Про затвердження Методики обстеження інженерних систем будівлі
Мінрегіон України; Наказ, Методика, Звіт [...] від 11.07.2018173
Документ z0826-18, чинний, поточна редакція — Прийняття від 11.07.2018
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »  

МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ, БУДІВНИЦТВА ТА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

НАКАЗ

11.07.2018  № 173


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
16 липня 2018 р.
за № 826/32278

Про затвердження Методики обстеження інженерних систем будівлі

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про енергетичну ефективність будівель» НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методику обстеження інженерних систем будівлі, що додається.

2. Департаменту з питань проектування об’єктів будівництва, технічного регулювання та науково-технічного розвитку (О. Рябова) разом з Юридичним департаментом (О. Чепелюк) подати цей наказ в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Л. Парцхаладзе.

Віце-прем’єр-міністр України -
Міністр регіонального
розвитку, будівництва
та житлово-комунального
господарства України





Г. Зубко

ПОГОДЖЕНО:

Голова Державної регуляторної служби України

Голова Державного агентства з енергоефективності



К. Ляпіна

С. Савчук



ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ
Міністерства регіонального
розвитку, будівництва
та житлово-комунального
господарства України
11 липня 2018 року № 173


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
16 липня 2018 р.
за № 826/32278

МЕТОДИКА
обстеження інженерних систем будівлі

І. Загальні положення

1. Ця Методика визначає методи та умови проведення обстеження інженерних систем будівель на виконання вимог Закону України «Про енергетичну ефективність будівель» з урахуванням вимог Директиви 2012/27EU Європейського Парламенту та Ради від 25 жовтня 2012 року про енергоефективність.

2. Метою цієї Методики є визначення послідовності дій фахівців з обстеження інженерних мереж під час проведення збору та аналізу інформації щодо фактичного стану інженерних систем будівель і їх елементів (у тому числі обладнання), за результатом якого встановлюються фактичні показники енергетичної ефективності систем.

3. Ця Методика визначає:

рівні енергетичної ефективності систем;

загальні вимоги до порядку проведення обстеження інженерних систем;

порядок проведення обстеження систем опалення будівлі;

порядок проведення обстеження систем гарячого водопостачання;

порядок проведення обстеження систем вентиляції та кондиціонування;

порядок проведення обстеження систем освітлення будівлі або її частини;

порядок розроблення рекомендацій щодо забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності інженерних систем;

форму та вимоги до оформлення звіту про результати обстеження інженерних систем.

4. Скорочення та терміни, що використовуються у цій Методиці, вживаються у таких значеннях:

коефіцієнт корисної дії (далі - ККД) - відношення кількості тепла, що передається воді в котлі, до кількості тепла, що виділяється під час згоряння палива при постійній кількості спожитого палива за одиницю часу;

котел - частина системи опалення, що приєднана до системи згоряння, з метою вироблення тепла для опалення, кондиціювання повітря та приготування гарячої води для побутових потреб у будівлях;

номінальна потужність котла - постійна максимальна теплотворна здатність котла, що визначається у кВт, яка може бути досягнута під час сталої роботи котла, водночас підтримуючи гарантований ККД, заявлений виробником;

система теплоспоживання - комплекс теплоспоживчих установок, з’єднаний з системою теплопостачання, призначений для задоволення потреб споживача;

типове приміщення - окреме за функціональним призначенням приміщення будівлі, яке відображає типову геометрію та інженерні системи приміщень будівлі;

якість теплоносія - сукупність термодинамічних, гідравлічних характеристик теплоносія для задоволення потреб споживача.

Інші терміни, використані у цій Методиці, вживаються у значеннях, визначених Законами України «Про енергетичну ефективність будівель», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Обстеження інженерних систем опалення та гарячого водопостачання проводиться з урахуванням положень ДСТУ EN 15378-1:2017 «Енергоефективність будівель. Системи опалення та гарячого водопостачання будівель. Частина 1. Інспектування котлів, систем опалення та гарячого водопостачання», ДСТУ CEN/TR 15378-2:2017 «Енергоефективність будівель. Системи опалення та гарячого водопостачання будівель. Частина 2. Пояснення та обґрунтування», ДСТУ EN 15378-3:2017 «Енергоефективність будівель. Системи опалення та гарячого водопостачання будівель. Частина 3. Вимірювана енергетична ефективність», ДСТУ CEN/TR 15378-4:2017 «Енергоефективність будівель. Системи опалення та гарячого водопостачання будівель. Частина 4. Пояснення та обґрунтування».

ІІ. Загальні вимоги до порядку проведення обстеження інженерних систем

1. Обстеження інженерних систем здійснюється фахівцями з обстеження інженерних систем на замовлення та за рахунок власника (співвласників) будівлі (для багатоквартирних будинків - на замовлення та за рахунок власника (співвласників) будинку, житлово-будівельного кооперативу, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку):

під час виконання заходів із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівлі за рахунок коштів державної підтримки;

за бажанням замовника з метою проведення перевірки технічного стану інженерних систем будівлі.

2. На вимогу замовника відповідно до вимог цієї Методики може здійснюватися обстеження лише певного виду інженерних систем.

3. Порядок проведення обстеження інженерних систем включає такі етапи:

підготовку до проведення обстеження;

попереднє та/або основне (детальне) обстеження;

розробку рекомендацій щодо забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності інженерних систем;

оформлення звіту про результати обстеження.

4. Підготовка до проведення обстеження здійснюється шляхом:

ознайомлення з будівлею, її функціональним призначенням, об’ємно-планувальними, архітектурними, конструктивними, технічними, технологічними рішеннями;

проведення аналізу наявної проектної та технічної документації;

складення програми робіт з обстеження;

проведення заходів щодо забезпечення можливості безперешкодного доступу до інженерних систем та здійснення операцій, необхідних для проведення обстеження (увімкнення або вимкнення систем та обладнання; присутність кваліфікованого персоналу, якщо це потрібно для функціонування інженерних систем, забезпечення достатньої кількості необхідного палива).

5. Попереднє обстеження проводиться за зовнішніми ознаками з метою визначення необхідності проведення основного (детального) обстеження і уточнення програми робіт шляхом:

суцільного візуального обстеження;

виявлення дефектів і пошкоджень за зовнішніми ознаками з проведенням необхідних вимірювань, фотофіксацією, складенням схем їх розташування;

попереднього оцінювання технічного стану інженерних систем і їх відповідності інформації, що міститься в наявній проектній та технічній документації.

Не допускається проведення обстеження систем виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями без візуального обстеження.

6. Основне (детальне) обстеження проводиться у разі відсутності або неповноти проектної та технічної документації будівлі, або виявлення фахівцем з обстеження інженерних систем дефектів і пошкоджень, що знижують міцність, стійкість, надійність та експлуатаційні характеристики інженерних систем, або наявності змін в інженерних системах, що не відображені в проектній та технічній документації.

Обстеження проводиться шляхом:

детального вимірювання необхідних геометричних параметрів інженерних систем, їх елементів і вузлів;

визначення фактичних експлуатаційних навантажень на інженерні системи;

проведення аналізу дефектів і пошкоджень, які змінили основні проектні характеристики інженерних систем за період експлуатації об’єкта;

визначення за допомогою засобів вимірювальної техніки параметрів дефектів і пошкоджень, їх фотофіксації, складення схем їх розташування;

визначення випадків неефективного використання енергії та джерел енерговитрат;

проведення аналізу причин виникнення дефектів, пошкоджень і додаткових непередбачених проектною та технічною документацією енерговитрат;

узагальнення інформації про технічний стан інженерних систем і їх енергетичні характеристики.

7. Під час проведення обстеження інженерних систем застосовуються засоби вимірювальної техніки, що відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

8. Вимірювання температури, вологості внутрішнього повітря та температури, вологості, швидкості руху, атмосферного тиску зовнішнього повітря здійснюється згідно з ДСТУ Б.В.2.6-101:2010 «Метод визначення опору теплопередачі огороджувальних конструкцій».

9. Вимірювання температури теплоносія та витрат теплової енергії в системах опалення, температури та витрат води в системі гарячого водопостачання, витрат електричної енергії здійснюється згідно з ДСТУ Б В.2.2-21:2008 «Метод визначення питомих тепловитрат на опалення будинків».

10. Інструментальне обстеження проводиться для отримання повної інформації, необхідної для оцінки ефективності використання енергії, або у разі виникнення сумніву в достовірності наданої вихідної інформації.

11. Проводячи вимірювання, слід використовувати наявні у будівлі системи та засоби вимірювальної техніки.

Вимірювання параметрів проводять у типових приміщеннях з різним функціональним призначенням.

12. Склад проектної та технічної документації, яка має бути представлена для здійснення обстеження, включає:

текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об’ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення будівлі;

виконавча документація щодо систем опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та кондиціонування повітря, освітлення;

пояснювальну записку з розрахунками теплоізоляційної оболонки будівлі та інженерних систем;

енергетичний паспорт будівлі або енергетичний сертифікат будівлі;

паспорт об’єкта будівництва;

документ, оформлений за результатами технічної інвентаризації будівлі;

експлуатаційну та ремонтну документацію щодо інженерних систем;

плани технічного обслуговування будівлі;

плани підготовки до роботи в осінньо-зимовий період (за наявності).

13. Для фіксування та графічного відображення стану інженерних систем або їх окремих складових під час проведення обстеження інженерних систем застосовується фото- та відеофіксація.

14. Періодичність обстеження інженерних систем наведено у додатку 1 до цієї Методики.

ІІІ. Обстеження систем опалення будівлі

1. Під час обстеження системи опалення визначаються такі основні дані:

загальна інформація про системи опалення: тип джерела теплопостачання, рік прийняття в експлуатацію внутрішньобудинкової системи опалення, опалювана площа, опалюваний об’єм, теплове навантаження системи опалення, середня температура теплоносія [°C], середня температура в опалюваних і неопалюваних об’ємах, тривалість опалювального періоду (кількість годин роботи за місяць) за останні 3 роки, обсяг споживання енергії під час опалення, виміряний засобами вимірювальної техніки, наявність індивідуального теплового пункту та його характеристики, інформація щодо встановлених приладів обліку енергоресурсів;

інформація про опалювальні прилади (підсистеми тепловіддачі):

вид системи тепловіддачі (гідравлічна, електрична, повітряна), тип опалювальних приладів, кількість за типами, наявність автоматичних регуляторів температури повітря на опалювальних приладах (спосіб регулювання температури в приміщеннях), наявність балансувальної арматури на стояках, температурний напір, місцезнаходження, загальна потужність опалювальних приладів, стан експлуатації;

інформація про підсистеми розподілення:

довжина та діаметр трубопроводів, матеріал трубопроводу, наявність ізоляції трубопроводу, матеріал ізоляції, наявність балансувальних кранів та термостатів, кількість секцій, довжина та діаметр трубопроводів, для водяних систем опалення зазначається тип системи опалення (однотрубна, двотрубна, інший); тип розведення трубопроводів (горизонтальний, вертикальний та інший), розташування циркуляційного трубопроводу, для вертикальних систем опалення додатково визначається тип розведення системи опалення по будівлі (верхнє, нижнє, змішане);

інформація про підсистему виробництва та акумулювання теплоти: джерело теплозабезпечення, вид енергоносія/послуги, рік виробництва обладнання, ККД, наявність автоматичного регулювання (стан, назва, тип).

2. Під час обстеження автономної котельної будівлі виконують такі дії:

перевіряють проектну та технічну документацію котла;

візуально обстежують котел та оцінюють технічний стан котла: витоки палива або теплоносія; зовнішній стан котла (теплова ізоляція, корпус, витоки з труби відпрацьованих газів); забруднення камери згоряння, пальників та поверхонь теплообміну; функціонування клапанів та інших частин котла, що вимагають регулярного технічного обслуговування; якість теплоносія і води в циркуляційному контурі котла; функціональний стан засобів вимірювальної техніки; стан системи управління котлом, її відповідність вимогам інструкції з експлуатації, виданої виробником котла, та проектній документації системи опалення;

оцінюють результати технічного обслуговування котла;

перевіряють функціонування котла, проводять випробування на предмет виконання котлом усіх експлуатаційних функцій згідно з інструкціями постачальника. Випробування здійснюється під час експлуатації, коли забезпечується відповідний попит на тепло упродовж випробування для котлів, які працюють на спалюванні газоподібних та рідких видів палива, перевіряється досягнення найвищої та найнижчої тепловіддачі, а також автоматичне функціонування за звичайної експлуатаційної тепловіддачі;

оцінюють ККД котла у порядку, визначеному пунктами 3, 4 цього розділу, та порівнюють його з нормативними (проектними) значеннями;

перевіряють внутрішні мережі розподілу тепла та гарячої води для побутових потреб, якщо їхня підготовка забезпечується котлом, що обстежується;

складають тепловий баланс котла для визначення економічних характеристик роботи котла у порядку, визначеному пунктом 5 цього розділу.

3. Оцінка ККД котлів з фактичною потужністю котла до 100 кВт здійснюється з дотриманням таких вимог:

1) для оцінки ККД котла беруться до уваги тільки втрати з вихідними газами. Інші втрати (наприклад, втрати від механічних або хімічних неспалюваних залишків та втрати від емісії в навколишнє середовище) не враховуються. ККД котла має визначатись шляхом віднімання втрат з вихідними газами як процентне співвідношення від значення на рівні 100 %;

2) ККД котла, призначеного для використання різних типів палива, оцінюється для кожного типу палива згідно з технічними параметрами специфікацій виробника;

3) втрати теплоти з вихідними газами оцінюються з використанням непрямого методу на основі виміряних значень:

вмісту кисню або вмісту двоокису вуглецю, вмісту моноокису вуглецю у вихідних газах;

температури вихідних газів;

температури повітря для спалювання;

параметрів палива;

4) під час вимірювання параметрів, необхідних для розрахунку втрат з вихідними газами, має бути дотримано таких умов:

вимірювання здійснюються під час роботи котла в усталеному режимі з постійною подачею палива та повітря для згоряння;

під час вимірювання параметрів котлів, які працюють з використанням твердих видів палива з непостійною подачею палива, та фільтруючих котлів, вимірювання починається тільки після достатнього всмоктування палива та після стабілізації операційних параметрів з урахуванням режиму експлуатації котла;

вимірювання кількості вихідних газів здійснюється в отворі виходу газів одразу після останньої поверхні теплообміну котла з метою уникнення розрідження вихідного газу та спотворення виміряних значень;

вимірювання здійснюється повторно тричі протягом 10 хвилин при номінальній тепловіддачі котла або найближчої можливої тепловіддачі та середніх виміряних значень;

5) значення ККД котла порівнюється з даними проектної та технічної документації. У разі відсутності таких даних приймаються мінімальні значення ККД котла, що наведені у додатку 2 до цієї Методики;

6) результати порівняння ККД з нормативним значенням є основою для рекомендацій у звіті про обстеження інженерних систем.

4. Оцінка ККД котлів з фактичною потужність котла від 100 кВт включно здійснюється з дотриманням таких вимог:

1) для оцінки ККД котла беруться до уваги тільки втрати з вихідними газами. Інші втрати (наприклад, втрати від механічних або хімічних неспалюваних залишків та втрати від емісії в навколишнє середовище) не враховуються. ККД котла має визначатись шляхом віднімання втрат з вихідними газами як процентне співвідношення від значення на рівні 100 %;

2) ККД котла, призначеного для використання різних типів палива, оцінюється для кожного типу палива згідно з технічними параметрами специфікацій виробника;

3) ККД котла оцінюється шляхом застосування:

непрямого методу, згідно з яким втрати з вихідними газами оцінюються за процедурою, встановленою у підпунктах 3, 4 пункту 3 цього розділу;

прямого методу за результатами операційних вимірювань, основою якого є визначення співвідношення кількості тепла, поданого до теплоносія з котла, до кількості тепла, поставленого в котел за допомогою палива та повітря упродовж однакового періоду часу;

4) у разі отримання різниці вимірюваних значень ККД котла за непрямим та прямим методами вищої за ±3 % проводиться аналіз та обґрунтування такої різниці;

5) непрямий метод оцінювання використовується у разі відсутності жодних даних для оцінки ККД котла з використанням прямого методу;

6) значення ККД котла порівнюються зі значеннями, вказаними у додатку 2 до цієї Методики;

7) результати порівняння ККД з нормативним значенням є основою для оформлення рекомендацій у звіті про обстеження інженерних систем.

5. Тепловий баланс котла складається для визначення економічних характеристик роботи котла, визначення ступеня досконалості процесів горіння і здійснюється з урахуванням таких умов:

1) під час спалювання усіх видів палива, крім сланцю, і в разі, якщо паливо і повітря, які надходять у топку котла, не підігріваються, приходна частина балансу котла визначається теплотою, яка виділяється при згорянні палива, тобто теплота, яка розраховується, дорівнює нижчій теплоті згоряння палива:

де

-

розрахункова теплота, Дж/кг (Дж/м-3);


-

нижча теплота згоряння палива, Дж/кг (Дж/м-3);

2) тепловий баланс котельного агрегату для 1 кг твердого або рідкого палива або для 1 м-3 газоподібного палива розраховується за такою формулою:

де

-

нижча теплота згоряння палива, Дж/кг (Дж/м-3);


Q1

-

корисна теплота, Дж/кг (Дж/м-3);


Q2

-

теплота, яка втрачається з відхідними газами, Дж/кг (Дж/м-3);


Q3

-

теплота, яка втрачається від хімічної неповноти згоряння, Дж/кг (Дж/м-3);


Q4

-

теплота, яка втрачається внаслідок механічної неповноти згоряння, Дж/кг (Дж/м-3);


Q5

-

теплота, яка втрачається у навколишнє середовище, Дж/кг (Дж/м-3);


-

теплота, яка втрачається зі шлаком та золою, Дж/кг (Дж/м-3) або у відсотках від теплоти, яка вноситься в топку котла, що визначається за такою формулою:

де

q1

-

корисна теплота, %;


q2

-

теплота, яка втрачається з відхідними газами, %;


q3

-

теплота, яка втрачається від хімічної неповноти згоряння, %;


q4

-

теплота, яка втрачається внаслідок механічної неповноти згоряння, %;


q5

-

теплота, яка втрачається у навколишнє середовище, %;


-

теплота, яка втрачається зі шлаком та золою, %;

3) ККД брутто котлоагрегату за прямим балансом для водогрійного котла визначається за такою формулою:

де

ηбр

-

ККД брутто котлоагрегату за прямим балансом, %;


Gв

-

кількість води, яка подається на котел, кг/год (визначається за показниками приладу обліку, а за його відсутності - розраховується виходячи з витрат газу котлом при відповідному навантаженні);


t1

-

температура води "до" котла, ° C;


t2

-

температура води "після" котла, ° C;


c

-

питома теплоємність води, Дж/кг° C;


Вп

-

витрата палива, що визначається приладами, кг/год;


-

нижча робоча теплота згоряння палива, Дж/кг;

4) перевитрати умовного палива внаслідок зниження ККД котла визначаються за такою формулою:

де

ΔB

-

перевитрати умовного палива, тон умовного палива (далі - т у. п.);


Bф

-

фактичні витрати умовного палива, т у. п.;


ηн

-

нормативний ККД котлоагрегату брутто, %;


ηф

-

фактичний ККД котлоагрегату брутто, %;

5) для вимірювання об'ємної частки O2, CO, NO2 у відхідних газах, температури відхідних газів та зовнішнього повітря, а також для обчислення коефіцієнта надлишку повітря та ефективності спалювання палива (ККД) використовують газоаналізатор;

6) втрату теплоти від хімічної неповноти згоряння палива визначають за такою формулою:

де

Q3

-

втрата теплоти від хімічної неповноти згоряння палива, ккал/кг (ккал/м-3);


CO

-

вміст в димових газах окису вуглецю, %;


Vсг

-

об'єм сухих газів, м-3 - визначається за такою формулою:

де

-

об'єм двоокису вуглецю, м-3;


-

об'єм двоокису сірки, м-3;


-

об'єм кисню, м-3;


-

об'єм азоту, м-3;

7) у разі неможливості визначення наявності метану та водню в димових газах за допомогою обладнання застосовується така формула:

де

q3

-

втрата теплоти від хімічної неповноти згоряння палива, %;


CO2

-

вміст в димових газах двоокису вуглецю, %;


CO

-

вміст в димових газах окису вуглецю, %.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »