..............
............... ............... ............. ..............
............... ............... ............. ..............
*Непотрібне викреслити. (Цей документ містить _____ стор., не рахуючи обкладинки). ------------------------------------------------------------------
(3)
Фото власника документа та печатка властей, які видають документ
Відбитки пальців власника (якщо необхідно)
Підпис власника ..................................................
(Цей документ містить ________ стор., не рахуючи обкладинки).
------------------------------------------------------------------ (4)
1. Цей документ дійсний для таких країн:
..................................................................
..................................................................
..................................................................
.................................................................. 2. Документ або документи, на основі яких виданий цей
документ: ..................................................................
..................................................................
..................................................................
Виданий ..........................
Дата .............................
Підпис та печатка властей,
які видали документ:
Мито сплачено
(Цей документ містить ______ стор., не рахуючи обкладинки.)
------------------------------------------------------------------ (5)
Продовження або поновлення строку
дії документа
Мито сплачено: від .........................
до ..........................
Вчинено в .............. Дата ........................
Підпис та печатка властей,
які продовжили або поновили
строк дії цього документа:
____________________
Продовження або поновлення
строку дії документа
Мито сплачено: від .........................
до ..........................
Вчинено в............... Дата ........................
Підпис та печатка властей,
які продовжили або поновили
строк дії цього документа:
(Цей документ містить _____ стор., не рахуючи обкладинки.)
------------------------------------------------------------------ (6)
Продовження або поновлення строку
дії документа
Мито сплачено: від .........................
до ..........................
Вчинено в .............. Дата ........................
Підпис та печатка властей,
які продовжили або поновили
строк дії цього документа:
____________________
Продовження або поновлення
строку дії документа
Мито сплачено: від .........................
до ..........................
Вчинено в .............. Дата ........................
Підпис та печатка властей,
які продовжили або поновили
строк дії цього документа:
(Цей документ містить _____ стор., не рахуючи обкладинки.)
------------------------------------------------------------------ (7-32)
Візи
Прізвище власника цього документа повинно повторюватися у
кожній візі. (Цей документ містить _____ стор., не рахуючи обкладинки.)

Конвенция
о статусе беженцев

Преамбула
Высокие Договаривающиеся Стороны, принимая во внимание, что Устав Организации Объединенных
Наций ( 995_010 ) и Всеобщая декларация прав человека ( 995_015 ),
принятая Генеральной Ассамблеей 10 декабря 1948 года, установили
принцип, согласно которому все люди должны пользоваться основными
правами и свободами без какой бы то ни было в этом отношении
дискриминации, принимая во внимание, что Организация Объединенных Наций
неоднократно проявляла свой глубокий интерес к судьбе беженцев и
прилагала усилия к тому, чтобы обеспечить беженцам возможно более
широкое пользование указанными основными правами и свободами, принимая во внимание, что желательно пересмотреть и
объединить заключенные ранее международные соглашения о статусе
беженцев и расширить область применения этих договоров и
предоставляемую таковыми защиту путем заключения нового
соглашения, принимая во внимание, что предоставление права убежища может
возложить на некоторые страны непомерное бремя и что
удовлетворительное разрешение проблемы, международный масштаб и
характер которой признаны Организацией Объединенных Наций, не
может поэтому быть достигнуто без международного сотрудничества, выражая пожелание, чтобы все государства, признавая
социальный и гуманитарный характер проблем беженцев, приняли все
меры к предотвращению трений между государствами в связи с этой
проблемой, отмечая, что Верховному комиссару Организации Объединенных
Наций по делам беженцев поручено наблюдение за выполнением
международных конвенций по защите беженцев, и признавая, что
эффективность координации мер, принимаемых для разрешения этой
проблемы, зависит от сотрудничества государств с Верховным
комиссаром, заключили нижеследующее соглашение:
Глава I
Общие положения
Статья 1 - Определение понятия "беженец"
A. В настоящей Конвенции под термином "беженец"
подразумевается лицо, которое: 1) рассматривалось как беженец в силу соглашений от 12 мая
1926 года и 30 июня 1928 года или же в силу Конвенций от 28
октября 1933 года и 10 февраля 1938 года, Протокола от 14 сентября
1939 года или же в силу Устава Международной организации по делам
беженцев; постановления об отказе в праве считаться беженцами,
вынесенные Международной организацией по делам беженцев в период
ее деятельности, не препятствуют тому, чтобы статус беженца
предоставлялся лицам, которые удовлетворяют условиям,
установленным в пункте 2 настоящего раздела; 2) в результате событий, происшедших до 1 января 1951 года, и
в силу вполне обоснованных опасений стать жертвой преследований по
признаку расы, вероисповедания, гражданства, принадлежности к
определенной социальной группе или политических убеждений
находится вне страны своей гражданской принадлежности и не может
пользоваться защитой этой страны или не желает пользоваться такой
защитой вследствие таких опасений; или, не имея определенного
гражданства и находясь вне страны своего прежнего обычного
местожительства в результате подобных событий, не может или не
желает вернуться в нее вследствие таких опасений. В тех случаях, когда какое-либо лицо является гражданином
нескольких стран, выражение "страна его гражданской
принадлежности" означает любую из стран, гражданином которой оно
является, и такое лицо не считается лишенным защиты страны своей
гражданской принадлежности, если без всякой действительной
причины, вытекающей из вполне обоснованных опасений, оно не
прибегает к защите одной из стран, гражданином которой оно
является. В. 1) В настоящей Конвенции приведенные в статье 1, раздел А,
слова "события, происшедшие до 1 января 1951 года", означают либо: а) "события, происшедшие в Европе до 1 января 1951 года"; или b) "события, происшедшие в Европе или в других местах до 1
января 1951 года"; и каждое Договаривающееся государство укажет в момент
подписания, ратификации или присоединения, какого точно из
указанных значений оно придерживается в отношении обязательств,
принятых им на себя на основании настоящей Конвенции. 2) Любое Договаривающееся государство, принявшее
альтернативное значение, а) может в любое время расширить охват принятых на себя
обязательств принятием альтернативного значения b) посредством уведомления Генерального секретаря Организации
Объединенных Наций. С. Положения настоящей Конвенции не распространяются более на
лицо, подпадающее под определения раздела A, которое 1) добровольно вновь воспользовалось защитой страны своей
гражданской принадлежности; или 2) лишившись своего гражданства, снова его добровольно
приобрело; или 3) приобрело новое гражданство и пользуется защитой страны
своей новой гражданской принадлежности; или 4) добровольно вновь обосновалось в стране, которую оно
покинуло или вне пределов которой оно пребывало вследствие
опасений преследований; или 5) не может более отказываться от пользования защитой страны
своей гражданской принадлежности, ибо обстоятельства, на основании
которых оно было признано беженцем, более не существуют; положения настоящего пункта не применяются к беженцам,
подпадающим под определение пункта 1 раздела А настоящей статьи,
если они в состоянии привести достаточные основания, вытекающие из
прежних преследований, для своего отказа пользоваться защитой
страны своей гражданской принадлежности; 6) будучи лицом, не имеющим определенного гражданства, может
вернуться в страну своего прежнего обычного местожительства, ибо
обстоятельства, на основании которых оно было признано беженцем,
более не существуют; положения настоящего пункта не применяются к беженцам,
подпадающим под определение пункта 1 раздела А настоящей статьи,
если они в состоянии привести достаточные основания, вытекающие из
прежних преследований, для своего отказа вернуться в страну своего
прежнего обычного местожительства. D. Положения настоящей Конвенции не распространяются на лиц,
которые в настоящее время пользуются защитой или помощью других
органов или учреждений Организации Объединенных Наций, кроме
Верховного комиссара Организации Объединенных Наций по делам
беженцев. В тех случаях, когда такая защита или помощь были по
какой-либо причине прекращены, до того как положение этих лиц было
окончательно урегулировано согласно соответствующим резолюциям,
принятым Генеральной Ассамблеей Организации Объединенных Наций,
эти лица автоматически приобретают права, вытекающие из настоящей
Конвенции. Е. Положения настоящей Конвенции не распространяются на лиц,
за которыми компетентные власти страны, в которой они проживают,
признают права и обязанности, связанные с гражданством этой
страны. F. Положения настоящей Конвенции не распространяются на всех
тех лиц, в отношении которых имеются серьезные основания
предполагать, что они: а) совершили преступление против мира, военное преступление
или преступление против человечности в определении, данном этим
деяниям в международных актах, составленных в целях принятия мер в
отношении подобных преступлений; b) совершили тяжкое преступление неполитического характера
вне страны, давшей им убежище, и до того как они были допущены в
эту страну в качестве беженцев; с) виновны в совершении деяний, противоречащих целям и
принципам Организации Объединенных Наций.
Статья 2 - Общие обязательства
У каждого беженца существуют обязательства в отношении
страны, в которой он находится, в силу которых, в частности, он
должен подчиняться законам и распоряжениям, а также мерам,
принимаемым для поддержания общественного порядка.
Статья 3 - Недопустимость дискриминации
Договаривающиеся государства будут применять положения
настоящей Конвенции к беженцам без какой бы то ни было
дискриминации по признаку их расы, религии или страны их
происхождения.
Статья 4 - Религиозные убеждения
Договаривающиеся государства будут предоставлять беженцам,
находящимся на их территориях, по меньшей мере столь же
благоприятное положение, как и своим собственным гражданам, в
отношении свободы исповедовать свою религию и свободы
предоставлять своим детям религиозное воспитание.
Статья 5 - Права, предоставленные независимо от настоящей
Конвенции
Ничто в настоящей Конвенции не нарушает никаких прав и
преимуществ, предоставленных беженцам каким-либо Договаривающимся
государством независимо от настоящей Конвенции.
Статья 6 - Выражение "при тех же обстоятельствах"
В настоящей Конвенции выражение "при тех же обстоятельствах"
означает, что беженец должен удовлетворять любым требованиям
(включая требования, касающиеся срока и условий пребывания или
проживания в стране), которым данное частное лицо должно было бы
удовлетворять для пользования соответствующим правом, если бы оно
не было беженцем, за исключением требований, которым в силу их
характера беженец не в состоянии удовлетворить.
Статья 7 - Изъятия из принципа взаимности
1. Кроме тех случаев, когда беженцам на основании настоящей
Конвенции предоставляется более благоприятное правовое положение,
Договаривающееся государство будет предоставлять им положение,
которым вообще пользуются иностранцы. 2. По истечении трехлетнего срока проживания на территории
Договаривающихся государств все беженцы будут освобождены от
установленного законодательным путем требования взаимности. 3. Каждое Договаривающееся государство будет и впредь
предоставлять беженцам права и преимущества, на которые они без
всякой взаимности имели право в день вступления в силу настоящей
Конвенции в отношении данного государства. 4. Договаривающиеся государства благожелательно отнесутся к
возможному предоставлению беженцам, без всякой взаимности, прав и
преимуществ помимо тех, на которые они имеют право согласно
пунктам 2 и 3, и к возможному освобождению от требования
взаимности беженцев, которые не отвечают условиям, предусмотренным
в пунктах 2 и 3. 5. Положения пунктов 2 и 3 применяются как к правам и
преимуществам, упомянутым в статьях 13, 18, 19, 21 и 22 настоящей
Конвенции, так и к правам и преимуществам, не предусмотренным в
ней.
Статья 8 - Изъятия из исключительных мер
Исключительные меры, которые могут быть применены в отношении
лиц, имущества или интересов граждан иностранного государства, не
будут применяться Договаривающимися государствами в отношении
беженцев, которые являются формально гражданами этого государства,
только лишь на основании их гражданства. Договаривающиеся
государства, законодательство которых не допускает применения
выраженного в настоящей статье общего принципа, будут в
соответствующих случаях устанавливать изъятия в интересах таких
беженцев.
Статья 9 - Временные мероприятия
Ничто в настоящей Конвенции не лишает Договаривающееся
государство права во время войны или при наличии других
чрезвычайных и исключительных обстоятельств принимать временные
меры, которые оно считает необходимыми в интересах государственной
безопасности, по отношению к тому или иному определенному лицу,
еще до выяснения этим Договаривающимся государством, что оно
действительно является беженцем и что дальнейшее применение в
отношении его означенных мер необходимо в интересах
государственной безопасности.
Статья 10 - Непрерывность проживания
1. Если беженец был депортирован во время второй мировой
войны и отправлен на территорию одного из Договаривающихся
государств и там проживает, то время такого принудительного
пребывания будет рассматриваться как время законного проживания в
пределах этой территории.
2. Если беженец был депортирован во время второй мировой
войны из территории одного из Договаривающихся государств и до
вступления в силу настоящей Конвенции туда возвратился с целью
обосноваться там на постоянное жительство, то период проживания до
и после такой депортации будет рассматриваться как один
непрерывный период во всех тех случаях, когда требуется
непрерывность проживания.
Статья 11 - Беженцы-моряки
Если беженцами являются лица, нормально служащие в экипажах
кораблей, плавающих под флагом одного из Договаривающихся
государств, то это государство благожелательно отнесется к
поселению этих лиц на своей территории и к выдаче им проездных
документов или же к предоставлению им временного права въезда на
его территорию, в частности, в целях облегчения их поселения в
какой-либо другой стране.
Глава II
Правовой статус
Статья 12 - Личный статус
1. Личный статус беженца определяется законами страны его
домициля или, если у него такового не имеется, законами страны его
проживания. 2. Ранее приобретенные беженцем права, связанные с его личным
статусом, и в частности права, вытекающие из брака, будут
соблюдаться Договаривающимися государствами по выполнении, в
случае надобности, формальностей, предписанных законами данного
государства, при условии, что соответствующее право является одним
из тех прав, которые были бы признаны законами данного
государства, если бы это лицо не стало беженцем.
Статья 13 - Движимое и недвижимое имущество
В отношении приобретения движимого и недвижимого имущества и
прочих связанных с ним прав, а также в отношении арендных и иных
договоров, касающихся движимого и недвижимого имущества,
Договаривающиеся государства будут предоставлять беженцам возможно
более благоприятное положение и, во всяком случае, не менее
благоприятное, чем то, каким при тех же обстоятельствах обычно
пользуются иностранцы.
Статья 14 - Авторские и промышленные права
Что касается защиты промышленных прав, как-то: прав на
изобретения, чертежи и модели, торговые марки, названия фирмы, и
прав на литературные, художественные и научные произведения, то
беженцам в той стране, где они имеют свое обычное местожительство,
будет предоставляться та же защита, что и гражданам этой страны.
На территории любого другого Договаривающегося государства им
будет предоставляться та же защита, что предоставляется на этой
территории гражданам страны, в которой они имеют свое обычное
местожительство.
Статья 15 - Право ассоциаций
В отношении ассоциаций, не имеющих политического характера и
не преследующих целей извлечения выгоды, и в отношении
профессиональных союзов Договаривающиеся государства будут
предоставлять беженцам, законно проживающим на их территории,
наиболее благоприятствуемое положение, соответствующее положению
граждан иностранного государства при тех же обстоятельствах.
Статья 16 - Право обращения в суд
1. Каждый беженец имеет право свободного обращения в суды на
территории всех Договаривающихся государств. 2. На территории Договаривающегося государства, в котором
находится его обычное местожительство, каждый беженец будет
пользоваться в отношении права обращения в суд тем же положением,
что и граждане, в частности в вопросах юридической помощи и
освобождения от обеспечения уплаты судебных расходов (cautio
judicatum solvi). 3. Каждому беженцу во всех прочих странах, кроме страны его
обычного проживания, будет в отношении вопросов, упомянутых в
пункте 2, предоставляться то же положение, что и гражданам страны
его обычного местожительства.
Глава III
Занятия, приносящие доход
Статья 17 - Работа по найму
1. Договаривающиеся государства будут предоставлять беженцам,
законно проживающим на их территории, в отношении их права работы
по найму наиболее благоприятное правовое положение, которым
пользуются граждане иностранных государств при тех же
обстоятельствах. 2. Во всяком случае, ограничительные меры, касающиеся
иностранцев или найма иностранцев и применяемые с целью охраны
внутреннего рынка труда, не будут применяться к беженцам, на
которых эти меры не распространялись в день вступления в силу
настоящей Конвенции в отношении соответствующего Договаривающегося
государства или которые удовлетворяют одному из следующих условий: а) проживают в пределах страны не менее трех лет; b) супруги которых имеют гражданство страны проживания.
Беженец не может ссылаться на это постановление, если он покинул
семейный очаг; с) один или несколько детей которых имеют гражданство страны
проживания. 3. Договаривающиеся государства благожелательно отнесутся к
возможности уравнения прав всех беженцев в отношении работы по
найму с правами граждан и, в частности, тех беженцев, которые
вступили на их территорию в порядке выполнения программ вербовки
рабочей силы или согласно планам иммиграции.
Статья 18 - Работа в собственном предприятии
Договаривающиеся государства будут предоставлять беженцам,
законно проживающим на их территории, возможно более благоприятное
правовое положение и, во всяком случае, положение не менее
благоприятное, чем то, которым обычно пользуются иностранцы при
тех же обстоятельствах в отношении права заниматься самостоятельно
сельским хозяйством, промышленностью, ремеслами и торговлей, а
также права учреждать торговые и промышленные товарищества.
Статья 19 - Свободные профессии
1. Каждое Договаривающееся государство будет предоставлять
беженцам, законно проживающим на его территории и имеющим диплом,
признанный компетентными властями этого государства, желающим
заниматься свободными профессиями, возможно более благоприятное
правовое положение и, во всяком случае, положение не менее
благоприятное, чем то, которым обычно пользуются иностранцы при
тех же обстоятельствах. 2. Договаривающиеся государства будут принимать все меры,
допускаемые их законами и их конституцией, к тому, чтобы
обеспечить устройство таких беженцев на внеметропольных
территориях, за международные отношения которых они несут
ответственность.
Глава IV
Социальное попечение
Статья 20 - Система пайков
Там, где существует обязательная для всего населения система
пайков, регулирующая общее распределение дефицитных продуктов,
такая система применяется к беженцам на равных основаниях с
гражданами.
Статья 21 - Жилищный вопрос
Поскольку жилищный вопрос регулируется законами или
распоряжениями или находится под контролем публичной власти,
Договаривающиеся государства будут предоставлять беженцам, законно
проживающим на их территории, возможно более благоприятное
правовое положение и, во всяком случае, положение не менее
благоприятное, чем то, которым обычно пользуются иностранцы при
тех же обстоятельствах.
Статья 22 - Народное образование
1. В отношении начального образования Договаривающиеся
государства будут предоставлять беженцам то же правовое положение,
что и гражданам.
2. В отношении других видов народного образования, помимо
начального, и в частности в отношении возможности учиться,
признания иностранных аттестатов, дипломов и степеней,
освобождения от платы за право учения и сборов, а также в
отношении предоставления стипендий, Договаривающиеся государства
будут предоставлять беженцам возможно более благоприятное правовое
положение и, во всяком случае, положение не менее благоприятное,
чем то, которым обычно пользуются иностранцы при тех же
обстоятельствах.
Статья 23 - Правительственная помощь
Договаривающиеся государства будут предоставлять беженцам,
законно проживающим на их территории, то же положение в отношении
правительственной помощи и поддержки, каким пользуются их
граждане.
Статья 24 - Трудовое законодательство и социальное обеспечение
1. Договаривающиеся государства будут предоставлять беженцам,
законно проживающим на их территории, то же положение, что и
гражданам в отношении нижеследующего: а) вознаграждения за труд, включая пособия на семью, если
такие пособия являются частью вознаграждения за труд,
продолжительности рабочего дня, сверхурочной работы, оплачиваемых
отпусков, ограничения работы на дому, минимального возраста лиц,
работающих по найму, ученичества и профессиональной подготовки,
труда женщин и подростков и пользования преимуществами
коллективных договоров, поскольку эти вопросы регулируются
законами или распоряжениями или контролируются административной
властью; b) социального обеспечения (законоположений, касающихся
несчастных случаев на работе, профессиональных заболеваний,
материнства, болезни, инвалидности, старости, смерти, безработицы,
обязанностей в отношении семьи и других случаев, которые согласно
внутренним законам или распоряжениям предусматриваются системой
социального обеспечения) со следующими ограничениями: i) может существовать надлежащий порядок сохранения
приобретенных прав и прав, находящихся в процессе приобретения; ii) законы или распоряжения страны проживания могут
предписывать социальный порядок получения полного или частичного
пособия, уплачиваемого полностью из государственных средств, и
пособий, выплачиваемых лицам, не выполнившим всех условий в
отношении взносов, требуемых для получения нормальной пенсии. 2. На право на компенсацию за смерть беженца, явившуюся
результатом несчастного случая на работе или профессионального
заболевания, не будет влиять то обстоятельство, что
выгодоприобретатель проживает не на территории Договаривающегося
государства. 3. Договаривающиеся государства будут предоставлять беженцам
преимущества, вытекающие из заключенных между собой или могущих
быть заключенными в будущем соглашений о сохранении приобретенных
прав и прав, находящихся в процессе приобретения, в отношении
социального обеспечения с соблюдением лишь тех условий, какие
применяются к гражданам государств, подписавших упомянутые
соглашения. 4. Договаривающиеся государства благожелательно отнесутся к
вопросу о предоставлении, поскольку это возможно, беженцам
преимуществ, вытекающих из подобных соглашений, которые в каждый
данный момент могут быть в силе между этими Договаривающимися
государствами и государствами, не участвующими в договоре.
Глава V
Административные меры
Статья 25 - Административное содействие
1. Когда пользование каким-либо правом беженцами обычно
требует содействия властей иностранного государства, к которым эти
беженцы не могут обращаться, Договаривающиеся государства, на
территории которых проживают упомянутые беженцы, будут принимать
меры к тому, чтобы такое содействие оказывалось им властями
данного государства или какой-либо международной властью. 2. Власть или власти, упомянутые в пункте 1, будут снабжать
беженцев или обеспечат под своим наблюдением снабжение беженцев
документами или удостоверениями, обычно выдаваемыми иностранцам
властями или через посредство властей государств, гражданами
которых они являются. 3. Выданные в этом порядке документы или удостоверения будут
заменять официальные документы, выдаваемые иностранцами властями
или через посредство властей государств, гражданами которых они
являются, и будут признаваться действительными, пока не доказано,
что они недействительны. 4. За исключением случаев особых льгот, предоставляемых
неимущим лицам, за упомянутые в настоящей статье услуги может
взиматься и плата; такая плата, однако, будет умеренной и будет
соответствовать той, которая за аналогичные услуги взимается с
граждан. 5. Положения настоящей статьи не затрагивают положений статей
27 и 28.
Статья 26 - Свобода передвижения
Каждое Договаривающееся государство будет предоставлять
беженцам, законно пребывающим на его территории, право выбора
места проживания и свободного передвижения в пределах его
территории при условии соблюдения всех правил, обычно применяемых
к иностранцам при тех же обстоятельствах.
Статья 27 - Удостоверение личности
Договаривающиеся государства будут выдавать удостоверение
личности беженцам, находящимся на их территории и не обладающим
действительными проездными документами.
Статья 28 - Проездные документы
1. Договаривающиеся государства будут выдавать законно
проживающим на их территории беженцам проездные документы для
передвижения за пределами их территории, поскольку этому не
препятствуют уважительные причины государственной безопасности и
общественного порядка; к таким документам будут применяться
положения приложенных к настоящей Конвенции правил.
Договаривающиеся государства могут выдавать такие проездные
документы любому другому находящемуся на их территории беженцу;
они, в частности, благожелательно отнесутся к вопросу о выдаче
подобных проездных документов находящимся на их территории
беженцам, не имеющим возможности получить проездной документ в
стране своего законного проживания. 2. Проездные документы, выданные беженцам на основании
прежних международных соглашений участниками таковых, будут
признаваться и рассматриваться Договаривающимися государствами
точно так же, как если бы они были выданы на основании настоящей
статьи.
Статья 29 - Налоги
1. Договаривающиеся государства не будут облагать беженцев
никакими пошлинами, сборами или налогами, кроме или выше тех,
которые при аналогичных условиях взимаются или могут взиматься с
собственных граждан. 2. Положения предыдущего пункта ни в коей мере не исключают
применения к беженцам законов и распоряжений, касающихся сборов за
выдачу иностранцам административных документов, в том числе и
удостоверений личности.
Статья 30 - Вывоз имущества
1. Договаривающиеся государства, в соответствии со своими
законами и распоряжениями, будут разрешать беженцам вывоз
имущества, привезенного ими с собой на их территорию, в другую
страну, в которую им предоставлено право въезда для поселения. 2. Договаривающиеся государства отнесутся благожелательно к
ходатайствам беженцев о разрешении на вывоз имущества,
необходимого им для их поселения в других странах, в которые им
предоставлено право въезда, где бы это имущество ни находилось.
Статья 31 - Беженцы, незаконно находящиеся в стране, дающей им приют
1. Договаривающиеся государства не будут налагать взысканий
за незаконный въезд или незаконное пребывание на их территории
беженцев, которые, прибыв непосредственно из территории, на
которой их жизни или свободе угрожала опасность, предусмотренная в
статье 1, въезжают или находятся на территории этих государств без
разрешения, при условии, что такие беженцы без промедления сами
явятся к властям и представят удовлетворительные объяснения своего
незаконного въезда или пребывания. 2. Договаривающиеся государства не будут стеснять свободу
передвижения таких беженцев ограничениями, не вызываемыми
необходимостью; такие ограничения будут применяться только, пока
статус этих беженцев в данной стране не урегулирован или пока они
не получат права на въезд в другую страну. Договаривающиеся
государства будут предоставлять таким беженцам достаточный срок и
все необходимые условия для получения ими права на въезд в другую
страну.
Статья 32 - Высылка
1. Договаривающиеся государства не будут высылать законно
проживающих на их территории беженцев иначе, как по соображениям
государственной безопасности или общественного порядка. 2. Высылка таких беженцев будет производиться только во
исполнение решений, вынесенных в судебном порядке. За исключением
случаев, когда этому препятствуют уважительные соображения
государственной безопасности, беженцам будет дано право
представления в свое оправдание доказательств и обжалования в
надлежащих инстанциях или перед лицом или лицами, особо
назначенными надлежащими инстанциями, а также право иметь для этой
цели своих представителей. 3. Договаривающиеся государства будут предоставлять таким
беженцам достаточный срок для получения законного права на въезд в
другую страну. Договаривающиеся государства сохраняют за собой
право применять в течение этого срока такие меры внутреннего
характера, которые они сочтут необходимыми.
Статья 33 - Запрещение высылки беженцев или их принудительного возвращения (в страны, из которых они прибыли)
1. Договаривающиеся государства не будут никоим образом
высылать или возвращать беженцев на границу страны, где их жизни
или свободе угрожает опасность вследствие их расы, религии,
гражданства, принадлежности к определенной социальной группе или
политических убеждений. 2. Это постановление, однако, не может применяться к
беженцам, рассматриваемым в силу уважительных причин как угроза
безопасности страны, в которой они находятся, или осужденным
вошедшим в силу приговором в совершении особенно тяжкого
преступления и представляющим общественную угрозу для страны.
Статья 34 - Натурализация
Договаривающиеся государства будут по возможности облегчать
ассимиляцию и натурализацию беженцев. В частности, они будут
делать все от них зависящее для ускорения делопроизводства по
натурализации и возможного уменьшения связанных с ним сборов и
расходов.
Глава VI
Положения, касающиеся применения
Конвенции и перходного преиода
Статья 35 - Сотрудничество между национальными властями и Организацией Объединенных Наций
1. Договаривающиеся государства обязуются сотрудничать с
Управлением Верховного комиссара Организации Объединенных Наций по
делам беженцев или любым другим органом Объединенных Наций, на
который может перейти выполнение его функций, и, в частности,
будут содействовать выполнению им обязанностей по наблюдению за
применением положений настоящей Конвенции. 2. Для того чтобы дать Управлению Верховного комиссара или
любому другому органу Объединенных Наций, который станет на его
место, возможность представлять доклады надлежащим органам
Объединенных Наций, Договаривающиеся государства обязуются
снабжать их в надлежащей форме требуемыми ими сведениями и
статистическими данными относительно: а) положения беженцев, b) проведения в жизнь настоящей Конвенции и с) законов, распоряжений и декретов, находящихся в силе или
могущих впоследствии вступить в силу по вопросу о беженцах.
Статья 36 - Сведения о национальных и законодательных актах
Договаривающиеся государства сообщат Генеральному секретарю
Организации Объединенных Наций текст законов и распоряжений,
изданных ими в целях проведения в жизнь настоящей Конвенции.
Статья 37 - Ранее заключенные Конвенции
С сохранением в силе пункта 2 статьи 28 настоящей Конвенции
эта Конвенция для участвующих в ней сторон заменяет акты 5 июля
1922 года, 31 мая 1924 года, 12 мая 1926 года, Конвенции 28
октября 1933 года и 10 февраля 1938 года и Соглашение 15 октября
1946 года.
Глава VII
Заключительные положения
Статья 38 - Разрешение споров
Все споры, возникающие между участниками настоящей Конвенции
относительно ее толкования или применения, которые не могут быть
разрешены иным способом, по требованию любой из спорящих сторон
будут передаваться в Международный Суд.
Статья 39 - Подписание, ратификация и присоединение
1. Настоящая Конвенция будет открыта для подписания в Женеве
28 июля 1951 года и после этого будет депонирована у Генерального
секретаря Организации Объединенных Наций. Она будет открыта для
подписания в Европейском отделении Организации Объединенных Наций
с 28 июля по 31 августа 1951 года и будет вновь открыта для
подписания в Центральных учреждениях Организации Объединенных
Наций с 17 сентября 1951 года по 31 декабря 1952 года. 2. Настоящая Конвенция будет открыта для подписания от имени
всех государств - членов Организации Объединенных Наций, а также
от имени любого другого государства, получившего приглашение
участвовать в Конференции полномочных представителей по вопросу о
статусе беженцев и апатридов, или любого государства, которому
Генеральная Ассамблея предложит подписать ее. Настоящая Конвенция
подлежит ратификации, причем ратификационные грамоты будут
депонированы у Генерального секретаря Организации Объединенных
Наций. 3. Настоящая Конвенция будет открыта с 28 июля 1951 года для
присоединения государств, упомянутых в пункте 2 настоящей статьи.
Присоединение будет производиться путем депонирования у
Генерального секретаря Организации Объединенных Наций акта о
присоединении.
Статья 40 - Постановления о территориальном применении Конвенции
1. Любое государство может при подписании или ратификации
Конвенции или присоединении к ней заявить, что действие настоящей
Конвенции распространяется на все или некоторые территории, за
международные отношения которых данное государство несет
ответственность. Такое заявление вступит в силу в день вступления
в силу Конвенции для данного государства. 2. В любой последующий момент подобное распространение
действия Конвенции должно быть объявлено посредством уведомления,
адресованного Генеральному секретарю Организации Объединенных
Наций, и вступит в силу на девяностый день после дня получения
Генеральным секретарем Организации Объединенных Наций этого
уведомления или же в день вступления в силу Конвенции для данного
государства, если эта последняя дата является более поздней. 3. В отношении тех территорий, на которые при подписании,
ратификации или присоединении настоящая Конвенция не
распространялась, каждое заинтересованное государство рассмотрит
вопрос о возможности принятия мер, необходимых для распространения
применения настоящей Конвенции на такие территории, с согласия
правительств таких территорий там, где это необходимо по причинам
конституционного характера.
Статья 41 - Постановления о федеративных государствах
К государствам федеративного или неунитарного типа будут
применяться следующие положения: а) в отношении тех статей настоящей Конвенции, которые
подпадают под законодательную юрисдикцию федеральной
законодательной власти, обязательства федерального правительства
будут в указанных пределах соответствовать обязательствам сторон в
настоящей Конвенции, не являющихся федеративными государствами; b) в отношении статей настоящей Конвенции, которые подпадают
под законодательную юрисдикцию входящих в федерацию штатов,
провинций и кантонов, не обязанных, согласно конституционному
строю федерации, принимать законодательные меры, федеральное
правительство при первой возможности осведомит об этих статьях
надлежащие власти штатов, провинций или кантонов, сопроводив это
сообщение своим благоприятным отзывом; с) федеративные государства, являющиеся стороной в настоящей
Конвенции, по требованию любого другого Договаривающегося
государства, переданному через Генерального секретаря Организации
Объединенных Наций, представят справку о существующих в федерации
и ее составных частях законах и практике в отношении любого
конкретного положения Конвенции с указанием того, в какой мере
данное положение было проведено в жизнь законодательным или иным
путем.
Статья 42 - Оговорки
1. При подписании, ратификации или присоединении любое
государство может делать оговорки к статьям Конвенции, за
исключением статей 1, 3 и 4, пункта 1 статьи 16, статей 33 и 36-46
включительно. 2. Любое государство, сделавшее оговорку в соответствии с
пунктом 1 настоящей статьи, может во всякое время отказаться от
этой оговорки путем уведомления о том Генерального секретаря
Организации Объединенных Наций.
Статья 43 - Вступление в силу
1. Настоящая Конвенция вступит в силу на девяностый день со
дня депонирования шестой ратификационной грамоты или акта о
присоединении. 2. Для всех государств, ратифицировавших Конвенцию или
присоединившихся к ней после депонирования шестой ратификационной
грамоты или акта о присоединении, Конвенция вступит в силу на
девяностый день со дня депонирования соответствующим государством
своей ратификационной грамоты или акта о присоединении.
Статья 44 - Денонсация
1. Любое Договаривающееся государство может в любое время
денонсировать настоящую Конвенцию посредством уведомления на имя
Генерального секретаря Организации Объединенных Наций. 2. Такая денонсация вступит в силу для соответствующего
Договаривающегося государства через один год со дня получения
уведомления Генеральным секретарем Организации Объединенных Наций. 3. Любое государство, сделавшее заявление или пославшее
уведомление на основании статьи 40, может в любое время после
этого, посредством уведомления на имя Генерального секретаря
Организации Объединенных Наций, заявить, что Конвенция не будет
распространяться на соответствующую территорию через год после
получения Генеральным секретарем указанного уведомления.
Статья 45 - Пересмотр
1. Любое Договаривающееся государство может посредством
уведомления на имя Генерального секретаря Организации Объединенных
Наций в любое время потребовать пересмотра настоящей Конвенции. 2. Генеральная Ассамблея Организации Объединенных Наций будет
рекомендовать соответствующие меры, если в связи с таким
требованием будет необходимо принять какие-либо меры.
Статья 46 - Уведомления, рассылаемые Генеральным секретарем Организации Объединенных Наций
Генеральный секретарь Организации Объединенных Наций будет
сообщать всем членам Организации Объединенных Наций и
государствам, не являющимся членами таковой, упомянутым в статье
39: а) о заявлениях и уведомлениях, поступивших на основании
раздела В статьи 1; b) о подписях, ратификациях и присоединениях, предусмотренных
в статье 39; с) о заявлениях и уведомлениях, предусмотренных в статье 40; d) об оговорках и отказах от оговорок, предусмотренных в
статье 42; e) о дне вступления в силу настоящей Конвенции в соответствии
со статьей 43; f) о денонсациях и уведомлениях, предусмотренных в статье 44; g) о требованиях пересмотра, поступивших на основании статьи
45. В удостоверение чего нижеподписавшиеся, будучи должным
образом уполномочены, подписали настоящую Конвенцию от имени своих
правительств. Совершено в Женеве июля двадцать восьмого дня тысяча
девятьсот пятьдесят первого года в одном экземпляре, английский и
французский тексты которого являются равно аутентичными; этот
экземпляр депонируется в архиве Организации Объединенных Наций, и
заверенные копии его препровождаются всем членам Организации
Объединенных Наций и государствам, не являющимся членами таковой,
упомянутым в статье 39. ------------------ Принята 28 июля 1951 года Конференцией полномочных
представителей по вопросу о статусе беженцев и апатридов,
созванной в соответствии с Резолюцией 428 (V) Генеральной
Ассамблеи ( 995_277 ) от 14 декабря 1950 года Вступление в силу: 22 апреля 1954 года в соответствии со
статьей 43.



вгору