Документ 2986-III, чинний, поточна редакція — Прийняття від 17.01.2002
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 01.07.2002. Подивитися в історії? )


     8. У  разі  перегляду  складу авторів за спільним клопотанням 
осіб, зазначених у заявці як автори, а також осіб, не зазначених у
заявці як автори, вносяться зміни до відповідних документів у
встановленому порядку.
Стаття 38. Право на поширення сорту в Україні
1. Право на поширення сорту в Україні виникає з дати
прийняття рішення про занесення його до Реєстру сортів.
2. Право на поширення в Україні сорту, на який не
розповсюджується виключне право власника, здійснюється будь-якою
особою, за умови підтримування нею господарського обігу сорту у
порядку, визначеному Установою.
3. Сорти, не внесені до Реєстру сортів, забороняється
поширювати в Україні.
Стаття 39. Майнове право власника сорту
1. Майновим правом власника сорту є його виключне право на
використання власного сорту і на дозвіл чи заборону використання
сорту іншими особами.
2. Виключне право власника сорту на дозвіл чи заборону
використання сорту полягає у тому, що ніхто без його дозволу не
може здійснювати по відношенню до матеріалу сорту такі дії:
а) виробництво або відтворення (з метою розмноження);
б) доведення до кондиції з метою розмноження;
в) пропонування до продажу;
г) продаж або інший комерційний обіг;
д) вивезення за межі митної території України;
е) ввезення на митну територію України;
є) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах
"а" - "е" цієї частини.
3. Положення частини другої цієї статті застосовуються і щодо
сорту:
а) який є похідним в основному від сорту власника (суттєво
успадковує ознаки сорту власника), за умови, що сорт власника не є
похідним в основному від іншого сорту;
б) який нечітко відрізняється від сорту власника;
в) виробництво якого потребує багаторазового використання
сорту власника.
4. Похідним в основному від іншого сорту (вихідного сорту)
вважається сорт, який хоч явно і відрізняється від вихідного
сорту, але:
а) зберігає прояв основних ознак, породжених генотипом чи
певною комбінацією генотипів вихідного сорту;
б) відповідає генотипові чи комбінації генотипів вихідного
сорту, за винятком відмінностей, зумовлених такими методами його
створення, як відбір природного чи індукованого мутанта, відбір
окремого мутанта із рослин вихідного сорту, бекрос, зміна сорту
методами генної інженерії.
5. Майнове право власника сорту може бути предметом застави і
використовуватись у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до
статутного фонду чи майна юридичної особи, та бути предметом
іншого комерційного обігу, що не заборонений законом.
6. Своє майнове право власник сорту реалізує на власний
розсуд, але при цьому не повинні порушуватися майнові права
власників інших сортів.
7. Взаємовідносини під час здійснення майнового права
власності на сорт, патент на який належить спільно кільком особам,
визначаються угодою між ними, укладеною у письмовій формі і
підписаною сторонами. У разі відсутності такої угоди кожний
співвласник патенту може здійснювати надане патентом право на свій
розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл на використання
сорту та передавати право власності на сорт іншій особі без згоди
на те решти власників прав.
Стаття 40. Передача (відчуження) майнового права на сорт і
передача права на використання сорту
1. Власник сорту має право передати своє майнове право на
сорт на підставі договору будь-якій особі, яка стає його
правонаступником.
2. Власник сорту має право заповісти своє майнове право на
сорт у спадщину.
3. Власник сорту може видати будь-якій особі дозвіл
(ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного
договору. За ліцензійним договором власник сорту (ліцензіар)
передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка
бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором
платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором про виключну
або невиключну ліцензію.
За договором про виключну ліцензію ліцензіар передає право на
використання сорту ліцензіату в певному обсязі, на визначеній
території і в обумовлений строк, залишаючи за собою право
використовувати сорт в частині, що не передається ліцензіату. При
цьому ліцензіар не має права надавати ліцензії на використання
сорту іншій особі на цій же території в обсязі наданих ліцензіату
прав.
За договором про невиключну ліцензію ліцензіар передає право
на використання сорту ліцензіату, залишаючи за собою право на
використання сорту і надання ліцензій іншим особам.
4. Впродовж строку чинності патенту власник сорту має право в
установленому порядку подати до Установи для офіційної публікації
заяву про готовність надати дозвіл будь-якій особі на використання
сорту (відкриту ліцензію). У цьому разі збір за підтримання
чинності виключного права власника сорту зменшується на 50
відсотків, починаючи з року, наступного за роком опублікування
такої заяви.
Якщо жодна особа не заявила власнику сорту про свої наміри
щодо використання сорту і не виявила бажання укласти ліцензійний
договір, він може подати письмове клопотання про відкликання своєї
заяви. У такому разі збір за підтримання чинності виключного права
власника сорту вноситься у повному розмірі, починаючи з року,
наступного за роком опублікування такого клопотання.
5. Ліцензійний договір та договір про передачу виключного
права власника сорту вважаються дійсними, якщо вони укладені у
письмовій формі і підписані сторонами.
6. Видача ліцензії на використання сорту та передача
виключного права власника сорту вважаються дійсними для третіх
осіб з дати публікації відомостей про це в офіційному виданні, яка
здійснюється на підставі занесення відповідних відомостей до
Реєстру патентів.
За внесення зазначених відомостей до Реєстру патентів та змін
до них за ініціативою сторін договору сплачуються збори.
7. Майнове право на сорт, що належить юридичній особі, яка
ліквідується, може бути передане (відчужене) іншій юридичній особі
у встановленому законом порядку.
Стаття 41. Строк чинності патенту і майнового права власника
сорту
1. Чинність патенту і засвідчуваного ним майнового права
власника сорту обмежується строком, установленим цим Законом, та
підтримується за умови належної сплати відповідного збору за
підтримання чинності патенту.
2. Строк чинності патенту і засвідчуваного ним права
власності на сорт починається з наступного дня після дати
державної реєстрації права та закінчується в останній день:
а) тридцять п'ятого календарного року, що відраховується від
року, наступного за роком державної реєстрації сорту, для сортів
деревних та чагарникових культур та винограду;
б) тридцятого календарного року, що відраховується від року,
наступного за роком державної реєстрації сорту, для всіх інших
сортів.
3. Після завершення строку чинності патенту і засвідчуваного
ним права власності на сорт, а також його дострокового припинення
чи відмови від нього, відповідно до положень статей 50 і 51 цього
Закону, цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно
використовувати будь-яка особа, з урахуванням положень частин
другої і третьої статті 38 цього Закону.
Стаття 42. Збір за підтримання чинності прав на сорт
1. Збір за підтримання чинності майнового права власника
сорту сплачується за кожний рік, починаючи з календарного року,
наступного за роком державної реєстрації права. Збір за наступний
рік сплачується протягом чотирьох останніх місяців поточного
календарного року. Збір за підтримання чинності права у першому
календарному році, наступному за роком державної реєстрації права,
може бути сплачено також протягом перших чотирьох місяців цього
року.
2. Чинність права припиняється з першого дня року, за який
збір не сплачено.
3. Збір за підтримання чинності права може бути сплачено
протягом дванадцяти місяців після закінчення встановленого строку.
У цьому випадку розмір збору збільшується на п'ятдесят відсотків.
При сплаті збору чинність права відновлюється з наступного дня
після внесення відомостей про це до Реєстру патентів.
4. Якщо встановлений збір не сплачено протягом зазначених
дванадцяти місяців, в офіційному виданні публікується інформація
про припинення чинності права на сорт.
Стаття 43. Примусова ліцензія на використання сорту
1. Примусова ліцензія на використання сорту дає право особі,
яка її отримує, використовувати сорт без дозволу власника сорту.
Видавати примусові ліцензії на використання сортів можуть Кабінет
Міністрів України і суд.
2. Примусова ліцензія може бути тільки невиключною, з
визначенням обсягу використання сорту, строку дії дозволу, розміру
та порядку виплати винагороди власнику сорту.
3. Кабінет Міністрів України може видати на строк до чотирьох
років примусову ліцензію визначеній ним особі з мотивів
надзвичайної суспільної необхідності та за умови воєнного чи
надзвичайного стану з виплатою відповідної компенсації власнику
сорту. При цьому Кабінет Міністрів України може вимагати від
власника сорту надати на прийнятних фінансових умовах у
розпорядження ліцензіата матеріал для розмноження сорту в обсягах,
достатніх для належного здійснення прав, наданих примусовою
ліцензією.
Видача Кабінетом Міністрів України примусової ліцензії може
бути оскаржена до суду.
4. Якщо після трьох років від дати державної реєстрації чи
від дати, коли використання сорту було припинено, сорт в Україні
не використовується або використовується у незначних обсягах і
будь-яка особа звертається до власника сорту з пропозицією
укладання ліцензійного договору, а власник сорту без поважних
причин відмовляє, ця особа може звернутися до суду з позовною
заявою про видачу їй примусової ліцензії на використання сорту.
Якщо власник сорту не доведе, що факт невикористання сорту чи
відмова у видачі ним ліцензії зумовлені поважними причинами, а
особа-позивач доведе, що вона у фінансовому і в усіх інших
відношеннях у змозі компетентно та ефективно здійснювати права,
надані ліцензією, примусову ліцензію може бути надано за рішенням
суду на строк до чотирьох років.
5. Ліцензіат сплачує за видачу йому примусової ліцензії
державне мито.
Стаття 44. Дії, які не визнаються порушенням майнового права
власника сорту
Використання сорту без згоди (дозволу) власника не визнаються
порушеннями майнового права власника сорту у випадках, на які
поширюються:
а) вичерпання виключного права власника сорту;
б) право попереднього користування і право при відновленні
прав на сорт;
в) обмеження дії виключного права власника сорту.
Стаття 45. Вичерпання виключного права власника сорту
Виключне право власника сорту вичерпується щодо будь-якого
матеріалу сорту, право на який занесено до Реєстру патентів, та
сорту, на який поширюються положення частини третьої статті 39
цього Закону, і одержаного безпосередньо з них продукту у разі їх
збуту на території України власником сорту чи за його згодою, крім
дій, які:
а) спрямовані на розмноження зазначеного сорту, якщо на це не
було дозволу власника сорту при зазначеному збуті;
б) пов'язані з експортом посадкового матеріалу сорту до
країни, в якій не охороняються майнові права інтелектуальної
власності на сорти роду чи виду рослин, до якого належить
зазначений сорт, крім експорту матеріалу, призначеного виключно
для споживання.
Стаття 46. Право попереднього користування і право при
відновленні прав на сорт
1. Будь-яка особа, яка до дати, на яку заявка від іншої особи
на реєстрацію права власника сорту вважається поданою, в інтересах
свого господарства або ділової практики добросовісно
використовувала в Україні цей згодом заявлений сорт чи інший сорт,
що підпадає під положення частини третьої статті 39 цього Закону,
або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право
безоплатно продовжувати таке використання сорту, як це
передбачалося зазначеною підготовкою, і після реєстрації прав на
цей сорт і видачі патенту.
2. Будь-яка особа, яка в період між втратою прав на сорт
заявником або власником сорту та їх відновленням добросовісно
почала використовувати сорт заявника або власника чи інший сорт,
що підпадає під положення частини третьої статті 39 цього Закону,
або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право
безоплатно продовжувати таке використання чи використовувати сорт,
як це передбачалося підготовкою, і після відновлення права
законного власника.
3. Права, передбачені частинами першою та другою цієї статті,
можуть передаватися або переходити до іншої особи лише разом з
господарством чи діловою практикою або тією частиною господарства
чи ділової практики, в яких воно здійснене.
Стаття 47. Обмеження виключного права власника сорту
1. Виключне право власника сорту не поширюється на дії
будь-якої особи з матеріалами сорту, що охороняється, якщо вони
здійснені:
а) як приватні та з некомерційними цілями;
б) в експериментальних цілях;
в) з метою створення інших сортів на основі сорту, що
охороняється, крім випадків, передбачених положеннями статті 39
цього Закону.
2. Будь-яка особа має право розмножувати у своєму
господарстві, і це не вважається порушенням майнових прав власника
сорту, для власних потреб зібраний матеріал, одержаний нею у
своєму господарстві вирощуванням сорту, що охороняється, чи сорту,
на який поширюються положення частини третьої статті 39 цього
Закону, за умови належності сорту до одного з таких ботанічних
родів і видів:
Боби (Vicia faba);
Віка посівна (Vicia sativa L.);
Горох (Pisum sativum L.);
Жито (Secale cereale L.);
Картопля (Solanum tuberosum);
Конюшина олександрійська (Trifolium alexandrinum L.);
Конюшина персидська (Trifolium resupinatum L.);
Люпин жовтий (Lupinus luteus L.);
Люцерна (Medicago sativa);
Льон олійний, включаючи льон-довгунець (Linum usitatissimum
L.);
Нут (Cicer arietinum);
Овес (Avena sativa L.);
Очеретянка канарська (Phalaris canariensis L.);
Пшениця м'яка (Triticum aestivum L. Emend. Fiori et Paol.);
Пшениця тверда (Triticum durum Desf.);
Райграс (Lolium multiflorum Lam.);
Ріпак (Brassica napus L.);
Редька (Brassica rapa L.);
Рис (Oriza sativa L.);
Спельта (Triticum spelta L.);
Тритикале (X Triticosecale Wittm.);
Ячмінь (Hordeum vulgare L.).
3. Умови дотримання законних інтересів власника сорту щодо
зазначених у частині другій цієї статті ботанічних родів і видів
визначаються Кабінетом Міністрів України за такими принципами:
а) розміри земельної ділянки не обмежуються;
б) зібраний матеріал може доводитись до посівних кондицій з
метою розмноження власником господарства або через надання послуг;
в) власник малого господарства не сплачує винагороду власнику
сорту (під власником малого господарства тут слід розуміти
власника господарства, що вирощує зібраний матеріал на площі, яка
не перевищує площу, необхідну для виробництва 92 тонн зернових);
г) інші власники господарств, що використовують сорт,
зобов'язані сплачувати власнику сорту за взаємною угодою
винагороду, яка повинна бути нижчою від тієї, що сплачується
згідно з ліцензійною угодою за розмноження того ж сорту в тому ж
регіоні.
4. Контроль за виконанням цієї статті та виданих відповідно
до неї правил здійснює лише власник сорту, а власники зазначених у
цій частині статті господарств та особи, що надають їм послуги,
зобов'язані надавати власнику сорту на його запит відповідну
інформацію щодо використання сорту. Така інформація може
надаватися також офіційними особами, якщо вона отримана під час
виконання ними своїх обов'язків.
Стаття 48. Обов'язки власника сорту
1. Власник сорту повинен добросовісно користуватися своїм
майновим правом на сорт.
2. Власник сорту забезпечує збереження сорту або його
вихідних компонентів протягом усього терміну чинності патенту.
3. На запит Установи власник сорту зобов'язаний надати в
установлений термін Установі або органу, визначеному Установою,
інформацію, документи, матеріал, зразки сорту, що охороняється, чи
його вихідні компоненти з метою:
а) перевірки збереженості сорту;
б) визначення та оновлення офіційного зразка сорту;
в) проведення порівняльної експертизи між сортами.
4. Установа може зобов'язати власника сорту зберігати
офіційний зразок.
Стаття 49. Обов'язки щодо використання назви сорту
1. Особа, яка використовує сорт, зобов'язана застосовувати
його назву під час дії прав на сорт та після її закінчення, якщо
цьому не перешкоджають раніше набуті права інших осіб.
2. Якщо матеріали сорту продаються, пропонуються для продажу
чи збуваються іншим способом, дозволяється поєднувати з назвою
сорту знак для товарів та послуг, фірмову назву чи інше аналогічне
позначення за умови, що це не створює перешкод для легкого
розпізнавання сорту.
Розділ V
ПРИПИНЕННЯ ЧИННОСТІ МАЙНОВОГО ПРАВА НА СОРТ
ТА ВИЗНАННЯ ЙОГО НЕЧИННИМ
Стаття 50. Дострокове припинення чинності майнового права на
сорт
1. Чинність майнового права власника сорту і патенту, що
засвідчує це право, припиняється достроково у разі відмови
власника сорту від нього у порядку, визначеному статтею 51 цього
Закону.
2. Чинність майнового права на сорт припиняється достроково у
разі несплати збору за підтримання його чинності, відповідно до
положень статті 42 цього Закону.
3. Чинність майнового права на сорт може бути припинена
достроково центральним органом виконавчої влади з питань
сільського господарства і продовольства:
а) за заявою будь-якої особи про втрату однорідності чи
стабільності сорту внаслідок незабезпечення його збереженості
власником сорту і підтвердження в установленому порядку факту цієї
втрати;
б) у разі ненадання власником сорту вчасно на вимогу Установи
інформації, документів, матеріалів, зразків сорту, необхідних для
перевірки однорідності чи стабільності сорту;
в) у разі ненадання вчасно на вимогу закладу експертизи
пропозиції щодо нової назви сорту.
4. Чинність права на сорт припиняється з підстав, зазначених
у частині третій цієї статті, наступного дня після внесення
відомостей про це до Реєстру патентів.
5. У разі усунення підстав, зазначених у частині третій цієї
статті, з яких припинена чинність права на сорт, вона
відновлюється наступного дня після внесення відомостей про це до
Реєстру патентів.
6. Дострокове припинення чинності прав на сорт відповідно до
положень частини третьої цієї статті може бути оскаржене до суду.
Стаття 51. Відмова від майнового права на сорт
1. Власник сорту має право відмовитися від наданого йому
майнового права на сорт і патенту, що засвідчує це право, шляхом
подання письмового повідомлення до Установи.
2. Відмова від майнового права і патенту з боку одного із
співвласників сорту не призводить до припинення дії права і
патенту - вони залишаються власністю інших співвласників сорту.
3. Відмова від права і патенту набирає чинності від дати
отримання Установою письмового повідомлення, на підставі чого
вносяться зміни до Реєстру патентів і здійснюється публікація в
офіційному виданні Установи.
4. Власник сорту, який має намір відмовитися від майнового
права на сорт і патенту і водночас не є автором сорту
(селекціонером), зобов'язаний повідомити автора про цей намір. У
цьому випадку автор сорту має переважне право на одержання
майнового права і патенту впродовж трьох місяців від дати
отримання ним повідомлення.
5. Якщо є чинним будь-який ліцензійний договір із власником
сорту, відмова від майнового права і патенту можлива тільки за
умови згоди ліцензіата, якщо інше не передбачено договором.
Стаття 52. Визнання права на сорт недійсним
1. Майнове право власника сорту може бути визнане недійсним
повністю або частково у судовому порядку в разі, коли:
а) сорт не був вирізненим на дату, на яку заявка вважається
поданою;
б) сорт не був новим на дату, на яку заявка вважається
поданою;
в) за умови набуття права власника сорту головним чином на
підставі інформації та документів, наданих заявником, сорт не був
однорідним чи стабільним на дату, на яку заявка вважається
поданою;
г) право власника сорту надано особі, яка не має на це права,
за умови, що воно не передається особі, яка має на це право.
2. Разом з визнанням майнового права власника сорту недійсним
визнаються недійсними в тому ж обсязі державна реєстрація цього
права та патент, що його засвідчує.
Розділ VI
ЗАХИСТ ПРАВ НА СОРТ
Стаття 53. Порушення прав на сорт
1. Привласнення авторства є порушенням особистого немайнового
права авторства на сорт.
2. Вчинення без дозволу особи, яка має майнове право на сорт,
будь-яких дій по відношенню до цього сорту, що потребують дозволу
згідно з положеннями статті 39 цього Закону, вважаються порушенням
майнового права на сорт.
3. Порушення прав на сорт тягнуть за собою відповідальність
згідно із чинним законодавством.
4. Особа, права якої на сорт порушені, може вимагати:
а) припинення дій, що порушують або створюють загрозу
порушення його права відносно становища, що існувало до порушення
права;
б) стягнення завданих збитків, включаючи не одержані доходи;
в) відшкодування моральної шкоди;
г) вжиття інших передбачених законодавством заходів,
пов'язаних із захистом прав на сорти.
Вимагати поновлення порушених прав власника сорту може також
особа, яка має право на використання сорту за ліцензійним
договором, якщо інше не передбачено цим договором.
5. Особа, яка порушила права на сорт, зобов'язана на вимогу
особи, якій належать ці права, припинити порушення права і
відшкодувати завдані збитки.
Стаття 54. Спори, що розв'язуються у судовому порядку
1. Особа, право якої на сорт порушено, може звернутися до
суду за захистом цього права.
2. Спори з будь-яких питань щодо відносин, врегульованих цим
Законом, можуть розв'язуватися судами.
3. Суди відповідно до їх компетенції розглядають спори про:
а) надання прав на сорт і їх державну реєстрацію;
б) сорти, створені у зв'язку з виконанням службових
обов'язків або за дорученням роботодавця;
в) авторство на сорт;
г) винагороду авторам;
д) укладання та виконання ліцензійних договорів;
е) визначення власника сорту;
є) визнання прав на сорт недійсними;
ж) дострокове припинення прав;
з) порушення особистих немайнових і майнових прав на сорт;
и) визнання сорту придатним для використання в Україні тощо.
Стаття 55. Відповідальність за порушення прав на сорти
1. Суд має право ухвалити рішення про:
а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної
порушенням прав на сорт, з визначенням розміру відшкодування;
б) відшкодування збитків, завданих порушенням майнового права
на сорт;
в) стягнення із порушника отриманого внаслідок порушення прав
на сорт доходу, включаючи втрачену власником сорту вигоду;
г) стягнення компенсації, що визначається судом у розмірі від
10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням того, чи
було вчинене порушення без умислу чи навмисно, замість
відшкодування збитків або стягнення доходу;
д) припинення дії, яка створює загрозу порушення права на
сорт.
2. Суд може постановити рішення про накладення на порушника
штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь
позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до
Державного бюджету України.
3. Суд може постановити рішення про:
а) вилучення з комерційного обігу чи конфіскацію незаконно
одержаного відповідачем будь-якого матеріалу сорту та продукту,
отриманого безпосередньо з нього (матеріал та продукт сорту,
добросовісно набуті іншими особами, конфіскації не підлягають);
б) вилучення чи конфіскацію матеріалів і/або обладнання, які
були значною мірою використані для незаконного виробництва
матеріалу сорту.
Розділ VII
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 56. Державне мито та збори
1. Розмір та порядок сплати державного мита, передбаченого
цим Законом, установлюються законодавством. Кошти, одержані від
сплати державного мита, зараховуються до Державного бюджету
України і спрямовуються на заходи з реалізації державної політики
у сфері охорони прав на сорти рослин, зокрема на сплату членського
внеску України до бюджету Міжнародного союзу з охорони нових
сортів рослин.
2. Розмір передбачених цим Законом зборів та порядок їх
сплати визначаються Кабінетом Міністрів України.
3. Збори сплачуються на розрахункові рахунки закладів
експертизи та інших закладів, які виконують відповідно до їх
спеціалізації окремі завдання, що визначені цим Законом.
4. Надходження від передбачених цим Законом зборів мають
цільове призначення і використовуються виключно на заходи з
реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти
рослин, зокрема на виконання завдань, визначених цим Законом.
Стаття 57. Державне стимулювання створення та використання
нових сортів
1. Держава стимулює створення нових сортів рослин, встановлює
авторам сортів (селекціонерам) пільгові умови оподаткування та
кредитування, надає їм інші пільги відповідно до чинного
законодавства.
2. Авторам високоефективних широко поширених в Україні сортів
може присвоюватися почесне звання "Заслужений селекціонер
України".
Розділ VIII
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 58. Правовий статус патентів, виданих до введення у
дію цього Закону
Чинні патенти України на сорти рослин, видані відповідно до
законодавства, що діяло до введення в дію цього Закону,
прирівнюються за правовим статусом до патентів, виданих згідно з
цим Законом.
Стаття 59. Чинність виданих до набрання чинності цим Законом
авторських свідоцтв
Авторські свідоцтва СРСР на сорти рослин, а також видані до
набрання чинності цим Законом на підставі Постанови N 935
( 935-93-п ) Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1993 року
авторські свідоцтва України на сорти рослин є чинними. Зазначені
авторські свідоцтва можуть бути безоплатно обмінені на свідоцтва
про авторство на сорт, визначені цим Законом.
Стаття 60. Особливості незавершеної до набрання чинності цим
Законом експертизи заявки про видачу патенту на
сорт рослин
Експертиза заявки про видачу патенту на сорт рослин, що не
завершена до набрання чинності цим Законом, проводиться у
подальшому в порядку, встановленому цим Законом. У цьому разі
визначається відповідність сорту умовам патентоспроможності,
встановленим законом, що був чинним на дату подання заявки.
Розділ IX
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2002 року.
2. Протягом п'яти років з дня набрання чинності цим Законом
роди і види сортів рослин, на які поширюється право власника
сорту, можуть бути обмежені Кабінетом Міністрів України відповідно
до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин
( 995_071 ), учасницею якої є Україна.
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня
набрання чинності цим Законом:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим
Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади
прийнятих ними нормативно-правових актів, що суперечать цьому
Закону;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних
для реалізації цього Закону.
4. До приведення законодавства України у відповідність із цим
Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону.
5. Внести до підпункту "у" пункту 6 статті 3 Декрету Кабінету
Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне
мито" ( 7-93 ) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13,
ст. 113; 2002 р., N 6, ст.43)
в абзаці першому слова "і за дії, пов'язані з підтриманням
чинності патентів на сорти рослин" виключити;
абзаци чотирнадцятий - тридцять третій замінити двома
абзацами такого змісту:
"за реєстрацію права на сорт - 1,0 неоподатковуваного
мінімуму доходів
громадян;
за видачу примусової ліцензії - 3,0 неоподатковуваного на право використання сорту мінімуму доходів
громадян".

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 17 січня 2002 року
N 2986-III



вгору